–≥зне > Ѕджоли та продукти бдж≥льництва

Ќагр≥ванн¤ меду небажане, бо значно пог≥ршуЇ його харчов≥ та л≥кувальн≥ властивост≥. ѕ≥д тривалою д≥Їю температури понад 50∞ мед втрачаЇ бактерицидн≥ властивост≥ та аромат, при температур≥ вище 60∞ знижуЇтьс¤ ферментативна активн≥сть Ч р≥зко падаЇ д≥астаз≠не число, активн≥сть ≥нвертази. ” гар¤чому стан≥ (80∞ ≥ б≥льше) зм≥≠нюЇтьс¤ склад цукр≥в, починаЇ руйнуватись фруктоза (глюкоза, са≠хароза ≥ мальтоза ст≥йк≥ш≥ при нагр≥ванн≥). «м≥нюютьс¤ також б≥л≠ков≥ компоненти, њх розпад може призвести до утворенн¤ речовин з неприЇмним запахом. ѕри нагр≥ванн≥ кол≥р меду темн≥Ї, стаЇ ≥нод≥ коричневим.

Ќезважаючи на чутлив≥сть до п≥двищених температур, мед ≥нод≥ доводитьс¤ обробл¤ти теплом, щоб припинити або попередити бро≠д≥нн¤; дл¤ утриманн¤ в некристал≥зованому вигл¤д≥; щоб швидше в≥дсто¤ти ≥ проц≥дити. «алежно в≥д технолог≥чного процесу створю≠ють в≥дпов≥дний температурний режим, за ¤кого д≥¤ тепла в най≠менш≥й м≥р≥ позначалас¤ б па ¤кост≥ продукц≥њ. “ак, з метою пасте≠ризац≥њ провод¤ть короткочасне (1Ч2 хв.) нагр≥ванн¤ до 70Ч73∞ ≥ зразу ж р≥зко охолоджують до 25∞. “акий режим можна забезпе≠чити з допомогою спец≥ального устаткуванн¤. ƒл¤ розчиненн¤ кри≠стал≥в досить мед нагр≥ти до 48Ч50∞.

√≥гроскоп≥чн≥ властивост≥ меду про¤вл¤ютьс¤ неоднаково. ” вог≠кому прим≥щенн≥ його верхн≥ шари добре вбирають й утримують во≠ду, внасл≥док чого створюЇтьс¤ спри¤тливе середовище дл¤ др≥жджо≠вих грибк≥в та ≥ншоњ м≥крофлори (мед закисаЇ), а в сухому прим≥≠щенн≥, навпаки, мед втрачаЇ вологу ≥ густ≥шаЇ, що спри¤Ї кращому збер≥ганню. ÷ю властив≥сть меду використовують у тих випадках, коли його в≥дкачують ≥з вм≥стом води 22% ≥ б≥льше.

јромат меду властивий дл¤ кожного сорту. ¬≥н зумовлюЇтьс¤ занесеними з нектаром р≥зними речовинами (120 назв), серед ¤ких зу≠стр≥чаютьс¤ складн≥ еф≥ри, альдег≥ди, кетони, спирти, карбоксильн≥, сполуки. —п≥вв≥дношенн¤ њх дуже своЇр≥дне, тому гречаний мед лег≠ко в≥др≥знити, наприклад, в≥д липового, кор≥андрового чи ≥ншого сорту. ћед, вироблений бджолами з цукрового сиропу без дом≥шок нектару, не маЇ характерного запаху. јроматичн≥ речовини летк≥. „астина њх втрачаЇтьс¤ в процес≥ переробки нектару ще в гн≥зд≥ бдж≥л, частина Ч при в≥дкачуванн≥ та в процес≥ обробки. Ќайкраще утримуютьс¤ ароматичн≥ речовини в запечатаних ст≥льниках. –оз≥≠гр≥вати в≥дкачаний мед в раз≥ необх≥дност≥ сл≥д у закритому посуд≥, а збер≥гати за зниженоњ температури (близько 5∞). ѕри температур≥ 10∞, не втрачаючи значноњ частини активних речовин, в≥н може збе≠р≥гатись до 3 рок≥в, при 20∞ Ч не б≥льше року. ќсновн≥ складники меду залишаютьс¤ без особливих зм≥н дуже довго. як харчовий про≠дукт в≥н може збер≥гатись у належних умовах дес¤тки рок≥в.

