–≥зне > Ѕджоли та продукти бдж≥льництва

–ќ«¬»“ќ  Ѕƒ∆ќЋ».

–обоча бджола розвиваЇтьс¤ ≥з запл≥дненого ¤йц¤. ” стад≥њ ¤йц¤ вона перебуваЇ три дн≥. «а цей час у ньому посилено розвиваЇтьс¤ зародок. Ќа трет≥й день ¤йце нахил¤Їтьс¤, бджоли кладуть б≥л¤ нього корм, шк≥р ¤йц¤ мТ¤кшаЇ, ≥ з нього, прорвавши оболонку, виходить личинка.

Ћичинка бджоли Ц це червТ¤чок б≥лого кольору, без очей, н≥жок ≥ крилець. ” стад≥њ личинки бджола перебуваЇ 6 дн≥в. «а цей час бджоли посилено годують личинку, в≥дв≥дуючи њњ щоденно до 1500 раз≥в. ѕричому перш≥ три дн≥ личинка годуЇтьс¤ спец≥альним бджолиним молочком, а останн≥ 3 дн≥ Ц кашкою, ¤ку бджоли виготовл¤ють ≥з меду та перги та дають безпосередньо в рот. ¬ результат≥ такого щедрого харчуванн¤ личинка в перш≥ три дн≥ щоденно зб≥льшуЇ свою вагу приблизно в 6 раз≥в, а в останн≥ три дн≥ Ц у три рази.

Ћичинку бджоли запечатують у ком≥рц≥ пористою кришечкою, ¤к≥ виготовл¤ють ≥з воску та перги. ѕ≥сл¤ цього личинка, спорожнившись, одну добу плете соб≥ кокон, пот≥м лин¤Ї ≥ перетворюЇтьс¤ в л¤лечку. ѕри цьому вс≥ органи личинки розкладаютьс¤, утворюютьс¤ ≥ розвиваютьс¤ органи дорослоњ бджоли, ¤ка народжуЇтьс¤ через 12 дн≥в п≥сл¤ запечатуванн¤, ¬сього бджола розвиваЇтьс¤ 21 день.

“рутень розвиваЇтьс¤ ≥з незапл≥дненого ¤йц¤ ≥ перебуваЇ в стад≥њ ¤йц¤ 3 дн≥, личинки Ц 6,5 дн¤, л¤лечки Ц 14,5 дн¤, а всього Ц 24 дн≥.

–озвиток матки: матки вивод¤тьс¤ у спец≥ально в≥дбудованих бджолами лисочках ≥з таких же запл≥днених ¤Їць, ¤к ≥ робоч≥ бджоли, але мають ≥ншу тривал≥сть розвитку: у стад≥њ ¤йц¤ Ц 3 дн≥в, личинки Ц 5,5 дн¤ та в запечатаному маточнику Ц 7,5 дн≥, ¬сього Ц 16 дн≥в. –≥зниц¤ в розвитку бджоли ≥ матки залежить в≥д характеру харчуванн¤. “ак, личинка, з ¤коњ бджоли виховують матку, з моменту народженн¤ харчуЇтьс¤ весь час особливим маточним молочком, дуже багатим на б≥лок в так≥й к≥лькост≥, що личинка не встигаЇ його здати ≥ воно ще залишаЇтьс¤ неспожитим у запечатаному маточнику.

ѕри в≥дсутност≥ матки в с≥мТњ бджоли можуть њњ вивести з будь-¤коњ бджол¤ноњ личинки 1-2 денного в≥ку. ¬ цьому випадку бджоли розбудовують бджол¤ну ком≥рку на маточник, а личинку починають годувати весь час ≥ в належн≥й к≥лькост≥ маточним молочком. “акий маточник називаЇтьс¤ свищевим, а матка, що з нього народитьс¤, - свищевою маткою. ÷¤ матка завжди буваЇ г≥ршою, менш розвиненою, н≥ж ройова, ¤ка з моменту народженн¤ личинки виховуЇтьс¤ в особливих характерних дл¤ матки умовах.

