–ел≥г≥¤ > ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥
ћожна вид≥лити так≥ основн≥ риси даноњ рел≥г≥йноњ системи. ѕерша Ч шануванн¤ землеробських дух≥в у рол≥ головних. ÷их дух≥в ми вже називали, коли йшлос¤ про ≥рокез≥в. ЌагадаЇмо, що в багатьох народ≥в шанувалис¤ ≥ дв≥йники таких природних фак≠тор≥в, ¤к≥ лише в у¤в≥ людей впливали на врожай. Ќаприклад, багато народ≥в (вавилон¤ни, Їгипт¤ни та ≥н.) гадали, що на врожай впливають м≥с¤ць ≥ плане≠ти, ≥ тому поклон¤лис¤ також духам цих об'Їкт≥в. ƒруга Ч кер≥вна роль ж≥нки в рел≥г≥њ. «емлеробсь≠кий культ Ч це своЇр≥дна ж≥ноча рел≥г≥¤. ÷е ви¤вл¤≠лос¤ у ƒвох головних процесах. ѕо-перше, найго≠ловн≥ш≥ духи зображувалис¤ у вигл¤д≥ дух≥в ж≥ночого роду. ѕо-друге, найважлив≥ш≥ рел≥г≥йн≥ обр¤ди в цей час виконували ж≥нки. ” де¤ких народ≥в дозвол¤лос¤ важлив≥ обр¤ди виконувати й чолов≥кам, але за одн≥Їњ обов'¤зковоњ умови: вони повинн≥ були видавати себе за ж≥нок (говорити голосно, що вони ж≥нки, пере≠вд¤гатис¤ у ж≥ночий од¤г). “рет¤ риса Ч людське жертвоприношенн¤ ¤к сис≠тема. Ќе розум≥ючи сут≥ землеробських процес≥в, лю≠ди думали, що врожай Ї зворотна вд¤чн≥сть дух≥в за жертвоприношенн¤. “ому перв≥сн≥ землероби намага≠лис¤ своњ дари духам зробити б≥льш дорогими, б≥льш ц≥нними. “ак виникла ≥де¤ необх≥дност≥ людського жертвоприношенн¤. „етверта Ч ≥де¤ смерт≥ ≥ воскрес≥нн¤ де¤ких дух≥в. —постер≥гаючи за зерном, люди пом≥тили, що п≥сл¤ "похорон" воно воскресаЇ знову. «в≥дси зародилос¤ у¤вленн¤, н≥бито де¤к≥ духи можуть тимчасово помер≠ти, щоб пот≥м воскреснути. ≤ нарешт≥, п'¤та риса Ч переселенн¤ до "крањни мертвих" Ч ≥з земл≥ на небо. Ѕагато благ ≥ не≠приЇмностей землеробам "посилало" небо: св≥тло ≥ тепло, дощ ≥ в≥тер, сн≥г ≥ град. «в≥дси народилос¤ у¤в≠ленн¤ про те, н≥бито духи живуть на неб≥. «а ана≠лог≥Їю ≥ "крањну мертвих" переселили ≥з земл≥ на не≠бо. —аме тод≥ вперше виникла ≥де¤ "про житт¤" душ мертвих у царств≥ небесн≥м. «емлеробський культ широко представлений у су≠часних рел≥г≥¤х. —еред христи¤нських св¤тих Ї покро≠вител≥ землеробства (√еорг≥й) ≥ повелитель дощу та грому (≤лл¤-пророк). ”се це ¤вний в≥дголос земле≠робського культу. ¬≥д ≤дењ ж≥ночого духу земл≥ бере св≥й початок у¤вленн¤ про Ѕогородицю: недарма в≥руюч≥ в сел≥ називали њњ "заступницею хл≥б≥в". ≤з землеробського культу, що припадав на певн≥ пори року, прийшли до христи¤нства св¤та –≥здва ’ристо≠вого (в минулому св¤то народженн¤ духа сонц¤ Ч взимку) ≥ ѕасхи (в минулому св¤то воскрес≥нн¤ духа зерна Ч навесн≥). –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ у вивченн≥ проблеми впливу рел≥г≥њ на способи економ≥чноњ д≥¤льност≥ та сусп≥льного житт¤ –ел≥г≥¤, ¤ка за тривалий пер≥од свого ≥снуванн¤ накопичила багато р≥зноман≥тних способ≥в осмисленн¤ природних ≥ соц≥альних ¤вищ, безумовно, Ї одним ≥з фундаментальних джерел ц≥нностей та ор≥Їнтир≥в дл¤ людини. —пособи рел≥г≥йного