ѕ≥дприЇмництво > ћенеджмент п≥дприЇмств б≥знесу

ћенеджмент п≥дприЇмств б≥знесу

”правл≥нн¤ ¤к особлива сфера д≥¤льност≥ притаманне економ≥ц≥ ще з незапам'¤тних час≥в, але ринок перетворюЇ цю сферу в основну дл¤ виробництва. ¬иникаЇ потреба у формуванн≥ спец≥альноњ теор≥њ ≥ прак≠тики менеджменту, тобто управл≥нн≥ п≥дприЇмством. ÷е по¤снюЇтьс¤ принаймн≥ трьома обставинами: у зв'¤зку ≥з створенн¤м акц≥онерних товариств безпосереднЇ управл≥нн¤ њх рухомим ≥ нерухомим майном переходить до особливоњ групи дов≥рених ос≥б - менеджер≥в, ¤к≥, не будучи власниками цього майна, здатн≥ забезпечити його прибуткове використанн¤ в ≥нтересах акц≥онер≥в; внасл≥док ускладненн¤ техно≠лог≥њ виробництва та зростанн¤ вартост≥ обладнанн¤ виникаЇ потреба в так≥й орган≥зац≥њ справи, ¤ка б гарантувала в≥дпов≥дальне ставлений кожного прац≥вника; загостренн¤ конкурентноњ боротьби потребуЇ за≥нтересованост≥ у справах ф≥рми вс≥х њњ сп≥вроб≥тник≥в.

ѕроблема, ¤к в≥домо, виникаЇ разом ≥з засобами вир≥шенн¤ њњ. јк≠ц≥онерна форма виробництва змушуЇ дов≥рити управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю ф≥рми найманим прац≥вникам, ¤кими Ї менеджери. ѕроте разом з тим розповсюдженн¤м акц≥й серед них (а також ≥нших прац≥вник≥в ф≥рми) забезпечуЇтьс¤ њх в≥дпов≥дальн≥сть ≥ за≥нтересован≥сть, стимулюЇтьс¤ високий профес≥онал≥зм.

Ќин≥ менеджмент перетворивс¤ в ефективну теор≥ю ≥ практику ор≠ган≥зац≥њ виробництва не т≥льки на м≥крор≥вн≥, де функц≥онують п≥д≠приЇмницьк≥ структури, а й на макрор≥вн≥, де своњ управл≥нськ≥ функц≥њ виконуЇ держава регулюванн¤м економ≥ки, в тому числ≥ б≥знесу.

—уть менеджменту ≥ проблеми його розвитку

≈коном≥чне становище окремого п≥дприЇмства (ф≥рми) ≥ економ≥ки в ц≥лому визначають три основн≥ фактори: р≥вень техн≥ки ≥ технолог≥њ; ¤к≥сть робочоњ сили ≥ зад≥¤н≥сть мотивац≥њ до прац≥; орган≥зац≥¤ ≥ управ≠л≥нн¤ виробництвом. ќстанн≥й фактор Ї системоутворюючою умовою виробництва ≥ впливаЇ на два ≥нших. ¬≥н маЇ й самост≥йне значенн¤, що визначаЇтьс¤ ¤к менеджмент, тобто процес орган≥зац≥њ та управ≠л≥нн¤ виробництвом з метою п≥двищенн¤ його ефективност≥ та зб≥ль≠шенн¤ прибутку.

Ѕ≥л¤ джерел менеджменту сто¤в американський ≥нженер ≥ досл≥д≠ник ‘. “ейлор. «апропонована ним рац≥онал≥зац≥¤ прац≥ ≥ стосунк≥в на виробництв≥ зумовила справжн≥й переворот, дала змогу докор≥нно зм≥нити орган≥зац≥ю та управл≥нн¤, значно п≥двищити ефективн≥сть виробництва, њх значенн¤ дл¤ управл≥нськоњ науки в≥дзначають ≥ сучас≠н≥ вчен≥

“ейлор розгл¤дав управл≥нн¤ ¤к мистецтво знати точно, що нале≠жить зробити ≥ ¤к зробити це найкращим ≥ найдешевшим способом. ¬≥н вид≥лив чотири групи управл≥нських функц≥й: виб≥р мети; виб≥р кошт≥в; п≥дготовка кошт≥в; контроль результат≥в.

