–ел≥г≥¤ > —екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру

як насл≥док - виникненн¤ св≥тогл¤дноњ невизначеност≥, потреба ор≥Їнтир≥в в ус≥х сферах бутт¤, в час≥ та св≥тобудов≥, незадоволен≥сть ¤кою суб'Їктивно в≥дбиваЇтьс¤ у почутт≥ збентеженн¤, у занепокоЇнн≥. ƒл¤ њх компенсац≥њ люди шукають шл¤хи орган≥зац≥њ житт¤ в сусп≥льств≥ через трансформац≥ю сталих форм ≥ способ≥в життЇд≥¤льност≥. «агостренн¤ екзистенц≥йних настроњв серед член≥в сусп≥льства провокуЇ залученн¤ (або актуал≥зац≥ю) до св≥тського св≥тогл¤ду елемент≥в рел≥г≥йного ос¤гненн¤ бутт¤.

“аким чином, в украњнському соц≥ум≥ створилис¤ спри¤тлив≥ передумови дл¤ "рел≥г≥йного буму", ¤кий характеризуЇтьс¤ двома взаЇмодоповнюючими тенденц≥¤ми: по-перше, поверненн¤м до ортодоксального в≥ровченн¤, в≥дновленн¤м усталених рел≥г≥йних традиц≥й ≥, по-друге, пошуком нових ц≥нностей, духовних ор≥Їнтир≥в, нових ≥деал≥в через пот¤г до чогось таЇмничого, трансцендентного.

Ќаступною, не менш важливою умовою творенн¤ сучасноњ рел≥г≥йност≥, що виникла ¤к насл≥док 70-р≥чноњ рад¤нськоњ доби, Ї трансформац≥¤ механ≥зм≥в традиц≥йного в≥дтворенн¤ рел≥г≥йност≥.

2. “рансформац≥¤ механ≥зм≥в традиц≥йного в≥дтворенн¤ рел≥г≥йност≥18. ¬ ситуац≥њ трансформац≥њ сталих форм ≥ способ≥в життЇд≥¤льност≥ ус≥х прошарк≥в сусп≥льства зазнав зм≥ни механ≥зм в≥дтворенн¤ рел≥г≥йност≥. «а комун≥стичних ча-с≥в значною м≥рою були втрачен≥ ≥нститути, що забезпечують традиц≥йне в≥дтворенн¤ доктринальноњ рел≥г≥йност≥ з дит¤чих рок≥в, на ранн≥х стад≥¤х соц≥ал≥зац≥њ (таких, ¤к рел≥г≥йна с≥м'¤; система рел≥г≥йних навчальних заклад≥в: нед≥льн≥ школи, курси катех≥зису, реальне параф≥¤льне житт¤).

–ан≥ше механ≥зм в≥дтворенн¤ рел≥г≥йност≥ д≥¤в за таким принципом: 1) формуванн¤ у¤влень ≥ знань про навколишн≥й св≥т; 2) формуванн¤ у¤влень про соц≥альн≥ ≥ м≥жособист≥сн≥ стосунки; 3) формуванн¤ сенсотворчих у¤влень. Ќин≥ на перше м≥сце виходить пошук сенсотворчих у¤влень. “обто основною мотивац≥Їю стаЇ прагненн¤ подолатиекзистенц≥йну кризу - кризу сенсу.

ќтже, механ≥зм в≥дтворенн¤ рел≥г≥йност≥ Ї "перевернутим", ≥ на перше м≥сце виходить формуванн¤ або, що б≥льш актуально дл¤ сучасноњ людини, пошук сенсотворчих у¤влень.

Ћюди, проминувши традиц≥йний спос≥б в≥дтворенн¤ рел≥г≥йност≥, прийшли в рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ, "перескочивши" перш≥ два етапи формуванн¤ рел≥г≥йност≥. ” них, ¤к правило, в≥дсутнЇ ц≥л≥сне у¤вленн¤ про парадигму, в межах ¤коњ вони планують ≥снувати, тобто вони не освоњли м≥фолог≥чне ≥ символ≥чне сприйн¤тт¤ св≥ту ≥ м≥жособист≥сних стосунк≥в в≥дпов≥дно до конкретного рел≥г≥йного вченн¤.