осмисленн¤ д≥йсност≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д наукових метод≥в, мають свою специф≥ку. Ќайпоширен≥шими серед них Ї "≥люз≥¤ позат≥лесност≥" та "м≥стичне прозр≥нн¤". ѕерший Ї спробою умогл¤дно вийти ≥з свого ≥ндив≥дуального т≥ла, зв≥льнитис¤ в≥д т≥лесност≥ та побачити навколишн≥й св≥т н≥бито збоку, в≥дкриваючи тим самим причетн≥сть особистого бутт¤ до смислу всесв≥тньоњ ц≥л≥сност≥. ƒругий Ч заглибленн¤ у власне особисте "я", подоланн¤ меж≥ ≥з зовн≥шн≥м св≥том, злитт¤ з потоком св≥тових под≥й. «розум≥ло, що осмисленн¤ цих метод≥в потребуЇ спец≥альноњ п≥дготовки та в≥дпов≥дних умов. ѕроте помилково вважати рел≥г≥ю ц≥лком самост≥йною у формуванн≥ життЇво важливих ц≥нностей. ∆одна ≥з форм сусп≥льноњ св≥домост≥ не ≥снуЇ ≥зольовано в≥д ≥нших. –ел≥г≥¤ заповнюЇ деф≥цит ≥нформац≥њ про смисл космосу, смисл житт¤ людини ≥ сусп≥льства. ÷≥ ж питанн¤ Ї предметом досл≥дженн¤ й ≥нших форм сусп≥льноњ св≥домост≥, зокрема й ф≥лософ≥њ. ” теоретичному план≥ по¤снити рел≥г≥йн≥ ≥дењ, принципи маЇ теолог≥¤ ¤к система обірунтуванн¤ та захисту рел≥г≥йних вчень про Ѕога, його ¤кост≥, ознаки та властивост≥, а також комплекс доведень ≥стинност≥ догматики, рел≥г≥йноњ морал≥. “еолог≥¤ ¤к одна ≥з форм вираженн¤ рел≥г≥йноњ св≥домост≥ маЇ р¤д специф≥чних рис, котр≥ в≥др≥зн¤ють њњ в≥д ф≥лософ≥њ. ѕроблема сп≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ ≥ теолог≥њ виникла в перш≥ стол≥тт¤ ≥снуванн¤ христи¤нства ≥ неспроможна своЇњ актуальност≥ до наших дн≥в. ¬≥дм≥нн≥сть ф≥лософ≥њ в≥д теолог≥њ, на думку рел≥г≥йних ф≥лософ≥в, пол¤гаЇ в тому, що ф≥лософ≥¤ не в змоз≥ ос¤гнути ≥стини одкровенн¤, недос¤жн≥ дл¤ людського розуму. « огл¤ду на це основне своЇ завданн¤ вс≥ рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ теч≥њ вбачають у доведенн≥ необх≥дност≥, корисност≥, загальноњ значущост≥ рел≥г≥њ дл¤ людини. √оловне питанн¤ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ Ч це питанн¤ про ставленн¤ Ѕога до створеного ним св≥ту та до людини ≥ ставленн¤ людини до Ѕога. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ даЇ своЇ вир≥шенн¤ онтолог≥чних, гносеолог≥чних, космолог≥чних, соц≥альних та ≥нших проблем. ¬ основ≥ рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ онтолог≥њ лежить вченн¤ про Ѕога та доведенн¤ рац≥ональност≥ чи ≥ррац≥ональност≥ його бутт¤. ƒл¤ рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ гносеолог≥њ характерне роздвоЇнн¤ об'Їкт≥в на природн≥ та надприродн≥. ќсновою п≥знанн¤ вважаЇтьс¤ одкровенн¤, заф≥ксоване в систем≥ догмат≥в. «авданн¤ ж ф≥лософ≥њ ≥ науки Ч допомогти людин≥ наблизитись до одкровенн¤ дл¤ укр≥пленн¤ в≥ри. ” рел≥г≥йн≥й ф≥лософ≥њ ¤скраво виражаЇтьс¤ теолог≥чне вир≥шенн¤ соц≥альних проблем. як правило, вс¤ система сусп≥льних в≥дносин тлумачитьс¤ з позиц≥й пров≥денц≥ал≥зму (теолог≥чна концепц≥¤ ≥стор≥њ ¤к промислу Ѕожого) ≥ зводитьс¤ до божественноњ доц≥льност≥. