ѕедагог≥ка > –озвиток школи й педагог≥чноњ думки на Ѕуковин≥

–озвиток школи й педагог≥чноњ думки на Ѕуковин≥

≈волюц≥¤ украњнського шк≥льництва й педагог≥чноњ думки Ѕуковини прот≥кала в загальнонац≥ональному русл≥ ≥стор≥њ ”крањ≠ни й належить до ц≥нних надбань виховноњ культури украњн≠ського народу. “им б≥льше, що на ц≥й предков≥чн≥й територ≥њ з давн≥х час≥в жили украњнськ≥ племена, переважно тиверц≥ та улич≥. ”крањнц≥ Ї автохтонами Ѕуковини, ¤к≥ ос≥ли тут на сто≠л≥тт¤ давн≥ше в≥д румун≥в.

” IX-XI ст. Ѕуковина входила до складу  ињвськоњ –ус≥, у XII-XIII ст. Ч √алицько-¬олинськоњ держави. ≤з середини XIV ст. перебувала у склад≥ ћолдови, ¤ка на початку XVI ст. потрапила п≥д владу “уреччини. ¬ 1775-1918pp. Ѕуковиною волод≥ла ц≥сарська јвстр≥¤. ѕ≥сл¤ њњ розпаду в 1918 р. на Ѕуковин≥ було проголошено украњнську владу. “ак≥ пров≥дн≥ в≥хи њњ ≥сторичного шл¤ху до 1918 p., що знайшли своЇ в≥дображенн¤ у вс≥х сферах житт¤ буковинц≥в, у тому числ≥ й у педагог≥чн≥й галуз≥.

ѕрив'¤зан≥сть украњнськоњ земл≥ над ƒн≥стром, ѕрутом, —ере≠том ≥ „еремошем до  иЇва глибоко позначилас¤ на педагог≥ч≠них погл¤дах та виховних традиц≥¤х буковинц≥в ≥ в≥добразилась у њхн≥х народних п≥сн¤х, думах та приказках. «авд¤ки цьому украњнська нац≥ональна св≥дом≥сть не .втратилас¤ впродовж довгих стол≥ть п≥д час р≥зних окупац≥й. ¬она в≥дновлюЇтьс¤ в часи украњнського нац≥онального в≥дродженн¤ XIX ≥ XX ст.

” кињвську добу Ѕуковина не становила окремоњ пол≥тичноњ чи адм≥н≥стративноњ одиниц≥, тому њњ педагог≥чний прогрес ≥де в русл≥ ≥стор≥њ педагог≥ки кн¤жоњ ”крањни.

ЅезпосереднЇ сус≥дство √алицько-¬олинськоњ держави ≥з ÷ен≠тральною ™вропою пройн¤ло педагог≥чну думку Ѕуковини духом Ївропењзму. «вичайно, розвиток њњ в≥дбувавс¤ на власн≥й украњнськ≥й нац≥ональн≥й основ≥. ќднак не обходилось без впливу в≥зант≥й≠ськоњ, романськоњ та германськоњ педагог≥чних культур.

Ўк≥льництво й осв≥та на Ѕуковин≥ в молдавський пер≥од не зазнавали ¤кихось особливих в≥дхилень. “ут надал≥ продовжу≠вавс¤ педагог≥чний процес, започаткований ще за  ињвськоњ –ус≥, завд¤ки його фундаментальност≥ й високому р≥вню, а також тому, що у тод≥шньому етн≥чному склад≥ щойно створеноњ ћолдавськоњ держави переважали украњнц≥. ”крањнська педагог≥чна культу≠ра трималас¤ в ћолдав≥њ ц≥лих три стол≥тт¤. Ћише в друг≥й половин≥ XVII ст. њњ почала вит≥сн¤ти румунська.