ѕ–ќƒ” “» Ѕƒ∆≤Ћ№Ќ»÷“¬ј

ћ≈ƒ

ћед Ч основний продукт бдж≥льництва Ч виробл¤Їтьс¤ бджолами ≥з з≥браного на рослинах цукристого соку Ч нектару. ÷е нектарний, або кв≥тковий мед. ¬≥домий ще падевий мед, ¤кий теж належить до натурального. …ого бджоли виробл¤ють ≥з пад≥ Ч солодких вид≥лень попелиць, щит≥вок, листобл≥шок, у ¤ких залишаютьс¤ незасвоЇними 90% вуглевод≥в з висмоктаного рослинного соку.

¬ сучасному бдж≥льництв≥ у б≥льшост≥ крањн св≥ту одержують в ос≠новному нектарний мед. ћед з пад≥ займаЇ незначну частину про≠дукц≥њ. јле в л≥систих районах збиранн¤ падевого меду ≥нколи ¤вл¤в собою нев≥д'Їмну справу пас≥чникуванн¤.

¬ид≥ленн¤ рослинами нектару Ч основна умова забез≠печенн¤ бдж≥л кормом ≥ нагромадженн¤ в гн≥зд≥ резерв≥в дл¤ одер≠жанн¤ товарноњ продукц≥њ. „им б≥льше нектароносних рослин в зон≥ розм≥щенн¤ пас≥к ≥ кращ≥ умови дл¤ вид≥ленн¤ та збиранн¤ некта≠ру, тим вища продуктивн≥сть бджолиних с≥мей.

ћатер≥алом дл¤ утворенн¤ нектару служить с≥к, ¤кий надходить до секреторних кл≥тин по судинах. Ќа в≥дм≥ну в≥д судинного соку нектар майже не маЇ азотистих сполук ≥ складаЇтьс¤ переважно а цукр≥в (сахарози, глюкози ≥ фруктози в р≥зних сп≥вв≥дношенн¤х), розчинених у вод≥.

 онцентрац≥¤ цукру в нектар≥ р≥зних вид≥в рослин неоднакова й коливаЇтьс¤ в≥д 1/3 до 2/3. јле в дан≥ про б≥льш широке коливанн¤ цукристост≥. ѕо¤снюЇтьс¤ це не т≥льки видовими властивост¤ми рос≠¤на, а й впливом температури, вологост≥ грунту й пов≥тр¤, осв≥тлен≠н¤, в≥тру. ƒуже р≥дкий або густий нектар з концентрац≥Їю цукру менше 5 або б≥льше 70% бджоли не беруть. Ќайкраще приваблюЇ бдж≥л нектар середньоњ концентрац≥њ, в ¤кому м≥ститьс¤ близько 50% цукр≥в.

ѕор≥вн¤льна оц≥нка бдж≥л р≥зних пор≥д за ставленн¤м њх до корму показала, що карпатська порода характеризуЇтьс¤ високими кормо≠добувними ¤кост¤ми. ¬ зон≥  арпат, де випадаЇ багато дощ≥в ≥ нек≠тар часто буваЇ р≥дким, ц¤ риса бдж≥л дозвол¤Ї одержувати продук≠ц≥ю за складних погодних умов. Ќе чекаючи багатого медозбору, коли вид≥л¤тиметьс¤ в кв≥тках нектар вищоњ концентрац≥њ, карпатськ≥ бджоли встигають заготовити й з р≥дкого нектару певний запас меду. ’≥м≥чний склад меду. –≥дке золото природи Ч так називають бджо≠линий мед, один з найбагатших за своњм складом продукт≥в с≥ль≠ськогосподарського виробництва. ¬чен≥ ви¤вили в ньому близько 300, р≥зних речовин ≥ зольних елемент≥в. ¬с≥ вони у вигл¤д≥ сухоњ речовини становл¤ть в середньому 80% в≥д загальноњ маси. ¬ода займаЇ решту, 1/5 вагову частину зр≥лого меду. ¬одн≥сть б≥льшост≥ сорт≥в, з≥браних у р≥зних м≥сцевост¤х нашоњ крањни, становить близько 18%. якщо води 22% ≥ б≥льше, мед вважаЇтьс¤ незр≥лим.