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ представлена р≥зними теч≥¤ми, ¤к≥ мають сп≥льн≥ риси та ознаки. ѕроте р≥зн≥ церкви кладуть в основу своњх вчень р≥зн≥ ф≥лософськ≥ ≥дењ. атолицька ф≥лософ≥¤ Ч це сукупн≥сть ≥снуючих у католицизм≥ ф≥лософських теч≥й, таких ¤к неотом≥зм, тей¤рдизм, неоавгустиан≥зм, "теолог≥¤ зв≥льненн¤" та ≥нш≥. Ќайавторитетн≥шою теч≥Їю Ї неотом≥зм ¤к оф≥ц≥йна ф≥лософська доктрина ¬ат≥кану, ѕров≥дн≥ представники цього напр¤мку: ≈.∆≥льсон (1884Ч1978), ∆.ћар≥тен (1882Ч1973) Ч у ‘ранц≥њ; ≈. орет (нар. 1919) Ч в јвстр≥њ; ё.ћ.Ѕохенський (нар. 1902) Ч у Ўвейцар≥њ; .–анер (1904Ч1984) Ч у Ќ≥меччин≥; ‘.¬ан-—танберген (нар.1904) Ч у Ѕельг≥њ; .¬ойтила (нар. 1920) Ч у ѕольщ≥ (нин≥шн≥й ѕапа –имський ≤оанн-ѕавло II) та ≥н. Ќеотом≥зм базуЇтьс¤ на вченн≥ ‘оми јкв≥нського, центральним принципом ¤кого Ї принцип гармон≥њ в≥ри та розуму. ѕосл≥довники цього вченн¤ розгл¤дають його через призму сучасност≥, намагаютьс¤ довести, що доктрин≥, ¤ку вони захищають, притаманн≥ ун≥версальн≥ можливост≥ п≥днестис¤ над пол¤рн≥стю матер≥ал≥зму та ≥деал≥зму, сц≥Їнтизму та антисц≥Їнтизму. ѕров≥дний представник неотом≥зму ≈.∆≥льсон розм≥рковуЇ таким чином: "ћати в≥ру Ч це значить прийн¤ти дещо, тому що воно ¤влене Ѕогом. ј тепер, Ч що означаЇ наука (тобто науков≥ переконанн¤. Ч јвт.). ÷е значить приймати дещо, що сприймаЇтьс¤ ¤к ≥стинне в св≥тл≥ природного розуму. ¬с≥м, хто займаЇтьс¤ в≥дносинами –озуму та одкровенн¤, н≥ в ¤кому раз≥ не сл≥д випускати з уваги ≥стотну р≥зницю м≥ж цими двома типами прийн¤тт¤ ≥стини. я знаю завд¤ки розуму, що дещо ≥стинне, тому що ¤ бачу, що воно ≥стинне, але ¤ в≥рю, що дещо ≥стинне, тому що Ѕог сказав, що воно ≥стинне. ¬ цих двох випадках причини мого прийн¤тт¤ ≥стини р≥зн≥ ≥, отже, науку та в≥ру сл≥д розгл¤дати ¤к два зовс≥м р≥зних типи 145 прийн¤тт¤ ≥стини". (∆ильсон Ё. –азум и откровение в средние века. // Ѕогословие в культуре —редневековь¤. Ч ., 1992. Ч —. 35). ќтже, неотом≥сти розр≥зн¤ють два джерела п≥знанн¤ Ч природний розум (науку) ≥ божественне одкровенн¤ (в≥ру ¤к непохитну впевнен≥сть у тому, що Ѕог в≥дкрив людин≥ через слово ≥ то вимовлене Ѕогом Ї ≥стинним). ‘≥лософське вченн¤ неотом≥зму вт≥лене системою р≥зноман≥тних ф≥лософських дисципл≥н: метаф≥зики, гносеолог≥њ, натурф≥лософ≥њ та ≥н. ядром Ї метаф≥зика (загальна та прикладна), ¤ка детально розгл¤даЇ сп≥вв≥дношенн¤ Ѕога ≥ створеного ним бутт¤. «агальна метаф≥зика под≥л¤Їтьс¤ на онтолог≥ю (вченн¤ про бутт¤ взагал≥) та природну теолог≥ю (ф≥лософське вченн¤ про Ѕога); прикладна метаф≥зика Ч це ф≥лософське вченн¤ про св≥т та людину. ќнтолог≥чне вченн¤ неотом≥зму маЇ вих≥д у сферу теор≥њ ц≥нностей, служить обгрунтуванню гносеолог≥чноњ, антрополог≥чноњ, етичноњ, соц≥окультурноњ проблематики. ѕредставники неотом≥зму демонструють посл≥довну прихильн≥сть до креац≥он≥стського св≥торозум≥нн¤ ≥ стверджують, що основу всього ≥снуючого становить тотальн≥сть чистого божественного бутт¤, ¤ке породжуЇ багатоман≥тн≥сть творен-н¤. Ѕожественне бутт¤ ф≥ксуЇтьс¤ лише трансцендентал≥¤ми, такими ¤к "Їдн≥сть", "≥стина", "благо", "краса". ∆.