–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ƒемограф≥чн≥ проблеми людства

4. –ќ«ћ≤ў≈ЌЌя Ќј—≈Ћ≈ЌЌя.

–озселенн¤ Ч розм≥щенн¤ населенн¤ на територ≥њ та форми його територ≥альноњ орган≥зац≥њ у вигл¤д≥ системи поселень. ¬≥дображаЇ ¤к процес розпод≥лу й перерозпод≥лу населенн¤ на територ≥њ, так ≥ результат цього процесу у вигл¤д≥ ≥снуючоњ на даний час терито≠р≥альноњ мереж≥ поселень. –озгл¤даючи всю ≥снуючу р≥зноман≥тн≥сть розселенн¤, можна вир≥знити так≥ головн≥ й найпоширен≥ш≥ його форми:

ƒисперсне (розс≥¤не) с≥льське розселенн¤ окремими подв≥р'¤ми Ч садибами, ¤ке наближаЇ людей до м≥сць прац≥ Ч земельних д≥л¤≠нок, л≥с≥в, мисливських уг≥дь тощо. Ќайвиразн≥ш≥ приклади дисперс≠ноњ форми розселенн¤ Ч це хутори в ”крањн≥ та поселенн¤-одно-дв≥рки фермер≥в у зон≥ гомстед≥в —Ўј.

ƒисперсно-групове с≥льське розселенн¤. ¬оно Ї переважною фор≠мою с≥льського розселенн¤ у б≥льшост≥ крањн св≥ту. –озм≥ри с≥л та њх розм≥щенн¤ значно р≥зн¤тьс¤ залежно в≥д крањни.

ћ≥сто ¤к найважлив≥ша форма м≥ського розселенн¤.

ѕромислов≥ поселенн¤, ¤к≥ не Ђдорослиї до р≥вн¤ м≥ст. Ќайун≥-версальн≥шим, поширеним практично в ус≥х крањнах видом посе≠лень Ї зосередженн¤ г≥рничо-промислового населенн¤ (селища шах≠тар≥в ≥ рудокоп≥в, золотошукач≥в, роб≥тник≥в нафтопромисл≥в та буд≥≠вельних кар'Їр≥в). ƒругий масовий вид промислових поселень по≠в'¤заний з переробкою деревини, трет≥й Ч з переробкою с≥льськогос≠подарськоњ сировини.

ѕоселенн¤ службового характеру (поза м≥стами, в с≥льськ≥й м≥сцевост≥). ‘ункц≥њ службових поселень (найчаст≥ше невеликих за роз≠м≥ром) завжди вузькоспец≥ал≥зован≥. ≤сторично вони з'¤вилис¤ лише за умов розвиненого сусп≥льно-територ≥ального под≥лу прац≥.

–озселенн¤ кочових народ≥в, коли пост≥йн≥ населен≥ пункти за≠звичай в≥дсутн≥, а кочове населенн¤ маЇ лише тимчасов≥ сто¤нки Ч табори.  оч≥вництво Ч це форма розселенн¤ ≥з специф≥чним госпо≠дарським побутом.

«азначен≥ форми розселенн¤ далеко не завжди ≥снують у чисто≠му вигл¤д≥, вони часто утворюють численн≥ м≥шан≥ та перех≥дн≥ мо≠диф≥кац≥њ, характерн≥ дл¤ певних зон або район≥в. « розвитком про≠дуктивних сил форми розселенн¤ зм≥нюютьс¤, пристосовуючись до нових умов ≥ вимог житт¤.

5. ƒ≈ћќ√–ј‘≤„Ќ≤ ѕ≈–≈ƒ”ћќ¬» –ќ«ћ≤ў≈ЌЌя ѕ–ќƒ” “»¬Ќ»’ —»Ћ

” комплекс≥ передумов розм≥щенн¤ продуктивних сил демограф≥чн≥ Ї найважлив≥шою складовою частиною, бо трудов≥ ресурси Ч головна продуктивна сила. јнал≥зую≠чи вплив демограф≥чних передумов на розм≥щенн¤ продук≠тивних сил, треба брати до уваги, що населенн¤ Ч не лише виробник матер≥альних благ ≥ послуг, але ≥ њхн≥й спожи≠вач. “ому враховувати сл≥д ≥ ос≥б у працездатному в≥ц≥, ≥ д≥тей, ≥ ос≥б похилого в≥ку. Ќаселенн¤ у своњй сукупност≥ формуЇ ≥ споживчий ринок, ≥ ринок прац≥.

