–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ƒемограф≥чн≥ проблеми людства

≤ «алежно в≥д демограф≥чноњ ситуац≥њ у крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ певна демограф≥чна пол≥тика Ч комплекс соц≥ально-економ≥чних заход≥в, за допомогою ¤ких ур¤д скеровуЇ ц≥ процеси у потр≥йному напр¤мку. ÷≥л≥ демограф≥чноњ пол≥тики можуть бути д≥аметрально протилежн≥.

¬ ус≥х крањнам ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јмерики, у япон≥њ та де¤ких ≥нших проводитьс¤ пол≥тика, скерована на зб≥льшенн¤ природного приросту населенн¤. ƒл¤ цього Ї два шл¤хи: заохоченн¤ народжуваност≥ через наданн¤ р≥зних п≥льг родинам, ¤к≥ мають д≥тей, ≥ зниженн¤ смертност≥ за рахунок покращенн¤ соц≥ального забезпеченн¤ та медич≠ного обслуговуванн¤. як правило, в економ≥чно розвину≠тих крањнах застосовують обидва методи п≥двищенн¤ при≠родного приросту. јле треба в≥дзначити, що одноразов≥ вкладенн¤ у п≥льги на п≥двищенн¤ народжуваност≥ дадуть ефект не ран≥ше, н≥ж через 15Ч20 рок≥в, а тому демогра≠ф≥чна пол≥тика маЇ бути довготерм≥новою.

” б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤, а також у  итањ, демограф≥чна пол≥тика скерована на зниженн¤ природно≠го приросту населенн¤. “ут п≥льги надаютьс¤ с≥м'¤м, ¤к≥ св≥домо обмежують к≥льк≥сть д≥тей.  р≥м того, ведетьс¤ пропаганда малоњ с≥м'њ у засобах масовоњ ≥нформац≥њ та ≥ншими шл¤хами. ”  итањ, наприклад, запроваджено м≥н≥≠мальний в≥к дл¤ реЇстрац≥њ шлюбу: 22 роки дл¤ чолов≥к≥в ≥ 20 рок≥в дл¤ ж≥нок. —≥м'њ, що мають понад двох д≥тей, сплачують 10%-й податок на зароб≥тну плату.

ƒемограф≥чна пол≥тика в ”крањн≥ скерована на п≥дви≠щенн¤ природного приросту населенн¤ за рахунок наро≠джуваност≥. ƒл¤ цього матер¤м, ¤к≥ народжують дитину, надаютьс¤ допомоги, додаткова в≥дпустка тощо.

6. √ЋќЅјЋ№Ќ≤ ѕ–ќЅЋ≈ћ» «јЅ≈«ѕ≈„≈ЌЌя ∆»“™ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤ “ј я ќ—“≤ ∆»““я Ћёƒ»Ќ».

Ући Ц народ ЕФ Ц з цих сл≥в розпочинаютьс¤ тексти багатьох демократичних держав. “им самим п≥дкреслюЇтьс¤, що основною ц≥нн≥стю. “≥Їњ чи ≥ншоњ держави Ї людина. ѕри цьому, чимало проблем, ¤к≥ постають перед державою, долаютьс¤ заради людини Ц збереженн¤ њњ свобод, добробуту та ¤кост≥ њњ житт¤.

