–ел≥г≥¤ > —екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру

—екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру

¬ступ

” сусп≥льн≥й св≥домост≥ украњнц≥в прот¤гом останн≥х дес¤тир≥ч в≥дбуваЇтьс¤ переворот, формуЇтьс¤ нове св≥тобаченн¤, смисловим центром ¤кого Ї людина, а основними принципами - свобода, гуман≥зм, демократ≥¤. ¬ажливо в≥дзначити, що сучасний св≥тогл¤д т≥сно пов'¤заний з на¤вн≥стю в ньому фактора рел≥г≥йност≥. —в≥дченн¤м цього Ї створюваний позивний ≥м≥дж рел≥г≥њ ≥ церкви; декларуванн¤ ≥ сприйн¤тт¤ значною частиною соц≥уму рел≥г≥йност≥ й духовност≥ ¤к пон¤ть-синон≥м≥в; масове захопленн¤ р≥зними рел≥г≥йними вченн¤ми: в≥д стародавн≥х (¤зичництво) до найсучасн≥ших (нов≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ, нав≥ть створенн¤ власних - ¬елике б≥ле братство); зростанн¤ к≥лькост≥ зареЇстрованих рел≥г≥йних орган≥зац≥й, теч≥й, сп≥льнот ¤к традиц≥йного спр¤муванн¤, так ≥ нов≥тн≥х, нехристи¤нськоњ, сх≥дноњ ор≥Їнтац≥њ; б≥льше половини украњнц≥в, ¤к≥ вважають себе в≥руючими тощо. —ьогодн≥ Ї п≥дстави говорити про по¤ву нового сучасного типу рел≥г≥йност≥.

—екул¤рн≥ процеси. «розум≥ло, що рел≥г≥¤ - феномен дуже консервативний ≥ традиц≥њ в ньому мають досить вагоме значенн¤. ѕроте, ¤кщо рел≥г≥¤ лишаЇтьс¤ незм≥нною, у той час коли житт¤ сусп≥льства ≥ сама людина, њњ досв≥д стають ≥ншими, в≥дбуваЇтьс¤ в≥дчуженн¤ рел≥г≥њ в≥д того, чим живуть люди, в≥д њхн≥х реальних ≥нтерес≥в ≥ заборон.

ўоб подолати в≥дчуженн¤, в рел≥г≥њ повинн≥ в≥дбуватис¤ певн≥ компром≥сн≥ зм≥ни й корективи у доктринах, формах орган≥зац≥њ, методах д≥¤льност≥ тощо. ƒл¤ позначенн¤ ¤вищ такого пор¤дку вживаютьс¤ два пон¤тт¤ - секул¤ризац≥¤ (зм≥ни у взаЇмов≥дносинах рел≥г≥њ з сусп≥льством) ≥ модерн≥зац≥¤ (зм≥ни в сам≥й рел≥г≥йн≥й доктрин≥, покликан≥ заохотити церкву "йти у ногу з часом"). ÷≥ пон¤тт¤ т≥сно пов'¤зан≥ й доповнюють одне одного.

—еред учених немаЇ одностайност≥ щодо розум≥нн¤ причин секул¤ризац≥њ, њњ насл≥дк≥в ≥ перспектив рел≥г≥њ на майбутнЇ. ќдн≥ вважають секул¤ризац≥ю орган≥чним процесом, що веде до зменшенн¤ сфери впливу рел≥г≥њ та њњ подальшого зникненн¤. ≤нш≥ сприймають секул¤ризац≥ю ¤к видозм≥ну рел≥г≥њ, обстоюють тезу, що на зм≥ну в≥джилим формам рел≥г≥њ приход¤ть нов≥, але рел≥г≥¤ продовжуЇ ≥снувати, а секул¤ризац≥¤ Ї нормальним, здоровим процесом, здатним посилити вплив рел≥г≥њ в њњ оновлених формах. —учасний розвиток рел≥г≥йноњ сфери й затребуван≥сть рел≥г≥йних ≥дей ≥ ц≥нностей на р≥вн≥ сусп≥льноњ й ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥ св≥дчить про б≥льшу обірунтован≥сть позиц≥й останн≥х.