як приклад наведемо зауваженн¤ православного богослова ј.  ураЇва стосовно новонавернених в≥руючих, ¤к≥ приход¤ть до храму, маючи великий розрив м≥ж традиц≥Їю та власним рел≥г≥йним досв≥дом: "—учасн≥й людин≥ незрозум≥ла з першого погл¤ду символ≥ка Ѕогослуж≥нн¤, њй необх≥дно по¤снювати сенс того, що в≥дбуваЇтьс¤, перекладати на б≥льш зрозум≥лу њй мову"19. ” ц≥лому, характерною ознакою пострад¤нськоњ ситуац≥њ Ї те, що переважна частина тих, хто потребуЇ "рел≥г≥йного" ос¤гненн¤ бутт¤, вимагають швидкого рел≥г≥йного досв≥ду. ѕод≥бна ситуац≥¤ властива не лише новонаверненим православним, але й в≥рним ≥нших церков, вона про¤вл¤Їтьс¤ у конфес≥йно-специф≥чних рисах, але в своњй основ≥ маЇ однаков≥ характеристики.

«розум≥ло, що традиц≥йна церква сьогодн≥ дл¤ збереженн¤ своЇњ пастви повинна шукати в≥дпов≥д≥ на виклик сучасного сусп≥льства. Ќаука маЇ теоретичн≥ розробки моделей адаптац≥њ рел≥г≥йноњ традиц≥њ до умов сучасност≥. «окрема, англ≥йський соц≥олог ƒ.  огл≥ под≥л¤Ї ц≥ модел≥ на модерн≥зовану, ≥зол¤ц≥он≥стську та "аджорнаменто"20. —уть першоњ пол¤гаЇ в тому, що вона в≥дкидаЇ догматичну частину рел≥г≥њ ¤к таку, що застар≥ла, але концентруЇтьс¤ на етичн≥й частин≥. ƒруга модель - св≥дома ≥зол¤ц≥¤ в≥д сучасного св≥ту, ¤ка включаЇ три р≥зновиди само≥зол¤ц≥њ: повну (спроба ≥снувати поза сусп≥льством), культову (концентрац≥¤ на екзотичних елементах традиц≥йних рел≥г≥й) та ≥зол¤ц≥ю у гетто (замкнен≥сть≥ корпоративн≥сть ≥з налаштован≥стю на зм≥ну навколишнього св≥ту у св≥й спос≥б). “рет¤ модель - "аджорнаменто", тобто осучасненн¤, њњ вт≥ленн¤м Ї програма, накреслена ƒругим ¬атиканським собором.

ѕро те, що "житт¤ диктуЇ необх≥дн≥сть докор≥нноњ зм≥ни парадигми традиц≥йного христи¤нства", говорить ≥ сучасний в≥тчизн¤ний ф≥лософ ѕ. яроцький. ¬чений акцентуЇ на тому, що "в наступному дом≥нуватиме не обр¤дове, а зрац≥онал≥зоване христи¤нство"21.

” перел≥ку специф≥чно украњнських детерм≥нант сучасноњ рел≥г≥йност≥ на р≥вн≥ умов њњ творенн¤ сл≥д згадати ≥ про так≥ чинники, ¤к нов≥ типи економ≥чноњ та пол≥тичноњ систем, ¤к≥, в свою чергу, також зумовлен≥ розпадом –ад¤нського —оюзу.