ўодн¤ населенн¤ «емл≥ зб≥льшуЇтьс¤ на чверть м≥льйона чолов≥к. « 50-х до початку 90-х рок≥в ’’ ст. к≥льк≥сть населенн¤ св≥ту подвоњлась, а його частка, ¤ка проживаЇ у найб≥дн≥ших рег≥онах св≥ту Ц крањнах, що розвиваютьс¤, та аграрних постсоц≥ал≥стичних крањнах - вже дос¤гла 3/4 св≥тового показника. ≤ хоча пом≥тна тенденц≥¤ до зниженн¤ темп≥в природного приросту населенн¤ на «емл≥, к≥льк≥сть його у крањнах, що розвиваютьс¤, продовжуЇ зростати вищими темпами, н≥ж в економ≥чно розвинутих крањнах. «а цим криЇтьс¤ низка глобальних проблем, ¤ка маЇ бути розв'¤зана, аби забезпечити умови життЇд≥¤льност≥ людини ≥ г≥дну ¤к≥сть њњ житт¤. ≤ ¤кими б вражаючими не були усп≥хи економ≥чно розвинутих крањн добробут людства ≥ безпека св≥ту в ц≥лому залежать в≥д усп≥х≥в економ≥чного ступу вс≥х держав св≥ту, в тому числ≥ крањн, що розвиваютьс¤.

ўе наприк≥нц≥ XVIII ст. св¤щеник ћальтус виклав теор≥ю, зг≥дно з ¤кою населенн¤ «емл≥ зростаЇ швидше, н≥ж виробництво продовольства з ус≥ма злов≥сним насл≥дками, що з цього випливають. Ќа щаст¤, житт¤ останн≥х двох стол≥ть не п≥дтвердило ц≥Їњ теор≥њ; виробництво продовольства, не кажучи вже про виробництво взагал≥, зростало швидше, н≥ж зб≥льшувалос¤ населенн¤. ѕрот¤гом XX ст. в економ≥чно розвинутих крањнах природний прир≥ст був досить низький, а Ђдемограф≥чний вибухї першоњ половини XX ст. у б≥льшост≥ рег≥он≥в вже п≥шов на спад. ќсновними чинниками, що стримали темпи зростанн¤ населенн¤ св≥ту стали процеси ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та урбан≥зац≥њ, ¤к≥ поступово охопили вс≥ рег≥он планети. ¬ ц≥лому, оц≥нюючи ситуац≥ю, необх≥дно зважити на так≥ особливост≥.

ѕо-перше, демограф≥чн≥ проблеми в р≥зних крањнах мають своњ особливост≥. √оловн≥ з них, наприклад, в ”крањн≥ не зб≥гаютьс¤, з одного боку, з проблемами ‘ранц≥њ, з другого Ч з проблемами ™гипту, ≈ф≥оп≥њ або “ањланду, хоча вс≥ ц≥ крањн≥ мають майже однакову к≥льк≥сть населенн¤. ƒл¤ крањн, що розвиваютьс¤, попри вс≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ними, сп≥льними Ї необх≥дн≥сть зменшенн¤ приросту населенн¤, пол≥пшенн¤ здоров'¤ та харчуванн¤ людей, л≥кв≥дац≥¤ б≥дност≥ та технолог≥чноњ в≥дсталост≥. ¬ економ≥чно розвинутих крањнах цих складностей немаЇ, але натом≥сть гостро сто¤ть проблеми в≥дверненн¤ еколог≥чноњ кризи та збалансованост≥ викорис≠танн¤ робочоњ сили. ј в де¤ких постсоц≥ал≥стичних крањнах (≥ в ”крањн≥ зокрема) до цього додались проблеми необх≥дност≥ духовного та ф≥зичного в≥дродженн¤ нац≥њ.

ѕо-друге, законом≥рност≥ процесу сучасного св≥тового демограф≥чного переходу дають змогу прогнозувати певну стаб≥л≥зац≥ю у в≥дтворенн≥ населенн¤ в XXI ст., а техн≥чн≥ ≥ технолог≥чн≥ можливост≥ сучасного господарства уможливл¤ть дос¤гнен≠н¤ достатн≥х середн≥х св≥тових показник≥в забезпеченн¤ земл¤н продовольством та ≥ншими засобами дл¤ житт¤. ƒл¤ цього Ї вс≥ п≥дстави. ћожливост≥ зб≥льшенн¤ ви≠робництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ далеко не вичерпан≥. Ўл¤хи до цього в≥дом≥ ≥ ц≥лком дос¤жн≥. ÷е:

п≥двищенн¤ родючост≥ грунт≥в, що пов'¤зано з усп≥хами агромел≥орац≥њ та агрох≥м≥њ;

п≥двищенн¤ б≥олог≥чноњ продуктивност≥ с≥льськогосподарських культур шл¤≠хом упровадженн¤ дос¤гнень с≥льськогосподарськоњ генетики ≥ селекц≥њ;

виведенн¤ продуктивн≥ших пор≥д св≥йськоњ худоби;

ефективн≥ше використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ дл¤ фотосинтезу орган≥чноњ маси та впровадженн¤ генноњ ≥нженер≥њ;

п≥двищенн¤ б≥олог≥чноњ продуктивност≥ —в≥тового океану та широке впрова≠дженн¤ аквакультури.

Ћюдство маЇ величезн≥ ще не використан≥ можливост≥ в галуз≥ енергетики. ¬же тепер багато крањн св≥ту стали на шл¤х переходу в≥д енергетики, що ба≠зуЇтьс¤ на застосуванн≥ обмежених паливних ресурс≥в (нафта, газ, вуг≥лл¤) до енергетики, що ор≥Їнтована на використанн¤ практично невичерпних енерго≠нос≥њв - ¤дерноњ енерг≥њ, енерг≥њ —онц¤, в≥тру, води, тепла «емл≥. « огл¤ду на це, вже в перш≥й половин≥ XXI ст. стримуючим чинником розвитку енергетики ста≠не не нестача енергонос≥њв, а загроза ще б≥льшого теплового забрудненн¤ атмо≠сфери надпотужними електростанц≥¤ми. “о ж проблема впровадженн¤ енерго≠збер≥гаючих технолог≥й нин≥ й надал≥ залишаЇтьс¤ актуальною.

≈коном≥чне зростанн¤ супроводжуватиметьс¤ спорудженн¤м нового житла та нарощуванн¤м техн≥чних потужностей виробництва. ≤ тут наука ≥ техн≥ка готов≥ за≠безпечити людство сучасними ≥ндустр≥альними технолог≥¤ми, ¤к≥ застосовуютьс¤ у м≥стобуд≥вництв≥; сучасними транспортними засобами, ¤к≥ у вс≥х сферах природного середовища - на суходол≥, на вод≥, в пов≥тр≥, а з часом ≥ в космос≥ Ђзвужуютьї св≥т ≥ робл¤ть ближчими ≥ доступн≥шими вс≥ куточки планети; комп'ютерами та но≠вими ≥нформац≥йними та комун≥кац≥йними системами, ¤к≥ активно впроваджують≠с¤ в ус≥ сфери виробництва ≥ побуту, фактично вже л≥кв≥дували бар'Їр просторово≠го розриву в комун≥кац≥¤х ≥ передач≥ ≥нформац≥њ.

–еал≥зувати перел≥чен≥ можливост≥ на благо людства можна за умови, що робо≠та зд≥йснюватиметьс¤ осв≥ченими, ф≥зично здоровими ≥ в≥льними людьми, ¤к≥ бу≠дуть забезпечен≥ сучасними умовами життЇд≥¤льност≥ (харчуванн¤, од¤г, житло, до≠ступ до ≥нформац≥њ тощо). ќтже, постаЇ проблема ¤кост≥ житт¤ людини.

ƒобробут ≥ розвиток сусп≥льства взаЇмопов'¤зан≥. ¬же давно пом≥чено, що здо≠ров'¤, ф≥зична та розумова сила народу Ї запорукою його економ≥чного багатства. ¬одночас, коли людина розпор¤джатиметьс¤ матер≥альним багатством розумно, то це спри¤тиме пол≥пшенню здоров'¤, ф≥зичноњ, розумовоњ та моральноњ сили людськоњ сп≥льноти. ÷¤ взаЇмопов'¤зан≥сть визначаЇтьс¤ взаЇмод≥Їю багатьох компонент≥в: ба≠гатствами природи ≥ багатствами, створеними людськими руками, станом здоров'¤ на≠селенн¤, р≥внем його осв≥ти та культури, ¤кий у крањнах з р≥зним р≥внем розвитку економ≥ки неоднаковий.