“. Ћукман був одним ≥з перших соц≥олог≥в рел≥г≥њ, хто д≥йшов висновку, що п≥д тиском соц≥альних зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сусп≥льств≥, зм≥нюютьс¤ лише форми про¤ву рел≥г≥йност≥, в сучасному секул¤ризованому сусп≥льств≥ людина створюЇ свою власну "приватну" рел≥г≥ю, модерн≥зуючи традиц≥йне христи¤нство, синкретично поЇднуючи його з ≥ншими рел≥г≥йними традиц≥¤ми. ј при занепад≥ "церковно ор≥Їнтованоњ рел≥г≥њ" позацерковна рел≥г≥йн≥сть може збер≥гатис¤ ≥ нав≥ть зростати.

«г≥дно з теор≥¤ми “. Ћукмана, “. ѕарсонса, –. Ѕелла, секул¤ризац≥¤ не тотожна розриву з рел≥г≥Їю (за “. ѕарсонсом, "зниженн¤ церковноњ рел≥г≥йност≥ веде до виникненн¤ нових форм рел≥г≥њ, що в≥дпов≥даЇ потребам людини, ¤ка живе у сучасному сусп≥льств≥, до нових про¤в≥в рел≥г≥йност≥"; за –. Ѕеллою, оск≥льки людина продовжуЇ шукати сенс свого ≥снуванн¤ з новими погл¤дами на св≥т ≥ з новим св≥тов≥дчутт¤м, коли вона бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть за вир≥шенн¤ проблем, усп≥хи ≥ невдач≥, "процес секул¤ризац≥њ спричинюЇ не л≥кв≥дац≥ю самоњ рел≥г≥њ, а зм≥ну њњ структури ≥ рол≥")13.

ћожемо д≥йти висновку, що секул¤рн≥ процеси у сусп≥льств≥ знижують р≥вень церковноњ (≥нституал≥зованоњ) рел≥г≥йност≥ ≥ спри¤ють њњ перетворенню на ≥ндив≥дуальну, персон≥ф≥ковану. ≤, можливо, те, що видаЇтьс¤ секул¤ризац≥Їю масо-воњ св≥домост≥, Ї рел≥г≥йною переор≥Їнтац≥Їю, або тим, що класик американськоњ соц≥олог≥њ “. ѕарсонс визначив ¤к "нову реформац≥ю".

¬ище були наведен≥ детерм≥нанти нового типу рел≥г≥йност≥, виражен≥ через умови њњ творенн¤, ¤к≥ Ї об'Їктивними, тобто такими, що р≥вною м≥рою стосуютьс¤ трансформац≥њ рел≥г≥йност≥ внасл≥док соц≥окультурних зм≥н на мегар≥вн≥ - у св≥т≥ й в ”крањн≥ ¤к його частин≥.

«азначивши, що рел≥г≥йн≥ тенденц≥њ, про ¤к≥ йдетьс¤, Ї ¤вищем не локального, а св≥тового масштабу, у подальшому анал≥з≥ зосередимо увагу переважно на украњнськ≥й специф≥ц≥, оск≥льки ц≥лком природно, що соц≥альна система конкретноњ держави, зазнаючи впливу св≥тового розвитку, маЇ своњ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥. “обто розгл¤немо детерм≥нанти сучасноњ рел≥г≥йност≥, зумовлен≥ соц≥окультурними зм≥нами на макрор≥вн≥ - в украњнському соц≥ум≥.

ќдн≥Їю з основних специф≥чно украњнських детерм≥нант сучасноњ рел≥г≥йност≥, ¤ку розгл¤даЇмо ¤к умову њњ творенн¤, Ї криза рад¤нськоњ системи ц≥нностей внасл≥док розпаду –ад¤нського —оюзу.