ѕосл≥довник “ейлора француз ‘айоль, узагальнивши набутий до≠св≥д, визначив, що управл¤ти - це вести п≥дприЇмство до мети, праг≠нучи найкращим чином використовувати його ресурси, забезпечуючи правильний х≥д виконанн¤ основних функц≥й п≥дприЇмства. ”правл≥н≠н¤ пол¤гаЇ в тому, щоб передбачати (вивчати майбутнЇ ≥ встановлю≠вати програму д≥й); орган≥зовувати (будувати подв≥йний орган≥зм п≥дприЇмства: матер≥альний ≥ соц≥альний); розпор¤джатис¤ (приводи≠ти у д≥ю персонал п≥дприЇмства); узгоджувати (пов'¤зувати ≥ об'Їдну≠вати ƒ≥њ та зусилл¤) та контролювати (спостер≥гати, щоб усе в≥дбува≠лос¤ зг≥дно з розпор¤дженн¤ми).

 ласиф≥кац≥¤ ‘айол¤ до цього часу лежить в основ≥ науки управ≠л≥нн¤.

Ќауково-техн≥чний прогрес, розвиток виробництва, ≥нш≥ соц≥ально-економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ умови ставл¤ть перед теор≥Їю ≥ практикою ме≠неджменту дедал≥ нов≥ проблеми. ” процес≥ вир≥шенн¤ њх у рамках менеджменту вид≥л¤лис¤ р≥зн≥ напр¤ми, в≥дбулос¤ його злитт¤ з ≥нши≠ми, близькими до нього науками.

—учасний менеджмент Ї м≥ждисципл≥нарною наукою.  ожн≥й функ≠ц≥њ управл≥нн¤ сьогодн≥ в≥дпов≥даЇ особлива наука: ≥ндустр≥альна та ≥нженерна соц≥олог≥¤; соц≥альна психолог≥¤ та ≥нженерна (ергоном≥≠ка); соц≥он≥ка; економ≥ка та економ≥чна психолог≥¤; педагог≥ка; ф≥ло≠соф≥¤; математика; к≥бернетика; ≥нформатика та ≥н.

ѕроблемами менеджменту нин≥ займаютьс¤ ¤к теоретики, так ≥ практики. ≤ це зрозум≥ло, оск≥льки немаЇ галуз≥ виробництва, сфери життЇд≥¤льност≥ людей, де б не було управл≥нн¤.

ћенеджмент - це функц≥¤, вид д≥¤льност≥, пов'¤заний з кер≥вницт≠вом людьми в р≥зних орган≥зац≥¤х. ѕроте менеджмент п≥дприЇмств (ф≥рм) в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д решти вид≥в управл≥нн¤ тим, що њх метою, а отже, ≥ завданн¤м управл≥нн¤, Ї виробництво товар≥в або наданн¤ послуг, ≥ншими словами, задоволенн¤ потреб людей ≥ сусп≥льства в умовах ринку.

ќтже, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших орган≥зац≥й менеджмент п≥дприЇмниць≠ких структур в ус≥х своњх р≥шенн¤х керуЇтьс¤ економ≥чними м≥рку≠ванн¤ми. …ого ≥снуванн¤ ≥ престиж обірунтовуютьс¤ економ≥чними результатами д≥¤льност≥.

” спрощеному розум≥нн≥ менеджмент - це вм≥нн¤ дос¤гти постав≠лених ц≥лей, використовуючи працю, ≥нтелект, мотиви повед≥нки ≥нших людей. ћенеджмент - це також галузь людського знанн¤, що допома≠гаЇ зд≥йснити функц≥ю управл≥нн¤.

