–ел≥г≥¤ > ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥

 онфуц≥анська централ≥зована держава, що ≥сну≠вала за рахунок ренти Ч податку на сел¤н, не стиму≠лювала надм≥рного розвитку приватного землеробства. якщо посиленн¤ приватного сектора перевищувало припустим≥ меж≥, це призводило до значного знижен≠н¤ прибутк≥в у казн≥ й розладу вс≥Їњ адм≥н≥стративноњ системи. ¬иникала криза, ≥ в цей момент починала д≥¤ти конфуц≥анська теза про в≥дпов≥дальн≥сть ≥мпе≠ратор≥в та њхн≥х чиновник≥в за нерозумне кер≥вництво. ѕ≥сл¤ кризи центральна влада в особ≥ нового ≥мператора та його оточенн¤ ставала сильн≥шою, а приватний сектор повинен був розпочинати все спо≠чатку.

ѕриблизно таку саму роль в≥д≥гравало конфу≠ц≥анство ≥ в соц≥альних процесах.

 онфуц≥анство виступало ≥ ¤к регул¤тор у взаЇмо≠в≥дносинах крањни з небом ≥ в≥д ≥мен≥ неба Ч з р≥зними племенами й народами, що насел¤ли св≥т.

 онфуц≥анство п≥дтримало ≥ п≥днесло створенн¤ ще в ≥нсько-чжоуський пер≥од культу правител¤, ≥мператора, "сина Ќеба", ¤кий управл¤в ѕ≥днебесною в≥д ≥мен≥ великого Ќеба. « плином часу склавс¤ справжн≥й культ ѕ≥днебесноњ серединноњ держави, ¤ка розгл¤далась ¤к центр ¬сесв≥ту, вершина св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, зосередженн¤ ≥стини, мудрост≥, знанн¤ ≥ культури, реал≥зац≥њ св¤щенноњ вол≥ Ќеба. «в≥дси по≠чинавс¤ под≥л всього св≥ту на цив≥л≥зований  итай ≥ варвар≥в, ¤к≥ насел¤ли околиц≥ ≥ живот≥ли в темнот≥, безкультур'њ ≥ черпали культуру з одного джерела Ч з центру св≥ту Ч  итаю.

«а конкретних умов китайськоњ ≥мпер≥њ кон≠фуц≥анство в≥д≥гравало роль основноњ рел≥г≥њ, викону≠вало функц≥њ оф≥ц≥йноњ державноњ ≥деолог≥њ. ¬исунута конфуц≥анством на перший план ≥ старанно культи≠вована соц≥альна етика з њњ ор≥Їнтац≥Їю на моральну досконал≥сть ≥ндив≥да у межах корпорац≥њ ≥ суворо ф≥ксованих, осв¤чених авторитетом давност≥ норм побуту, Ї, по сут≥, екв≥валентом т≥Їњ сл≥поњ ≥ забарвле≠ноњ ≥стини, ≥нод≥ нав≥ть екстазом в≥ри, що лежить в основ≥ ≥нших рел≥г≥й.

Ќе будучи рел≥г≥Їю у повному розум≥нн≥ слова, конфуц≥анство стало б≥льшим, н≥ж просто рел≥г≥¤.

 онфуц≥анство Ч це також ≥ пол≥тика, ≥ адм≥≠н≥стративна система, ≥ верховний регул¤тор еко≠ном≥чних ≥ соц≥альних процес≥в Ч словом, основа всього китайського способу житт¤, принцип ор≠ган≥зац≥њ китайського сусп≥льства, кв≥нтесенц≥¤ китай≠ськоњ цив≥л≥зац≥њ.

ћожна сказати, що саме завд¤ки конфуц≥анству з ус≥м його культом стародавност≥ й консерватизмом китайська держава ≥ сусп≥льство не т≥льки про≥с≠нували понад дв≥ тис¤ч≥ рок≥в у майже незм≥нному вигл¤д≥, а й засвоњли г≥гантську силу консервативноњ ≥нерц≥њ.

