–ел≥г≥¤ > “еор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ
“еор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ—тор≥нка: 1/4
ѕлан 1.¬ступ 2.“еолог≥чн≥ теор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ а)“радиц≥онал≥стична теор≥¤ б)“ењстична теор≥¤ в)ћонотењзм, пол≥тењзм, генотењзм г)јкадем≥чний тењзм 3.ѕерш≥ спроби наукового по¤сненн¤ походженн¤ рел≥г≥њ 4.Ќауков≥ теор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ 5.≤сторичний характер рел≥г≥њ 6.„ому виникла рел≥г≥¤ 1.¬ступ ѕроблема виникненн¤ рел≥г≥њ дуже важлива дл¤ повного розу≠м≥нн¤ њњ сут≥ ≥ значенн¤. якщо ми хочемо досконало знати ¤кесь ¤вище чи р≥ч, ми неодм≥нно поставимо питанн¤: зв≥дки, чому, ¤к ≥ коли вони виникли ≥, лише одержавши в≥дпов≥дь на запи≠танн¤, ми здобудемо знанн¤ про це ¤вище. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ рел≥г≥њ. јле з точки зору переважноњ б≥льшост≥ в≥руючих ≥ значноњ час≠тини духовенства, ¤ке не вдаЇтьс¤ у богословськ≥ тонкощ≥, пи≠танн¤ про виникненн¤ рел≥г≥њ не маЇ сенсу: рел≥г≥ю Ѕог дарував людству, причому саме ту, ¤ку спов≥дують ц≥ в≥руюч≥, рел≥г≥¤ в≥чна ≥ незм≥нна, саме њх рел≥г≥¤ ≥стинна ≥ не потребуЇ по¤сненн¤ њњ походженн¤. “а вже ≥снуЇ загальновизнана ≥стор≥¤ рел≥г≥й, ¤ка ф≥ксуЇ початок кожноњ ≥з них. ћи знаЇмо майже в др≥бних дета≠л¤х процес формуванн¤ ≥сламу, ¤кий в≥дбувавс¤ на початку XI ≤ стол≥тт¤, коли вже ≥стор≥ю записували. ƒокладно в≥домо ≥ започаткуванн¤ христи¤нства, що завершуЇ своЇ друге тис¤чол≥тт¤. «начно менше ми знаЇмо про виникненн¤ буддизму, адже йому б≥льш н≥ж дв≥ з половиною тис¤ч≥ рок≥в. « далеких стол≥ть доходить до нас зв≥стки про стародавн≥ рел≥г≥њ, про њх початок ≥ к≥нець. ѕро рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ людей на зор≥, њх ≥снуванн¤ св≥дчать численн≥ факти науки. ¬с≥ народи мали свою рел≥г≥ю. –ел≥г≥њ виникали, розвивалис¤, зникали, зм≥нювалис¤ ≥ншими. Ѕезперечно, рел≥г≥¤ маЇ ≥сторичний характер, вона маЇ свою, дуже ц≥каву ≥ повчальну ≥стор≥ю. ћи з вами розгл¤немо питанн¤ про виникненн¤ найперших рел≥г≥йних у¤влень, викладемо р≥зн≥ точки зору на це. ≤ хай вас не дивуЇ, що ≥нший раз ц≥ точки зору виключають одна одну. 2.“еолог≥чн≥ теор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ ѕерш за все розгл¤немо теор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ, ¤к≥ акцентують на природних причи≠нах ≥ обставинах цього складного процесу. ¬ њх розробц≥ беруть участь видатн≥ ф≥лософи, ¤к≥ под≥л¤ють рел≥г≥йну точку зору на св≥т, вони м≥ст¤ть чимало глибоких м≥ркувань, њх можна об'Їднати загальною назвою Ч теолог≥чн≥ теор≥њ. ÷е традиц≥онал≥стична, тењстична ≥ специф≥чно-православна Ч