3. Ќовий тип економ≥чноњ системи (ринкова економ≥ка). ¬ умовах адаптац≥њ до ринковоњ економ≥чноњ системи, дл¤ значущост≥ ≥ комфортност≥ власного ≥ндив≥дуального ≥снуванн¤, у соц≥ум≥ серед людських ¤костей на перший план виход¤ть ≥нтелект, практичн≥сть, рац≥онал≥зм, вм≥нн¤ лог≥чно ≥ анал≥тично мислити, моб≥льн≥сть, здатн≥сть швидко сприймати нове у науц≥, техн≥ц≥, практиц≥ соц≥ального механ≥зму ≥ вм≥нн≥ застосовувати все це задл¤ дос¤гненн¤ власних ц≥лей. Ћюдина з такими ¤кост¤ми прагне до моб≥льних, "гнучких" форм вираженн¤ рел≥г≥йност≥. –ел≥г≥йн≥сть певноњ частини украњнського соц≥уму в ринкових умовах досить часто набуваЇ рис позаконфес≥йност≥ (оск≥льки це не принципово), позацерковност≥ (немаЇ часу дл¤ в≥дв≥дуванн¤ тривалих богослуж≥нь, незрозум≥л≥сть символ≥чноњ "мови" пропов≥д≥ тощо), фрагментарност≥ ≥ еклектичност≥ (поЇднанн¤ в≥дпов≥дних ≥ндив≥дуальним потребам елемент≥в р≥зних рел≥г≥йних ц≥нностей, ≥дей, дос¤гнень науки тощо), ставл¤чись до рел≥г≥њ з позиц≥й рац≥ональност≥, доц≥льност≥, практичност≥.

4. Ќовий тип пол≥тичноњ системи (демократ≥¤). ”твердженн¤ ”крањни ¤к незалежноњ, суверенноњ демократичноњ держави зумовило трансформац≥ю сусп≥льства з ор≥Їнтац≥Їю на людину, на забезпечен-н¤ њњ прав ≥ свобод в контекст≥ розвитку ≥ зм≥цненн¤ демократичних, соц≥альних, правових засад украњнського соц≥уму.

—татт¤ 35  онституц≥њ ”крањни закр≥плюЇ право кожноњ людини, ¤ка проживаЇ в ”крањн≥ (а не лише дл¤ њњ громад¤н), на "свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤.

÷е право включаЇ свободу спов≥дувати будь-¤ку рел≥г≥ю або не спов≥дувати н≥¤коњ, безперешкодно в≥дправл¤ти одноособово чи колективно рел≥г≥йн≥ культи ≥ ритуальн≥ обр¤ди, вести рел≥г≥йну д≥¤льн≥сть. «д≥йсненн¤ цього права може бути обмежене законом лише в ≥нтересах охорони громадського пор¤дку, здоров'¤ ≥ моральност≥ населенн¤ або захисту прав ≥ свобод ≥нших людей...".

¬ ”крањн≥ конституц≥йно й законодавчо закр≥плено важливий принцип, що гарантуЇ можлив≥сть практичноњ реал≥зац≥њ свободи сов≥ст≥, свободи д≥¤льност≥ рел≥г≥йних орган≥зац≥й. …детьс¤ про принцип в≥докремленн¤ ÷еркви в≥д держави. –азом з цим, даний принцип засв≥дчуЇ, що рел≥г≥йна орган≥зац≥¤ не повинна втручатис¤ в д≥¤льн≥сть орган≥зац≥йно-структурних п≥дрозд≥л≥в ≥нших в≥роспов≥дань, пропов≥дуючи ворожнечу, нетерпим≥сть до прихильник≥в ≥нших рел≥г≥й, нев≥руючих, атењст≥в. “аким чином, забезпечуЇтьс¤ р≥вн≥сть ус≥х церков, конфес≥й, рел≥г≥йних напр¤м≥в перед законом. –ел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ в≥льн≥ у своњй канон≥чн≥й ≥ позаканон≥чн≥й д≥¤льност≥. « моменту реЇстрац≥њ свого статуту рел≥г≥йна орган≥зац≥¤ набуваЇ прав юридичноњ особи.

