ѕедагог≥ка > ¬ихованн¤ ≥ осв≥та в ранн≥х цив≥л≥зац≥¤х

¬ихованн¤ ≥ осв≥та в ранн≥х цив≥л≥зац≥¤х

¬ихованн¤ у перв≥сному сусп≥льств≥

« ≥стор≥њ в≥домо дек≥лька етап≥в становленн¤ перв≥сноњ люди≠ни. «окрема, приблизно за 100 тис. рок≥в до нашоњ ери з'¤вл¤Їтьс¤ людина неандертальського типу, котра приблизно у 40 тис. роц≥ до н.е., трансформувалас¤ у кроманьйонц¤. ѕер≥од м≥ж 100 тис. ≥ 40 тис. рок≥в до н.е. називають в ≥стор≥њ та антрополог≥њ дородо≠вим пер≥одом. ќчевидно, що на цьому етап≥ про вихованн¤ вести мову ще було б не зовс≥м коректним.

ѕроте в≥домо, що з 40 до 20 тис. рок≥в до н.е. пер≥од розвитку перв≥сних людей отримав назву раннього матр≥архату. «а цих час≥в люди стали проживати родами. ќсновними засобами виживанн¤ були полюванн¤ та риболовл¤. ѕри цьому молодш≥ д≥ти належали всьому роду. ¬ихованн¤ на цьому етап≥ ще не вид≥л¤Їтьс¤ в особли≠ву соц≥альну д≥¤льн≥сть. «а цих час≥в хлопчики супроводжували чо≠лов≥к≥в на риболовлю та полюванн¤; д≥вчатка допомагали готувати њжу ж≥нкам, виготовл¤ти посуд та прим≥тивний од¤г, тобто займа≠лис¤ домашн≥ми справами. ќтже, на етап≥ раннього матр≥архату вихованн¤ було безпосередньо пов'¤зане з трудовою д≥¤льн≥стю.

” пер≥од раннього матр≥архату, що особливо важливо, вини≠каЇ певна система звичањв ≥ традиц≥й, а також ранн≥ родоплем≥нн≥ культи: маг≥¤, ан≥м≥зм, фетишизм, тотем≥зм. ѕриродно, що д≥ти п≥знавали сутн≥сть цих культ≥в у процес≥ безпосередньоњ участ≥ у њх виконанн≥, пор¤д з дорослими.

ѕриблизно за 20 тис. рок≥в до н.е. перв≥сне родова община у своЇ≠му розвитку переходить до п≥знього матр≥архату. ” цей пер≥од в≥до≠ме виготовленн¤ значних знар¤дь прац≥ та зачатки землеробства.

” зв'¤зку з розвитком знар¤дь прац≥ старш≥ (нем≥чн≥) починають виконувати спец≥альну соц≥альну роль Ч готувати д≥тей (окремо хлоп≠чик≥в та д≥вчаток) до житт¤. ѕриродно, значна увага прид≥л¤Їтьс¤ виконанню д≥тьми перших закон≥в людського сп≥вжитт¤: табу ≥ тол≥ону. “абу з гавайськоњ означаЇ не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити соб≥. “ол≥он розум≥Їтьс¤ ¤к закон кривавоњ помсти.

ѕершоосновам матр≥архату починають вчити хлопчик≥в й д≥в≠чаток у цей пер≥од у перших ^-навчальних закладах Ч Ђбудинках молод≥ї. ќстанн≥ функц≥онували окремо дл¤ хлопчик≥в ≥ д≥вчаток.

ƒоц≥льн≥сть вищеназваних заклад≥в простежуЇтьс¤ й у пер≥од па≠тр≥архату. ќднак у зв'¤зку з≥ створенн¤м моногамноњ с≥м'њ навчанн¤ у цих закладах починаЇ доповнюватис¤ домашн≥м вихованн¤м.

Ќа етап≥ патр≥архальноњ родовоњ общини з'¤вл¤ютьс¤ так≥ види д≥¤льност≥, ¤к мисливство, землеробство, скотарство та ремесло. ќстаннЇ дозвол¤ло вдосконалювати знар¤дд¤ прац≥.

«агалом, трудове вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ цього пер≥оду доповнюЇтьс¤ знайомством з рел≥г≥йними культами. ” ро≠зум≥нн≥ перв≥сних д≥тей та молод≥ формуЇтьс¤ у¤вленн¤ не лише про земне житт¤, а й про душу. ѕроте процес такого формуванн¤ був досить довготривалим: спочатку Ђкрањна мертвихї знаходилас¤ п≥д землею, а на етап≥ землеробських культ≥в њњ Ђперенос¤тьї у не≠бо. ќчевидно, заслуговуЇ на увагу те, що п≥дростаюче покол≥нн¤ через прим≥тивн≥ культи привчали жити у злагод≥ з природою.

ќтже, уже в умовах перв≥сного сусп≥льства спостер≥гаЇтьс¤ процес вихованн¤ ¤к спец≥альноњ соц≥альноњ д≥¤льност≥, котра роз≠ширюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до конкретних вимог тод≥шнього Ђвироб≠ництваї засоб≥в дл¤ виживанн¤. ¬ихованн¤ конкретизувалос¤ й що≠до стат≥ хлопчик≥в та д≥вчаток.

