–ел≥г≥¤ > ≤слам

Ќ≥ках (шлюб.

ƒуже важливий обр¤д ужитт≥ мусульманина. ћолод¤т в≥нчаЇ один ≥з служител≥в ≥сламу. Ќайчаст≥ше в≥н читаЇ четверту суру  орану, де викладено головн≥ положенн¤ ≥сламу про м≥сце, права та обовС¤зки ж≥нки в с≥мСњ та сусп≥льств≥.

ƒжишор (похованн¤ померлих) .

«бер≥г багато ф≥лософських звичањв. ѕосп≥шайте ховати своњх померлих, - казав, зг≥дно з легендою ћуха мед. Ц ¬они скор≥ше дос¤гнуть в≥чного блаженства, ¤кщо були праведними на земл≥. якщо мали гр≥хи, тим швидше в≥ддал≥мос¤ в≥д них: осудженн¤ гр≥х≥в в полумСњ пекла. ћусульманина ховають прот¤гом 24 годин в≥д моменту смерт≥. …ого обмивають , натирають розчином камфори, загортають у саван з б≥лого полотна ≥ несуть головою вперед на цвинтар. ѕеред похованн¤м мусульманин читаЇ молитву. ѕамС¤тник≥в на гроб≥ не ставитьс¤, лише невеликий чотирикутний стовп.

ћ≥радж (св¤то вознес≥нн¤ на пророка на небо)

¬≥дм≥чаЇтьс¤ за мусульманським календарем у м≥с¤ць реджеб. ћ≥раж встановлено в ранньому середньов≥чч≥, коли п≥сл¤ закр≥пленн¤ влади хал≥д≥в у ѕалестин≥, в ≥слам≥ був прищеплений культ ™русалима (јль -  уде) та його Усв¤тих м≥сцьФ.

ƒл¤ цього використовують легенду , за ¤кому в 27 Цму н≥ч м≥с¤ц¤ реджебу пророк ћуха мед, п≥дн¤тий з л≥жка ангелом ƒжобра≥лом зд≥йснив на б≥л≥й фантастичн≥й ≥стот≥ - Ѕурац≥ (в≥д араб. Ублискучий , блискавкаФ) прогул¤нку до ™русалима ≥ зв≥дки на с≥м небес до престолу јллаха. “ут в≥н н≥бито говорив з јллахом, сказавши при ньому 99000 сл≥в. ќднак все це в≥дбулос¤ так швидко, що повернувшись ћуха мед переконавс¤ в тому, що л≥жко було його ще тепле, а перекинутого ним коша не встигла витекти вода.

ƒл¤ узагальненн¤ ц≥Їњ чудовоњ легенди мусульманське богословС¤ дов≥льно тлумачить один з в≥рш≥в  орану, де говоритьс¤ про в≥ддалену мечеть, ¤ка знаходилась в ™русалим≥. ѕ≥зн≥ше в ст≥н≥ одного з храм≥в було знайдено к≥льце до ¤кого ћуха мед н≥бито привС¤зував Ѕурака п≥д час своЇњ н≥чноњ подорож≥.

ћаулюд(день Ународженн¤ пророкаФ) в≥дзначаЇтьс¤ мусульманами за м≥с¤чним календарем у м≥с¤ць роб Ц аль Ц ав≥аль. як ≥ м≥раж май люд всатоновлено дов≥льно, набагато п≥зн≥ше Упод≥йФ, покладених в його основу.

–итуальне обр≥занн¤ (сезккет) в ≥слам≥ в≥дноситьс¤ до установлено залучених з пулот≥в стародавньоњ јрав≥њ. ¬иник цей обр¤д у перв≥сному сусп≥льств≥, ¤к один з присв¤чених обр¤д≥в, ¤кими знаменувавс¤ перех≥д юнака до старшоњ в≥ковоњ групи роду. ѕод≥бн≥ мученицьк≥ обр¤ди (не т≥льки обр≥занн¤, а й вибиванн¤ зуб≥в та ≥нш≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤), повС¤зан≥ з випробуванн¤м мужност≥ юнак≥в, ≥снували у стародавн≥х араб≥в.

Ўахсей - вахсей (амура) Ц траурн≥ рел≥г≥йн≥ церемон≥њ у мусульман шињт≥в, зд≥йснюваний на дес¤тий день м≥с¤ц¤ мужарраму. «г≥дно з мусульманськими переказами, св¤то встановлено на честь мученицького к≥нц¤ онука пророка ћухамеда Ц ’усейна.

≤сторичн≥ факти св≥дчать, що смерть ’усейна не була мученицькою ≥ не викупила людську свобод≥ у право.

’усейн помер у боротьб≥ за владу. ƒень його смерт≥ оголошено траурним, його св¤ткуванн¤ супроводжувалос¤ рел≥г≥йними обр¤дами.

«араз св¤то шах сей-вахсей у шињт≥в зд≥йснюЇтьс¤ ¤к збори в≥руючих у мечет¤х.

Ўињтське духовенство закликаЇ в≥руючих в≥дкинути обр¤ди кривавого самокатуванн¤ ≥ рубки.