¬еликий вплив на педагог≥чний розвиток Ѕуковини мали так≥ культурно-осв≥тн≥ центри, ¤к  ињв, Ћьв≥в,  ам'¤нець, ”н≥в, ∆овква, Ѕар та ≥н. ¬они ¤кнайактивн≥ше спри¤ли розвитков≥ в цьому крањ украњнського шк≥льництва ≥ друкарства. Ѕлагородну роль у ц≥й важлив≥й справ≥ в≥д≥грали ѕетро ћогила, Ћазар Ѕаранович, «ахар≥й  опистенський, ћелет≥й —мотрицький, ≤оаник≥й •ал¤товський.

ѕетро ћогила посилав до ћолдав≥њ ченц≥в ≥ квал≥ф≥кованих учител≥в, ¤к≥ створили р¤д духовних ≥ св≥тських шк≥л, спри¤ючи вихованню й осв≥т≥ тутешньоњ молод≥. ѕрац≥ ≤. •ал¤товського "Ќебо нове" й " люч розум≥нн¤" друкувалис¤ в ћолдав≥њ ≥ спри≠чинились до духовного розвитку цього краю.

ѕроблемами шк≥льництва на Ѕуковин≥ за молдавського пер≥≠оду займалас¤ церква. “ому перш≥ школи тут засновувалис¤ ≥ д≥¤ли при монастир¤х у —учав≥, ѕутн≥, –ад≥вц¤х. —ини бо¤р, ¤к≥ хот≥ли здобути вищу осв≥ту, њхали до украњнських шк≥л у  иЇв≥ й Ћьвов≥ чи до «ах≥дноњ ™вропи (¬≥день, ѕариж). Ѕ≥льш≥сть же буковинц≥в залишалис¤ без осв≥ти ≥ були неписьменними.

ѕ≥сл¤ перенесенн¤ молдавськоњ столиц≥ з —учави до ясс шк≥льництво на Ѕуковин≥ занепало аж до 1775 p., коли њњ було прилучено до јвстр≥њ. —тан осв≥ти в цей час був на низькому р≥вн≥. ƒо приходу австр≥йськоњ влади на Ѕуковину тут д≥¤ли т≥льки духовн≥ школи (св¤щеницьк≥ й д¤к≥вськ≥). —еред них вир≥вн¤лис¤ митрополича в —учав≥ й владича в –ад≥вц¤х. ќдн≥Їю з найкращих була монастирська школа в ѕутн≥.

«апанувавши на Ѕуковин≥, австр≥йська влада вживаЇ низку заход≥в дл¤ п≥днесенн¤ осв≥ти в цьому крањ, в≥дкриваючи школи, але не украњнськ≥, а здеб≥льшого чужинськ≥. ÷им ще раз наочно п≥дтверджуЇтьс¤, що коли хочемо на своњй земл≥ д≥тей вчити в р≥дн≥й украњнськ≥й нац≥ональн≥й школ≥, то мусимо мати власну самост≥йну ”крањнську державу.

” 1783 р. було засновано латинську й н≥мецьку школи в „ер≠н≥вц¤х ≥ —учав≥. Ќестачу педагог≥чних кадр≥в покривали ≥мпор≠тованими чужинськими вчител¤ми, а в≥дсутн≥сть п≥дручник≥в Ч книжками з ¬≥дн¤ н≥мецькою й румунською мовами, ≥ т≥льки катех≥зиси Ч украњнською.

ѕочавши з 1785 р., на Ѕуковин≥ засновуЇтьс¤ низка громад≠ських шк≥л, серед ¤ких одн≥ з перших: у —ерет≥, „ерн≥вц¤х ≥ —учав≥ (1785 р.), у «аставн≥ й  имполунгу (1786 р.), –аранчу,  ≥цман≥, ¬ашк≥вц¤х ≥ ‘рат≥вц¤х. ” цих школах, кр≥м н≥мецькоњ, вчили переважно румунську мову. ј тому школи на Ѕуковин≥ в≥д самого початку мали герман≥зац≥йний ≥ румун≥зац≥йний ха≠рактер, були спр¤мован≥ на денац≥онал≥зац≥ю украњнц≥в на њх р≥дн≥й буковинськ≥й земл≥.