академ≥чна. а)“радиц≥онал≥стична теор≥¤. ÷¤ точка зору на походженн¤ рел≥г≥њ пол¤гаЇ в тому, що рел≥г≥ю в≥дкрив першим люд¤м сам Ѕог без≠посередньо. ¬ христи¤нств≥ ц¤ концепц≥¤ вигл¤даЇ ¤к б≥бл≥йна опов≥дь про сп≥лкуванн¤ перших людей, јдама ≥ ™ви, в раю з Ѕогом, а також надприродн≥ контакти з Ѕогом ћо≥се¤ та ≥нших б≥бл≥йских персонаж≥в. ÷ей вар≥ант традиц≥онал≥зму в≥дкидаЇ будь-¤к≥ зверненн¤ до будь-¤коњ аргументац≥њ, тим б≥льше нау≠кового характеру. ¬≥н грунтуЇтьс¤ лише на беззастережн≥й в≥р≥. «находимо ми традиц≥онал≥стичну концепц≥ю ≥ у стародавн≥й ф≥лософ≥њ. “ак, стародавньогренький мислитель ѕлатон (428 чи 427Ч548 чи 547 рр. до н.е.) вважав, що рел≥г≥¤ Ї насл≥дком спог≠л¤данн¤ людською душею в св≥т≥ ≥дей Їдиного, ¤ке Ї особливою субстанц≥Їю всього св≥ту, його основою ≥ витоком, ¤ке вище за бутт¤, ¤ке не маЇ н≥ початку, н≥ к≥нц¤, н≥¤ких ознак, н≥¤ких при≠чин, не потребуЇ простору ≥ руху, бо дл¤ руху потр≥бн≥ зм≥ни, а Їдине Ч незм≥нне. ™дине маЇ вс≥ характеристики Ѕога. ќтже, людська душа, спогл¤даючи в св≥т≥ ≥дей Їдине Ч Ѕога, згадуЇ про нього в нашому матер≥альному св≥т≥, ≥ ц¤ згадка ≥ Ї рел≥г≥¤. “радиц≥онал≥стичне розум≥нн¤ походженн¤ рел≥г≥њ розробл¤ли мислител≥, ¤ких церковна ≥стор≥¤ зве св¤тими отц¤ми церкви. ” православ'њ це јфанас≥й ќлександр≥йський, ¬асил≥й ¬еликий, √ригор≥й Ќазианз≥н, ≤оан «латоуст та ≤оан ƒамасин, у католик≥в Ч јмврос≥й ћед≥оланський, јвгустин Ѕлажений, ™роним. —л≥д також назвати ќригена ≥ “ертул≥ана ≥ особливо ‘ому јквината (1225 чи 1226Ч1274), ¤кий в своњй головн≥й прац≥ Ђ—ума тео≠лог≥њї розм≥рковував таким чином: ЂЋюдина сп≥вв≥дноситьс¤ з богом ¤к ≥з своЇю метою, але ц¤ мета не може бути ос¤гнута розумомї. ¬иходить, що людина дл¤ свого вр¤туванн¤ мусить знати щось таке, чого розум ос¤гнути не може. јле Ѕог даЇ людин≥ це знанн¤. ƒаЇ шл¤хом одкровенн¤. Ќа нього ≥ треба спиратись, в ньому ≥ пор¤тунок. Ќадаючи безумовну перевагу одкровенню перед розумом, ‘ома јквинат поглиблюЇ що дум≠ку зауваженн¤м: нав≥ть те знанн¤ про бога, ¤ке може бути здобу≠те розумом, маЇ бути подане людин≥ через божественне одкро≠венн¤, бо ≥стина про бога, в≥дкрита людським розумом, була 6 доступна небагатьом. ¬≥д володарюванн¤ ц≥Їю ≥стиною ц≥лком залежить вр¤туванн¤ людини, ¤ке вона може знайти лише в Ѕо≠гов≥. ÷≥ м≥ркуванн¤ потр≥бн≥ були ‘ом≥ дл¤ того, щоб ствердити перевагу теолог≥њ, в≥ри над наукою. ƒовести, що ≥стини одкро≠венн¤ вищ≥, н≥ж ≥стини науки. јле разом з тим, ‘ома јквинат пересп≥вуЇ засади традиц≥онал≥зму: сам Ѕог в≥дкрив люд¤м вс≥ рел≥г≥йн≥ ≥стини, людський розум тут просто не потр≥бен. “радиц≥онал≥стична теор≥¤ походженн¤ рел≥г≥њ легко сприй≠маЇтьс¤, не потребуЇ доведенн¤, бо грунтуЇтьс¤ на в≥р≥. ÷е обу≠мовило ≥≥ значне поширенн¤ ≥ багатов≥кове ≥снуванн¤. ÷¤ теор≥¤ у христи¤нському богослов'њ маЇ, так би мовити, внутр≥шн≥й вжиток, бо стосуЇтьс¤ лише самого христи¤нства. ѕо в≥дношен≠ню до ≥нших рел≥г≥й христи¤нство вживаЇ будь-¤к≥ ≥нш≥ по¤с≠ненн¤. јле богослов'ю, що вдастьс¤ до теоретичних м≥ркувань, ц≥Їњ теор≥њ мало, бо вона м≥стить недооц≥нку творчих задум≥в Ѕога ≥ зневагу до мисленн¤ людини, ¤ка Ї вершиною творчост≥ Ѕога. б)“ењстична теор≥¤. ÷¤ теор≥¤ походженн¤ рел≥г≥њ з сут≥ самого тењзму. “ењзм визнаЇ бутт¤ Ѕога ¤к ≥стоти принципово протилеж≠ноњ св≥тов≥ к≥нчених речей ≥ ¤вищ, ≥стоти абсолютноњ, необмеже≠ноњ, що вище ≥ людини, ≥ природи; тобто надлюдськоњ ≥ надпри≠родноњ, живоњ ≥ особистоњ, що волод≥Ї вс≥ма духовними доскона≠лост¤ми ≥ ≥снуЇ попереду всього ≥ Ї джерелом всього, отже ≥ рел≥г≥њ. ≤снуЇ рад вар≥ант≥в тењстичноњ концепц≥њ, але вс≥ вони Їдин≥ в основному Ч рел≥г≥¤ Ї насл≥дком божественного одкровенн¤ на певному етап≥ духовного розвитку людства. ÷≥лком зрозум≥ло, щр ц¤ концепц≥¤ виходить з беззастережного визнанн¤ Ѕога. Ќазвемо, перш за все, –ене ƒекарта (1559Ч1650), що додер-жувавс¤ дуал≥стичноњ концепц≥њ сп≥вв≥дношенн¤ душ≥ та т≥ла ≥ кон-цепц≥њ вроджених ≥дей ƒекарт висунув онтолог≥чне доведенн¤ ≥снуванн¤ бога; у¤вленн¤ про Ѕога ¤к ≥стоту найдосконал≥шу необх≥дно передбачати ≥ таку ¤к≥сть, ¤к ≥снуванн¤: ми мислимо про Ѕога, отже в≥н ≥снуЇ. ћи ж мислимо про Ѕога тому, що ≥де¤ Ѕожества Ї пров≥дною вродженою ≥деЇю, вона ≥снуЇ в св≥домост≥ людини в≥д ц народженн¤ ≥ про¤вл¤Їтьс¤ ¤к п≥знанн¤ Ѕога. ќтже, рел≥г≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ в ход≥ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ людини ¤к розгортанн¤ вродженоњ ≥дењ Ѕога. ѕот≥м згадаЇмо √отфр≥да ¬≥льгельма Ћейбн≥ца (1646Ч1716), засновника богословського рац≥онал≥зму: розгортанн¤ декартових вроджених ≥дей починаЇтьс¤ п≥д впливом досв≥ду, емп≥ричних знань. «авд¤ки цьому людство ≥ прийшло до христи¤нства, воно Їдина рел≥г≥¤ одкровенн¤. ќсобливе м≥сце в розробц≥ тењстичноњ теор≥њ належить н≥мець≠кому ф≥лософу, психологу ≥ педагогу …огану ‘р≥др≥ху √ербарту (1776Ч1841). √оловне в рел≥г≥њ, вчив √ербарт, в тому, що вона встановлюЇ доц≥льн≥сть природи, ≥ людина приходить до рел≥г≥њ через усв≥домленн¤ ц≥Їњ думки. ƒоц≥льн≥сть в природ≥ викликаЇ рел≥г≥йне естетичн≥ почутт¤, примушуЇ нас спогладати велич Ѕога, породжуЇ рел≥г≥йн≥ концепц≥њ. ≤мману≥л √ерман ‘≥хте (1797Ч1879) заклав так званий умог≠л¤дний тењзм: рел≥г≥¤ ¤к в≥дношенн¤ людини до Ѕога Ї комплек≠сом певних почутт≥в, ¤к≥ Ї насл≥дком д≥њ двох фактор≥в: перший Ч це чутт¤ власноњ к≥нченност≥, обмеженост≥, ¤ка