–ел≥г≥¤ > —екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру

ќр≥Їнтац≥¤ на рел≥г≥йний плюрал≥зм ≥ толерантн≥сть переважаЇ ≥ в св≥домост≥ сучасноњ молод≥: "кожен маЇ право на виб≥р, кожна в≥ра маЇ право на ≥снуванн¤"; "кожна в≥ра, ¤кщо не несе руйн≥вноњ сили, маЇ право на ≥снуванн¤"; "будь-¤кий напр¤м маЇ право на ≥снуванн¤, ¤кщо в≥н не шкодить люд¤м"; "маЇ бути злагода м≥ж вс≥ма рел≥г≥¤ми, щоб вони одна одну не гнобили, поважали право й виб≥р ≥нших рел≥г≥й.  ожен маЇ право на свою рел≥г≥ю. “реба ≥ в це в≥рити, щоб це покращувало й збагачувало людину"24.

ѕроте, спостер≥гаючи за реальним рел≥г≥йним житт¤м в держав≥, ми не можемо говорити про на¤вн≥сть миру ≥ порозум≥нн¤ м≥ж конфес≥¤ми, рел≥г≥¤ми, рел≥г≥йними напр¤мами. ¬орожнеча ≥ непорозум≥нн¤ ≥снують м≥ж традиц≥йними, ортодоксальними рел≥г≥¤ми (церквами) з нов≥тн≥ми, нетрадиц≥йними, м≥ж традиц≥йними церквами р≥зних в≥роспов≥дань, а також м≥ж церквами одного й того ж в≥роспов≥данн¤. ћ≥жконфес≥йн≥ конфл≥кти можуть вважатис¤ вагомою умовою творенн¤ сучасноњ рел≥г≥йност≥, передус≥м рел≥г≥йност≥ нов≥тньоњ: ¤к ≥нституц≥йно (орган≥зац≥йно) оформленоњ, так ≥ поза≥нституц≥йноњ (позацерковноњ).

5. ћ≥жконфес≥йн≥ конфл≥кти.  онцен-труючи увагу на конфл≥ктах у межах традиц≥йноњ рел≥г≥йност≥, зазначимо, що в основному вони спалахують м≥ж чотирма ÷ерквами в≥зант≥йськоњ традиц≥њ, ¤к≥ вважають себе спадкоЇмиц¤ми давньоњ  ињвськоњ ÷еркви.

" ласичне" ≥сторичне протисто¤нн¤ м≥ж православними й греко-католиками позначено л≥н≥Їю A-A. ” цьому раз≥ в≥дм≥нност≥ всередин≥ самого украњнського православ'¤ не мають суттЇвого значенн¤. Ќатом≥сть, що Ї важливим, так це характер ≥дентичност≥ (католицькоњ або православноњ). Ќа практичному р≥вн≥ близько 90 % ус≥х зареЇстрованих конфл≥кт≥в м≥ж греко-католиками й православними впродовж останнього дес¤тил≥тт¤ стосувалис¤ майнових питань.

≤снуЇ протисто¤нн¤, з одного боку, м≥ж так званими нац≥ональними церквами ≥, з ≥ншого, - ћосковським патр≥архатом (на схем≥ л≥н≥¤ Ѕ-Ѕ). „асто цю ситуац≥ю представл¤ють ¤к протисто¤нн¤ м≥ж "нац≥онал≥стичними" церквами й "ун≥версальною" –ос≥йською церквою. “обто, можна сказати, що у цьому конфл≥кт≥ спостер≥гаЇтьс¤ з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в двох нац≥ональних церков - –ос≥йськоњ православноњ церкви ≥  ињвськоњ церкви, ¤ка поки що ≥снуЇ у вигл¤д≥ к≥лькох "елемент≥в", що шукають тепер шл¤х≥в до об'Їднанн¤.

Ћ≥н≥Їю ¬-¬ позначено щораз напружен≥ш≥ дискус≥њ щодо проблеми канон≥чност≥. ≤ ”крањнська православна церква, ≥ ”крањнська греко-католицька церква визнан≥ ¤к канон≥чн≥ в≥дпов≥дно у православн≥й ≥ католицьк≥й сп≥льнотах. ќднак обидв≥ православн≥ церкви, ¤к≥ декларували св≥й незалежний статус, поки що не визнан≥.

