–ел≥г≥¤ > ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥

1) антрополог≥чною переор≥Їнтац≥Їю; 2) доведенн¤м бутт¤ Ѕога на основ≥ екзистенц≥ального досв≥ду особи; 3) обгрунтуванн¤м ≥дей без-конфл≥ктного сусп≥льства (тей¤рдизм, "теолог≥¤ визволенн¤"); 4) збли-женн¤м трансцендентного Ѕога з≥ св≥том, подоланн¤м розриву м≥ж Ѕогом ≥ людиною. –озгл¤даючи проблему еволюц≥њ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ у XX ст., сл≥д зупинитись ще на одному напр¤мку Ч протестантськ≥й ф≥лософ≥њ. ¬аж-ливо зазначити, що на в≥дм≥ну в≥д католицизму протестантизм н≥коли не мав власне протестантськоњ ф≥лософ≥њ. ѕ≥сл¤ Ћютера протестантська теолог≥¤ стаЇ наст≥льки ф≥лософською, наск≥льки будь-¤ка ф≥лософ≥¤ в рамках протестантизму стаЇ теолог≥чною. “ому, розгл¤даючи еволюц≥ю протестантизму, неможливо в≥дд≥лити протестантську теолог≥ю в≥д протестантськоњ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ.

ѕочаток розвитку протестантськоњ ф≥лософськоњ теолог≥њ поклала л≥беральна теолог≥¤, засновником ¤коњ був ‘.ЎлейЇрмахер. ” XX ст. цей напр¤м розвивалиј./a/wa/c (1851Ч1930) та ≈. “рельч (1865Ч1923). Ћ≥беральна теолог≥¤ позначена, по-перше, ≥деЇю Їдност≥ божественного та людського. ¬ рел≥г≥њ, на думку √арнака, суттЇвим ≥ важливим Ї лише одне Ч особисте ставленн¤ душ≥ людини до Ѕога. ¬ищим про¤вом ≥стинноњ рел≥г≥йност≥ Ї любов до Ѕога, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ в реальному людському житт≥ ¤к любов до ближнього. «а у¤вленн¤ми √арнака, ’ристос Ї еталоном максимально близького сп≥лкуванн¤ людини з Ѕогом, таким ≥деалом, до ¤кого мають прагнути вс≥ люди. Ѕути рел≥г≥йним Ч означаЇ насл≥дувати приклад ’риста. ѕо-друге, з точки зору л≥беральних теолог≥в, рел≥г≥ю сл≥д розум≥ти ¤к основну, пров≥дну части-ну культури. ј.√арнак ≥ ≈.“рельч проголосили вс≥ дос¤гненн¤ людськоњ культури та науки результатом мирського вт≥ленн¤ христи¤нських принцип≥в. ≤, по-третЇ, прихильники л≥берального протестантизму намагались зам≥нити догматичний метод у теолог≥њ ≥сторичним. «а допомогою цього методу, на њхню думку, сл≥д ≥сторично п≥дходити до христи¤нства, тлумаченн¤ б≥бл≥йних текст≥в тощо. –озвиваючись, протестантська ф≥лософ≥¤ набувала р≥зноман≥тних форм. «агальна криза зах≥дного сусп≥льства в перш≥й половин≥ XX ст. започаткувала поту протестантськоњ "теолог≥њ кризи", ¤ка включала: "д≥алектичну теолог≥ю"  .Ѕарта (1886Ч1968), –.Ўбура (1892Ч1971), "екзистенц≥альну теолог≥ю" ѕ.“≥лл≥ха (1886Ч1965), "дем≥фолог≥зоване христи¤нство " –. Ѕультмана (1884Ч1976), "безрел≥г≥йне христи¤нство " ƒ.