ѕедагог≥ка > –озвиток школи й педагог≥чноњ думки на Ѕуковин≥

ё. ‘едькович про д≥тей висловлював тепло ≥ прихильно, вс≥л¤ко п≥клувавс¤ про них. ƒл¤ них в≥н написав низку твор≥в, зокрема казок, що належать до значноњ ≥ важливоњ частини педагог≥чного доробку письменника. —еред них казки, що постали на ірунт≥ фольклорних матер≥ал≥в ("¬≥д чого море солоне", "„орт≥вська боч≠ка", "√олодний чорт", "ћ≥с¤ц≥-корол≥" та ≥н.), казки л≥тературного походженн¤ Ч переробки твор≥в .брат≥в √р≥мм ("√ологорожечка", "«олота к≥сочка", "’итрий кравчик"), √.  . јндерсена ("ѕ≥дм≥нчЇ", "≤голка-угарка претонесенька") та ≥н. ¬с≥ вони спр¤мован≥ на прищепленн¤ люд¤ност≥ й доброти, перейн¤т≥ украњнським нац≥ональ≠ним духом, суто буковинським колоритом. ” них Ч застережен≠н¤ в≥д розумових ≥ моральних вад (в≥дсталост≥, обмеженост≥, лице≠м≥рства, користолюбства), заклик гартувати волю й характер.

¬≥рш ё. ‘едьковича "ƒитина" спонукаЇ змалку готуватись до житт¤ твердого, бути сильним, витривалим ≥ в≥дважним:

Ч „ого ж бо ти плачеш, дитинонько мила?

Ч ј, ненечко-утко: котюга вкусила!

Ч  оли в≥д котюги такий тоб≥ жах,

“о ще ти на св≥т≥ заплачеш, не раз.

¬идатний педагог невпинно дбав про здоров'¤ д≥тей, обстою≠вав ф≥зичне вихованн¤, категорично виступав проти т≥лесних покарань. …ого хвилювала нестача њж≥ й од¤гу дл¤ д≥тей б≥дно≠ти. ¬≥н закликав ви¤вл¤ти особливе п≥клуванн¤, тепло ≥ ласку в ставленн≥ до сир≥т (в≥рш "—ироти"); виступав проти переванта≠женн¤ учн≥в, що загрожуЇ њхньому здоров'ю.

ё. ‘едькович вважав за доц≥льне навчати д≥тей у школ≥ з семи рок≥в, бо "6-р≥чн≥ сел¤нськ≥ д≥ти ан≥ ф≥зично, ан≥ псих≥чно не розвинен≥ до т≥Їњ м≥ри, щоб усп≥шно могли навчатись" та й справжн≥й усп≥х прац≥ вчител¤ приходить за умови т≥сного зв'¤з≠ку школи ≥з с≥м'Їю.

“радиц≥йна украњнська родина у педагог≥чн≥й систем≥ ё. ‘едьковича займаЇ ч≥льне м≥сце. ¬она Ї найвищою вихователькою п≥дростаючих покол≥нь. Ѕатьк≥всько-материнську педагог≥ку н≥чим ≥ н≥ким зам≥нити не можна. “епло домашнього вогнища при доброзичливих стосунках ≥ взаЇмообов'¤зках м≥ж батьками ≥ д≥тьми, братами ≥ сестрами, родичами й сво¤ками Ч найкра≠щий зас≥б плеканн¤ високоњ духовност≥ й гуман≥зму, нац≥ональ≠ного духу, характеру, св≥домост≥, психолог≥њ ≥ патр≥отизму. ¬ аль≠тернатив≥ в≥йськова повинн≥сть в австр≥йськ≥й арм≥њ ≥ обов'¤зок перед родиною гору беруть родинн≥ почутт¤ й любов до р≥дноњ дом≥вки (в≥рш≥ "–екрут", "—в¤тий веч≥р", "ƒезертир", "ќй вийду ¤ з хати", "—п≥ванка", "“рупарн¤", "Ќ≥чл≥г", "Ѕолить мене голо≠вонька", "Ќовобранчик" та ≥н.). “вори письменника про укра≠њнську родину перейн¤т≥ глибоким психолог≥змом ≥ палкою си≠н≥вською любов'ю до нењ, переживанн¤ми за њњ г≥рку долю в умо≠вах колон≥альноњ п≥днев≥льност≥.

ё. ‘едьковича тривожили хиби в домашньому вихованн≥ Ч потакуванн¤ в бешкетництв≥ й пустощах, пи¤цтво батьк≥в ≥ веш≠танн¤ д≥тей поб≥л¤ них у корчмах, зневага до батьк≥в, дит¤чий непослух, лихосл≥в'¤. “аке домашнЇ вихованн¤ в≥н називаЇ "недисципл≥нованим", ¤ким "закладаютьс¤ основи жалюг≥дноњ за≠недбаност≥ с≥льського населенн¤".