ѕ≥д час розрахунк≥в показник≥в ¤кост≥ житт¤ крањн ≥ територ≥й беруть до уваги так≥ показники: розм≥ри ¬¬ѕ на душу населенн¤ (¤к уособленн¤ багатст≠ва та добробуту), середньостатистичну тривал≥сть житт¤ населенн¤ (в≥ддзерка≠ленн¤ стану здоров'¤ ≥ ф≥зичноњ сили) та р≥вень осв≥ти населенн¤ (стан культури ≥ науки) (табл. 2).

як видно ≥з таблиц≥, м≥ж крањнами ≥ рег≥онами св≥ту Ї значн≥ в≥дм≥нност≥ в ¤кост≥ житт¤. ÷е змушуЇ замислитис¤ над тим, ¤ке непросте коло проблем маЇ розв'¤зати людство на шл¤ху до сп≥льного процв≥танн¤ ≥ злагоди.

7.1 ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≤ —ќ÷≤јЋ№Ќ≤ ѕ–ќЅЋ≈ћ».

ѕроцес взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи д≥йшов такоњ к≥льк≥сноњ ≥ ¤к≥сноњ меж≥, коли виник феномен взаЇмод≥њ всього людського сусп≥льства з вс≥Їю природою планети. Ќауково-техн≥чна революц≥¤ привела з одного боку, до формуванн¤ у людства всеохоплюючоњ системи знань ≥ технолог≥й, з другого Ц до зб≥льшенн¤ антропогенного впливу на природу. —формувалис¤ складн≥ господарськ≥ системи, вплив ¤ких поширюЇтьс¤ на весь св≥т. як результат Ц зростаЇ взаЇмозв¤зок ≥ взаЇмозалежн≥сть господарського житт¤ крањн ≥ природи св≥ту. —утн≥сть цих процес≥в ≥ ¤вищ породжуЇ глобальн≥ проблеми, що стосуютьс¤ всього людства. ¬они охоплюють вс≥ аспекти в≥дносин м≥ж державами св≥тового сп≥втовариства, м≥ж сусп≥льством ≥ природою, формуванн¤ умов життЇд≥¤льност≥ людства. √лобальн≥ проблеми вимагають ≥ глобальних р≥шень. ƒл¤ цього необх≥дне широке сп≥вроб≥тництво ≥ координац≥¤ зусиль всього людства в р≥зних сферах: пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й, науков≥й, осв≥т¤нськ≥й.

Ќауковц≥ нал≥чують к≥лька дес¤тк≥в проблем, ¤к≥, за своЇю всеос¤жн≥стю можна вважати глобальними.

7.2. ѕ–ќЅƒ≈ћј «Ѕ≈–≈∆≈ЌЌя ћ»–” Ќј «≈ћЋ≤.

ѕроблема збереженн¤ миру на «емл≥ Ц найважлив≥ша, оск≥льки п≥д час виникненн¤ в≥йськового конфл≥кту у св≥т≥, нашпигованому ¤дерною зброЇю та ¤дерними технолог≥¤ми, вс≥ ≥нш≥ проблеми втрачають сенс. Ќеможлив≥сть обмеженого впливу ¤дерного ≥нциденту на довк≥лл¤ ¤скраво продемонструвала катастрофа на „орнобильськ≥й ј≈— (1986 р.).

∆орстока реальн≥сть пол¤гаЇ в тому, що н≥коли ще в ≥стор≥њ людства не накопичувалас¤ така к≥льк≥сть смертоносноњ зброњ. ѓњ досить, щоб к≥лька раз≥в знищити все живе на земл≥, або й саму планету.