р¤сно вкриваютьс¤ б≥лими кв≥тками.

Ќа пас≥ках все ширше застосовуЇтьс¤ технолог≥¤ вбиранн¤ ≥ пере≠робки кв≥ткового пилку у вигл¤д≥ обн≥жок. ÷е пром≥жний продукт незак≥нченого приготуванн¤ бджолами запас≥в б≥лкового корму, так званоњ перги.

 в≥тковий пилок маЇ великий вплив на життЇд≥¤льн≥сть та продук≠тивн≥сть бджолиноњ с≥м'њ. ѕрот¤гом року вона збираЇ ≥ споживав близько 25Ч30 кг цього незам≥нного корму. Ќайб≥льша к≥льк≥сть його витрачаЇтьс¤ у весн¤но-л≥тн≥й пер≥од, що зв'¤зане з вигодуванн¤м розплоду. ѕри недостатньому живленн≥ с≥м'њ не будують ст≥льни≠к≥в, зменшують або повн≥стю припин¤ють вигодовуванн¤ розплоду, не збирають нектару, а трутн≥ не можуть виконувати функц≥ю сам≠ц≥в. ƒоведено, що на вирощуванн¤ 1 кг бдж≥л потр≥бно в≥д 0,9 до 1,5 кг пилку, залежно в≥д його ¤кост≥.

ƒл¤ характеристики поживних ¤костей пилку важливе значенн¤ мають ам≥нокислоти (32 назви), ¤к≥ вход¤ть до складу б≥лк≥в ≥ е у в≥льному стан≥. «≥браний з р≥зних рослин пилок повн≥стю забезпечуЇ бдж≥л незам≥нними ам≥нокислотами (арг≥н≥н, вал≥н, г≥стид≥н, ≥золейц≥н, лейц≥н, л≥зин, мет≥он≥н, треон≥н, трептофан, фен≥лалан≥н). ¬они не можуть синтезуватись в орган≥зм≥ ≥ повинн≥ надходити готовими.  ожний сорт пилку в≥др≥зн¤Їтьс¤ своњми особливост¤ми складу. Ѕа≠гато б≥лк≥в ≥ ам≥нокислот одержують бджоли з кв≥ток плодових куль≠тур, конюшини, зв≥робою, верби, фацел≥њ, ¤снотки, рослин родини хрестоцв≥тих.

¬м≥ст цукр≥в також р≥зний, причому в обн≥жках њх б≥льше, н≥ж у пилку. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що дл¤ формуванн¤ обн≥жок бджоли використовують нектар або мед ≥з зобик≥в. “ака обробка може п≥д≠вищувати цукрист≥сть Ч з 7,5 до 41,2%. ” процес≥ обробки ≥ дозр≥≠ванн¤ продукц≥њ складн≥ цукри г≥дрол≥зуютьс¤, внасл≥док чого пол≥≥ ол≥госахариди перетворюютьс¤ в прост≥, ¤к≥ легко засвоюютьс¤ ор≠ган≥змом. ѕерга, заготовлена з ентомоф≥льних рослин, поживн≥ша ≥ залишаЇ нсперстравлених решток меншу к≥льк≥сть, н≥ж з анемоф≥льних (сосни, берези, осики).