“ому письменник закликаЇ педагог≥в повернутись обличч¤м ƒ∞ –ќƒ»ЌЌќѓ педагог≥ки й поширювати педагог≥чн≥ знанн¤ серед —ел¤н, батьк≥в; будити у своњх д≥тей пот¤г до знань, любов до школи й повагу до вчител≥в. “аким чином, ц≥лком справедливим Ї твердженн¤ ќсипа ћакове¤ про те, що ёр≥й ‘едькович "випереджував своњх сучасник≥в на Ѕуковин≥ на ц≥л≥ дес¤тки л≥т". —еред педагог≥чних к≥л в≥н мав чимало прихильник≥в ≥ посл≥дов≠ник≥в.

÷≥кава дол¤ вчител¤ Ўевченкового часу, ¤кий оф≥ц≥йно мав ще й ступ≥нь доктора богослов'¤, —идора ≤вановича ¬оробкевича (1836-1903). ¬≥н народивс¤ на Ѕуковин≥ в родин≥ вчител¤ богослов'¤, на дес¤тому роц≥ житт¤ вже лишивс¤ круглим сиро≠тою. ѕо зак≥нченн≥ сем≥нар≥њ —.≤. ¬оробкевич приймаЇ приходи ƒавидени, –уську ћолдавицю (ѕ≥вденна Ѕуковина), а з 1867 р. отримуЇ посаду вчител¤ сп≥ву в „ерн≥вецьких сем≥нар≥њ ≥ г≥мназ≥њ. ѕо зак≥нченн≥ ¬≥денськоњ консерватор≥њ (1869 р.) стаЇ учителем музики ≥ сп≥ву в середн≥х навчальних закладах, керуЇ народними хорами, а ≥з заснуванн¤м „ерн≥вецького ун≥верситету (1875 р.) стаЇ його викладачем по класу постановки голосу, хорового сп≥ву, диригуванн¤. —.≤. ¬оробкевич записав ≥ опубл≥кував сотн≥ украњн≠ських, румунських ≥ молдавських народних п≥сень, ¤к≥ почав зби≠рати з 14-р≥чного в≥ку ≥ продовжував усе своЇ 67-р≥чне житт¤.

¬олодимир ќлександрович  обил¤нський (1895-1919) з≥ св≥доцтвом про складен≥ ≥спити на пом≥чника народного вчите≠л¤ поњхав учителювати до с≥л Ѕуковини та √аличини. «берегло≠с¤ мало в≥домостей про учительську д≥¤льн≥сть та й взагал≥ про коротке житт¤ ¬.ќ.  обил¤нського, але т≥, що випливають з його поетичних твор≥в, св≥дчать про глибок≥ патр≥отичн≥ переконанн¤, про прагненн¤ виховувати молодь Ќа образах ќлекси ƒовбуша ≥ Ћук'¤на  обилиц≥, опришк≥в ≥ гайдамак≥в Ч лицар≥в свободи, до ¤ких в≥н ставивс¤ ¤к до нац≥ональних героњв.

Ѕуковина дала ”крањн≥ таких в≥домих педагог≥в, ¤к —. —маль-—тоцький, ќ. ѕопович, ƒ. ’аров'юк, ™. ярошинська, ≤. Ѕажанський. –озгортанню культурно-осв≥тнього й педагог≥чного руху серед буковинц≥в спри¤ли товариства "–уська бес≥да", "ѕросв≥та , "–уський ба¤н" та "–уська школа". ќстаннЇ видавало одноймен≠ний педагог≥чний журнал, влаштовувало педагог≥чн≥ курси дл¤ вчител≥в, друкувало шк≥льн≥ п≥дручники. «авд¤ки цьому на по≠чатку XX ст. з ус≥х украњнських земель найкраще забезпечена школами була Ѕуковина, бо адм≥н≥страц≥¤ народних шк≥л зосе≠редилась у руках украњнц≥в. ѕо м≥стах, де спочатку д≥¤ли ви≠ключно н≥мецьк≥ школи, згодом з'¤вилис¤ й украњнськ≥.

«адов≥льно розвивалос¤ й середнЇ шк≥льництво, бо в „ерн≥вц¤х ≥  ≥цман≥ д≥¤ли н≥мецько-украњнськ≥ г≥мназ≥њ, у ¬ижниц≥ суто украњнська, а у ¬ашк≥вц¤х Ч приватна украњнська хлоп'¤ч≥й сем≥нар≥њ в „ерн≥вц¤х у 1910 р. утворено три р≥вно-р¤дн≥ в≥дд≥ли Ч украњнський, н≥мецький ≥ румунський. ” 1907 р. товариство "”крањнська школа" заснувало в „ерн≥вц¤х приват≠ну вчительську сем≥нар≥ю дл¤ д≥вчат.

” „ерн≥вецькому ун≥верситет≥ (заснований у 1875 р.) в≥д са≠мого початку була кафедра украњнськоњ мови ≥ л≥тератури, а на богословському в≥дд≥л≥ Ч дв≥ украњнських кафедри.

јктивно д≥¤ли на Ѕуковин≥ й б≥бл≥отеки Ч "Ѕ≥бл≥отека ћоло≠доњ ”крањни", "—≥ч", "—в≥това б≥бл≥отека", "”чительська" та ≥н.

1	2	3

Ќазва: –озвиток школи й педагог≥чноњ думки на Ѕуковин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1447 прочитано)