ѕ≥дприЇмництво > ћенеджмент п≥дприЇмств б≥знесу

ќтже, менеджмент ф≥рми передбачаЇ пошук Дзолотоњ середини", при ¤к≥й позитивн≥ фактори переважатимуть. ¬се це без сумн≥ву л¤≠гаЇ на плеч≥ менеджера, ¤кий виступаЇ головною особою, управл¤ю≠чим не т≥льки процесом виробництва, а й соц≥альними процесами.

ћенеджер ¤к фактор виробництва та управл≥нн¤ б≥знесом

ћенеджер - головна ф≥гура в управл≥нн≥ ф≥рмою. ÷е насамперед людина, ¤ка орган≥зуЇ конкретну д≥¤льн≥сть п≥длеглих йому прац≥вни≠к≥в ≥ одночасно сама виконуЇ певний обс¤г управл≥нських функц≥й.

ћенеджером можуть виступати: генеральний директор ≥ управл¤≠ючий, заступники директора, зав≥дуюч≥ в≥дд≥лами ≥ кер≥вники структур≠них п≥дрозд≥л≥в. ÷е т≥ службовц≥, ¤к≥ працюють у виконавчих органах п≥дприЇмницьких структур ≥ в≥д ¤ких значною м≥рою залежить ефек≠тивн≥сть функц≥онуванн¤ виробництва. ¬ ”крањн≥ ≥нститут менеджер≥в почав впроваджуватис¤ в останн≥ два роки ≥ в основному на п≥дпри≠Їмствах б≥знесу.

¬ ≥ндустр≥альне розвинених крањнах пон¤тт¤ Дменеджер" часто ототожнюють з пон¤тт¤м Дб≥знесмен". ѕроте б≥знесмен ≥ менеджер -це не одне ≥ те саме. Ѕ≥знесмен - той, хто Дробить грош≥", власник кап≥талу, що перебуваЇ в оборот≥ та приносить доход, чи великий власник, ¤кий не займаЇ н≥¤коњ пост≥йноњ посади в орган≥зац≥њ, але Ї власником акц≥й ≥ може бути членом њњ правл≥нн¤. ћенеджер - обо≠в'¤зково займаЇ пост≥йну посаду, у нього Ї п≥длегл≥.

ќкремий вид б≥знесу - п≥дприЇмництво. ¬оно Ї елементом б≥знесу ≥ разом з тим маЇ самост≥йне значенн¤ ¤к п≥дприЇмницький б≥знес. ќсновний його суб'Їкт - п≥дприЇмець, ¤кий зд≥йснюЇ цей вид б≥знесу. ¬≥н вкладаЇ кошти в справу, ¤ку орган≥зовуЇ, бере на себе особистий ризик. ѕ≥дприЇмець ≥ менеджер - пон¤тт¤ не тотожн≥. ѕ≥дприЇмець -людина, здатна щось розпочинати робити (корисне ≥ на законн≥й осно≠в≥). ¬≥н може неспод≥вано дл¤ ≥нших зробити в≥дм≥нний комерц≥йний х≥д. ≤накше кажучи, п≥дприЇмець - людина неординарна ƒо того ж, неординарн≥сть грунтуЇтьс¤ на конкретних знанн¤х у т≥й сфер≥, де в≥н працюЇ. ѕо¤ва нин≥ на ринку Дп≥дприЇмц≥в", ¤к≥ не Ї такими, дискреди≠туЇ саму суть ринкових в≥дносин.

¬≥дм≥нност≥ м≥ж менеджерами та п≥дприЇмц¤ми очевидн≥. ѕ≥дпри≠Їмець нац≥лений на пошук нових можливостей, на оперативне прий≠н¤тт¤ р≥шень. ¬≥н не може дозволити соб≥ неск≥нченно ч≥пл¤тис¤ за ≥дею, ¤ка не зум≥ла довести свою життЇздатн≥сть. ћенеджер - напро≠ти, неохоче беретьс¤ за нову справу, але ¤кщо р≥шенн¤ прийн¤то - не звертаЇ з обраного шл¤ху.