јдм≥н≥стративне приЇднанн¤ ц≥сарем …осифом II Ѕуковини до √аличини 1 лютого 1787 p., вищ≥ й середн≥ ур¤дов≥ посади в ¤ких об≥йн¤ли н≥мц≥ й пол¤ки, долучили до буковинського шк≥льництва ще й прес полон≥зац≥йний. ¬оно потрапило в повну залежн≥сть в≥д латинськоњ консистор≥њ у Ћьвов≥, ¤ка вороже ста≠вилас¤ до осв≥ти м≥сцевого населенн¤ р≥дною мовою. ” середн≥х школах посилилис¤ герман≥зац≥¤ й румун≥зац≥¤, а в народних змушували д≥тей вчитис¤ польською. ¬чител≥в вимагали пере≠ходити на латинство. “их, хто в≥дмовл¤вс¤, зв≥льн¤ли з посад.  р≥м н≥мецькоњ, вчител¤м дозвол¤лос¤ користуватис¤ т≥льки –умунською та польською мовами.

”крањнц≥ чим дал≥, то менше посилали д≥тей до шк≥л чужин≠ських. Ќатом≥сть засновували приватн≥ школи ("д¤к≥вки") з ”крањнською мовою навчанн¤, утримуван≥ власним коштом.

–еволюц≥¤ 1848 р. в ™вроп≥, в≥дома п≥д назвою "¬есни народ≥в", актив≥зувала буковинських украњнц≥в у боротьб≥ за р≥дну Ќац≥ональну школу. ¬ цьому велику роль в≥д≥грав сел¤нський Ќац≥онально-визвольний рух п≥д проводом Ћук'¤на  обилиц≥. “реба зазначити, що украњнськ≥ сел¤ни спочатку, по сут≥, Їдин≥ репрезентували нац≥ональн≥ бажанн¤ украњнського народу на Ѕуковин≥. ¬одночас ≥з цим сел¤нським рухом "¬есна народ≥в" розбудила також буковинську ≥нтел≥генц≥ю. јле њњ просв≥тницьк≥ виступи в обстоюванн≥ украњнського шк≥льництва довгий час мали спорадичний характер.

—правжнього розмаху боротьба за украњнську нац≥ональну школу, осв≥ту й вихованн¤ на Ѕуковин≥ набула з по¤вою на л≥те≠ратурн≥й ≥ педагог≥чн≥й нив≥ ё. ‘едьковича, —идора та √ригор≥¤ ¬оробкевич≥в. —аме вони першими в≥дчули гостру потребу про≠св≥тньоњ прац≥ серед украњнських буковинц≥в ≥ своњми творами, осв≥тньою, виховною ≥ громадською д≥¤льн≥стю в≥дкрили шл¤хи дл¤ нац≥онального в≥дродженн¤ й розвитку р≥дноњ педагог≥чноњ культури. «аслуга цих трьох видатних педагог≥в пол¤гаЇ ще й у тому, що вони своњми талановитими виступами привертали ува≠гу пров≥дних украњнських д≥¤ч≥в з решти украњнських земель, особливо Ќаддн≥пр¤нщини й √аличини, на Ѕуковину, ¤к≥, у свою чергу, допомогли буковинц¤м приступити до розгортанн¤ украњн≠ськоњ нац≥ональноњ осв≥ти.

"—олов'Їм Ѕуковини", "буковинським  обзарем" назвали ё. ‘едьковича його кра¤ни. ¬≥н прийшов у педагог≥ку з  арпат, з √уцульщини, ≥ вписав у њњ ≥стор≥ю ц≥каву й ориг≥нальну сто≠р≥нку, зробивши чималий внесок у п≥днесенн¤ народноњ осв≥ти. "¬≥н був великий при¤тель школи, учител≥в ≥ народу", - пи≠сав ќсип ћаковей у монограф≥њ про ё. ‘едьковича. ƒл¤ потреб школи письменник написав буквар, сп≥ваник, допомагав у ви≠данн≥ "Ѕ≥бл≥отеки дл¤ мол од≥ж≥".