¬нутр≥шн≥й конфл≥кт у католицькому середовищ≥ носить характер "стратег≥чноњ конкуренц≥њ" двох пом≥сних церков ≥з р≥зними обр¤довими традиц≥¤ми. “ак само м≥ж греко- ≥ римо-католиками Ї рецидиви колишньоњ praestantia ritus latini ("вищост≥ латинського обр¤ду" - принаймн≥ так це вигл¤даЇ у рецепц≥њ греко-католик≥в), ¤к, наприклад, звол≥канн¤ ¬атикану ≥з визнанн¤м патр≥аршого устрою, перешкоди у поширенн≥ юрисдикц≥йних структур ”√ ÷ на сх≥дн≥ терени ”крањни, обмеженн¤ щодо душпастирськоњ прац≥ одружених св¤щеник≥в у д≥аспор≥ тощо. ѕевне напруженн¤ спричинюЇ ≥ своЇр≥дна зм≥на ≥сторичних ролей обох католицьких церков у зв'¤зку з≥ зм≥ною католицькоњ еклез≥олог≥њ п≥сл¤ ƒругого ¬атиканського собору, демограф≥чними процесами в ”крањн≥ та њњ державною незалежн≥стю.

¬арто зазначити такий суттЇвий конфл≥ктний аспект сучасного рел≥г≥йного житт¤, ¤к позиц≥њ р≥зних рел≥г≥йних традиц≥й стосовно адаптац≥њ до вимог сучасност≥. ” такому ракурс≥ можна вважати, що упродовж 90-х рок≥в православ'¤ або, в ширшому сенс≥, вс≥ сх≥дн≥ церкви в ”крањн≥ опинилис¤ перед двома сильними, модерн≥зованими формами христи¤нства - римо-католицизмом ≥ протестантизмом, у той час ¤к сам≥ вони не бажають зм≥нювати своњ традиц≥њ. ÷е створюЇ значний "цив≥л≥зац≥йний в≥дрив" м≥ж зах≥дним ≥ сх≥дним христи¤нством (особливо православ'¤м), у результат≥ чого православ'¤, що ви¤вл¤Ї схильн≥сть до архањчност≥, зазнаЇ в≥дчутного тиску в напр¤мку модерн≥зац≥њ (вважаЇтьс¤, що ≥ протестантськ≥, ≥ римо-католицьк≥ м≥с≥онери Ї б≥льш конкурентоспроможними, н≥ж м≥сцев≥ православн≥).

«верн≥мо увагу на соц≥олог≥чн≥ дан≥. “ак, визначаючи причини конфл≥кт≥в м≥ж церквами, опитан≥ громад¤ни ”крањни назвали: 47,4 % - жаданн¤ влади церковними ≥Їрархами, 32 % - матер≥альн≥ питанн¤: щодо майна, культових буд≥вель, кожен п'¤тий - м≥жцерковн≥ конфл≥кти в≥дстоюванн¤ пол≥тичних ≥нтерес≥в, 14,2 % респондент≥в переконан≥, що суть протисто¤нн¤ церков пол¤гаЇ у нац≥ональному питанн≥. Ќайменша частка тих опитаних, хто вважаЇ, що церковн≥ д≥¤ч≥ вступають у конфл≥кти з метою довести вин¤ткову ≥стинн≥сть своЇњ ÷еркви - 8,8 %. –азом з цим, участь духовних л≥дер≥в ÷еркви в м≥жконфес≥йних конфл≥ктах та надм≥рна увага церковних д≥¤ч≥в до пол≥тики, а не до духовних ц≥нностей називалис¤ респондентами серед причин њх в≥дмови в≥д в≥дв≥дуванн¤ рел≥г≥йних служб (в≥дпов≥дно 6,8 % ≥ 9,1 %).

ќтже, з огл¤ду на означен≥ "конфл≥ктн≥ зони" у сфер≥ традиц≥йних рел≥г≥й (безумовно, були наведен≥ лише найзагальн≥ш≥ з них), пор¤д з багатьма ≥ншими висновками, можна д≥йти й такого, що конфл≥кти м≥ж церквами занижують њхню сусп≥льну вагу. “обто конфл≥кти м≥ж христи¤нами ставл¤ть п≥д сумн≥в автентичн≥сть христи¤нського св≥дченн¤ в очах нев≥руючих. “ривала конфл≥ктн≥сть пом≥ж "≥сторичними" церквами ”крањни применшуЇ њхню приваблив≥сть також в очах тих людей, ¤к≥ вважають себе христи¤нами, однак вагаютьс¤ у вибор≥ конкретноњ церковноњ приналежност≥.