«ола кв≥ткового пилку багата на м≥неральн≥ елементи. ¬ процен≠тах до зольноњ частини окрем≥ елементи становл¤ть: кал≥й Ч 20Ч45, магн≥й Ч 1Ч12, кальц≥й Ч 1Ч15, кремн≥й Ч 2Ч10, фосфор Ч 1Ч20, зал≥зо Ч 0,1Ч10, с≥рка Ч 1, марганець Ч 1,4, хлор Ч 0,8Ч1. ¬и¤влено також бар≥й, ванад≥й, вольфрам, ≥рид≥й, кобальт, цинк, титан, мол≥б≠ден, хром, кадм≥й, стронц≥й, ср≥бло, золото та ≥нш≥. ¬с≥ вони в≥д≥гра≠ють важливу роль у життЇд≥¤льност≥ орган≥зм≥в. Ќаприклад, зал≥за ≥ кал≥ю багато в пилку конюшини, фосфору Ч в пилку верби ≥ пер≠сика.

ќсобливого значенн¤ надають пилков≥ в≥там≥ни. “≥льки з нього бджоли задовольн¤ють в них свою потребу, бо в медов≥ њх дуже мало. ѕилок дуже багатий на в≥там≥ни групи ¬, е також в≥там≥ни —, ƒ, ≈ та ≥нш≥. «а вм≥стом в≥там≥н≥в ¬1, ¬2 ≥ ≈ пилок багатший зелених овоч≥в, ¤г≥д ≥ плод≥в, ¤к≥ служать основним джерелом б≥льшост≥ цих речовин дл¤ людини. ¬≥домо, що окрем≥ сорти його в≥дзначаютьс¤ великою к≥льк≥стю тих чи ≥нших в≥там≥н≥в. ” гречаному пилку, напри≠клад, вм≥ст рутину, ¤кий спри¤Ї зм≥цненню кап≥л¤р≥в, дос¤гаЇ 17 мг %. « осоту жовтого й акац≥њ жовтоњ пилок багатий на в≥там≥н ≈ Ч в≥дпов≥дно 170 ≥ 118 мг %. ¬исока в≥там≥нозн≥сть привертаЇ ува≠гу вчених до пилку не т≥льки з погл¤ду год≥вл≥ бдж≥л, але й вико≠ристанн¤ в медицин≥ ¤к л≥кувального ≥ д≥Їтичного засобу.

¬ажливу роль в≥д≥грають ферменти. як б≥олог≥чн≥ катал≥затори вони спри¤ють перетворенню одних речовин в ≥нш≥ в процес≥ п≥д≠готовки та збер≥ганн¤ корму (перги) ≥ п≥сл¤ надходженн¤ в орга≠н≥зм.  ожний сорт пилку за походженн¤м маЇ своњ особливост≥ кор≠мовоњ ц≥нност≥. Ѕджоли мають можлив≥сть збирати його з р≥зних рослин, чим забезпечуЇтьс¤ повноц≥нн≥сть корму. Ќа одному гектар≥ запаси пилку можуть коливатис¤ в≥д к≥лькох к≥лограм≥в до одн≥Їњ тонни ≥ б≥льше залежно в≥д видового складу рослин та њх пилконосност≥. « на¤вних запас≥в бджоли виб≥рково заготовл¤ють б≥лковий корм Ч в≥д 100 до 400 г за день на с≥м'ю.

–анньою весною, коли у бдж≥л про¤вл¤Їтьс¤ п≥двищена активн≥сть до поповненн¤ запас≥в перги, важливими пилконосами Ї л≥щина, в≥льха, верба коз¤ча, клен гостролистий та ¤сенелистий, а також р≥зн≥ трав'¤нист≥ рослини: мати-й-мачуха, ф≥алки, р¤ст та ≥нш≥. “ро≠хи п≥зн≥ше зацв≥тають верби Ч б≥ла, ламка та попел¤ста, суцв≥тт¤ ¤ких вид≥л¤ють багато ¤скраво-жовтого пилку. ¬≥н дуже поживний, ≥ бджоли посилено …ого заготовл¤ють, в≥д чого с≥м'њ набирають швид≠кого темпу розвитку. Ѕагато пилку бджоли збирають з кизилу, тер≠ну, дикоњ черешн≥, груш≥ л≥совоњ, ¤к≥ цв≥туть перед садовими культу≠рами.

