ѕсихолог≥¤ > ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ у зд≥бност¤х людей
якщо про розгл¤нут≥ т≥льки що компоненти креативност≥, ¤к дуже неоднозначного життЇвого ¤вища, ще можна помислити у терм≥нах наукового анал≥зу, то ефект ген≥альност≥ вл¤Їтьс¤ дл¤ багатьох досл≥дник≥в творчост≥ ≥ зовс≥м не п≥ддатливим н≥¤ким схемам ≥ вим≥рам. —уперечки немаЇ, ген≥альн≥сть непередбачена. јле вивчати њњ ¤к уже на¤вний факт житт¤ ¤вл¤Їтьс¤ можливим ≥ необх≥дним, дл¤ того хоча б, щоб зрозум≥ти потенц≥йн≥ можливост≥ людини ¤к особливого виду ≥стот, що твор¤ть (тобто перетворюючих шл¤хом св≥домого конструктивного творенн¤). —еред найб≥льше часто, що згадуютьс¤ ознак ген≥альност≥ вид≥л¤ютьс¤ спонтанн≥сть, ¤к сл≥дство несв≥домоњ активност≥ псих≥ки; непередбачуван≥сть поводженн¤ в типових ситуац≥¤х; орган≥зуючий вплив мотивац≥њ, результатом чого Ї не т≥льки споживанн¤, але ≥ генеруванн¤ творчоњ енерг≥њ. ¬с≥ ц≥ характеристики ставл¤тьс¤ одночасно ≥ до розр¤ду ≥нтегративных ефект≥в, вироблених ¤к так≥, що саморазвиваютьс¤ ≥ саморегулюютьс¤ системами, що складають ц≥л≥сну людську ≥ндив≥дуальн≥сть. ѕри цьому пон¤тт¤ "ун≥кальн≥сть" ≥ "творча активн≥сть" в≥дпов≥дають тому "р≥вню анал≥зу, предметом ¤кого Ї ц≥л≥сна ≥ндив≥дуальн≥сть" (див. наприклад, ƒружин≥н, 1993). —проби зрозум≥ти ун≥кальн≥сть ген≥¤ те саме що спроби зрозум≥ти неповторн≥сть людськоњ ≥ндив≥дуальност≥. ѕ≥дкреслимо, що мова йде про точку в≥дл≥ку в анал≥з≥ феномена, а не про тотожн≥сть анал≥зованих пон¤ть. √ен≥й - це не просто = обдарован≥сть + талановит≥сть. јрифметичн≥ обчисленн¤ не застосовн≥ до оц≥нки складних систем. √ен≥альн≥сть можна зрозум≥ти, лише звернувшись до ≥нтегрального анал≥зу њњ нос≥¤ - ≥ндив≥дуальност≥ т≥Їњ людини, що рахуЇтьс¤ ген≥Їм. —писок використаноњ л≥тератури: Ќемов –.—. ѕсихологи¤: ¬ 2 кн. Ц ћ., 1994. ѕсихолог≥¤. ѕ≥дручник / «а ред. “роф≥мова ё.Ћ. Ц ., 2000. —ловник-дов≥дник психолога. Ц ., 1999.
Ќазва: ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ у зд≥бност¤х людей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3191 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