ѕонад дв≥ тис¤ч≥ рокш конфуц≥анство формувало уми й почутт¤ китайц≥в, впливало на њхн≥ переконан≠н¤, психолог≥ю, повед≥нку, мисленн¤, сприйманн¤, на њхн≥й побут ≥ спос≥б житт¤. ” цьому розум≥нн≥ конфуц≥анство не поступаЇтьс¤ жодн≥й з великих рел≥г≥й св≥ту. ѕрот¤гом ц≥Їњ ≥стор≥њ верхи китайського су≠сп≥льства жили за конфуц≥анськими нормами, вико≠нуючи обр¤ди ≥ ритуали на честь предк≥в, неба ≥ земл≥ зг≥дно з вимогами Ћ≥цз≥.

Ѕудь-хто з тих, хто сто¤в вище р≥вн¤ простолю≠дин≥в або намагавс¤ висунутис¤ з його середовища, повинен був п≥дкорити своЇ житт¤ дотриманню цих норм ≥ церемон≥й; без њх знанн¤ ≥ дотриманн¤ н≥хто не м≥г розраховувати на повагу, престиж, усп≥х у житт≥. јле н≥ сусп≥льство в ц≥лому, н≥ людина окремо, ¤к би вони не були скут≥ оф≥ц≥йними догмами кон≠фуц≥анства, не могли завжди керуватис¤ т≥льки ними.

ќдн≥Їю з важливих функц≥й рел≥г≥њ Ї функц≥¤ св≥≠тогл¤дна. ¬она пол¤гаЇ в тому, що рел≥г≥¤ намагаЇть≠с¤ створити власну картину св≥ту, б≥льш того, Ч вла≠сн≥ соц≥ально-гносеолог≥чн≥ схеми вдосконаленн¤ су≠сп≥льного житт¤, визначити м≥сце ≥ роль людини в систем≥ природи та сусп≥льства.

«м≥ст рел≥г≥йного св≥тогл¤ду Ч не божественний, а людський, або, краще сказати Ч сусп≥льний, незва≠жаючи на його фантастичн≥сть.

рел≥г≥¤ виконуЇ регул¤тивну функц≥ю. як будь-¤ка ≥нша сфера духовноњ культури, вона створюЇ певну систему норм ≥ ц≥нностей, але специф≥ка ¤ких пол¤≠гаЇ насамперед у збереженн≥ й закр≥пленн≥ в≥ри у надприродне. ÷ьому завданню п≥дпор¤дкован≥ не т≥льки культов≥ д≥њ, а й с≥мейно-побутов≥ стосунки, система традиц≥й ≥ звичок. ѕ≥дкреслимо, що рел≥г≥¤ асим≥лювала багато елемент≥в загальнолюдськоњ мора≠л≥. ј оск≥льки Ѕог, за висловом ‘. ≈нгельса, Ї в≥до≠браженн¤м абстрактноњ людини, то ≥ рел≥г≥йна мораль багато в чому маЇ не ¤кийсь надприродний, а люд≠ський, сусп≥льний характер.

«а певних ≥сторичних умов рел≥г≥¤ виконуЇ функ≠ц≥ю ≥нтегруванн¤, тобто функц≥ю збереженн¤ ≥ зм≥ц≠ненн¤ ≥снуючоњ соц≥альноњ системи. “акою, наприк≠лад, була роль католицизму в феодальному сус≠п≥льств≥, православ'¤ у дореволюц≥йн≥й –ос≥њ. ќднак у р¤д≥ випадк≥в рел≥г≥¤ може стати ≥ прапором соц≥аль≠ного протесту, ¤к це було, наприклад, ≥з середньов≥ч≠ними Їрес¤ми та сектами, з протестантизмом, прихи≠льники ¤кого в епоху його зародженн¤ боролись про≠ти феодальних пор¤дк≥в.