ƒемограф≥чн≥ передумови можна под≥лити на так≥ основн≥ структурн≥ блоки:

Ч чисельн≥сть населенн¤ крањни (рег≥ону), його дина≠м≥ка, характер в≥дтворенн¤;

Ч розм≥щенн¤ населенн¤ на територ≥њ, щ≥льн≥сть населенн¤, форми розселенн¤, м≥грац≥њ;

Ч статевов≥кова структура населенн¤, чисельн≥сть ≥ динам≥ка трудових ресурс≥в, р≥вень њхньоњ квал≥ф≥кац≥њ;

Ч структура зайн¤тост≥ населенн¤;

Ч нац≥ональний склад населенн¤;

Ч демограф≥чна пол≥тика держави.

” взаЇмод≥њ з ≥ншими передумовами й факторами розм≥щенн¤ продуктивних сил той чи ≥нший структурний блок стаЇ пров≥дним, визначальним.

„исельн≥сть населенн¤ найб≥льше впливаЇ на формуван≠н¤ контингенту трудових ресурс≥в ≥ потенц≥алу внутр≥ш≠нього ринку крањни або рег≥ону. ѕевною м≥рою вона визна≠чаЇ й розм≥р валового внутр≥шнього продукту крањни, хоча ц¤ залежн≥сть не пр¤ма: вир≥шальний вплив на цю вели≠чину справл¤ють ≥нш≥ фактори (наприклад, продуктивн≥сть прац≥).

ј проте крањна з великою к≥льк≥стю населенн¤, ¤к пра≠вило, маЇ чималий валовий внутр≥шн≥й продукт (¬¬ѕ). Ќаприклад, за цим показником ≤нд≥¤, що розвиваЇтьс¤, перевершуЇ так≥ високорозвинут≥ крањни, ¤к Ѕельг≥¤, Ќ≥дер≠ланди, Ўвейцар≥¤, Ўвец≥¤. « т≥Їњ ж причини  итай, попри нижчу продуктивн≥сть прац≥, випередив за обс¤гом вироб≠ництва Ќ≥меччину, ¬еликобритан≥ю, ‘ранц≥ю. «абезпечен≠н¤ потреб (хоча б елементарних) населенн¤ Ч найголов≠н≥ший заохочувальний мотив виробництва. ќтже, чисель≠н≥сть населенн¤ рег≥ону Ч один ≥з найважлив≥ших фак≠тор≥в формуванн¤ внутр≥шнього ринку. ≤ншим важливим фактором Ї куп≥вельна спроможн≥сть населенн¤.

јнал≥зуючи демограф≥чн≥ передумови розм≥щенн¤ про≠дуктивних сил, треба враховувати чисельн≥сть населенн¤ рег≥ону на даний момент ≥ його динам≥ку в час≥. ÷е необ≠х≥дно дл¤ визначенн¤ ц≥лоњ низки економ≥чних показник≥в:

забезпеченост≥ трудовими ресурсами на розрахунковий пер≥од, обс¤гу виробництва товар≥в народного споживанн¤, обс¤гу кошт≥в на соц≥альне забезпеченн¤, розм≥р≥в буд≥в≠ництва житла, шк≥л, л≥карень тощо. Ќав≥ть власник неве≠личкого п≥дприЇмства побутового обслуговуванн¤ повинен бодай у загальних рисах знати динам≥ку чисельност≥ населенн¤ м≥крорайону, щоб планувати свою д≥¤льн≥сть.