ќдночасно менеджмент Ї економ≥чним органом, ¤кий функц≥онуЇ у сучасному ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥ ≥ ¤к орган управл≥нн¤ маЇ своњ ланки:

топ-менеджменг - найвища ланка управл≥нн¤ (генеральний дирек≠тор та ≥нш≥ члени правл≥нн¤);

м≥дле-менеджмент - середн¤ ланка управл≥нн¤ (кер≥вники управ≠л≥нь ≥ самост≥йних в≥дд≥л≥в);

ловер-менеджмент - найнижча ланка управл≥нн¤ (кер≥вники п≥д≠в≥дд≥л≥в та ≥нших аналог≥чних њм п≥дрозд≥л≥в).

ћенеджмент - це не т≥льки управл≥нн¤ виробництвом, а й орган≥≠зац≥¤ прац≥ людей. —аме люди Ї найважлив≥шим елементом виробни≠чого процесу п≥дприЇмства (ф≥рми).

ћенеджмент розгл¤даЇ п≥дприЇмство не ¤к технолог≥чну ланку су≠сп≥льного виробництва, а ¤к соц≥альну п≥дсистему ринковоњ економ≥≠ки. ÷им визначаютьс¤ основн≥ напр¤ми менеджменту: ви¤в м≥кросоц≥альноњ структури п≥дприЇмства (групи ≥ в≥дносини м≥ж ними) - соц≥≠ально-профес≥йноњ, культурно-осв≥тньоњ, квал≥ф≥кац≥йноњ та демограф≥ч≠ноњ; формуванн¤ малих груп (Давтономн≥ робоч≥ бригади", Дц≥льов≥ групи", в тому числ≥ ≥ серед фах≥вц≥в) ¤к основноњ умови моб≥л≥зац≥њ колективних зусиль; доб≥р Днеформальних" груп за результатами соц≥ометричних обстежень та ≥н.

”сп≥хи та невдач≥ п≥дприЇмства (ф≥рми) - це насамперед усп≥хи та невдач≥ менеджменту. ≤ ¤кщо п≥дприЇмство працюЇ погано, нерентабельно, то потр≥бно зм≥нити не роб≥тник≥в, а кер≥вник≥в.

Ќовий етап економ≥чного розвитку потребуЇ ≥ новоњ концепц≥њ уп≠равл≥нн¤, що в≥дбиваЇ т≥ реал≥њ, в ¤ких д≥ють учасники сучасного су≠сп≥льного виробництва. “ака концепц≥¤ була сформована у 80-х роках американськими авторами –. ”отерменом, “. ѕ≥терсом, ≤. јнсоффом та ≥ншими теоретиками менеджменту. ” ц≥й концепц≥њ вид≥лено так≥ принципов≥ положенн¤:

в≥дмова в≥д виробничого рац≥онал≥зму систем управл≥нн¤, ор≥Їнто≠ваних на виробництво та ринок;

д≥лова орган≥зац≥¤ - в≥дкрита система, що розгл¤даЇтьс¤ у Їдност≥ њњ складових частин, нерозривно пов'¤заних ≥з зовн≥шн≥м ринком;

ситуац≥йний п≥дх≥д до менеджменту;

людина - ¤к головний ресурс ефективност≥ управл≥нн¤ ф≥рмою.

ўодо систем управл≥нн¤, то в нових умовах найб≥льшого розвит≠ку набули: менеджмент на основ≥ передбаченн¤ зм≥н ≥ менеджмент на основ≥ гнучких екстрених р≥шень. ¬они характеризуютьс¤ ¤к п≥д≠приЇмницьк≥ структури, що враховують так≥ фактори, ¤к незвичн≥сть ≥ невизначен≥сть майбутнього розвитку. ѕ≥дприЇмства (ф≥рми) де≠дал≥ част≥ше звертаютьс¤ до метод≥в стратег≥чного плануванн¤ ≥ уп≠равл≥нн¤, оск≥льки зм≥ни зовн≥шнього середовища, технолог≥й, кон≠куренц≥њ та ринк≥в стають не вин¤тком, а правилом. Ќову систему погл¤д≥в на менеджмент називають в американськ≥й л≥тератур≥ Дтихою управл≥нською революц≥Їю". ≤ не без п≥дстав, њњ основн≥ по≠ложенн¤ застосовуютьс¤ в практиц≥ менеджменту, не призвод¤чи до негайного злому та руйнуванн¤ структур ≥ механ≥зм≥в, ¤к≥ скла≠лис¤.