1.  риза рад¤нськоњ системи ц≥нностей. ¬насл≥док експерименту з викор≥ненн¤ ≥нституц≥йноњ рел≥г≥йност≥, ¤кий тривав з б≥льшою або меншою ≥нтенсивн≥стю впродовж ус≥х рок≥в рад¤нськоњ влади, вс≥х рел≥г≥йних громад в ”крањн≥ напередодн≥ горбачовських реформ нараховувалос¤ не б≥льше 6 тис. ÷≥Їњ к≥лькост≥ було недостатньо дл¤ задоволенн¤ елементарних рел≥г≥йних потреб населенн¤. Ќе випадково вже у перш≥ роки п≥сл¤ скасуванн¤ обмежень рел≥г≥йноњ свободи спостер≥гаЇтьс¤ бурхливе зростанн¤ числа рел≥г≥йних громад, монастир≥в, братств, м≥с≥й, духовних навчальних заклад≥в, рел≥г≥йних центр≥в й управл≥нь. ¬же наприк≥нц≥ 1980-х рр. вийшла з п≥дп≥лл¤ ”крањнська греко-католицька церква ≥ в≥дновила свою д≥¤льн≥сть в ”крањн≥ ”крањнська автокефальна православна церква. ѕоверненн¤ на батьк≥вщину кримських татар призвело до активного утворенн¤ мусульманських громад. ѕом≥тними д≥йовими особами конфес≥йноњ сцени крањни стали рел≥г≥йн≥ сп≥льноти, чи¤ присутн≥сть тут дотепер практично не ф≥ксувалас¤ (харизматичн≥ рухи, численн≥ ор≥Їнтал≥стськ≥, ¤зичницьк≥ культи та ≥нш≥ нов≥тн≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ, громади етн≥чних рел≥г≥й). Ќа початку 2002 р. у крањн≥ нараховувалос¤ понад 26 тис. рел≥г≥йних громад, ¤кими оп≥кувалос¤ 24,5 тис. св¤щеник≥в, 317 монастир≥в, майже 150 духовних навчальних заклад≥в, 9 тис. нед≥льних шк≥л14.

“аку ситуац≥ю можна по¤снити, посилаючись на твердженн¤ в≥домого украњнського досл≥дника рел≥г≥њ ѕ. ≤.  осухи: "рел≥г≥¤, в першу чергу христи¤нська традиц≥¤, за дес¤тил≥тт¤ войовничого атењзму нагромадила ун≥кальний досв≥д виживанн¤ в екстремальних умовах силового тиску.., а також досв≥д пошуку в цих умовах шл¤х≥в до сердець ≥ душ людей. Ѕунт≥вна св≥дом≥сть, ¤ка прагнула, жадала, шукала справжн≥х духовно-моральних ц≥нностей, так легко сприйн¤ла сучасн≥ пропов≥д≥ любов≥, добра, соборност≥ та ≥нших загальнолюдських ц≥нностей".

 рах в≥ри в комун≥стичн≥ ≥деали спричинив ≥ руйнуванн¤ ц≥л≥сност≥ св≥тогл¤дноњ св≥домост≥ "рад¤нського" типу суб'Їкта. ƒуховна денац≥онал≥зац≥¤ в умовах соц≥ал≥стичного бутт¤ значного масиву населенн¤ ”крањни призвела до втрати нац≥ональноњ традиц≥й, р≥дноњ батьк≥вськоњ в≥ри, потреби збереженн¤ зв'¤зк≥в м≥ж покол≥нн¤ми через духовну традиц≥ю. ¬насл≥док ц≥леспр¤мованоњ атењзац≥њ сусп≥льства значенн¤ рел≥г≥њ ≥ церкви було зведено майже нан≥вець. ƒ≥алектико-матер≥ал≥стична картина св≥ту, ¤ка ран≥ше була запропонована вс≥м ¤к складова комун≥стичноњ ≥деолог≥њ, зазнала краху: людина стала перед вибором, але не знала, чого саме.