∆итт¤, просв≥тницька й педагог≥чна д≥¤льн≥сть ёр≥¤ ‘едь≠ковича припадаЇ на 40-в≥Ч90-т≥ роки XIX ст. ¬≥н народивс¤ 8 серпн¤ 1834 р. в г≥рському м≥стечку —торонц≥-ѕутилов≥ (тепер ѕутильський район „ерн≥вецькоњ област≥) у родин≥ управител¤ панського маЇтку. —торон¤чись батька, ¤кий з по≠грозою ставивс¤ до простолюду, ёр≥й вс≥м серцем горнувс¤ до матер≥, старшого брата ≤вана та сестри ћар≥њ.

ѕочаткову осв≥ту д≥став ‘едькович в≥д брата ƒашкевича, п≥зн≥ше вчивс¤ у при≠ватного вчител¤, родича д¤дька √аницького у с.  иселиц≥, а в 1846 р. вступив до „ерн≥вецькоњ нижчоњ реальноњ школи з н≥мецькою мовою викладанн¤. —холастичне навчанн¤, палична дисципл≥на мало дали май≠бутньому педагогов≥, х≥ба що викликали у нього в≥дразу до тод≥шн≥х шк≥льних пор¤дк≥в, а в майбутньому Ч бажанн¤ боротис¤ за на≠родну осв≥ту. —правжньою його школою стало житт¤ р≥дного краю. "ћо¤ школа була „орногора", Ч писав в≥н п≥зн≥ше. ѕрирода гу≠цульськоњ земл≥ вклала в нього все, що мала наймудр≥шого, найсердечн≥шого ≥ найщедр≥шого.

ё. ‘едькович був св≥дком великого сел¤нського руху бо≠ротьби проти австр≥йських колон≥затор≥в, до ¤коњ була причетна його мати й активну участь брав його брат ≤ван ¤к соратник Ћук'¤на  обилиц≥. “ому родина зазнала знущань з боку ц≥сар≠ських можновладц≥в. ѕро це п≥зн≥ше ё. ‘едькович писав: "Ѕрат м≥й був дуже буйний. ”давс¤ в≥н 1848 року з  обилицею та й попав у нещаст¤. Ќашу хату зруйнували, наше господарство спу≠стошили, сплюндрували. Ќен¤ утекла до з¤т¤, а ¤ п≥шов св≥том блукати". ¬≥н сл≥дом за братом вињхав з Ѕуковини в ћолдав≥ю, де жив чотири роки, працюючи на р≥зних роботах.

” 1852 р. ё. ‘едькович повернувс¤ у „ерн≥вц≥, але ненадов≠го. ўоб ≥золювати сина в≥д повстанц≥в, батько в≥ддав його до австр≥йського в≥йська, де той прослужив понад дес¤ть рок≥в. ¬ийшовши на пенс≥ю за станом здоров'¤, у 1863 р. в≥н перењхав до р≥дного села ≥ ц≥лком в≥ддавс¤ просв≥тницьк≥й та л≥тератур≠но-громадськ≥й робот≥. ” 1869-1972 pp. працював на посад≥ ≥нспектора шк≥л ¬ижницького пов≥ту, п≥зн≥ше (1872-1873 pp.) Ч редактора льв≥вського видавництва при товариств≥ "ѕросв≥та". « 1885 р. ≥ до к≥нц¤ свого житт¤ Ч редактор першоњ украњн≠ськоњ газети "Ѕуковина". Ќазваний часопис значною м≥рою був перейн¤тий педагог≥чними мотивами: боротьбою за розвиток ”крањнського нац≥онального шк≥льництва, проти румун≥зац≥њ ”крањнц≥в, темр¤ви, неуцтва, забобон≥в, ви¤вом уваги до збиранн¤ золотих розсип≥в народноњ педагог≥ки.

1	2	3

Ќазва: –озвиток школи й педагог≥чноњ думки на Ѕуковин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1447 прочитано)