3. ¬иникненн¤ перших шк≥л у св≥тов≥й цив≥л≥зац≥њ

Ќайдревн≥шими у людськ≥й цив≥л≥зац≥њ вважаютьс¤ п≥ктогра≠ф≥чн≥ школи (в≥д гр. р≥сњоз Ч писаний фарбою, мальований ≥ Ігат-та Ч пишу; мальоване письмо). ÷≥ школи виникли за 7 тис. рок≥в до н.е. на територ≥њ нин≥шньоњ ћексики. ¬ той час на ц≥й територ≥њ проживали племена ≥нк≥в та май¤. “ому у де¤ких ≥сторичних до≠сл≥дженн¤х цей пер≥од називають культурою май¤.

«а п≥зн≥ших час≥в перш≥ школи з'¤вл¤ютьс¤ в крањнах —ходу: јссир≥њ, ¬авилон≥, ™гипт≥,  итањ, ≤нд≥њ. —аме у цих крањнах зроста≠ла роль м≥ст, розвивались ремесла, торг≥вл¤, складавс¤ апарат дер≠жавноњ влади. ѕоступово виникли писемн≥сть, початки математи≠ки, астроном≥њ та прикладних наук. ¬се це вимагало довготрива≠лого й планом≥рного навчанн¤.

ѕриблизно у IV тис¤чол≥тт≥ до н.е. в≥дбулос¤ об'Їднанн¤ неве≠личких держав на берегах р≥чки Ќ≥л. “ак виникаЇ рабовласницька держава ™гипет на чол≥ з фараоном. —аме у цей пер≥од ≥ з'¤вл¤Їть≠с¤ два типи шк≥л: школи жерц≥в (њх називали школами кал≥граф≥ч≠ного письма) та школи писц≥в (школи ≥Їратичного письма).

«агалом в школах жерц≥в навчалис¤ хлопчики ≥з жрецьких ро≠дин.  ≥льк≥сть учн≥в становила не б≥льше 10. ¬они вивчали ≥Їрог≠л≥фи (читанн¤), письмо, рахунок, арифметику, астроном≥ю, аст≠ролог≥ю, древньоЇгипетський рел≥г≥йний культ. Ўколи ц≥ влаш≠товувалис¤ при храмах ≥ називалис¤ рамессеум. “ерм≥н навчанн¤ с¤гав до дес¤ти рок≥в, оск≥льки надто складним видавалос¤ оволо≠д≥нн¤ вм≥нн¤ми зображенн¤ ≥Їрогл≥ф≥в, а також маг≥њ, чаклунства, народноњ медицини. ¬с≥ма цими здатност¤ми волод≥ли жерц≥, що становили пануючу касту у ™гипт≥. ќволод≥нн¤ грамотою, наука≠ми набувало тут кастового й рел≥г≥йного характеру. ѕроте потреби господарського, сусп≥льного житт¤, управл≥нн¤ державою спону≠кали до створенн¤ у III тис¤чол≥тт≥ шк≥л писц≥в. —аме у цих закла≠дах готували майбутн≥х державних чиновник≥в ™гипту.

” ƒревньому  итањ перш≥ навчальн≥ заклади з'¤вилис¤ на по≠чатку пер≥оду Ўань-≤нь (1766 р. до н.е.). ” ц≥ часи школи мали назви: —¤н, —юй, —юе. «м≥ст навчанн¤ у школах древнього  итаю передбачав оволод≥нн¤ такими знанн¤ми: мистецтвом ЂЋю-≥ї, ети≠кетом, письмом, л≥чбою, музикою, стр≥льбою з лука, керуванн¤м кол≥сницею. «агалом навчалис¤ у школах понад 15 рок≥в. Ћише 10 рок≥в у середньому хлопчики витрачали дл¤ того, щоб навчитис¤ читати й писати ≥Їрогл≥фи (потр≥бно було завчити 3Ч4 тис¤ч≥ знак≥в).

« часом у крањн≥ виник нечуваний культ письменност≥, ≥Їрогл≥≠фа, культ конфуц≥анських осв≥чених морал≥ст≥в Ч начотчик≥в, вче≠них Ч чиновник≥в, ¤к≥ вм≥ють читати, розум≥ти ≥ тлумачити муд≠р≥сть св¤щенних книг, прошарок письменних ≥нтелектуал≥в, ¤к≥ зосередили в своњх руках монопол≥ю на знанн¤, осв≥ту й кер≥вни≠цтво, зайн¤вши в  итањ м≥сце, ¤ке в ≥нших сусп≥льствах пос≥дало двор¤нство, духовенство, бюрократ≥¤ Ч разом уз¤т≥.

ƒосконале знанн¤ стародавн≥х текст≥в, ум≥нн¤ в≥льно оперувати висловлюванн¤ми мудрец≥в ≥ ¤к вз≥рець ум≥нн¤ писати твори, в ¤ких в≥льно викладалась ≥ коментувалась мудр≥сть стародавн≥х Ч такою була програма навчанн¤ в китайськ≥й школ≥: державн≥й ≥ приватн≥й. ѕрот¤гом тис¤чол≥ть саме це вважалос¤ у  итањ наукою.