Ѕонхьоффера (1906Ч1945). "“еолог≥¤ кризи", маючи певн≥ загальн≥ риси, в ц≥лому дуже суперечлива, тому њњ сл≥д розгл¤дати в контекст≥ анал≥зу окремих концепц≥й. ѕредставники "д≥алектичноњ теолог≥њ", перш за все Ѕарт, виступили проти основних ≥дей л≥беральноњ теолог≥њ. Ѕарт був переконаний, що джерелом в≥ри Ї Ѕог, ¤кий породжуЇ цю в≥ру через одкровенн¤, ≥ тому обгрунтуванн¤ њњ криЇтьс¤ в н≥й сам≥й. ¬≥ра, з його точки зору, Ї божественним чудом ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ д≥алогу м≥ж Ѕогом та людиною. «а Ѕартом, ≥снуЇ нездоланна в≥дм≥нн≥сть, пр≥рва м≥ж Ѕогом та людиною. Ћюдина н≥коли не зможе контактувати з Ѕогом н≥ через почутт¤, н≥ через рел≥г≥йне переживанн¤, н≥ за допомогою ≥сторичного знанн¤. јнтрополог≥зму л≥беральних теолог≥в в≥н протиставив традиц≥йний геоцентризм. Ѕог, з точки зору Ѕарта, Ч надрозумний, надприродний, неп≥знаваний ≥ несум≥рний людин≥. Ћише через ’риста або через пророк≥в та духовенство в≥н може ¤вити себе людин≥. ќсновн≥ положенн¤ "д≥алектичноњ теолог≥њ" непримиренно спр¤мован≥ проти ≥сторичного п≥дходу до Ѕ≥бл≥њ. ≤сторичному методу Ѕарт протиставл¤Ї вченн¤ про натхненн¤, зг≥дно з ¤ким теолог маЇ кр≥зь ≥сторичне бачити в≥чний дух Ѕ≥бл≥њ. 151 —воЇр≥дно ставитьс¤ та вир≥шуЇтьс¤ в "д≥алектичн≥й теолог≥њ" ≥ проблема людини. ’ристи¤нська антрополог≥¤ дл¤ Ѕарта Ч це христолог≥¤. ѕро людину, на його думку, н≥чого не можна сказати поза њњ зв'¤зком ≥з Ѕогом. Ћюдина знаходить свою сутн≥сть лише при зустр≥ч≥ з Ѕогом, а не у в≥дносинах з ≥ншими людьми. ћожливост≥ людини обмежен≥, ≥ лише Ѕог надаЇ людським д≥¤м такого зм≥сту, ¤ким сама людина не волод≥ла ≥ волод≥ти не може. –.Ќ≥бур, ¤кий на початку своЇњ д≥¤льност≥ в основному под≥л¤в погл¤ди Ѕарта, розгл¤дав проблему людини через категор≥ю "гр≥ховност≥". Ћюдина, з його точки зору, гр≥ховна одв≥чно, в≥д природи. ÷¤ гр≥ховн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що людина неминуче прагне до запереченн¤ своЇњ залежност≥ в≥д Ѕога. ѕодоланн¤ гр≥ховност≥, вважаЇ Ќ≥бур, можливе лише в рел≥г≥йн≥й жертв≥. ” зв'¤зку з цим, важливого значенн¤ в його концепц≥њ набуваЇ рел≥г≥¤: вона покликана розкрити людин≥ гр≥ховн≥сть њњ природи, пробудити в н≥й почутт¤ провини перед Ѕогом ≥ тим самим направити њњ на шл¤х самоудосконаленн¤. ¬ ход≥ ≥стор≥њ ≥ в процес≥ ≥ндив≥дуального розвитку, вказуЇ Ќ≥бур, свобода людини зростаЇ лише щодо природи. —тосовно ж ≥стор≥њ свобода неможлива, тому що людина неспроможна правильно роз≥братис¤ в р≥зноман≥тних ≥сторичних зв'¤зках, вона нав≥ть не може мати досто-в≥рного знанн¤ про них. ќптим≥стичн≥шими були погл¤ди на цю проблему Ѕарта. ¬≥н надавав людин≥ свободу ≥ покладав на нењ в≥дпов≥дальн≥сть: оск≥льки Ѕог далеко (в≥ддалений ≥ в≥дд≥лений в≥д св≥ту), то людина маЇ самост≥йно приймати р≥шенн¤, д≥¤ти ≥ вт≥лювати њх у д≥йсн≥сть. “ак, у пол≥тиц≥ людина маЇ справу з людськими установами, а не з божественними, тому вона несе в≥дпов≥дальн≥сть за соц≥альн≥ насл≥дки своњх д≥й. Ќа ц≥й п≥дстав≥, Ѕарт вважав, що справжн¤ христи¤нська теолог≥¤ не маЇ зв'¤зувати свою д≥¤льн≥сть з будь-¤кою державою чи системою. Ѕарт також розр≥зн¤в сферу христинськоњ рел≥г≥њ та св≥тськоњ науки ≥ культури. ¬≥н проголошував догмати христи¤нства нев≥дпов≥дними ≥ несум≥рними з положенн¤ми та висновками науки ≥ ф≥лософ≥њ. ѕрактично це означало повне розмежуванн¤ христи¤нства з ≥ншими сферами духовноњ культури. ≤нших погл¤д≥в дотримувавс¤ протестантський теолог ≥ ф≥лософ ѕ. “≥лл≥х, ¤кий у своњй концепц≥њ намагавс¤ подолати розрив м≥ж бо-госл≥в'¤м та проблемами повс¤кденного житт¤. “≥лл≥х р≥шуче не погоджувавс¤ з рел≥г≥йним ≥зол¤ц≥он≥змом Ѕарта ≥ був глибоко переконаний у тому, що христи¤нська думка не може мати суттЇвого значенн¤ дл¤ сучасноњ людини, ¤кщо вона не намагаЇтьс¤ в≥дпов≥сти на т≥ питанн¤, ¤к≥ ставить перед нею житг¤. ѕ.“≥лл≥х доклав багато зусиль, щоб довести близьк≥сть Ѕога до людини, т≥сний зв'¤зок м≥ж ними. –ел≥г≥ю в≥н позначив терм≥ном "вищий ≥нтерес". “аке визна-ченн¤ уже пов'¤зуЇ рел≥г≥ю з людиною. Ќе заперечуючи трансценден- 152 тност≥ Ѕога, “≥лл≥х вважав, що Ѕог одночасно ≥ трансцендентний ≥ ≥манентний людин≥. —пираючись на ф≥лософ≥ю екзистенц≥ал≥зму, в≥н виводив необх≥дн≥сть рел≥г≥њ ≥з потреби особистост≥ подолати "екзистенц≥альний страх". Ћише христи¤нська рел≥г≥¤ може, вважав “≥лл≥х, надати людин≥ мужност≥ ≥ таким чином здолати екзистенц≥альний страх. ѕон¤тт¤ Ѕога у “≥лл≥ха Ч теолог≥чний синон≥м категор≥њ Ѕутт¤. ÷е бутт¤ неможливо вивести з бутт¤ речей ≥ неможливо звести до нього. як ≥ екзистенц≥ал≥сти, “≥лл≥х вважав, що бутт¤ людини Ч Їдиний ключ до бутт¤ ¤к такого. –ел≥г≥йн≥сть Ч це ≥ Ї стан граничноњ турботи про безумовний смисл Ѕутт¤, тому вона ≥ визначаЇтьс¤ “≥лл≥хом фунда-ментальною характеристикою людини. —проба “≥лл≥ха примирити рел≥г≥ю з сучасним св≥том вилилась у доведенн¤ того, що рел≥г≥¤ становить внутр≥шн≥й смисл духовного житт¤. « його точки зору, рел≥г≥¤ Ї сутн≥стю культури, а культура Ч вираженн¤м рел≥г≥њ. ¬се те, що реал≥зуЇтьс¤ в дос¤гненн¤х людськоњ культури, за зм≥стом Ї глибоко рел≥г≥йним. –ел≥г≥¤ н≥бито внутр≥шньо пронизуЇ ≥ особисте, ≥ сусп≥льне житт¤ людини. ѕроте за умов земноњ ≥стор≥њ або рел≥г≥¤ зовн≥шн≥м чином п≥дкор¤Ї соб≥ культуру, або куль-тура в≥докремлюЇтьс¤ ≥ замикаЇтьс¤ в соб≥. ¬ обох випадках у духовн≥й ≥стор≥њ починаЇ д≥¤ти деструктивне начало. ≤деалом дл¤ “≥лл≥ха Ї принцип гармон≥њ рел≥г≥њ ≥ культури. Ќа в≥дм≥ну в≥д Ѕарта, в≥н не т≥льки не заперечуЇ впливу христи¤нства на св≥тську культуру, а, навпаки, вс≥л¤ко п≥дкреслюЇ цей вплив. —аме христи¤нство, на думку “≥лл≥ха, може оновити людину, забезпечити њй "нове бутт¤", ¤ке в≥н тлумачить у дус≥ христи¤нських запов≥дей. Ўирок≥ дискус≥њ в кол≥ ф≥лософ≥в викликала концепц≥¤ "дем≥фоло-г≥зованого христи¤нства", сформульована н≥мецьким богословом –.