ѕсихолог≥¤ > ѕроблема задатк≥в, зд≥бностей ≥ ≥нтелекту в психолог≥њ
ўе одна риса характеру властива справжньому вчен - критичне в≥дношенн¤ до себе, своњм можливост¤м, своњм дос¤гненн¤м, скромн≥сть, правильне в≥дношенн¤ до своњх зд≥бностей. “реба мати на уваз≥, що при неправильному в≥дношенн≥ до здатноњ особистост≥ - захвалюванн≥, надм≥рному переб≥льшенн≥ дос¤гнень, аф≥шуванн≥ зд≥бностей, п≥дкресленн¤ переваги над ≥ншими - дуже легко вселити њй в≥ру у свою вибран≥сть, вин¤тков≥сть, заразити "ст≥йким в≥русом зазнайства". ћатематичний розвиток людини неможливо без п≥двищенн¤ р≥вн¤ його загальноњ культури. 1.5 «д≥бност≥ ≥ типолог≥¤ людей. «агальн≥ чи зд≥бност≥ загальн≥ ¤кост≥ особистост≥ - ц≥лком конкретн≥ психолог≥чн≥ про¤ви, до досл≥дженн¤ ¤ких уже приступили психологи. ƒо числа таких загальних ¤костей особистост≥, що в умовах конкретноњ д≥¤льност≥ можуть виступати ¤к здатност≥, в≥днос¤тьс¤ ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ ¤кост≥, що характеризують приналежн≥сть до одному з трьох тип≥в людей. ” прац¤х ». ѕ. ѕавлова вони були позначен≥ ¤к "художн≥й", "розумовий" ≥ "середн≥й" типи. ƒана типолог≥¤ зв'¤зана з навчанн¤м, в≥дпов≥дно до ¤кого вища нервова д≥¤льн≥сть людини характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю в н≥й двох сигнальних систем: першоњ сигнальноњ системи - образноњ, емоц≥йноњ ≥ другий, зв'¤заноњ ≥з сигнал≥зац≥Їю цих образ≥в за допомогою слова - сигналу сигнал≥в. ¬≥дносна перевага сигнал≥в першоњ сигнальноњ системи в псих≥чн≥й д≥¤льност≥ людини характеризуЇ художн≥й тип, в≥дносна перевага сигналу сигнал≥в - розумовий тип, р≥вне њхнЇ представництво - середн≥й тип людей. ƒл¤ художнього типу властива ¤скрав≥сть образ≥в, що виникають у результат≥ безпосереднього впливу, живого враженн¤, емоц≥й. ƒл¤ розумового типу - перевага абстракц≥й, лог≥чних побудов, теоретизуванн¤. ѕриналежн≥сть людини до художнього типу н≥ в ¤к≥йсь м≥р≥ не може св≥дчити про те, що в≥н фатально призначений дл¤ д≥¤льност≥ художника. ќчевидно ≥нше - представнику цього типу легше, чим ≥ншому, освоњти д≥¤льн≥сть, що вимагаЇ вразливост≥, емоц≥йного в≥дношенн¤ до под≥й, образност≥ ≥ жвавост≥ фантаз≥њ. Ќе випадково, що переважна б≥льш≥сть художник≥в (живописц≥в, скульптор≥в, музикант≥в, актор≥в ≥ т.д.) мають б≥льш-менш виражен≥ риси цього типу. як≥сть розумового типу створюють умови дл¤ найб≥льш спри¤тливого розвитку д≥¤льност≥, зв'¤заноњ з оперуванн¤м абстрактним матер≥алом, пон¤тт¤ми, математичними вираженн¤ми й ≥н. Ћегко зрозум≥ти, ¤кий велике коло конкретних зан¤ть (математика, ф≥лософ≥¤, ф≥зика, мовознавство ≥ т.д.) може вимагати саме цих ¤костей ¤к передумов усп≥шност≥ оволод≥нн¤ д≥¤льн≥стю. Ќеобх≥дно п≥дкреслити, що в≥днесенн¤ людини до художнього типу не означаЇ слаб≥сть ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥, недол≥к розуму. ћова тут йде про в≥дносну перевагу образних компонент≥в псих≥ки над розумовими. ”загал≥ перша сигнальна система в людини переважаЇ над першоњ, ≥ ц¤ перевага маЇ абсолютний характер, тому що роль мови ≥ мисленн¤ у трудов≥й д≥¤льност≥ людей Ї вир≥шальноњ ≥ процеси в≥дображенн¤ чоло- стол≥тт¤м св≥ту опосередковуютьс¤ його думками, вираженими словесно. ќтже, з