Ќа початку 90-х рр. крањни св≥ту витрачали на в≥йськов≥ потреби понад 1 трлн. дол. Ќа р≥к. ÷е дор≥внювало обс¤гу роботи всього св≥тового ринку послуг або ж величин≥, що сп≥вм≥рна з третиною обороту св≥товоњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. ћайже половина кошт≥в на в≥йськов≥ потреби у св≥т≥ витрачають дв≥ крањни Ц —Ўј –ос≥¤. ¬ де¤ких державах в≥йськов≥ витрати перевищують 1/10 њх ¬¬ѕ. ÷е насамперед т≥ крањни, ¤к≥ пост≥йно вт¤гнут≥ у в≥йськове протисто¤нн¤ ( Ќƒ–, б≥льш≥сть держав з зони ѕерськоњ затоки.). „имало небагатих за доходами на душу населенн¤ крањни св≥ту вкладають у в≥йськову сферу кошт≥в б≥льше, н≥ж у соц≥альну сферу ( итай, ѕакистан, ≤ран, ≤рак, —ир≥¤,  уба, ¬'Їтнам). Ќа задоволенн¤ попиту на воЇнн≥ товари та послуги, за оц≥нкою в ёЌ≈— ќ, працюЇ 50 млн. чол, в розробках в≥йськового характеру беруть участь п≥вм≥льйона вчених та конструктор≥в, або 1/5 науковц≥в св≥ту.

ќсобливо велику небезпеку становл¤ть арсенали ¤дерноњ зброњ. Ќа сьогодн≥ ¤дерна збро¤ зосереджена в 5 державах св≥ту (пост≥йних член≥в –ади Ѕезпеки ќќЌ Ц —Ўј, –ос≥њ, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ,  итаю). ѕерш≥ дв≥ мають к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч ¤дерних зар¤д≥в, решта Ц в межах 1 тис¤ч≥ ¤дерних зар¤д≥в кожна. ÷¤ збро¤ може бути доставлена до ц≥л≥ за допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаютьс¤ з стац≥онарних установок або ракетами середнього рад≥усу д≥њ, моб≥льних установок, ракетами з надводних та п≥дводних корабл≥в в≥йськово-морських флот≥в, бомбардувальниками, ¤к≥ несуть ¤дерн≥ бомби.

Ѕезумовно, ¤кщо би людство скоротило витрати на в≥йськов≥ потреби ≥ п≥шло по шл¤ху ¤дерного роззброЇнн¤ планета «емл¤ стала б б≥льш спок≥йним м≥сцем дл¤ житт¤. „и можна розраховувати на под≥бн≥ кроки? Ќа щаст¤, наприк≥нц≥ ’’ ст. м≥жнародна обстановка у св≥т≥ поступово зм≥нюЇтьс¤ в≥д конфронтац≥њ до взаЇморозум≥нн¤ ≥ сп≥вроб≥тництва. ” 1988 р. м≥ж —Ўј ≥ —–—– була укладена угода про л≥кв≥дац≥ю ракет середнього рад≥усу д≥њ. ” 1994 р. ”крањна перша серед крањн св≥ту в≥дмовилас¤ в≥д ¤дерноњ зброњ (на час проведенн¤ ц≥Їњ акц≥њ вона мала трет≥й за потужн≥стю у св≥т≥ ¤дерний арсенал). ядерна збро¤ була виведена також з  азахстану ≥ Ѕ≥лорус≥.