ѕлодов≥ насадженн¤ дл¤ бдж≥льництва взагал≥ ≥ дл¤ збиранн¤ пил≠ку зокрема мають особливе значенн¤. якщо р≥зн≥ л≥сов≥ рослини, що цв≥туть перед ними, т≥льки л≥кв≥дують загрозу б≥лкового, голоду, то вишн¤, ¤блун¤, груша та ≥нш≥ садов≥ культури створюють запаси перги на тривал≥ший пер≥од, що дозвол¤Ї нав≥ть застосовувати пил-ковловлювач≥ дл¤ загот≥вл≥ товарноњ продукц≥њ. ѕоживн≥сть груше≠вого, сливового ≥ ¤блуневого пилку дуже висока. ћайже одночасно з плодовими культурами цв≥туть кульбаба л≥карська, клен-¤в≥р ≥ дуб. њх кв≥тки ≥нтенсивно в≥дв≥дуютьс¤ бджолами в пер≥од п≥двищеноњ потреби в пилку.

« ус≥Їњ р≥зноман≥тност≥ пилконос≥в переважна б≥льш≥сть обн≥жок формуЇтьс¤ на кв≥тках обмеженоњ к≥лькост≥ вид≥в. ” зразках, в≥д≥≠браних пилковловлювачами, переважають обн≥жки з рослин родини розоцв≥тих (плодов≥, малина, шипшина); хрестоцв≥тих (р≥пак, г≥рчи≠ц¤, редька дика, свир≥па); бобових (конюшина, жовта акац≥¤, л¤двенець рогатий, буркун); складноцв≥тих (кульбаба, сон¤шник, цико≠р≥й та ≥н.).

” пас≥чних умовах визначити походженн¤ обн≥жок можна за њх кольором, враховуючи при цьому на¤вн≥сть та строки цв≥т≥нн¤ рос≠лин (табл. в). як показали спостереженн¤ ≥ спец≥альн≥ досл≥дженн¤, проведен≥ в р≥зних крањнах, до складу обн≥жок входить, ¤к правило, пилок одного виду рослин. ќбн≥жки з м≥шаного пилку становл¤ть, ¤к правило, в≥д 0,1 до 3%. «м≥шуванн¤ пилку в обн≥жках в≥дбуваЇ≠тьс¤ з р≥зних причин, але воно стосуЇтьс¤ т≥льки окремих особин. ќсновна ж маса бдж≥л працюЇ на одних ≥ тих же рослинах, њх пере≠л≥к буваЇ наст≥льки вузьким, що у вулик поступаЇ обн≥жка майже однор≥дна. ¬ таких випадках можна з≥брати пилковловлювачами пи≠лок спец≥ального призначенн¤, наприклад, з гречки. ѕ≥двищений вм≥ст у ньому в≥там≥ну – (рутину) особливо корисний дл¤ людей похилого в≥ку, оск≥льки зм≥цнюЇ ст≥нки кап≥л¤р≥в.

Ќе рекомендуЇтьс¤ заготовл¤ти пилок наприк≥нц≥ л≥та, коли його мало ≥ в≥н потр≥бний дл¤ нарощуванн¤ бдж≥л в зиму.

ќбробка ≥ збер≥ганн¤ обн≥жок. —кладаючи кв≥тковий пилок в ком≥рки ст≥льник≥в, бджоли консервують його дл¤ тривалого збер≥ганн¤ Ч виготовл¤ють пергу. ќбн≥жки ж обробл¤ють лише част≠ково п≥д час збиранн¤. —в≥ж≥ обн≥жки м≥ст¤ть 20Ч30% вологи, тому збер≥гати њх в такому стан≥ не можна, њх попередньо обробл¤ють. ƒл¤ цього њх треба розстелити тонким шаром (близько 1 см) на чистому папер≥ або тканин≥, очистити в≥д механ≥чних дом≥шок, ви≠сушити або зм≥шати з цукром чи медом.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ѕджоли та продукти бдж≥льництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4484 прочитано)