абсолютною перевагою першоњ сигнальноњ системи ми зустр≥чаЇмос¤ х≥ба що в сновид≥нн¤х, з њхньою бурхливою емоц≥йн≥стю ≥ хаотичною образн≥стю, що н≥¤к не упор¤дковуЇтьс¤ ≥ не регулюЇтьс¤ мисленн¤м. ўо ж означаЇ в≥дносну перевагу одн≥Їњ ≥з сигнальних систем? якщо спробувати виразити абсолютна перевага другоњ сигнальноњ системи математично, позначивши другу сигнальну систему через B, а першу сигнальну систему через A, те залежн≥сть мала б наступний вид: B > A. ¬≥дносна перевага першоњ сигнальноњ системи над другою (художн≥й тип) може бути позначене≥ B > A+m (де m - т≥ структурн≥ особливост≥ емоц≥йного й образного збагненн¤ св≥ту, що в≥др≥зн¤ють представник≥в даного типу). ” свою чергу розумовий тип людини може бути позначений так: B+n > A (де n - структурн≥ особливост≥ в≥дношенн¤, що абстрагуЇ, до св≥ту, що в≥др≥зн¤ють представник≥в даного типу в≥д ≥нших). ƒан≥ математичн≥ залежност≥ дають можлив≥сть побачити, що в≥дносна перевага одн≥Їњ сигнальноњ системи над ≥нший не повинно зм≥шуватис¤ з абсолютною перевагою. «в≥дси стаЇ ¤сно, що представники, наприклад "художнього типу" мають ≥нтелект не менш розвитий чим люди, що належать до двох ≥ншим типам, хоча в≥др≥зн¤ютьс¤ де¤кими специф≥чними особливост¤ми. —труктура кожноњ конкретноњ д≥¤льност≥ ¤к готовн≥сть особистост≥ до даного д≥¤льност≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ значною складн≥стю, м≥стить у соб≥ комплекс ¤костей, серед ¤ких Ї ведуч≥ ≥ допом≥жн≥, спец≥альн≥. –озд≥л 2. «датност≥ ¤к ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ людини. 2.1 «датност≥ ¤к уроджен≥ можливост≥. ћи не можемо розум≥ти здатност≥ ¤к уроджен≥ можливост≥ ≥ндив≥да, по- тому що здатност≥ ми визначили ¤к "≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ людини", а ц≥ останн≥ по сам≥й ≥стот≥ справи не можуть бути уродженими. ”родженими можуть бути лише анатомо-ф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥, тобто задатки, що лежать в основ≥ розвитку зд≥бностей, сам≥ ж зд≥бност≥ завжди Ї результатом розвитку. “аким чином, в≥дкидаючи розум≥нн¤ зд≥бностей ¤к уроджених особливостей людини, ми, однак, ан≥трошки не в≥дкидаЇмо тим самим того факту, що в основ≥ розвитку зд≥бностей у б≥льшост≥ випадк≥в лежать де¤к≥ уроджен≥ особливост≥, задатки. ¬ажливо лише твердо установити, що у вс≥х випадках ми розум≥Їмо уроджен≥сть не самих зд≥бностей, а лежачих в основ≥ њхнього розвитку задатк≥в. ƒуже важливо також в≥дзначити, що, говор¤чи про уроджен≥ задатки, ми тим самим не говоримо ще про спадкоЇмн≥ задатки. Ќа жаль, широко поширена помилка, що пол¤гаЇ в ототожненн≥ цих двох пон¤ть. ѕередбачаЇтьс¤, що сказати слово "уроджений" усе р≥вно, що сказати "спадкоЇмний". ÷е звичайно неправильно. јдже народженню передуЇ пер≥од утробного розвитку. —лова "спадков≥сть" ≥ "спадкоЇмний" у психолог≥чн≥й л≥тератур≥ нер≥дко застосовуютьс¤ не т≥льки в тих випадках, коли маютьс¤ д≥йсн≥ п≥дстави припускати, що дана ознака отриманий спадкоЇмним шл¤хом в≥д предк≥в, але ≥ тод≥, коли хочуть показати, що ц¤ ознака не Ї пр¤мий результат чи вихованн¤ навчанн¤, чи коли припускають, що ц¤ ознака зводитьс¤ до де¤ким б≥олог≥чноњ чи ф≥з≥олог≥чним особливост¤м орган≥зму. —лово "спадкоЇмний" стаЇ в такий спос≥б синон≥мом не т≥льки слову "уроджений", але ≥ таким словам, ¤к "б≥олог≥чний", "ф≥з≥олог≥чний" ≥ т.