ѕсихолог≥¤ > ѕроблема задатк≥в, зд≥бностей ≥ ≥нтелекту в психолог≥њ
ѕроблема задатк≥в, зд≥бностей ≥ ≥нтелекту в психолог≥њ—тор≥нка: 1/5
ѕлан ¬ступ –озд≥л 1. ѕон¤тт¤ про зд≥бност≥. 1.1 «датност≥ ¤к можлив≥сть. 1.2 ќбдарован≥сть ≥ зд≥бност≥. 1.3 «д≥бност≥ й ≥нтереси. 1.4 «агальн≥ ≥ спец≥альн≥ зд≥бност≥. 1.5 «д≥бност≥ ≥ типолог≥¤ людей. –озд≥л 2. ≤нтелект ≥ зд≥бност≥ ¤к ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ людини. 2.1 ѕсих≥ка людини ≥ њњ можливост≥. 2.2 «датност≥ ¤к уроджен≥ можливост≥. ƒинам≥ка зд≥бностей. ≤нтелектуальна активн≥сть –озд≥л 3. як≥сна ≥ к≥льк≥сна характеристика зд≥бностей. ¬исновок. —писок використаноњ л≥тератури.
¬ступ “ак що ж представл¤ють ≥з себе здатност≥ взагал≥? ¬ивчивши масу видань присв¤чених дан≥й проблем≥, можна зробити 3 формулюванн¤, що по¤снюють ≥ розшифровують пон¤тт¤ Уздатност≥Ф. ÷е: ѕо-перше, п≥д зд≥бност¤ми розум≥ютьс¤ ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥, що в≥др≥зн¤ють одн≥Їњ людини в≥д ≥ншого; н≥хто не стане говорити про зд≥бност≥, там де справа йде про властивост≥, у в≥дношенн≥ ¤ких ус≥ люди р≥вн≥. ” такому зм≥ст≥ слово здатн≥сть уживалос¤ основоположниками марксизму-лен≥н≥зму, коли вони говорили: "¬≥д кожного по зд≥бност¤х..." ѕо-друге, зд≥бност¤ми називають не ус¤к≥ взагал≥ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥, а лише так≥, котр≥ мають в≥дношенн¤ до усп≥шност≥ виконанн¤ ¤коњ-небудь чи д≥¤льност≥ багатьох д≥¤льностей. “ак≥ властивост≥, ¤к наприклад, запальн≥сть, мл¤в≥сть, пов≥льн≥сть, що безсумн≥вно Ї ≥ндив≥дуальними особливост¤ми де¤ких людей, звичайно не називаютьс¤ зд≥бност¤ми, тому що не розгл¤даютьс¤ ¤к умови усп≥шност≥ виконанн¤ ¤ких-небудь д≥¤льностей. ѕо-третЇ, пон¤тт¤ "здатн≥сть" не зводитьс¤ до тих знанн¤м, чи навичкам ум≥нн¤м, що уже вироблен≥ в даноњ людини. Ќер≥дко буваЇ, що педагог не вдоволений роботою учн¤, хоча цей останн≥й ви¤вл¤Ї знанн¤ не менш≥, чим де¤к≥ з його товариш≥в, усп≥хи ¤кого радують того ж самого педагога. —воЇ невдоволенн¤ педагог мотивуЇ тим, що цей учень працюЇ недостатньо; при гарн≥й робот≥ учень, "приймаючи до уваги його здатност≥", м≥г би мати набагато б≥льше знань. оли висувають молодоњ людини на ¤ку-небудь орган≥зац≥йну роботу ≥ мотивують це висуванн¤ "гарними орган≥зац≥йними зд≥бност¤ми", те, звичайно не думають при цьому, що волод≥ти "орган≥зац≥йними зд≥бност¤ми" - значить волод≥ти "орган≥зац≥йними навичками й ум≥нн¤ми". —права обстоњть ¤к раз навпаки: мотивуючи висуванн¤ молодого ≥ поки ще недосв≥дченого прац≥вника його "орган≥зац≥йними зд≥бност¤ми", припускають, що, в≥н, може бути, ≥ не маЇ ще необх≥дних навичок ≥ ум≥нь, але, завд¤ки своњм зд≥бност¤м в≥н зможе швидко й усп≥шно придбати ц≥ ум≥нн¤ ≥ навички. ¬ищенаведен≥ приклади показують, що в житт≥ п≥д зд≥бност¤ми звичайно мають через так≥ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥, що