ќсновна складова частина меду Ч цукри. ¬они вход¤ть до групи вуглевод≥в, ¤ких у склад≥ меду понад 40. јле його харчова ≥ л≥ку≠вальна ц≥нн≥сть по¤снюЇтьс¤ перш за все великим вм≥стом простих ≥нвертних цукр≥в Ч глюкози ≥ фруктози. ” б≥льшост≥ сорт≥в меду глюкоза ≥ фруктоза в значн≥й м≥р≥ потрапл¤Ї в мед у готовому ви≠гл¤д≥ з нектару, частина њх утворюЇтьс¤ ≥з сахарози п≥д впливом фермент≥в ≥ кислот при переробц≥ нектару. ¬исоко¤к≥сн≥ сорти меду м≥ст¤ть близько 75% простих цукр≥в. √люкози, ¤к правило, бував менше (близько 35%), н≥ж фруктози (40%). ¬≥д њх сп≥вв≥дношенн¤ залежать ф≥зичн≥ ¤кост≥ меду. ≤з зб≥льшенн¤м вм≥сту глюкози п≥д≠вищуЇтьс¤ здатн≥сть меду до кристал≥зац≥њ, а ≥з зб≥льшенн¤м вм≥сту фруктози в≥н солодший на смак ≥ б≥льш г≥гроскоп≥чний. «а даними ”крањнськоњ досл≥дноњ станц≥њ бдж≥льництва, р≥зн≥ сорти меду ”крањ≠ни м≥ст¤ть в середньому 68,5Ч74,1% ≥нвертного цукру. —ахарози в зр≥лому медов≥ дуже мало Ч в середньому в≥д 1,3 до 5%. ” процес≥ переробки нектару бджолами вона майже повн≥стю або вс¤ розщеп≠люЇтьс¤ на глюкозу ≥ фруктозу. якщо њњ вм≥ст перевищуЇ 7Ч8%, зна≠чить, мед незр≥лий або несправжн≥й. јле нав≥ть невелика к≥льк≥сть цього дисахариду при збер≥ганн≥ перетворюЇтьс¤ п≥д д≥Їю ферменту на глюкозу ≥ фруктозу так само, ¤к ≥ п≥д час дозр≥ванн¤. ≤нш≥ вугле≠води займають незначну частку сухоњ речовини, але в окремих сор≠тах може бути п≥двищений вм≥ст мальтози, мелецитози та вищих ол≥госахарид≥в.

јзотист≥ сполуки (близько 0,1%) потрапл¤ють у мед з нектаром. “аким же чином потрапл¤ють у мед ароматичн≥ речовини р≥зних рослин. ¬они надають своЇр≥дного запаху зр≥лому продукту. Ќайб≥ль≠ше њх у св≥жому медов≥. ѕри в≥дкачуванн≥ та збер≥ганн≥ вони випа≠дають, особливо п≥д час обробки нагр≥ванн¤м та при розфасовц≥, ко≠ли в≥н в≥дкритий. ѕевний вплив на смаков≥ ¤кост≥ мають орган≥чн≥ кислоти: лимонна, ¤блучна, глюконова ≥ молочна.

ћед м≥стить в≥там≥ни групи ¬, а також аскорб≥нову кислоту (в≥≠там≥н —). њх небагато, але в сум≥ш≥ з ≥ншими компонентами вони дуже корисн≥ дл¤ орган≥зму.

ћ≥неральн≥ речовини (зола) займають в середньому 0,17% (в≥д 0,112 до 0,32%). ¬ медах темного кольору њх б≥льше, що п≥двищуЇ њх харчову ц≥нн≥сть. ” цьому в≥дношенн≥ вище ц≥н¤тьс¤ сорти, з≥≠бран≥ з л≥сового та лугового р≥знотрав'¤. —пец≥альн≥ досл≥дженн¤ по≠казали, що в зразках меду з р≥зних зон –ад¤нського —оюзу м≥ст¤тьс¤ вс≥ 13 елемент≥в, розповсюджених у –ќћѕ≤… кор≥.  р≥м того, через рослини з грунту в нього потрапл¤Ї ще 10Ч13 м≥кроелемент≥в, за≠лежно в≥д географ≥чноњ зони. ÷≥ неорган≥чн≥ елементи вход¤ть до складу солей або орган≥чних сполук меду.

