ќбразотворче мистецтво >  ерам≥ка. ћистецтвознавчий погл¤д на еволюц≥ю звичних речей

” X стор≥чч≥ рем≥сниче виробництво  иЇва вже повн≥стю могло забезпечити потреби цегл¤ного буд≥вництва. –≥зьб¤р≥, цв¤хар≥, мостовики, тесл¤р≥, гончар≥, камен¤р≥, ковал≥ знали свою справу чудово. ÷≥ майстри разом з в≥зант≥йськими зодчими звели ƒес¤тинну церкву, ¬еликий палац ¬олодимира, храм св.—оф≥њ, «олот≥ ворота, церкви ≤рини й √еорг≥¤. ≤ хоч давньоруське муроване зодчество традиц≥йно вважають запозиченим у в≥зант≥йц≥в, а проте воно мало .багато самобутн≥х рис. ÷е засв≥дчуЇ ... пл≥нфа. –озм≥ри найуживан≥шоњ в давньоруських спорудах пл≥нфи - 38x27 ≥ 27х 19 см. –≥ч у т≥м, що виготовлено ѓѓ в≥дпов≥дно до давньоруських м≥р довжини: "л≥коть" дор≥внював 38 см, "стопа" - 27 см, "мала п'¤дь" - 19 см.

ќтже, розм≥ри пл≥нфи довод¤ть њњ м≥сцеве походженн¤, ¤к ≥ особливост≥ проектуванн¤, великий обс¤г буд≥вельних роб≥т, а значить - ≥ великий попит на пл≥нфу, ¤кий можна було задовольнити лише м≥сцевими силами. ј ще - давньоруський "вавилон" - "символ зодчеськоњ мудрост≥, хитрост≥ храмоздательськоњ". ўо це таке? Ќа пл≥нф≥, черепиц≥, голосниках, на спец≥альних керам≥чних плитках, ¤к≥ закладали на р≥вн≥ храмових п≥дмурк≥в, знаход¤ть загадков≥ зображенн¤ XI-XVII стор≥ч. ÷е 3 - 4 квадрати або пр¤мокутники, вписан≥ один в один. јкадем≥к Ѕорис –ибаков вважаЇ њх математично ун≥версальними граф≥ками, своЇр≥дними логарифм≥чними л≥н≥йками давньоруських зодчих: "«наючи ¤кост≥ "вавилона" - своЇр≥дного кресленика, що даЇ безл≥ч сп≥вв≥дношень стор≥н пр¤мокутника ≥ в≥дстаней м≥ж вузловими точками, буд≥вельник м≥г, не вдаючись до складних обрахунк≥в, швидко визначати вс≥ потр≥бн≥ розм≥ри ¤к арх≥тектурних форм (аркатурний по¤с тощо), так ≥ буд≥вельних матер≥ал≥в (цегла, черепиц¤)".

ѕершими пл≥нфотворц¤ми були кињвськ≥ гончар≥.  р≥м буд≥вельноњ пл≥нфи р≥зних розм≥р≥в, вони виготовл¤ли ще й оздоблювальну. ” н≥й одна або три сторони утворювали складну, непр¤мокутну конф≥гурац≥ю. “акою пл≥нфою прикрашали р≥зн≥ арх≥тектурн≥ частини споруд. “ак, дл¤ апсид уживали трапецењдн≥ форми пл≥нфи, дл¤ п≥вколонок - пр¤мокутн≥ з одним заокругленим торцем ("сокиропод≥бн≥"), дл¤ карниз≥в - "зубчаст≥", дл¤ п≥л¤стр ≥ восьмигранних стовп≥в - сегментноњ форми тощо. ќздоблювальну пл≥нфу майстри називали по-р≥зному - фасонною, ф≥гурною, лекальною, проф≥льованою; численними њњ "сортаментами" прикрашали карнизи, лиштви, в'њзн≥ арки, колони, виступц≥ частини фасаду.  ињвськ≥ гончар≥ формували ≥≥ рельЇфну пл≥нфу. Ќа площин≥ такоњ цегли виконували рельЇфний малюнок, ¤кий при гр≥ св≥тла ≥ т≥н≥ ставав опуклим, увиразнювавс¤. ÷≥ плитниц≥ вносили в арх≥тектуру ошатну декоративн≥сть.