Ѕультманом. ¬≥н обірунтовуЇ ≥дею про те, що б≥блейськ≥ м≥фи Ї лише способом передач≥ зм≥сту в≥ровченн¤. ѕроте цей спос≥б, на думку Ѕультмана, уже застар≥в. ¬≥н констатуЇ, що м≥фолог≥чна картина св≥ту, ¤ка лежить в основ≥ традиц≥йного христи¤нства ≥ под≥л¤Ї св≥т на св≥т Ѕога та ангел≥в, св≥т людей, п≥дземне царство, Ї чужою й неприйн¤тною дл¤ сучасноњ людини. ѕричиною цього Ѕультман вважав те, що Ѕ≥бл≥¤ ≥ церква говор¤ть про Ѕога м≥фолог≥чною мовою, неадекватною сучасност≥. ƒл¤ подоланн¤ такоњ кризи, на його думку, необх≥дно дем≥фолог≥зувати христи¤нське вченн¤, виразивши його зм≥ст у терм≥нах людського ≥снуванн¤. ÷е тлумаченн¤ маЇ бути антрополог≥чним, екзистенц≥альним, ≥ христи¤нськ≥ м≥фи сл≥д розгл¤дати лише ¤к певн≥ способи вираженн¤ ставленн¤ людини до Ѕога. ƒл¤ людини, вважаЇ Ѕультман, Ѕог ≥снуЇ виключно у сфер≥ "я", в ≥ндив≥дуальн≥й св≥домост≥, в почутт≥ безпосередньоњ сп≥впричетност≥ до нього. Ѕог, таким чином, у¤вл¤Їтьс¤ не потойб≥чною ≥стотою, а де¤кою сутн≥стю, нерозривно пов'¤заною з людиною. Ѕог Ї трансцендентним до св≥ту, але саме в≥н визначаЇ людське ≥снуванн¤, екзистенц≥ю. ѕри цьому це 153 ≥снуванн¤, п≥дкреслюЇ Ѕультман, може бути справжн≥м ≥ несправжн≥м. Ќесправжн≥м в≥н вважаЇ ≥снуванн¤ без в≥ри, коли людина живе у видимому св≥т≥ ≥ житт¤ њњ пройн¤те страхом, пост≥йною тривогою. Ћише в≥ра робить ≥снуванн¤ людини справжн≥м, лише завд¤ки в≥р≥ людина може прийти до зовс≥м нового розум≥нн¤ свого ≥снуванн¤, ¤ке Ї результатом з≥ткненн¤ людини з≥ словом Ѕога. —мисл рел≥г≥њ Ѕультман вбачаЇ у тому, щоб вивести людину за меж≥ реальност≥ ≥ залишити наодинц≥ з Ѕогом, залучаючи њњ тим самим до ≥стинного св≥ту. Ћюдина може бути нев≥руючою в традиц≥йному розум≥нн≥, але бути рел≥г≥й-ною в розум≥нн≥ Ѕультмана. ƒал≥ вс≥х у спробах пристосувати христи¤нство до сучасност≥ п≥шов н≥мецький протестантський теолог ƒ.Ѕонхьоффер. ¬≥н п≥ддав пов-н≥й рев≥з≥њ традиц≥йне христи¤нське в≥ровченн¤. Ѕонхьоффер виходив ≥з того, що люди все б≥льше зв≥льн¤ютьс¤ в≥д рел≥г≥њ, що в≥ра в Ѕога ¤к потойб≥чну вищу ≥стоту стаЇ дл¤ них неприйн¤тною ≥ непотр≥бною, чужою. Ќа думку Ѕонхьоффера, людство оч≥кують часи повноњ в≥дсутност≥ рел≥г≥њ. ¬≥н вводить пон¤тт¤ "повнол≥тт¤" св≥ту. ÷е такий стан, коли людина у вир≥шенн≥ ус≥х найважлив≥ших проблем навчилас¤ обходитис¤ власними силами ≥ б≥льше не маЇ потреби в ≥дењ Ѕога. Ѕог дл¤ нењ Ч не найвища трансцендентальна ≥стота, а сама д≥йсн≥сть. Ѕонхьоффер, таким чином, ставить п≥д сумн≥в основу христи¤нського в≥ровченн¤ Ч ≥дею трансцендентност≥ Ѕога. Ќа думку Ѕонхьоффера, епоха рел≥г≥њ зак≥нчилась, настала ера христи¤нства. ƒл¤ нього христи¤нство Ч це вченн¤ не про потойб≥чного, далекого в≥д св≥ту Ѕога, а вченн¤, ¤ке здатне перебудувати