” сучасних умовах певна частина украњнського соц≥уму втратила в≥дчутт¤ стаб≥льност≥ й безпеки, не маЇ значущоњ мети та високих ≥деал≥в, не може адаптуватис¤ до нових соц≥альних умов житт¤, не знаходить бажаних, над≥йних в≥дпов≥дей у сучасн≥й соц≥ально-ф≥лософськ≥й систем≥. —усп≥льний настр≥й у ц≥лому Ї песим≥стичним, з≥ слабкою в≥рою в реальне покращанн¤ житт¤ в сусп≥льств≥. ѕричому саме таке сприйн¤тт¤ соц≥альноњ ситуац≥њ з роками лишаЇтьс¤ сталим чи нав≥ть загострюЇтьс¤ ≥ пог≥ршуЇтьс¤.

«окрема, п≥дтвердженн¤м цьому Ї дан≥ мон≥торингових соц≥олог≥чних опитувань, проведених ≤нститутом соц≥олог≥њ ЌјЌ ”крањни. “ак, у 2001 р., на запитанн¤, чого не вистачаЇ в сучасному украњнському сусп≥льств≥, 78 % респондент≥в в≥дпов≥ли, що стаб≥льност≥ у держав≥, тод≥ ¤к у 1995 р. таких було 67 %; впевненост≥ в тому, що ситуац≥¤ в крањн≥ пол≥пшуватиметьс¤ - в≥дпов≥дно 70 ≥ 62 %; справедливоњ оц≥нки заслуг людини перед сусп≥льством - 55 ≥ 47 %; норм та ц≥нностей, що об'Їднують людей у держав≥ та сусп≥льств≥, - в≥дпов≥дно 39 ≥ 33 %. ” ц≥лому динам≥ка сприйн¤тт¤ соц≥альноњ ситуац≥њ сучасними людьми в≥дображена на д≥аграм≥.

ќц≥нюючи особист≥ ум≥нн¤ й навички, ¤ких бракуЇ дл¤ житт¤ в сучасн≥й ”крањн≥, 39% мешканц≥в держави у 2001 р. назвали ум≥нн¤ жити в нових сусп≥льних умовах, природно, що у 1995 р. таких людей було б≥льше - 47 %). “од≥ ¤к к≥льк≥сть тих, кому сьогодн≥ не вистачаЇ впевненост≥ у своњх силах, пор≥вн¤но з 1995 р. зб≥льшилас¤ - в≥дпов≥дно 39% ≥ 31 %. –≥шучост≥ у дос¤гненн≥ своњх ц≥лей у 2001 р. не бракувало 30 %, а в 1995 р. њх було дещо менше - 28 %. ƒинам≥ку оц≥нюванн¤ респондентами особистих ум≥нь ≥ навичок, ¤ких бракуЇ дл¤ житт¤ в сучасн≥й ”крањн≥.

–азом з тим, 70% населенн¤ ”крањни у 2001 р. були незадоволен≥ своњм становищем у сусп≥льств≥, тод≥ ¤к у 1995 р. таких було 62%, а в 1992 р. - 51%. ≤з представник≥в украњнського соц≥уму у 2001 р. 6-7 % були не задоволен≥ тим, що вони отримують в≥д сусп≥льства, 1992 р. - 60%. —уттЇво зб≥льшилась к≥льк≥сть тих, хто загалом незадоволений своњм житт¤м: у 2001 р. - 62%, 1995 р. - 57%, а 1992 р. - 46%. ƒинам≥ка р≥вн¤ незадоволеност≥ населенн¤ крањни означеними чинниками.

¬ ц≥лому, узагальнюючи дан≥ мон≥торингових досл≥джень з вивченн¤ стану украњнського сусп≥льства за останнЇ дес¤тил≥тт¤, ¬.¬орона в≥дзначаЇ, що "дом≥нантою масовоњ св≥домост≥ ус≥х дев'¤ти рок≥в незалежност≥ лишаЇтьс¤ негатив≥зм, ¤кий характеризуЇтьс¤ трьома ч≥ткими емоц≥йно-оц≥нними "не": недов≥ра, незадоволен≥сть, нев≥ра у майбутнЇ"17.

1	2	3

Ќазва: —екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1346 прочитано)