¬ ≥слам≥ ≥снуЇ низка заборон щодо њж≥: не вживати мС¤са померлих тварин, кров≥, свинини ≥ того, що заколюють без звертанн¤ до јллаха, а також спиртних напоњв. Ѕрати њжу можна т≥льки правою рукою. –≥зати хл≥б теж заборонено його сл≥д т≥льки ламати.

—в≥тська людина висуваЇ на перше м≥сце виключно свою особист≥сть. ¬она в≥льна ≥ не маЇ перед ким зв≥туватись за свою д≥¤льн≥сть. ¬ своњй робот≥ вона керуЇтьс¤ т≥льки своњми представленн¤ми ≥ нахилами, байдуже ставитись до наказ≥в свого √оспода та його заборон. —аме ц¤ р≥зниц¤ по в≥дношенню до всевишнього творц¤ робить все матер≥альне житт¤ людини ≥стотно духовним ≥ добропор¤дним ц¤ ж в≥дм≥нн≥сть в≥ддал¤Ї в≥д св≥тськоњ людини св≥т духовного житт¤ ≥ залишаЇ њњ в темр¤в≥, з ¤коњ немаЇ виходу.

ѕерший крок на цьому шл¤ху Ц ≥стинна в≥ра (≤мам). ¬она повинна зм≥цнитис¤ в серц≥ людини ≥ створити в њњ розум≥ переконанн¤, що немаЇ божества, цар¤ ≥ правител¤, кр≥м јллаха. ѕри цьому головна мета зусиль д≥¤льност≥ людини повинна бути повернена до лиц¤ јллаха ≥ отриманн≥ його ласки, а повел≥нн¤ јллаха ≥ його заборони повинн≥ зробитис¤ головним законом житт¤ людини.

ƒругий етап цього покору пол¤гаЇ в покор≥.

“рет≥м етапом, цього шл¤ху Ї богобо¤зно, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ в розум≥нн≥ свого обовС¤зку ≥ в≥дчутт≥ в≥дпов≥дальност≥. «м≥ст богобо¤зно пол¤гаЇ в тому, що робл¤чи будь Ц що в матер≥альному житт≥, людина глибоко переконана в тому, що њњ √осподь суворо спитаЇ про переконанн¤, слова ≥ вчинки. ¬она не повинна робити н≥чого того, що заборонив јллах, ≥ працювати в ≥мС¤ того, що в≥н наказав њй. ¬се своЇ житт¤ людина повинна провести ч≥тко в≥докремлюючи дозволене в≥д недозволеного, праведне в≥д неправедного, добро в≥д зла. ¬се це повинно робитис¤ св≥домо ≥ на п≥дстав≥ в≥льного вибору самоњ людини.

„етвертим ≥ найб≥льшим етапом цього шл¤ху Ї ≤сак (щир≥сть в ус≥х д≥¤х, в≥дчуваючи на соб≥ погл¤д јллаха). ¬она пол¤гаЇ в тому, що бажанн¤ бажанн¤м ≥ прагненн¤ раба повинн≥ повн≥стю зб≥гатис¤ з бажанн¤ми всесильного јллаха. Ћюдина повинна любити лише те, що потр≥бно аллаху ≥ ненавид≥ти те, що ненависне јллаху. Ќа сл≥д обмежуватис¤ униканн¤м гр≥х≥в та недозволених д≥й, ¤ких јллах не хоче бачити на земл≥. Ѕ≥льше того людина повинна робити все можливе дл¤ активного дл¤ повного знищенн¤ на земл≥ вс≥л¤коњ гр≥ховност≥ ≥ всього недозволеного. «амало також прикрашати своЇ житт¤ добрими вчинками ≥ благочест¤ми, ¤к≥ бажан≥ јллаху. ”с≥ своњ сили людина повинна в≥ддавати в ≥мС¤ розповсюдженн¤ добра ≥ праведних д≥й на земл≥ јллаху. якщо людин≥ дано дос¤гти висот на цьому шл¤ху, то це означаЇ њњ наближенн¤ до Ѕога. ≤хсан Ц це ≥деал до ¤коњ т¤гнетьс¤ кожна в≥руюча людина в ≥мС¤ свого духовного п≥днесенн¤. “аким Ї шл¤х духовного п≥днесенн¤ ≥ духовного розкв≥ту в ≤слам≥.

—истема з них базуЇтьс¤ на чотирьох принципах.

ѕерший у них намаз.  ожноњ доби пС¤ть раз≥в на день намаз нагадуЇ людин≥ про одного ≥ ™диного јллаха, всел¤Ї в нењ страх перед покаранн¤м ≥ безмежною силою јллаха, спонукаЇ людину шукати його ласку веде њњ до јллаха, диктуЇ њй його запов≥ти. Ќамаз Ї обовС¤зковим не т≥льки дл¤ кожного раба јллаха, але й дл¤ вс≥х взагал≥. јллах зобовС¤зав вс≥х своњх раб≥в зд≥йснювати колективний намаз.

ƒругим принципом Ї п≥ст. «а допомогою цього принципу мусульмани особисто вчатьс¤ праведност≥ ≥ богобо¤зно кожного року на прот¤з≥ м≥с¤ц¤.