«окрема, за результатами соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ "просто христи¤нами" себе назвали 6,4 % населенн¤ ”крањни, зокрема 4,3 % з-пом≥ж тих, хто ≥дентиф≥кував себе ¤к в≥руючий, 8,5 % тих, хто вагаЇтьс¤ м≥ж в≥рою ≥ нев≥р'¤м, ≥ нав≥ть 6,1 % - серед нев≥руючих. ”с≥м респондентам, ¤к≥ в≥днесли себе до православноњ рел≥г≥њ (таких 75,8 %), ставилос¤ запитанн¤ "ƒо ¤коњ саме православноњ деном≥нац≥њ ¬и себе в≥дносите?". ≤ ви¤вилос¤, що дл¤ 53,1 % це не маЇ значенн¤ (вар≥ант в≥дпов≥д≥ "¤ просто православний"): серед в≥руючих таких 51,3 %, серед тих, хто вагаЇтьс¤ м≥ж в≥рою ≥ нев≥р'¤м, - 57,9 % та нев≥руючих - 47,8 %. ўе 5,8 % ус≥х православних в≥дпов≥ли, що не знають, до ¤коњ деном≥нац≥њ себе в≥днести, а отже, дл¤ них це також Ї неважливим (таких серед в≥руючих 5,2 %, тих, хто вагаЇтьс¤ м≥ж в≥рою та нев≥р'¤м - 4 % та 8,9 % серед нев≥руючих)28. “акий розпод≥л в≥дпов≥дей даЇ п≥дстави дл¤ твердженн¤, що м≥жконфес≥йн≥ суперечност≥, ¤к≥ прот¤гом тривалого часу дискутуютьс¤ л≥дерами православних церков, далеко не завжди зор≥Їнтован≥ на задоволенн¤ духовних потреб в≥руючих, п≥дштовхуючи њх тим самим до пошуку ≥ншоњ "духовноњ об≥тниц≥".

” зв'¤зку з цим питанн¤, чому маЇ м≥сце тенденц≥¤ позацерковноњ рел≥г≥йност≥ або ж чому зах≥дн≥ м≥с≥онери, нов≥тн≥ рел≥г≥йн≥ рухи Ї досить привабливими, залишаЇтьс¤ в≥дкритим, оск≥льки важко сказати однозначно, що саме спонукаЇ в≥руючих, ¤к≥ прагнуть ≥нституц≥йноњ рел≥г≥йност≥, зробити виб≥р на њхню користь: особлив≥ методики прозел≥тизму й матер≥ального заохоченн¤ з боку м≥с≥онер≥в чи розчаруванн¤ в≥руючих в "≥сторичних" церквах.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

јрхипович ƒ. √лобал≥зац≥¤ ¤к ¤вище: позитивн≥ та негативн≥ риси // Ќезалежний культуролог≥чний часопис "ѓ". - 2001. - є 22 - —. 51-53;

ћаринович ћ. •лобал≥зац≥¤ ≥ церковний контекст ”крањни // Ќезалежний культуролог≥чний часопис "ѓ". - 2000. - є 19. - —. 26-27;

–¤занова Ћ. ‘ундаментализм и модернизм в религиозной жизни как ответы на вызовы глобализации // ћетодолог≥¤, теор≥¤ та практика соц≥олог≥чного анал≥зу сучасного сусп≥льства: «б. наукових праць. - ’арк≥в, 2001. - —. 245-249.

™ленський ¬.™. ≤нституц≥йована рел≥г≥¤ в посттотал≥тарному соц≥ум≥ // —учасна рел≥г≥йна ситуац≥¤ в ”крањн≥: стан, тенденц≥њ, прогнози. -  ., 1994. - —. 77.

—орокин ѕ. ј. √лавные тенденции нашего времени: ѕер. с англ. - ћ., 1997. - —. 13-14, 198-200.

ƒудар Ќ., Ѕиченко ј. –ел≥г≥йн≥сть украњнського сусп≥льства: р≥вень, характер, особливост≥ // Ќац≥ональна безпека ≥ оборона. - 2002. - є 10. - —.14-21.

1	2	3

Ќазва: —екул¤рн≥ вченн¤ рел≥г≥йного характеру
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1346 прочитано)