4. ¬ихованн¤ у ƒревн≥й √рец≥њ

Ќайвищого розвитку культура епохи рабовласництва дос¤гла в державах ƒревньоњ √рец≥њ й —тародавнього –иму, ¤к≥ виникли на торгових шл¤хах м≥ж крањнами —ередземномор'¤ ≥ —ходу.

≈коном≥чний ≥ культурний розвиток рабовласницьких м≥ст-дер-жав давньоњ √рец≥њ розпочинаЇтьс¤ у VIЧIV ст. до н.е. ¬ цей час високого розвитку дос¤гла ф≥лософ≥¤, в надрах ¤коњ закладались основи р≥зних спец≥альних галузей знань; ≥снувала багата л≥терату≠ра; склалось дек≥лька систем вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤.

” —тародавн≥й √рец≥њ, ¤ка складалась з невеликих рабовласни≠цьких держав-м≥ст, найб≥льш ориг≥нальними системами вихован≠н¤ були —партанська та јф≥нська.

—парта займала п≥вденно-сх≥дну частину п≥вострова ѕелопонне≠су, де було мало зручних гаваней, зовн≥шн¤ торг≥вл¤, техн≥ка ≥ наука перебували на низькому р≥вн≥, а житт¤ населенн¤ носило замкнутий характер. ¬ крањн≥ дом≥нувало землеробство, ¤ке спиралось на працю раб≥в. Ќезначне нап≥вв≥льне населенн¤ займалось рем≥сництвом. ” —парт≥ на 9 тис. родин рабовласник≥в (спарт≥ат≥в) припадало по≠над 250 тис. раб≥в, ¤к≥ часто повставали. ÷е завжди непокоњло воло≠дар≥в —парти, примушуючи њх повс¤кчас бути напоготов≥, ви¤вл¤ти жорсток≥сть ≥ насильство по в≥дношенню до раб≥в. ¬ихованн¤ зд≥йс≠нювалос¤ державою, ¤ка пересл≥дувала завданн¤ п≥дготовки з д≥тей спарт≥ат≥в-воњн≥в, ст≥йких та загартованих, майбутн≥х рабовласник≥в.

—партанц≥в виховували в жорстких умовах, прагнучи вирости≠ти з хлопц≥в суворих, безжал≥сних воњн≥в, а з д≥вчаток Ч воњтель-ниць-амазонок, ¤к≥ б мало в чому поступалис¤ чолов≥кам.

√оловним завданн¤м було вихованн¤ жорстокост≥, ненавист≥ до раб≥в у п≥дростаючих рабовласник≥в. « ц≥Їю метою вони брали участь у крипт≥¤х, н≥чних облавах на раб≥в, коли заг≥н молодих спарт≥ат≥в оточував ¤кий-небудь м≥ський квартал або район за м≥≠стом ≥ мав право на вбивство будь-¤кого раба. ѕ≥дл≥тки брали участь у щор≥чних публ≥чних випробовуванн¤х Ч змаганн¤х, њх с≥кли пе≠ред в≥втарем, щоб пересв≥дчитись у терпл¤чост≥ та витривалост≥. ёнаки 18Ч20 рок≥в об'Їднувались в групи ефеб≥в.

јф≥нська система вихованн¤ залишила сл≥д в ≥стор≥њ педагог≥ки ¤к пров≥сниц¤ високоњ духовноњ культури, формуванн¤ гармон≥й≠ноњ людини, основними ¤кост¤ми ¤коњ були духовне багатство, моральна чистота та ф≥зична досконал≥сть.

—аме в јф≥нах виникла ≥де¤ гармон≥йного розвитку особи ¤к мети вихованн¤. ¬ аф≥нських м≥стах тривалий час ≥снувала тради≠ц≥¤, за ¤кою наизаслужен≥ша людина удостоювалась посади г≥мна-с≥арха Ч кер≥вника школи дл¤ д≥тей в≥льних громад¤н.

Ќа в≥дм≥ну в≥д —парти, в јф≥нах значного розвитку набули р≥зн≥ ремесла ≥ торг≥вл¤. ¬исокого р≥вн¤ дос¤гли в јф≥нах арх≥тек≠тура, скульптура, живопис, художн¤ л≥тература, ≥стор≥¤, геогра≠ф≥¤, математика, ф≥лософськ≥ науки. ќсобливост≥ економ≥чного становища ≥ пол≥тичного житт¤ населенн¤ јф≥н знайшли своЇ в≥≠дображенн¤ у систем≥ вихованн¤ д≥тей ≥ молод≥. јф≥нська система вихованн¤, ¤к ≥ спартанська, також зд≥йснювалась в ≥нтересах ра≠бовласник≥в, але була б≥льш р≥зноман≥тною.

1	2	3

Ќазва: ¬ихованн¤ ≥ осв≥та в ранн≥х цив≥л≥зац≥¤х
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (4919 прочитано)