ј кер≥вник великих економ≥чних структур повинен мати ≥нформац≥ю про населенн¤ не лише свого рег≥ону й крањ≠ни, але й ≥нших крањн ≥, нав≥ть, усього св≥ту.

Ќа початок 1998 р. населенн¤ св≥ту с¤гнуло близько 6 млрд. чол. ” дес¤тьох найб≥льших крањнах зосереджува≠лось б≥льше половини всього св≥тового населенн¤. Ќаселенн¤ ”крањни становило 50,5 млн. чол.

ƒинам≥ка природного приросту населенн¤ рег≥ону зале≠жить в≥д р≥вн≥в народжуваност≥ й смертност≥; прир≥ст на≠селенн¤ Ч це р≥зниц¤ м≥ж к≥льк≥стю народжених ≥ помер≠лих за певний пер≥од (звичайно Ч за р≥к). ўоб дан≥ про народжуван≥сть, смертн≥сть ≥ природний прир≥ст були сп≥в-ставн≥ за р≥зними рег≥онами, њх розраховують на 1000 душ Ќаселенн¤, одержуючи в≥дпов≥дн≥ коеф≥ц≥Їнти (вони нази≠ваютьс¤ загальними);

коеф≥ц≥Їнт народжуваност≥ї

_N_

п = “ S x 1000;

коеф≥ц≥Їнт смертност≥

_M__

m = “ S x 1000;

коеф≥ц≥Їнт природнього приросту

_N Ц M

 пр = “ S x 1000,

де N Ц к≥льк≥сть народжених у рег≥он≥ (крањн≥) за пер≥од T; M Ц к≥льк≥сть померлих; S Ц середн¤ к≥льк≥сть мешканц≥в рег≥ону за пер≥од “.

якщо розраховуютьс¤ р≥чн≥ показники, то “ = 1, ≥ формули набувають прост≥шого вигл¤ду, наприклад

_N_

п = “ S x 1000;

 оеф≥ц≥Їнти природного руху обчислюютьс¤ у пром≥ле (%о). Ќароджуван≥сть Ч найдинам≥чн≥ший складник, бо саме вона впливаЇ на зм≥ну природного приросту населенн¤. «агальн≥ коеф≥ц≥Їнти народжуваност≥ прост≥ дл¤ обчис≠ленн¤, проте вони не зовс≥м точно характеризують демо≠граф≥чний процес, бо не враховують в≥кову структуру насе≠ленн¤. “очн≥ш≥ сумарн≥ коеф≥ц≥Їнти, ¤к≥ показують к≥льк≥сть д≥тей, перес≥чно народжених одн≥Їю ж≥нкою прот¤гом житт¤ (умовно Ч в≥д 15 до 50 рок≥в; методика розрахунку цього та ≥нших спец≥альних показник≥в в≥дтворен≠н¤ населенн¤ розгл¤даЇтьс¤ у курс≥ демограф≥чноњ стати≠стики).

ўоб забезпечити хоча б просте в≥дтворенн¤ населенн¤ (цебто нульовий прир≥ст), треба аби сумарний коеф≥ц≥Їнт стано≠вив 2,6. ” крањнах з високою смертн≥стю в≥н повинен бути ви≠щий, у крањнах з низькою смерт≠н≥стю (≥, в≥дпов≥дно, з б≥льшою тривал≥стю житт¤) в≥н понижу≠Їтьс¤. ¬ ”крањн≥ в≥н дор≥внюЇ 2,12; саме ст≥льки д≥тей маЇ (у середньому) народити ж≥нка прот¤гом житт¤, щоб у крањн≥ забезпечувалос¤ просте в≥дтво≠ренн¤.