не звод¤тьс¤ до на¤вних навичок, чи ум≥нн¤м знанн¤м, але ¤к≥ можуть по¤снювати легк≥сть ≥ швидк≥сть придбанн¤ цих знань ≥ навичок. ƒал≥ у своњй робот≥ ¤ постараюс¤ проанал≥зувати все зв'¤зане з≥ зд≥бност¤ми, з њхн≥ми про¤вами, ≥з причинами що обумовлюють чи по¤снюють њхню по¤ву. Ќа початку своЇњ роботи ¤ б хот≥в коротко по¤снити причину, по ¤к≥й ¤ вибрав дану тему ¤к тему дл¤ своЇњ квал≥ф≥кац≥йноњ роботи, ≥ розгл¤нути к≥лька положень, що полегшують њњ розум≥нн¤ й анал≥з. јктуальн≥сть даноњ теми очевидна дл¤ кожноњ людини, так чи ≥накше зв'¤заного з чи викладанн¤м навчанн¤м. ѕереступивши пор≥г будь-¤кого навчального закладу ми з≥штовхуЇмос¤ з даною проблемою, тому що побачивши в перший раз дитини, учитель починаЇ поступово складати дл¤ соб≥ картину зд≥бностей ц≥Їњ дитини. –обить в≥н це дл¤ того, щоб правильно вибрати методику навчанн¤ дл¤ даного того, ¤кого навчають, саме з обл≥ком цих самих можливостей ≥ зд≥бностей. ќсобисто в мене причин дл¤ вибору ц≥Їњ теми було трохи. ўе п≥д час проходженн¤ мною практики в школ≥, п≥д час знайомства з класом, у мене багато раз≥в виникало питанн¤, за ¤кими критер≥¤ми чи вчитель класний кер≥вник може робити (чи робить) висновок про здатн≥сть (нездатност≥) дитини до ¤кого або шк≥льного предмета. ўо впливаЇ на висновок учител¤, що говорить про нездатн≥сть учн¤ до мов? Ќевже здатност≥ до мов зб≥льшуютьс¤ при систематичному в≥дв≥дуванн≥ урок≥в ≥спанського/англ≥йських мов? ≤ убувають при прогулах? ≤ взагал≥, здатност≥ ¤к так≥ це що називаЇтьс¤ Ударунок в≥д богаФ, чи ж це результат завз¤тих зан¤ть? ≤ чому дитина, ¤ка маЇ гарн≥ оц≥нки по рос≥йськ≥й мов≥ (≥ за словами вчительки Удуже здатнийФ), може мати поган≥ оц≥нки по ≥ноземн≥й мов≥ (≥ бути за словами вчительки ≥ноземноњ мови Уабсолютно нездатним до мовФ)? “акий достаток питань породило бажанн¤ знайти на них переконлив≥ в≥дпов≥д≥, ≥ мен≥ здаЇтьс¤ що в дан≥й робот≥ мен≥ удалос¤ це зробити. ” сучасн≥й школ≥ проблема зд≥бностей Ї одн≥Їњ ≥з самих серйозних проблем. Ќезважаючи на удавану розвТ¤зуван≥сть проблеми зд≥бностей (спецшколи, школи з р≥зними ухилами, л≥цењ ≥ г≥мназ≥њ ), справа обстоњть набагато серйозн≥ше. „асткова чи повна в≥дсутн≥сть сучасних методик у даних школах найчаст≥ше не дозвол¤Ї дитин≥ ц≥лком ви¤вити всю гаму своњх зд≥бностей. ћетою даноњ роботи був анал≥з ≥ по можливост≥ найб≥льш точне ≥ повне теоретичне р≥шенн¤ проблеми зд≥бностей дл¤ шк≥льного вчител¤. ќсновною задачею автора було складанн¤ джерела, ≥нформац≥ю з ¤кий учитель може розгл¤дати ¤к пос≥бник у своњй робот≥, внос¤чи зм≥ни ≥ доповненн¤ в методику свого викладанн¤, з огл¤ду на приведен≥ тут матер≥али. “акож ще одн≥Їю задачею Ї ознайомленн¤ читача з такими характеристиками зд≥бностей, ¤к ¤к≥сна ≥ к≥льк≥сна; розгл¤д природних передумов зд≥бностей ≥ таланта ≥ пон¤тт¤ про зд≥бност≥ взагал≥.