јналог≥чна в≥дм≥нн≥сть спостер≥гаЇтьс¤ ≥ щодо форми залученн¤ (придбанн¤) ресурс≥в. ќск≥льки зароб≥тна плата менеджера залежить в≥д реальних кошт≥в, в≥н за≥нтересований у накопиченн≥ фонд≥в, уникаЇ оренди та ≥нших форм тимчасового залученн¤ ресурс≥в.

ƒл¤ п≥дприЇмц¤ ж ситуац≥¤ - пр¤мо протилежна: дов≥чний брак гро≠шей, небажанн¤ використовувати обладнанн¤, ¤ке може пережити ≥дею, потреба ви¤вл¤ти гнучк≥сть та йти на ризик змушують його ши≠роко користуватис¤ орендою або вдаватис¤ до ≥нших форм тимчасо≠вого залученн¤ ресурс≥в. ћенеджер маЇ справу, ¤к правило, з орган≥≠зац≥йною структурою, що склалас¤, маЇ ≥Їрарх≥чну природу, потребуЇ ч≥ткого розпод≥лу повноважень та в≥дпов≥дальност≥. ѕ≥дприЇмець на≠даЇ перевагу горизонтальн≥й структур≥, ¤ка грунтуЇтьс¤ на формаль≠них зв'¤зках, ≥ хоча п≥дприЇмництво та менеджмент - два р≥зних види д≥¤льност≥, насправд≥ це двоЇдина функц≥¤, ¤ку можна назвати п≥дпри≠Їмницьким менеджментом. ќсобливо це характерно дл¤ малого та середнього б≥знесу, де функц≥њ менеджера часто виконують сам≥ п≥д≠приЇмц≥.

—учасне п≥дприЇмство б≥знесу характеризуЇтьс¤ тим, що на ньому зайн¤то менше р¤дових роб≥тник≥в, н≥ж 50 або 10 рок≥в назад. ј через 5,10,20 рок≥в њх буде ще менше. ¬же сьогодн≥ Ї ф≥рми, де практично немаЇ роб≥тник≥в, а Ї лише висококвал≥ф≥кован≥ службовц≥ та ме≠неджери.

ћенеджери стають основним ≥ найр≥дк≥сн≥шим фактором вироб≠ництва та управл≥нн¤ б≥знесом. ѕ≥дприЇмства (ф≥рми) без них працю≠ють малоефективно, оск≥льки без досв≥дчених менеджер≥в кап≥тал сам по соб≥ не може бути виг≥дно застосований.

«начущ≥сть менеджменту була ч≥тко усв≥домлена в 30-т≥ роки. ¬же тод≥ стало очевидним, що ц¤ д≥¤льн≥сть перетворилас¤ на профес≥ю, галузь знань, самост≥йну дисципл≥ну, а соц≥альний прошарок (менед≠жери) - на досить впливову силу.

ƒл¤ того щоб вже сьогодн≥ працювати в умовах ринковоњ еконо≠м≥ки, необх≥дно мати в≥дпов≥дн≥ кадри менеджер≥в. ѕ≥дприЇмства (ф≥рми) та њх кер≥вництво повинн≥ зд≥йснювати ус≥ заходи, щоб забезпе≠чити на¤вн≥сть такоњ чисельност≥ квал≥ф≥кованих менеджер≥в, ¤ка необх≥дна дл¤ усп≥шноњ роботи п≥дприЇмства у перспектив≥. ћене≠джер≥в потр≥бно готувати. ≤ передус≥м тих, хто займаЇтьс¤ вироб≠ничим менеджментом, ¤кий маЇ на мет≥ задоволенн¤ матер≥альних ≥ соц≥альних потреб сусп≥льства через ринков≥ в≥дносини. ѕроте ефективн≥сть виробничого менеджменту не може визначатис¤ ли≠ше р≥внем повноти задоволенн¤ потреб. Ќе менш важливий еко≠ном≥чний п≥дх≥д - ц≥на задоволенн¤ цих потреб. ≤накше кажучи, про д≥¤льн≥сть менеджера можна реально робити висновок т≥льки за економ≥чними показниками усп≥х≥в чи невдач. “ут ≥ в≥дбуваЇтьс¤ злитт¤ менеджменту-науки з менеджментом-практикою. ј практи≠ка пред'¤вл¤Ї менеджеру р¤д профес≥йних вимог, серед ¤ких основ≠ними Ї:

концептуальн≥сть - здатн≥сть представл¤ти д≥¤льн≥сть ф≥рми в ц≥≠лому та адаптувати њњ до умов, ¤к≥ зм≥нюютьс¤, навичками стратег≥чно≠го плануванн¤, вм≥ти масштабно мислити;

оперативн≥сть - передбачаЇ квал≥ф≥кац≥ю на р≥вн≥ р≥шенн¤, що прий≠маЇтьс¤. ¬≥н повинен ум≥ти вибрати найоптимальн≥ший вар≥ант з к≥ль≠кох альтернатив, вир≥шувати нестандартн≥ проблеми;

анал≥тичн≥сть - вм≥нн¤ ефективно застосовувати науков≥ методи анал≥зу, насамперед ≥нструменти к≥льк≥сного анал≥зу, д≥агностувати проблему та визначати альтернативне р≥шенн¤ перед внесенн¤м ко≠ректив дл¤ плану д≥¤льност≥ ф≥рми;

здатн≥сть до адм≥н≥стративних р≥шень, що передбачаЇ набутт¤ на≠вичок вир≥шенн¤ орган≥зац≥йних та процедурних питань;

комун≥кативн≥сть - вм≥нн¤ передавати своњ ≥дењ та розробки ¤к усно, так ≥ письмово;

комун≥кабельн≥сть - здатн≥сть працювати з людьми, будувати своњ стосунки у сп≥лкуванн≥ ¤к всередин≥ ф≥рми, так ≥ за њњ межами.

 р≥м того, менеджер повинен мати певний р≥вень економ≥чних, психолог≥чних, технолог≥чних, техн≥чних знань, включаючи специф≥чн≥ знанн¤, необх≥дн≥ дл¤ постановки ≥ вир≥шенн¤ управл≥нських завдань та ≥н.

¬ умовах створенн¤ ринку менеджер повинен пост≥йно Дзагл¤дати у майбутнЇ". ≤ншими словами, вивчаючи ринок, менеджер повинен не т≥льки в≥дчувати його поточну динам≥ку (за допомогою обл≥ку, стати≠стики), а й прогнозувати його перспективний розвиток (тут не об≥йти≠с¤ без ≥нформатики, математики та р¤ду ≥нших дисципл≥н). Ѕ≥льше то≠го, в≥н повинен спри¤ти створенню нового ринку. ƒл¤ цього потр≥бно волод≥ти маркетингом (у всьому його обс¤з≥) ≥ проектувати ≥нновац≥њ, що потребуЇ ц≥лого комплексу р≥зноман≥тних знань.

Ѕез менеджер≥в сьогодн≥ виробництву не об≥йтис¤, вони такий са≠мий його атрибут, ¤к засоби виробництва, сировина, матер≥али, робо≠ча сила, тобто основн≥ фактори виробництва ќсоблив≥стю менеджера Ї його динам≥чн≥сть, ≥нтуњц≥¤, тип мисленн¤, певн≥ знанн¤, орган≥затор≠ський талант, здатн≥сть працювати з людьми. „им вищий р≥вень п≥дго≠товки менеджера, тим ефективн≥ше працюЇ виробництво.

ќтже, на¤вн≥сть досв≥дчених менеджер≥в стаЇ вир≥шальним факто≠ром б≥знесу, в≥д ¤кого залежить не т≥льки функц≥онуванн¤ п≥дприЇм≠ницьких структур, а й ≥снуванн¤ њх у майбутньому.

1	2	3	4

Ќазва: ћенеджмент п≥дприЇмств б≥знесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5157 прочитано)