Ќайвищ≥ показники наро≠джуваност≥ у крањнах, що розви≠ваютьс¤, особливо в јфриц≥. –екорд належить  ен≥њ, де су≠марний коеф≥ц≥Їнт народжува≠ност≥ становить 8,00. ¬ …ордан≥њ в≥н дор≥внюЇ 7,4, у —енегал≥ Ч 7,2, у ћексиц≥ Ч 6,2. Ќай≠нижч≥ коеф≥ц≥Їнти притаманн≥ ™вроп≥: ”горщина Ч 1,8, јвстр≥¤ Ч 1,4, ‘–Ќ Ч 1,3. ” япон≥њ цей коеф≥ц≥Їнт становить 1,7, у —ЎјЧ 1,8. “обто у розвинутих крањнах св≥ту клалась дуже напружена демограф≥чна ситуац≥¤.

ƒругою складовою частиною динам≥ки природного приросту Ї смертн≥сть. ” стор≥чч≥, що минаЇ, показник смертност≥ у ц≥лому в усьому св≥т≥ знижуЇтьс¤, особливо це пом≥тно у випадку крањн, що розвиваютьс¤. ќднак прот¤гом останн≥х дес¤тир≥ч у низькорозвинутих крањнах св≥ту в≥н почав повол≥ зростати. ” цих крањнах загальний коеф≥ц≥Їнт смертност≥ нер≥дко вищий, н≥ж у тих, що розвиваютьс¤.

ќдним з показник≥в, ¤к≥ найб≥льш точно в≥дбивають демограф≥чну ситуац≥ю в крањн≥, Ї коеф≥ц≥Їнт смертност≥! немовл¤т, цебто к≥льк≥сть д≥тей, ¤к≥ померли у в≥ц≥ до одного року в перерахунку на 1000 чол. ≤ тут ви¤вл¤Їтьс¤ що в≥н найнижчий в економ≥чно розвинен≥ших крањнах.

–≥вень смертност≥ населенн¤ безпосередньо впливаЇ на середню тривал≥сть житт¤. ¬еличина середньоњ тривалост≥ житт¤ показуЇ, в ¤кому в≥ц≥ у середньому вмиратимуть люди, ¤к≥ народились на момент розрахунку ¤кщо прот¤гом усього подальшого њхнього житт¤ р≥вень смертност≥ будь-¤кому в≥ц≥ залишитьс¤ таким самим, ¤к ≥ на момент розрахунку.

ѕоказники народжуваност≥ й смертност≥, ¤к вже йшлос¤, визначають динам≥ку природного приросту населенн¤м.  оеф≥ц≥Їнт природного приросту в св≥т≥ дос¤г максимуму (20,6%о) у друг≥й полових ш≥стдес¤тих рок≥в. ѕот≥м в≥н почав знижуватись ≥ наприк≥нц≥ в≥с≥мдес¤тих рок≥в стано≠вив 16,1%0.

Ќайнижч≥ показники приросту властив≥ Ївропейським крањнам. ” де¤ких крањнах (¤к-от ”горщина, Ѕолгар≥¤, Ќ≥≠меччина, –ос≥¤) показник в≥д'Їмний. ¬ 1996 р. коеф≥ц≥Їнт приросту дл¤ ”крањни становив Ч 6,1%о.

Ќайвищ≥ коеф≥ц≥Їнти природного приросту спостер≥гаютьс¤ у крањнах јфрики й Ѕлизького —ходу, перевищуючи де-не-де 35Ч40%о.

’арактер в≥дтворенн¤ населенн¤ безпосередньо впливаЇ на його статевов≥кову структуру. ќсобливе значенн¤ маЇ  онтингент ос≥б працездатного в≥ку.

„астка ос≥б працездатного в≥ку в економ≥чно розвинутих крањнах вища, н≥ж у тих, що розвиваютьс¤. ўодо економ≥ки Ч це позитивний факт. ƒемограф≥чне навантажен≠н¤ на працездатне населенн¤ тут менше, бо менша частка непрацездатних покол≥нь, ¤к≥ потребують соц≥альноњ п≥дтримки. ¬исловлюючись мовою статистики: ¤кщо в ”крањн≥ на одного працюючого припадаЇ 0,6 утриманц≥в, то у  ен≥њ Ч 1,2.

1	2	3	4	5

Ќазва: ƒемограф≥чн≥ проблеми людства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (14772 прочитано)