–озд≥л 1. ѕон¤тт¤ про зд≥бност≥. 1.1 «датност≥ ¤к можлив≥сть. «д≥бност≥ - це так≥ психолог≥чн≥ особливост≥ людини, в≥д ¤ких залежить усп≥шн≥сть придбанн¤ знань, ум≥нь, навичок, але ¤к≥ сам≥ до на¤вност≥ цих знань, ум≥нь ≥ навичок не звод¤тьс¤. —тосовно навичок, ум≥нн¤м ≥ знанн¤м здатност≥ людини виступають ¤к де¤ка можлив≥сть. ѕод≥бно тому, ¤к кинуте в ірунт зерно Ї лише можлив≥стю стосовно колосс¤, що може вирости з цього зерна, але лише за умови, що структура, склад ≥ волог≥сть ірунту, погода ≥ т.д. ви¤вл¤тьс¤ спри¤тливими, здатност≥ людини Ї лише можлив≥стю дл¤ придбанн¤ знань ≥ ум≥нь. ј чи будуть не будуть придбан≥ ц≥ знанн¤ й ум≥нн¤, чи перетворитис¤ можлив≥сть у д≥йсн≥сть, залежить в≥д безл≥ч≥ умов. ” число умов входить, наприклад, наступн≥: чи будуть оточуюч≥ люди ( у родин≥, школ≥, трудовому колектив≥) зац≥кавлен≥ в т≥м, щоб людина опанувала цими знанн¤ми й ум≥нн¤ми; ¤к його будуть навчати, ¤к буде орган≥зована трудова д≥¤льн≥сть, у ¤к≥й ц≥ ум≥нн¤ ≥ навички знадобл¤тьс¤ ≥ закр≥пл¤тьс¤, ≥ т.д. «д≥бност≥ - це можлив≥сть, а необх≥дний р≥вень майстерност≥ в т≥м чи ≥нш≥й справ≥ - це д≥йсн≥сть. ћузичн≥ зд≥бност≥, що ви¤вилис¤ в дитини, н≥ в ¤к≥й мер≥ не Ї гарант≥Їю того, що дитина буде музикантом. ƒл¤ того щоб це в≥дбулос¤, необх≥дно спец≥альне навчанн¤, наполеглив≥сть, ви¤влена педагогом ≥ дитиною, гарна стан здоров'¤, на¤вн≥сть музичного ≥нструмента, нот ≥ багатьох ≥нших умов, без ¤ких здатност≥ можуть стихнути, так ≥ не розвивши. ѕсихолог≥¤, заперечуючи тотожн≥сть зд≥бностей ≥ ≥стотно важливих компонент≥в д≥¤льност≥ - знань, ум≥нь ≥ навичок, п≥дкреслюЇ њхню Їдн≥сть. «д≥бност≥ ви¤вл¤ютьс¤ т≥льки в д≥¤льност≥, ≥ прит≥м т≥льки в такий д≥¤льност≥, що не може зд≥йснюватис¤ без на¤вност≥ цих зд≥бностей. Ќе можна говорити про зд≥бност≥ дитини до малюванн¤, ¤кщо його не намагаютьс¤ навчати малювати, ¤кщо в≥н не здобуваЇ н≥¤ких навичок, необх≥дних дл¤ образотворчоњ д≥¤льност≥. “≥льки в процес≥ спец≥ального навчанн¤ малюнку ≥ живопису може з'¤суватис¤, чи Ї чи в учн¤ здатност≥. ÷е ви¤витьс¤ в т≥м, наск≥льки швидко ≥ легко в≥н засвоюЇ прийоми роботи, кол≥рн≥ в≥дносини, навчаЇтьс¤ бачити прекрасне в навколишньому св≥т≥. —ерйозною помилкою педагога Ї скоропалительние, без серйозноњ перев≥рки твердженн¤, що в даного школ¤ра немаЇ зд≥бностей, на т≥м лише п≥дстав≥, що в дитини немаЇ ще в на¤вност≥ необх≥дних систем ум≥нь ≥ навик≥в, м≥цних знань, що склалис¤ прийом≥в роботи. ¬≥домо чимало випадк≥в, коли в дитинств≥ дитина не зустр≥чала з боку навколишн≥х визнанн¤ тих зд≥бностей, подальший розвиток ¤ких принесло йому заслужену славу. јльберт ≈йнштейн у середн≥й школ≥ вважавс¤ дуже перес≥чним учнем, ≥ н≥чого, здавалос¤ б не передв≥щало його прийдешньоњ ген≥альност≥. ” чому ж виражаЇтьс¤ Їдн≥сть зд≥бностей, з одного боку, ≥ ум≥нь, знань ≥ навичок - з ≥нший? «д≥бност≥ ви¤вл¤ютьс¤ не в знанн¤х, ум≥нн¤х ≥ навичках ¤к таких, а в динам≥ку њхнього придбанн¤, тобто в т≥м, наск≥льки за ≥нших р≥вних умов швидко, глибоко, легко ≥ м≥цно зд≥йснюЇтьс¤ процес оволод≥нн¤ знанн¤ми й ум≥нн¤ми, ≥стотно важливими дл¤ даноњ д≥¤льност≥. ≤ саме тут ви¤вл¤ютьс¤ т≥ розходженн¤, що дають нам право говорити про зд≥бност≥. ќтже, здатност≥ - це ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ особистост≥, що Ї умовами усп≥шного зд≥йсненн¤ даноњ д≥¤льност≥ ≥ розходженн¤, що ви¤вл¤ють, у динам≥ку оволод≥нн¤ необх≥дними дл¤ нењ знанн¤ми, ум≥нн¤ми ≥ навичками. якщо визначена сукупн≥сть ¤костей особистост≥ в≥дпов≥даЇ вимогам д≥¤льност≥, ¤кий опановуЇ людина прот¤гом часу, педагог≥чно обірунтовано в≥дведеного на њњ освоЇнн¤, те це даЇ п≥дстава укладати про на¤вн≥сть у нього зд≥бностей до даноњ д≥¤льност≥. ≤ ¤кщо ≥нша людина за ≥нших р≥вних умов не справл¤Їтьс¤ з вимогами, що пред'¤вл¤Ї йому д≥¤льн≥сть, то це даЇ п≥дставу припускати в нього в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дних психолог≥чних ¤костей, ≥ншими
Ќазва: ѕроблема задатк≥в, зд≥бностей ≥ ≥нтелекту в психолог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4835 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