Ќа р≥вн≥ окремоњ рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ рел≥г≥¤ ви≠конуЇ ≥нтеграц≥йну функц≥ю, згуртовуючи однов≥рц≥в. ќднак одночасно рел≥г≥¤ розд≥л¤Ї ≥ протиставл¤Ї один одному посл≥довник≥в р≥зних рел≥г≥й, що простежу≠Їтьс¤ ≥ в сучасному рел≥г≥йному житт≥ ”крањни.

–ел≥г≥њ притаманна також комун≥кативна функц≥¤, ¤ка пол¤гаЇ в п≥дтримуванн≥ зв'¤зк≥в м≥ж в≥руючими шл¤хом створенн¤ почутт¤ в≥роспов≥дноњ Їдност≥ п≥д час рел≥г≥йних д≥й, в особистому житт≥, с≥мейно-побу≠тових в≥дносинах, а також стосунках у межах р≥знома≠н≥тних клерикальних орган≥зац≥й ≥ нав≥ть клерикаль≠них пол≥тичних парт≥й.

¬ умовах сучасного сусп≥льства рел≥г≥¤ виконуЇ, головним чином, ≥люзорно-компенсаторну функц≥ю. «азначимо, що, не будучи пан≥вною формою масовоњ св≥домост≥, вона задовольн¤Ї т≥льки особист≥ почутт¤ в≥руючих.

ўодо св≥тогл¤дноњ, регул¤торноњ та комун≥катив≠ноњ функц≥њ рел≥г≥њ, то в силу збереженн¤ рел≥г≥йних орган≥зац≥й њхн≥ масштаби визначаютьс¤ особливост¤≠ми конфес≥йних теч≥й ≥ категор≥¤ми в≥руючих, на ¤ких, в свою чергу, впливаЇ реальна д≥йсн≥сть.

Ќа р≥вн≥ сусп≥льства зникаЇ ≥нтеграц≥йна функц≥¤ рел≥г≥њ: вона об'ЇднуЇ лише в≥руючих певноњ конфес≥њ, громади ≥ втрачаЇ роль пров≥дного ≥дейного фактора, що покликаний зм≥цнювати сусп≥льну систему.

¬загал≥, роль рел≥г≥њ в сусп≥льств≥ не можна оц≥нюва≠ти однозначно. “ак, рел≥г≥¤ в≥д≥гравала важливу культур≠но-≥сторичну роль. ¬ межах рел≥г≥йних в≥ровчень форму≠вались Їдин≥ зразки почутт≥в, думок, повед≥нки людей, завд¤ки чому рел≥г≥¤ виступала ¤к могутн≥й зас≥б упо≠р¤дкуванн¤ ≥ збереженн¤ традиц≥й та звичањв. ” той же час, наприклад, у царськ≥й –ос≥њ синодальне православ'¤ використовувалось ¤к зас≥б пригнобленн¤ труд¤щих мас.

ќдн≥Їю з ≥сторичних м≥с≥й рел≥г≥њ, що набуваЇ в сучасному св≥т≥ все б≥льшоњ актуальност≥, Ї формуван≠н¤ в≥дчутт¤ Їдност≥ людського роду, значущост≥ непе≠рех≥дних загальнолюдських моральних норм ≥ ц≥ннос≠тей. ќднак рел≥г≥¤ може бути виразником зовс≥м ≥н≠ших настроњв, зокрема фанатизму, непримиренност≥ до людей ≥ншоњ в≥ри тощо.

ќтже, вплив рел≥г≥њ на сусп≥льне житт¤ не завжди був однозначним. ’арактер цього впливу може суттЇ≠во зм≥нюватис¤, набувати специф≥чних особливостей. —оц≥альн≥ функц≥њ рел≥г≥йних орган≥зац≥й не тото≠жн≥ функц≥¤м рел≥г≥њ, тому що рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ включаютьс¤ до загальноњ системи економ≥чних, по≠л≥тичних та ≥нших сусп≥льних в≥дносин ≥ виконують безл≥ч нерел≥г≥йиих функц≥й.