” контекст≥ свободи сов≥ст≥ важливим Ї законодавчо оформлений принцип р≥вност≥ в≥руючих перед законом, унеможливленн¤ будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ, ви¤ву нетерпимост≥, заснованих на ставленн≥ людини до рел≥г≥њ, њњ належност≥ до т≥Їњ чи ≥ншоњ конфес≥њ.

ќтже, гаслом нових ор≥Їнтир≥в демократичноњ ”крањни можна вважати: "¬изнанн¤ ц≥нност≥ кожноњ людини, повага до њњ ≥ндив≥дуального вибору, що зд≥йснюЇтьс¤ нею без тиску ззовн≥, захист њњ права бути такою, ¤кою вона хоче бути за своњм особистим розум≥нн¤м". ÷е ≥ Ї тим принципом, ¤кий здатен примирити вс≥х людей ≥ стати основою дл¤ њхнього р≥вного д≥алогу та цив≥л≥зованого сп≥лкуванн¤.

“ака державна позиц≥¤, безумовно, спри¤Ї творенню сучасноњ рел≥г≥йност≥, оск≥льки узаконюЇ рел≥г≥йний плюрал≥зм, в≥дкриваЇ дл¤ сучасного "шукача духовноњ об≥тниц≥" прост≥р дл¤ вибору, а "духовним об≥тниц¤м", незалежно в≥д њх традиц≥йного чи нетрадиц≥йного походженн¤, консервативност≥ чи ≥нновац≥йност≥ позиц≥й, прост≥р дл¤ д≥¤льност≥, розвитку, зм≥цненн¤ свого становища на р≥вн≥ ≥ндив≥дуальноњ та сусп≥льноњ св≥домост≥.

–ел≥г≥йний плюрал≥зм, що Ї складовою нового типу пол≥тичноњ системи в ”крањн≥, - це право на свободу в≥роспов≥данн¤, що розум≥Їтьс¤ не ¤к право в≥рити в одну Їдину рел≥г≥йну концепц≥ю на противагу одн≥й Їдин≥й атењстичн≥й концепц≥њ. ѕлюрал≥зм у застосуванн≥ до рел≥г≥йних погл¤д≥в - це право на д≥йсно в≥льне мисленн¤ ≥ в≥руванн¤, право в≥рити в те, у що ти д≥йсно в≥риш. Ќе було ≥ не може бути будь-¤коњ одн≥Їњ Їдиноњ "правильноњ" рел≥г≥йноњ доктрини, на в≥дм≥ну в≥д ус≥х ≥нших "неправильних" - таким Ї плюрал≥стичний п≥дх≥д до розмањтт¤ рел≥г≥йних погл¤д≥в. ≤детьс¤ про визнанн¤ права на ≥снуванн¤ свободи думки в сфер≥ людських в≥рувань.

«окрема, результати соц≥олог≥чних досл≥джень св≥дчать на користь того, що в громадськ≥й думц≥ украњнського соц≥уму превалюючим Ї переконанн¤ щодо права на ≥снуванн¤ будь-¤коњ рел≥г≥њ, що проголошуЇ ≥деали добра, любов≥, милосерд¤ ≥ не загрожуЇ ≥снуванню ≥ншоњ людини. “ак вважають 47 % населенн¤ ”крањни, серед тих, хто визнаЇ себе в≥руючим, - 43,5 % (серед нев≥руючих - 56,7 %). “вердженню, що право на ≥снуванн¤ мають ус≥ рел≥г≥њ ¤к р≥зн≥ шл¤хи до Ѕога, в≥ддали перевагу 24,3 % населенн¤ держави, з ¤ких 25,7 % тих, хто вважаЇ себе в≥руючим. ”сього 10,4 % в≥руючих висловились лише за традиц≥йн≥ дл¤ ”крањни рел≥г≥њ (9,7 % серед усього населенн¤). ѕевну рел≥г≥йну непримиренн≥сть - "≥стинною Ї лише та рел≥г≥¤, ¤ку ¤ спов≥дую" задекларували 13,9 % в≥руючих (9,3 % усього населенн¤).

1	2	3

Ќазва: —екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1346 прочитано)