¬иготовл¤ли пл≥нфу поруч з буд≥вництвом. –етельно готували масу (очищали, розмочували, розминали глину). ‘ормували цеглу в дерев'¤них ¤щиках, дуже щ≥льно вминаючи глину руками й зн≥маючи рештки њњ дерев'¤ним ножем. ¬ага тогочасноњ пл≥нфи, виробленоњ вручну, дор≥внюЇ об'Їмн≥й ваз≥ сучасноњ цеглини, виготовленоњ на вакуумпрес≥. —ушили плитниц≥ спочатку на осонн≥, порозкладавши њх на солом≥ або п≥ску, а пот≥м - п≥д накритт¤м, у зат≥нку. ¬ипалювали у двокамерних горнах прињ01000∞-11003—. ѕаливом було дерево. ќдин ≥з горн≥в ("пещь плинф¤ну") знайшли б≥л¤ фундамент≥в ƒес¤тинноњ церкви.

як≥сть цього буд≥вельного матер≥алу була дуже висока. “ак, пл≥нфа храму —оф≥њ  ињвськоњ витримуЇ навантаженн¤ 80 кг/см2,  ирил≥вськоњ церкви - 113. ”спенського лаврського собору - 175 кг/см2. ÷е св≥дчить про високу технолог≥ю виробництва, а отже й багатов≥ков≥ традиц≥њ нашого гончарства.

” п≥сл¤монгольський пер≥од форма пл≥нфи зм≥нилас¤, стала брусковою - меншою завдовжки ≥ завширшки, зате б≥льшою завтовшки, тобто набула сучасного вигл¤ду. ÷еглину новоњ форми, розм≥ру й ваги ц≥нують уже багато покол≥нь буд≥вельник≥в, нею зручно користуватис¤, њњ легко брати одн≥Їю рукою.

„исленн≥ пожеж≥ дерев'¤них споруд дедал≥ наст≥йлив≥ше перекопували в перевагах мурованого буд≥вництва. ѕоступово дерев'¤н≥ м≥ста ”крањни вбирались у цегл¤н≥ шати. јле справжн≥й "вибух" цегл¤ного буд≥вництва ставс¤ аж у XIX стор≥чч≥.

ƒо сьогодн≥ не знайти цегл≥ г≥дного конкурента. Ќин≥, коли винайдено чимало нових буд≥вельних матер≥ал≥в (зал≥зобетонн≥ блоки, панел≥, склопластик, керамзитобетон, газобетон тощо), - перевагу ≥ дал≥ в≥ддають цегл≥. ≤ цс при тому, що одна зал≥зобетонна ст≥на зам≥нюЇ к≥лька тис¤ч цеглин, що з нових конструкц≥й зводити д≥м набагато швидше, що процес цей можна механ≥зувати ≥ в≥дпов≥дно скоротити к≥льк≥сть роб≥тник≥в, потр≥бних при цегл¤ному муруванн≥.

¬и¤вл¤Їтьс¤, цегла маЇ багато принципових переваг - над ≥ншими буд≥вельними матер≥алами. ÷егл¤н≥ споруди - м≥цн≥, добре збер≥гають тепло, мають гарну звуко≥зол¤ц≥ю, сейсм≥чну й протипожежну ст≥йк≥сть, а кр≥м того, важливим лишаЇтьс¤ й те, що сировина дл¤ виготовленн¤ цегли - глина - поширена скр≥зь, а значить дешева, њњ нескладно видобувати й обробл¤ти.

≤ дал≥ служать нам так≥ давн≥ зразки арх≥тектурноњ керам≥ки, ¤к черепиц¤, кахл¤ (найчаст≥ше вже трансформована в обличкувальну плитку). ”се це засв≥дчуЇ ун≥версальн≥сть сировини, а також ун≥версальн≥сть технолог≥чного процесу виготовленн¤ керам≥чних вироб≥в. ўо ж, сьогодн≥ поступилис¤ - гончарський круг - г≥псов≥й прес-форм≥, горно - муфельн≥й печ≥, мальованн¤ ангобом-деколю, а сама глина - своЇму розчину (шл≥керу). Ѕо ж ≥ глинотворц≥в уже називають не гончар¤ми, а керам≥стами, њхн≥ "горщарн≥" - заводами, давн≥й промисел - промислов≥стю. јле й тепер у тањнств≥ народженн¤ керам≥чних вироб≥в не розриваЇтьс¤ ланцюг: глина - людськ≥ руки - вогонь.

1	2	3	4

Ќазва:  ерам≥ка. ћистецтвознавчий погл¤д на еволюц≥ю звичних речей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2039 прочитано)