” середн≥ в≥ки церква не т≥льки волод≥ла монопо≠л≥Їю у сфер≥ ≥деолог≥њ, а й виконувала економ≥чн≥ й пол≥тичн≥ функц≥њ. ” кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥ ре≠л≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ активно втручаютьс¤ в пол≥тичне житт¤, мають власну систему навчальних заклад≥в, займаютьс¤ благод≥йницькою д≥¤льн≥стю.

–ел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ можуть дотримуватис¤ й про≠гресивних позиц≥й з де¤ких соц≥альних ≥ пол≥тичних питань. ” де¤ких крањнах —х≥дноњ ™вропи христи≠¤нськ≥ церкви спри¤ли боротьб≥ мас проти ≥ноземних загарбник≥в. ћонастир≥ в ™вроп≥ прот¤гом тривалого часу були майже Їдиними культурними центрами. Ѕа≠гато рел≥г≥йних орган≥зац≥й ≥ в наш час активно ви≠ступають за мир, за ¤дерне роззброЇнн¤.

¬ пострад¤нських сусп≥льствах рел≥г≥йн≥ орган≥за≠ц≥њ спри¤ють нац≥ональн≥й ≥дењ. “ак, в ”крањн≥ в≥дро≠дженн¤ нац≥ональних церков йде поруч з процесами нац≥онального в≥дродженн¤. “аким чином, рел≥г≥¤ Ч ¤вище багатопланове ≥ багатозначне. ¬она виникла ¤к результат специф≥чних законом≥рностей розвитку су≠сп≥льства, ≥ саме сусп≥льн≥ процеси визначать в к≥нце≠вому п≥дсумку њњ долю.

«емлеробськ≥ культи Ц ¤к ¤скравий приклад впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в перв≥сних економ≥чних системах

«емлеробськ≥ культи Ч це переважно поклон≥нн¤ дв≥йникам тих фактор≥в природи, ¤к≥ впливають на врожай. “иповий приклад Ч рел≥г≥йн≥ погл¤ди ≥нд≥анц≥в-≥рокез≥в. ¬они жили ран≥ше на територ≥њ, на ¤к≥й тепер розташован≥ канадськ≥ м≥ста  вебек ≥ ћонреаль. ўе у XIX ст. ≥рокези шанували чотирьох головних дух≥в: духа земл≥, духа боб≥в, духа кукурудзи ≥ духа гарбуза. ¬с≥ ц≥ чотири духи, за њхн≥ми у¤влен≠н¤ми, були ж≥нками. ƒух≥в кукурудзи, боб≥в ≥ гарбуза м≥фолог≥¤ ≥рокез≥в зображувала у вигл¤д≥ трьох сестер, од¤гнених у лист¤ в≥дпов≥дних рослин. ѕор¤д з духа-миж≥гасами шанувалис¤ також, але на другор¤дних рол¤х, духи-чолов≥ки Ч дух сонц¤, дух дощу ≥ дух в≥тру. «а ¤ких ≥сторичних умов виник землеробський культ?

Ќа ступен≥ розвитку матр≥архату (виник близько 8 тис. рок≥в тому) основним видом виробничоњ д≥¤льност≥ було мотичне землеробство, ¤ке виросло ≥з збиральництва. ј збиранн¤м ран≥ше займалис¤ ж≥нки. ћожна сказати, що доки чолов≥к полював, ж≥нка ви≠найшла землеробство. “ому на стад≥њ п≥знього матр≥≠архату ж≥нки, виконуючи головну роль у господар≠ському житт≥, разом з цим ≥ завд¤ки цьому почали керувати чолов≥ками ≥ в ≥нших галуз¤х житт¤. «а≠лежн≥сть землеробства в≥д природи ≥ кер≥вна роль ж≥нки Ч ось дв≥ головн≥ особливост≥ того часу, ¤к≥ в≥дбилис¤ у рел≥г≥йних погл¤дах людей.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5648 прочитано)