ћар≥тен, наприклад, так визначав одну ≥з трансцендентал≥й: вз¤те в повному своЇму обс¤з≥, Ѕлаго належить до трансцендентал≥й. Ѕлаго трансцендентальне, ¤к ≥ Ѕутт¤, ≥ р≥вне Ѕуттю за екстенсивн≥стю. ¬се, що ≥снуЇ, Ч Ѕлаго, оск≥льки воно Ї Ѕутт¤м. “ому що Ѕлаго, або Ѕажане, Ї повнотою бутт¤. Ѕог, за основними положенн¤ми метаф≥зики неотом≥зму, Ї тотожн≥стю сутност≥ та ≥снуванн¤. ѕо-перше, в≥н створив св≥т ≥, значить, св≥т Ї про¤вом його сил ≥ можливостей. ѕо-друге, людина створена "за образом ≥ подобою Ѕога", ≥ њй притаманн≥ розум ≥ свободна вол¤. ≤, по-третЇ, Ѕог не лише створив св≥т, в≥н пост≥йно керуЇ цим створеним св≥том. ќтже, м≥ж Ѕогом ≥ св≥том ≥снують певн≥ зв'¤зки, ¤к≥ характеризуютьс¤ ¤к под≥бн≥сть, аналог≥¤. Ќа цьому ≥ побудована неотом≥стська доктрина "аналог≥њ бутт¤", ¤ка Ї фундаментом традиц≥йних доведень бутт¤ Ѕога. Ќеотом≥сти вважають, що Ѕог, створивши св≥т ≥з н≥чого, наповнюЇ його власною екзистенц≥альною повнотою ≥ одночасно будуЇ його за певним суттЇвим зразком. ≈кзистенц≥альна ≥нтерпретац≥¤ зв'¤зку божественного бутт¤ ≥ царства твор≥нн¤ в≥д≥граЇ роль засобу оновленн¤ креац≥он≥стських у¤влень. « позиц≥й неотом≥зму, важливими щабл¤ми ≥Їрарх≥њ творенн¤ Ї: першоматер≥¤, неорган≥чна природа, св≥т роглин ≥ тварин, людина, царство "чистих дух≥в", ангел≥в. « онтолог≥њ неотом≥зму лог≥чно випливаЇ його гносеолог≥¤, в ¤к≥й сл≥д розр≥зн¤ти дв≥ тенденц≥њ. ѕерша, Ч пом≥рковано безпосередн≥й реал≥зм (≈.∆≥льсон, ∆.ћар≥тен), заперечуЇ можлив≥сть прийн¤тт¤ в межах гносеолог≥њ вченн¤ анта та ≥нших модиф≥кац≥й трансцендентальноњ ф≥лософ≥њ, ¤к≥ шукають досв≥дн≥, апр≥орн≥ п≥двалини не лише п≥знанн¤, а й бутт¤ людини. ћар≥тен, наприклад, стверджуючи мож-лив≥сть безпосереднього ос¤гненн¤ бутт¤ мисл¤чим суб'Їктом, ¤кому притаманна ≥нтелектуальна ≥нтуњц≥¤, звертав увагу також ≥ на складний шл¤х опосередкуванн¤, що характеризуЇ процес п≥знанн¤. ƒруга тенденц≥¤ Ч пом≥рковано опосередкований реал≥зм (≈. орет, .–анер), активно асим≥лювала методолог≥чний ≥нструментар≥й ≥ категор≥альний апарат кант≥анства, феноменолог≥њ, екзистенц≥альноњ герменевтики. ¬она (тенденц≥¤) ≥ дом≥нуЇ сьогодн≥ в гносеолог≥њ не-отом≥зму, що даЇ йому змогу витримувати р≥вень теоретико-п≥зна-вальних доктрин другоњ половини XX ст. –озкриваючи процес умог-л¤дно-теоретичного ос¤гненн¤ св≥ту, неотом≥сти на перше м≥сце став-л¤ть природознавство та ф≥лософ≥ю природи, на друге Ч математику, на третЇ Ч метаф≥зику. ¬ теолог≥њ вони вбачають Їдн≥сть п≥знавально-го ≥ практичного ставленн¤ до св≥ту.
Ќазва: ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5648 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