земне житт¤ людей ≥ ¤ке реал≥зуЇтьс¤ в повед≥нц≥ людини, у њњ в≥дносинах з ≥ншими людьми. —утн≥сть "безрел≥г≥йного христи¤нства" Ѕонхьоффера становить вимога до кожноњ людини дотримуватись принцип≥в христи¤нськоњ етики. «разком такоњ повед≥нки ≥ дл¤ христи¤н, ≥ дл¤ нехристи¤н Ѕон-хьоффер вважав ≤суса ’риста, ¤кий був тим моральним ≥деалом, ¤кий закликаЇ ус≥х до. в≥дпов≥дального й розумного житт¤. Ќа його думку, ≤сус закликав не до новоњ рел≥г≥њ, а до нового житт¤. Ѕути христи¤нином, за Ѕонхьоффером, означаЇ бути людиною, а не бути рел≥г≥йним —утн≥сть христи¤нства Ѕонхьоффер вбачаЇ в любов≥ до ближнього. ѕри цьому на в≥дм≥ну в≥д оф≥ц≥йних представник≥в церкви в≥н розум≥в любов до ближнього ¤к в≥дпов≥дальн≥сть христи¤нина за все, зокрема й за оновленн¤ св≥ту христи¤нством. “ому необх≥дними ¤кост¤ми христи¤нства, на його думку, Ї не лише пок≥рн≥сть, а й оп≥р, активна д≥¤льн≥сть. ќтже, нав≥ть така коротка характеристика протестантськоњ ф≥лософ≥њ даЇ змогу вид≥лити певн≥ сп≥льн≥ дл¤ вс≥х њњ концепц≥й риси: акцентуванн¤ уваги на ≥дењ Ѕога, проблемах людини, соц≥альних проблемах тощо. ќсобливо гостро стоњть у протестантськ≥й ф≥лософ≥њ проблема Ѕога. “ут маЇмо дв≥ основн≥ тенденц≥њ: наголос на трансцендентност≥ Ѕога ( .Ѕарт) ≥ прагненн¤ наблизити Ѕога до людини, вивести його з антрополог≥чноњ природи людини (–.Ѕультман, ѕ.“≥лл≥х). «агалом протестантськ≥й ф≥лософ≥њ властивий ф≥лософський еклектизм. ќстанн≥м часом традиц≥йна рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ переживаЇ певну кризу. ¬она викликана труднощами усв≥домленн¤ сучасною людиною тих богословських догмат≥в, ¤к≥ були сформульован≥ понад тис¤чу рок≥в тому за зовс≥м ≥нших соц≥альних та духовних умов. –озвиток науки, ф≥лософ≥њ створюЇ нов≥ умови ≥ дл¤ розвитку теолог≥њ. ѕ≥дсумовуючи, вид≥лимо основн≥ ор≥Їнтац≥њ сучасноњ рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ: 1) поворот в≥д геоцентризму до антропоцентризму, визнанн¤ абсолютноњ ц≥нност≥ людини; 2) спроба скоригувати рел≥г≥йну ф≥лософ≥ю ≥ науку; 3) опора теор≥њ п≥знанн¤ на так≥ теч≥њ, ¤к герменевтика, структурал≥зм та ≥н.; 4) визнанн¤ важливост≥ збереженн¤ гуман≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ культури; 5) увага до проблем сусп≥льного розвитку; 6) екумен≥стичне зближенн¤ рел≥г≥й ¤к зас≥б пом'¤кшенн¤ траг≥чних суперечностей сучасност≥. —учасна епоха породжуЇ у теолог≥в та рел≥г≥йних ф≥лософ≥в прагненн¤ оновити традиц≥йн≥ ≥дењ, тому вони все активн≥ше залучають до своњх ф≥лософських ≥нтерес≥в проблеми сусп≥льства, людини, науки, культури, цив≥л≥зац≥њ ≥ т.д.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕроблема впливу рел≥г≥њ на способи д≥¤льност≥ в економ≥чн≥й систем≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5648 прочитано)