Правознавство > Прокуратура України. Статус, структура, функції

Слід зазначити що окремими законодавчими актами обов’язок представляти державні інтереси вже покладаються на прокуратуру. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 передбачає, що від імені держави в процесі вис тупає орган або посадова особа, зазначена в позові, та один з прокурорів.

У наказі Генерального прокурора України від 28.10.98 № 8 зазначено, що в разі подання позовів (заяв) до арбітражних судів враховувати роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання, пов’язані з прийняттям арбітражними судами позовних заяв, поданих прокурорами та їх заступниками” від 05.05.98 № 01-8/161, в якому чітко регламентовано порядок прийняття позовів від прокурорів і вперше усунуто перепони щодо прийняття арбітражними судами позовів прокурора до розгляду.

Повноваження і функції прокурора в арбітражному процесі визначено законом, ст. 2, 29 Арбітражного-процесуального кодексу України.

Прокурор бере участь в арбітражному процесі під час розгляду справи, порушених з його ініціативи; у випадках, передбачених законом; коли це визнано за необхідне арбітражним судом. Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, робити опії, брати участь в арбітражному засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, підтримувати позов та відмовлятися від нього, брати участь в ухваленні рішення, опротестувати у визначеному порядку незаконні і необґрунтовані рішення суду, вносити подання про перегляд рішення, ухвали, постанов арбітражного суду за ново виявленими обставинами. У ст. 34 АПК України зазначається, що прокурор, який бере участь у розгляді справи у судах, додержуючи принципу незалежності суддів, законності, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Як учасника арбітражного процесу ст. 29 АПК України наділяє прокурора відповідними правами, зокрема правом підтримувати поданий позов або відмовитись від нього.

Прокурор, який брав участь у цивільному чи арбітражному судочинстві, зобов’язаний не залишити без реагування незаконні і необґрунтовані рішення, ухвали чи постанови суду у справах, розглянутих з участю прокурора, своєчасно вносити на них касаційні подання чи протести, зазначаючи, який закон порушено судом при постанові судом рішення, і чітко викладати позицію щодо скасування або зміни судової постанови.

Згідно зі ст. 291 ЦПК України касаційне подання прокурора на рішення районних, міських, міжрайонних судів може бути подане протягом десяти днів з наступного дня після оголошення рішення. Строк внесення подання у деяких випадках обчислюється з дня, наступного після того, який призначається судом для ознайомлення з мотивованим рішенням.

Прокурор або заступник прокурора в межах повноважень відповідно до п.2 ст.120 ЦПК України вносить касаційне подання на рішення суду незалежно від участі у справі. Помічники прокурорів, прокурори управлінь і відомств вносять касаційні подання тільки щодо справи, у розгляді яких вони брали участь (ст..289 ЦПК України).

У 1999р. в Україні прокурорами внесено 198 касаційних подань і 146 протестів під час розгляду справи в арбітражних судах. Більш активно і принципово з дотриманням вимог цивільного-процесуального і арбітражного-процесуального законодавства, з витребуванням додаткових документів та інших доказів підходили прокурори до перевірки доводів заявників стосовно законності судових рішень (ухвали), які набрали законної сили, як цього вимагає ст..12 Закону України “Про звернення громадян”. Про це свідчить той факт, що в цілому в Україні прокурорами принесено на рішення судів 2290 протестів, майже 2 тис. Громадян поновлено їхні права.

Слід завважити, що арбітражно-процесуальним законодавством прокурору надано право вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного суду за ново виявленими обставинами.

Тільки у випадках, коли прокурор брав участь в арбітражному процесі або якщо рішення у справі зачіпає інтереси держави, він може принести протест за правилами ст. 112-114 АПК України. Протест прокурора слід подавати до арбітражного суду, який вирішував спір. Принесення протесту прокурора не зупиняє виконавчого провадження. Разом з тим відповідно до ст. 41 Закону України “про прокуратуру” прокурори та їхні заступники, яким надано право приносити протест у розглянутій арбітражним судом справі, можуть витребувати справу, зупиняти виконання рішення, ухвали чи постанови арбітражного суду до закінчення провадження у справі.

Вимоги Генерального прокурора України про вжиття заходів щодо своєчасного, повного і реального виконання судових рішень у справах за позовами прокурорів цілком обґрунтовані. Адже на практиці майже 50% рішень за позовами прокурорів реально не виконуються. Вважаємо, що прокурор повинен систематично контролювати виконання рішень судів, для чого за результатами відповідних перевірок порушувати перед сулами питання про зміну способу та порядку виконання судових рішень у справах за позовами прокурорів.

Відповідно до п. 3 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство[13].

Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” визначає, що оперативно-розшукову діяльність – це система гласних і негласних розшукових, розвідувальних та контр розвідувальних заходів, що провадяться із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Перелік оперативних підрозділів служб і відомств, яким надано право виконувати таку діяльність, визначається Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність ”. До них належать оперативні служби міліції, СБУ, Прикордонних військ, управління державної охорони, кримінально-виконавчої системи. Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які виконують гласні і негласні розшукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, прокуратура сприяє дотриманню законності, прав та законних інтересів громадян.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням закону органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю, є сприяння таким діям:

розкриття злочинів;

захист особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

запобіганню законному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;

здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усуненню причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів відповідними органами при провадженні дізнання та досудового слідства, прокурор вживає заходів стосовно того, щоб ці органи виконували такі вимоги:

додержувалися передбаченого законом порядок порушення, зупинення і закриття кримінальних справ, а також встановлених законом процесуальних строків розслідування та тримання під вартою;

під час розслідування злочинів виконували вимоги ст. 22 КПК України про всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи і з’ясування всіх обставин, які викривають або виправдовують обвинуваченого, а також пом’якшують або обтяжують його відповідальність;

виявляли причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та вчиненню злочинів та вживати заходів щодо їх усунення.

У ст. 14 КПК України передбачається, що ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі судового рішення або з санкції проектора[14]. Право надання санкції на арешт належить таким особам:

Генеральному прокурору України та його заступникам;

прокурору Автономної Республіки Крим та його заступникам;

прокурорам областей та їхнім заступникам;

міським, районним та іншим прирівняним до них прокуратурам;

заступникам прокурора міст і районів з населенням понад 150 тисяч осіб, якщо це передбачено наказом Генерального прокурора України.

Під час вирішення питання про видачу санкції на арешт прокурор зобов’язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, а в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого. Неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого прокурор зобов’язаний допитати в усіх випадках.

Санкція прокурора на арешт може бути оскаржена до суду заарештованим, його захисником, законним представником неповнолітнього.

Відповідно до ст. 31 Закону, вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов’язковими для цих органів. Частиною 2 ст. 114 КПК України передбачено виняток із загального правила – в разі незгоди слідчого з вказівками прокурор про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий має право подавати справу прокурору вищої інстанції зі своїми письмовими запереченнями, в цьому разі прокурор вищої інстанції або скасовує вказівки прокурора нижчої інстанції, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Функцію прокуратури відповідно до п. 4 ст. 121 Конституції України є також нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян[15].

1	2	3	4	5	6	7	8

Назва: Прокуратура України. Статус, структура, функції
Дата публікації: 2005-03-17 (12819 прочитано)