д. “акого роду чи неч≥тк≥сть невитриман≥сть терм≥нолог≥њ маЇ принципове значенн¤. ” терм≥ну "спадкоЇмний" м≥ститьс¤ визначене по¤сненн¤ факту, ≥ тому вживати цей терм≥н випливаЇ з дуже великою обережн≥стю, т≥льки там, де маютьс¤ серйозн≥ п≥дстави висувати саме таке по¤сненн¤. ќтже, пон¤тт¤ "уроджен≥ задатки" н≥ в ¤кому раз≥ не тотожно пон¤ттю "спадкоЇмн≥ задатки". ÷им ¤ зовс≥м не заперечую законн≥сть останнього пон¤тт¤. я заперечую лише законн≥сть уживанн¤ його в тих випадках, де немаЇ вс¤ких доказ≥в того, що дан≥ задатки повинн≥ бути по¤снен≥ саме спадков≥стю. 2.2 ƒинам≥ка зд≥бностей. “акож необх≥дно п≥дкреслити, що здатн≥сть по сам≥й своњй ≥стот≥ Ї пон¤тт¤ динам≥чне. «датн≥сть ≥снуЇ т≥льки в рус≥, т≥льки в розвитку. ” психолог≥чному план≥ не можна говорити про здатн≥сть, ¤к вона ≥снуЇ до початку свого розвитку, також ¤к не можна говорити про здатност≥, що дос¤гла свого повного розвитку, ≥ншими словами, зак≥нчивши- ший св≥й розвиток. ѕрийн¤вши, що здатн≥сть ≥снуЇ т≥льки в розвитку, ми не повинн≥ випустити з уваги, що розвиток це зд≥йснюЇтьс¤ не ≥накше, ¤к у процес≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ практичноњ чи теоретичноњ д≥¤льност≥. ј зв≥дси випливаЇ, що здатн≥сть не може виникнути поза в≥дпов≥дною конкретноњ д≥¤льност≥. “≥льки в ход≥ психолог≥чного анал≥зу ми розр≥зн¤Їмо њх друг в≥д друга. Ќе можна розум≥ти справа так, ўо здатн≥сть ≥снуЇ до того, ¤к почалас¤ в≥дпов≥дна д≥¤льн≥сть, ≥ т≥льки використовуЇтьс¤ в ц≥й останн≥й. јбсолютний слух ¤к здатн≥сть не ≥снуЇ в дитини до того, ¤к в≥н уперше став перед задачею д≥знаватис¤ висоту звуку. ƒо цього ≥снував т≥льки задаток ¤к анатомо-ф≥з≥олог≥чний факт. Ќе в т≥м справа, що зд≥бност≥ ви¤вл¤ютьс¤ в д≥¤льност≥, а в т≥м, що вони створюютьс¤ в ц≥й д≥¤льност≥. –озвиток зд≥бностей, ¤к ≥ узагал≥ вс¤кий розвиток, не прот≥каЇ пр¤мол≥н≥йно: його руш≥йною силою Ї боротьба протир≥ч, тому на пром≥жних етапах розвитку ц≥лком можлив≥ протир≥чч¤ м≥ж зд≥бност¤ми ≥ схильност¤ми. јле з визнанн¤ можливост≥ таких протир≥ч зовс≥м не випливаЇ визнанн¤ того, що схильност≥ можуть виникати ≥ розвиватис¤ незалежно в≥д чи зд≥бностей, навпаки, здатност≥ - незалежно в≥д схильностей. –озд≥л 3. як≥сна ≥ к≥льк≥сна характеристика зд≥бностей. «д≥бност≥ ¤вл¤ють собою сукупн≥сть псих≥чних ¤костей, що мають складну структуру. —труктура сукупност≥ псих≥чних ¤костей, що виступаЇ ¤к здатн≥сть, у к≥нцевому рахунку визначаЇтьс¤ вимогами конкретноњ д≥¤льност≥ ≥ Ї р≥зноњ дл¤ р≥зних вид≥в д≥¤льност≥. “ак, структура математично зд≥бностей, по на¤вним даним, включаЇ р¤д приватних зд≥бностей: здатн≥сть до узагальненн¤ математичного матер≥алу, здатн≥сть до згортанн¤ процесу математичного м≥ркуванн¤ ≥ в≥дпов≥дних математичних д≥й (багатоланкова посл≥довн≥сть м≥ркувань зам≥н¤Їтьс¤ коротким зв'¤зком, аж до майже безпосереднього зв'¤зку м≥ж сприйн¤тт¤м задач≥ ≥ њњ результатом), здатн≥сть
Ќазва: ѕроблема задатк≥в, зд≥бностей ≥ ≥нтелекту в психолог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4835 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