” добро¤к≥сному медов≥ Ї ферменти, або б≥олог≥чн≥ катал≥затори: ≥нвертаза, д≥астаза, каталаза. ѕри нагр≥ванн≥ до високих температур або фальсиф≥кац≥њ ферментативна активн≥сть втрачаЇтьс¤ повн≥стю або знижуЇтьс¤. “ому дл¤ ¤к≥сноњ оц≥нки визначають д≥астазне число, ¤ке у в≥тчизн¤них медах коливаЇтьс¤ в≥д 1,0 до 30-50 одиниць √оте (¬. √. „удаков). ¬ивченн¤ на ”крањнськ≥й досл≥дн≥й станц≥њ бдж≥льництва великоњ к≥лькост≥ зразк≥в меду з р≥зних зон показало њх високу ферментативну активн≥сть Ч 11,5Ч25 одиниць √оте ≥ б≥льше. јле бувають сорти меду з низьким в≥д природи д≥астазним числом, хоч за ф≥зико-х≥м≥чними показниками вони не по≠ступаютьс¤ медам, у ¤ких д≥астазне число вище 10. Ќезначна к≥ль≠к≥сть фермент≥в у таких сортах меду, ¤к конюшиновий, буркуновий, щавл≥Ївий, б≥лоакац≥Ївий. Ќизьким показником характеризуютьс¤ ≥ фальсиф≥кован≥ меди.

” медов≥ ви¤влен≥ також б≥огенн≥ стимул¤тори. ÷≥ речовини позитивно впливають на орган≥зм, п≥двищуючи його життЇд≥¤льн≥сть. Ќа¤вн≥сть б≥остимул¤тор≥в п≥двищуЇ ц≥нн≥сть меду ¤к л≥кувального 1 засобу.

¬ластивост≥ меду. «р≥лий мед у св≥жому стан≥ маЇ густу в'¤зку ≥ консистенц≥ю. ¬'¤зк≥сть або т¤гуч≥сть Ч одна з ознак зр≥лост≥ продукту. Ќезр≥лий мед маЇ п≥двищений вм≥ст води, тому в'¤зк≥сть його ≥ невисока, в≥н швидко ст≥каЇ по ст≥нках посуду чи з ложки. «а консистенц≥Їю розр≥зн¤ють мед дуже р≥дкий, р≥дкий, густий, клейкий ; ≥ драглистий.  лейк≥сть ≥ драглист≥сть зумовлюютьс¤ своЇр≥дним х≥м≥чним складом Ч на¤вн≥стю колоњд≥в, декстрин≥в та сахарози. –озчин ; сахарози б≥льш т¤гучий, н≥ж ≥нвертного цукру.  олоњдн≥ речовини Ї у вересовому меду, тому в≥н дуже важко зв≥льн¤Ї ком≥рки ст≥льник≥в при в≥дкачуванн≥. ¬'¤зк≥сть меду залежить в≥д температури. ѕри охолодженн≥ меду в≥д 30 до 20∞ т¤гуч≥сть зростаЇ в 4 рази. |Ѕ≥льшим попитом користуЇтьс¤ мед з др≥бнозернистою структурою. јле утворенн¤ др≥бнокристал≥чноњ маси природним шл¤хом властиве не кожному сорту. ўоб домогтис¤ др≥бнозернистоњ структури, в≥дкачаний мед обробл¤ють Ђзатравкоюї Ч додають 5Ч10% др≥бнозернистого сорту ≥ витримують при в≥дпов≥дн≥й температур≥,  ристал≥зац≥¤ ж кормового меду недопустима. ƒл¤ корму бажано залишати цьогор≥чн≥ ст≥льники, в ¤ких вивелось к≥лька покол≥нь бдж≥л ≥ в≥д≠сутн≥ зародков≥ кристали.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ѕджоли та продукти бдж≥льництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4484 прочитано)