потребуЇ до≠помоги; другий Ч чутт¤ нашого бутт¤, ¤ке ос¤гнуте неск≥нче≠нним, ¤кому ми п≥дкорен≥. «начною ф≥гурою серед приб≥чник≥в тењстичноњ теор≥њ Ї один з творц≥в н≥мецького класичного ≥деал≥зму ‘р≥др≥х Ўел≥нг (1775Ч 1854). ¬≥н вчив, що все ≥снуюче с насл≥дком первинного акту ≥ррац≥ональноњ вол≥, ¤ка не може бути ос¤гнута рац≥ональним мисленн¤м. ƒл¤ цього можна застосовувати лише емп≥ричний досв≥д, ¤кий Ї в м≥фолог≥њ та рел≥г≥њ. “ам в≥дбуваЇтьс¤ одкровен≠н¤. јле по¤снити походженн¤ рел≥г≥њ одним одкровенн¤м, ¤к це робили традиц≥онал≥сти, неможливо. якщо допустити, що до одкровенн¤ люди не знали Ѕога, то це було б визнанн¤м на¤в≠ност≥ атењзму в початковий пер≥од ≥снуванн¤ людства. “акоњ чест≥ надавати атењзмов≥ не можна. Ћюдина з самого початку свого ≥снуванн¤ волод≥ла спогл¤дальним типом знанн¤ ≥ намагалас¤ з'¤сувати к≥нцев≥ основи св≥ту, тому вона д≥йшла до Їдиного, всезагального Ѕога. ѕот≥м ц¤ ≥де¤ була втрачена ≥ в≥дновлена лише ≥удањзмом, христи¤нством та ≥сламом. “очка зору Ўел≥нга д≥стала назву спекул¤тивного тењзму, оск≥льки вона грунтуЇтьс¤ на спекул¤тивн≥й ф≥лософ≥њ, що оперуЇ спогл¤дальним знанн¤м при анал≥з≥ надпочуттЇвих принцип≥в бутт¤. «авершуючи огл¤д тењстичних концепц≥й походженн¤ рел≥г≥њ, сл≥д звернути увагу на групу теор≥й, ¤к≥ дл¤ обгрунтуванн¤ над≠природного походженн¤ рел≥г≥њ вдаютьс¤ до м≥стичних м≥рку≠вань, тому њх можна назвати м≥стичними теор≥¤ми. —уть њх в тому, що виникненн¤ рел≥г≥њ Ї насл≥дком одкровенн¤, але не того, що було раз ≥ назавжди дане першим люд¤м чи вибраним особам безпосередньо Ѕогом, а внасл≥док пост≥йного впливу Ѕожества на дух людини, що д≥Ї ≥ в сьогоденн≥. яскрава ф≥гура серед м≥стик≥в Ч ‘р≥др≥х √енр≥х якоб≥ (1743Ч 1819). якоб≥ вважав, що дл¤ п≥знанн¤ Ѕога н≥ почутт≥в, н≥ мис≠ленн¤ не досить: н≥ природа, н≥ розум знанн¤ про Ѕога не да≠дуть. ѕрирода не ст≥льки в≥дкриваЇ, ск≥льки утаюЇ Ѕога в≥д нас, бо ми бачимо в н≥й зб≥г причин без початку ≥ краю. –озум д≥Ї в св≥т≥ обмеженому, ≥ сам в≥н обмежений ≥ приводить до визнанн¤ обмеженост≥ всього ≥снуючого. ¬изнанн¤ Ѕога дають лише наш≥ внутр≥шн≥ почутт¤, вони Ї джерелом рел≥г≥њ. ћи спогл¤даЇмо Ѕога в нашому власному духов≥, але не т≥лесними, а духовними очи≠ма. ÷е спогл¤данн¤ не пост≥йне, а еп≥зодичне, воно виникаЇ при певних, дуже специф≥чних умовах: воно не потребуЇ розу≠му, а лише в≥ри. ѕод≥бно тому, ¤к наше око, озброЇне телеско≠пом, бачить в туманному озацькому шл¤с≥ окрем≥ з≥рки, так ≥ наш розум, озброЇний в≥рою, може бачити Ѕога.
Ќазва: “еор≥њ походженн¤ рел≥г≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4866 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