ќрган≥зац≥йна структура ≥ функц≥њ менеджменту

ќрган≥зац≥йна структура управл≥нн¤ ф≥рмою визначаЇтьс¤ њњ учас≠никами, засновниками. ¬ид≥л¤ють дв≥ структурн≥ форми менеджмен≠ту: централ≥зовану ≥ децентрал≥зовану.

÷ентрал≥зована - вс≥ менеджери р≥зних служб зведен≥ разом ≥ п≥д≠пор¤дкован≥ в≥це-президенту з управл≥нн¤. ѕод≥бна форма - повн≥стю ≥нтегрована ≥ функц≥ональна орган≥зац≥¤. ¬она була типовою дл¤ п≥д≠приЇмств колишнього —оюзу.

ƒецентрал≥зована - надаЇ менеджерам р≥зних п≥дрозд≥л≥в мож≠лив≥сть зд≥йснювати вс≥ функц≥њ щодо њх д≥¤льност≥, самост≥йно, несучи повну в≥дпов≥дальн≥сть за функц≥онуванн¤ своЇњ д≥л¤нки пе≠ред в≥це-президентом у ц≥й сфер≥. Ќа практиц≥ в≥дбуваЇтьс¤ з≥став≠ленн¤ централ≥зац≥њ та децентрал≥зац≥њ, що забезпечуЇ оперативн≥сть- ≥ реальн≥сть управл≥нських р≥шень. ќрган≥зац≥йн≥ структури повинн≥ бути гнучкими, мати пристосовуван≥сть, швидко реагувати на обставини, що зм≥нюютьс¤. ѕрактика функц≥онуванн¤ п≥дпри≠Їмств б≥знесу заф≥ксувала так≥ типи орган≥зац≥йних структур менеджменту:

л≥н≥йна - включаЇ два орган≥зац≥йних елементи - виробництво та реал≥зац≥ю продукц≥њ. ÷ю структуру використовують невелик≥ ф≥рми з однор≥дною ≥ нескладною технолог≥Їю. —истема проста. ѓѓ легко зро≠зум≥ти ≥ застосувати;

л≥н≥йно-штабна - формуЇтьс¤ створенн¤м спец≥ал≥зованих служб (штаб≥в) при кожному л≥н≥йному кер≥вництв≥. ѕризначенн¤ цих служб - вивченн¤ в≥дпов≥дних проблем з метою наданн¤ допомоги кер≥вников≥ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень. Ќедол≥к - зростаЇ к≥льк≥сть зв'¤зк≥в, зб≥льшуютьс¤ управл≥нськ≥ витрати, знижуЇтьс¤ оперативн≥сть управл≥нн¤;

функц≥ональна - спроба пристосувати традиц≥йн≥ структури до умов швидкого зростанн¤ обс¤г≥в ≥ складност≥ промислового вироб≠ництва. ¬≥дпов≥дальн≥сть за процеси виробництва покладаЇтьс¤ на функц≥ональних менеджер≥в, п≥дпор¤дкованих головн≥й штаб-квартир≥ ф≥рми. ¬она визнаЇтьс¤ ефективною дл¤ ф≥рм, ¤к≥ випускають обмеже≠ну к≥льк≥сть однор≥дних продукт≥в. ѕри широк≥й номенклатур≥ вибор≥в менеджери стикаютьс¤ з внутр≥шньою конкуренц≥Їю за пр≥оритет, а центральне кер≥вництво перевантажене короткостроковими проб≠лемами. ¬их≥д ≥з становища - дво¤русне управл≥нн¤. Ќижн≥й ¤рус зам≥нюЇтьс¤ оперативним менеджментом, верхн≥й - довгостроковою пол≥тикою;

1	2	3	4

Ќазва: ћенеджмент п≥дприЇмств б≥знесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5157 прочитано)