“рет≥м принципом Ї зак¤т. ÷ей звичай спри¤Ї зм≥цненню ≥ становленню в серц¤х мусульман почутт¤ братерства ≥ р≥вност≥, привчаЇ њх розумно використовувати кошти ≥ сп≥впрацювати м≥ж собою. ¬икликаЇ жаль той факт, що в наш час багато людей характеризують зак¤т ¤к податок. ≤стина пол¤гаЇ в тому, що риси зак¤та зг≥дно з шар≥том не маЇ н≥чого сп≥льного з виключно матер≥альною суттю податк≥в , слово Узак¤тФ означаЇ Узростанн¤Ф , У–озвитокФ, Урозкв≥тФ, Учистота. ¬икористанн¤м цього слова ≥слам прагне довести до розуму людей ≥ зм≥цнити ≥дею того, що кожен мусульманин, зд≥йснюючи др≥бну або велику пожертву власних кошт≥в в ≥мС¤ своЇњ допомоги своњм братам Ц мусульманам робить благородну ≥ милу Ѕогов≥ справу, ¤ка п≥дносить ≥ зм≥цнюЇ, ≥ посилюЇ своњ хорош≥ ¤кост≥ мусульманам, а також њх моральне очищенн¤ взагал≥.

„етвертим принципом Ї паломництво (хадж), ¤ка обСЇднуЇ в≥руючих р≥зних крањн св≥ту в Їдиний монол≥тний блок ≥ всесв≥тню общину, основою ¤коњ Ї Їдинобожж¤ ≥ поклон≥нн¤ одному јллаху. ¬ насл≥док цього м≥ж в≥руючими встановлюЇтьс¤ всесв≥тнЇ ≥ м≥жнародне братерство. ѕаломництво зд≥йснюЇ основи св≥тового руху, ¤кий з найдавн≥ших час≥в з≥ словами УллобайтФ (ось тут ¤ перед тобою) в≥дгукнетьс¤ на ≥стинний заклик на наш≥й планет≥ ≥ буде продовжуватис¤ в≥чно, адже це бажано јллахов≥.

≤слам проголошуЇ, що јллах зробив душу людини своњм заступником на земл≥, надавши њй ц≥лий комплекс прав розпор¤джатис¤ вс≥м ≥снуючим на наш≥й планет≥. ѕор¤д з людська душа маЇ певн≥ обовС¤зки перед јллахом. ƒл¤ того, щоб душа людини усп≥шно виконала вс≥ дорученн¤, аллах нагородив њњ т≥лом, ¤ке чудове ≥ неповторне за своЇю гармон≥Їю ≥ досконал≥стю. ≤стина пол¤гаЇ в тому, що душ≥ надаЇтьс¤ т≥ло виключно дл¤ того, щоб за його допомогою душа могла вт≥лювати в житт¤ запов≥д≥ јллахом права ≥ обовС¤зки. “≥льки не Ї формою дл¤ духу, а робочим ≥нструментом. якщо духу притаманний розвиток ≥ п≥днесен≥сть, то в≥н маЇ дос¤гнути цього, про¤вл¤ючи своњ перш≥ достоњнства ≥ нахили ф≥зичного т≥ла. ÷ей св≥т не Ї м≥сцем душевних страждань, де за ¤кимись причинами застр¤в дух. јллах вселив людський дух в т≥ло, з допомогою ¤кого дух виступить на арен≥ боротьби ≥ прац≥ дл¤ виконанн¤ свого обовС¤зку. јллах уповноважив людський дух розпор¤джатис¤ багато чим з того, що в≥н створив в цьому матер≥альному св≥т≥. јллах створив разом з духом людський р≥д з тою метою, що вс≥ люди виконували обовС¤зки його нам≥сництва ≥ несли в≥дпов≥дн≥ клопоти. —≥вт, що оточуЇ людину, повинен сприйматис¤ нею ¤к м≥сце випробувань ≥ екзамен≥в. ѕри цьому кожна життЇва ситуац≥¤ або життЇв≥ обставини Ї н≥би в≥дпов≥дними екзаменац≥йними питанн¤ми.

≤слам також не схвалюЇ чернецтво ≥ категорично в≥дкидаЇ його.

ћораль Ї першою властив≥стю природи людини, ¤ка обдарована њй ¬севишн≥м “ворцем. ¬она примушуЇ людину любити де¤к≥ риси людськоњ натури ≥ ненавид≥ти ≥нш≥. ’оча почутт¤ морал≥ властиве р≥зним люд¤м в неоднаков≥й м≥р≥, проте загальне почутт¤ морал≥ Унезважаючи на кожну окрему особу, в ус≥ часи оц≥нювало, одн≥ риси людського характеру ¤к позитивн≥, а ≥нш≥, ¤к негативн≥. ¬ ус≥ пер≥оди ≥стор≥њ людства високо оц≥нювались так≥ етн≥чн≥ ¤вища, ¤к правдив≥сть, чесн≥сть, справедлив≥стьФ.

1	2	3	4

Ќазва: ≤слам
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5800 прочитано)