Ќа жаль, на планет≥ все ще збер≥гаютьс¤ точки потенц≥йних м≥жнародних або м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в. “≥льки в≥д зак≥нченн¤ ≤≤ св≥товоњ в≥йни до початку 90-х рр. в≥дбулос¤ понад 30 м≥жнародних та близько 90 м≥жнародно-державних конфл≥кт≥в, в ¤ких загинуло дес¤тки м≥льйон≥в людей. ≤ ¤кщо м≥жнародн≥ конфл≥ктах сп≥вв≥дношенн¤ загиблих цив≥льних та в≥йськових приблизно р≥вне, то громад¤нських та нац≥ональних-визвольних в≥йнах цив≥льного населенн¤ гине втрич≥ б≥льше, н≥ж в≥йськових.

” 80-90-т≥ рр. ’’ ст. продовжувались в≥йськов≥ конфл≥кти на Ѕлизькому —ход≥ та в район≥ ѕерськоњ затоки, не вщухали в≥йна в јфган≥стан≥, сутички в ≤ндокитањ, Ћатинськ≥й јмериц≥, громадськ≥ в≥йни в —х≥дн≥й (≈ф≥оп≥¤, —удан, —омал≥), ѕ≥вденн≥й та ÷ентральн≥й (јнгола, ћозамб≥к, Ѕурунд≥, ƒемократична –еспубл≥ка  онго) јфриц≥, на терен≥ колишньоњ ёгослав≥њ та просторах —Ќƒ ( арабах, јбхаз≥¤, „ечн¤, ѕридн≥стров'¤, “аджикистан).

ќтже, проблема збереженн¤ миру на «емл≥ залишаЇтьс¤ гострою ≥ його дос¤гненн¤ можливе за умови взаЇмопорозум≥нн¤ всеб≥чного порозум≥нн¤. ¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми Ц найважлив≥ша передумова дл¤ розв'¤зуванн¤ ≥нших глобальних проблем людства, насамперед проблему економ≥чного розвитку.

7.3. «јЅ≈«ѕ≈„≈ЌЌя ѕќ—“”ѕјЋ№Ќќ√ќ ≤ ѕ–ќѕќ–÷≤…Ќќ√ќ –ќ«¬»“ ” √ќ—ѕќƒј–—“¬ј —¬≤“”.

«абезпеченн¤ поступального ≥ пропорц≥йного розвитку господарства св≥ту Ц одна з важливих проблем, що стоњть перед людством.

ƒо середини 90-х рр. розрив у р≥вн¤х прибутк≥в на душу населенн¤ м≥ж економ≥чно розвинутими крањнами та крањнами, що розвиваютьс¤, був чималим, незважаючи на те, що за останн≥ п≥встол≥тт¤ багато крањн, що розвиваютьс¤, дос¤гли значного прогресу: зросли њх прибутки, розпочалас¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, дос¤гнуто усп≥х≥в у галуз¤х охорони здоров'¤ та осв≥ти. ¬ багатьох крањнах јз≥њ та јфрики економ≥чний стан такий, ¤ким в≥н був у крањнах «ах≥дноњ ™вропи на початку стол≥тт¤ або перед ≤≤ св≥товою в≥йною. ѕроте перес≥чн≥ економ≥чн≥ показники Ц на крайн≥х полюсах багатства (розвинут≥ крањни Ц ¬¬ѕ на душу населенн¤ становить понад 20 тис. дол. на р≥к) ≥ б≥дност≥ (крањни, що розвиваютьс¤, в≥дпов≥дно Ц менш ¤к 200 дол. на р≥к) Ц в≥др≥зн¤ютьс¤ в 100 раз≥в! ѕри цьому в де¤ких крањнах останн≥м часом в≥дставанн¤ нав≥ть зб≥льшилос¤. —в≥товий прогрес все ще обминаЇ четверту частину людства. —итуац≥¤ Ї особливо драматичною з огл¤ду на те, що, за рахунками розвитку, на меж≥ ’’ ≥ ’’≤ ст. понад 9/10 приросту робочоњ сили припадатиме на крањни, що розвиваютьс¤.

Ќаприк≥нц≥ ’’ ст. глобальна проблема в≥днайденн¤ пропорц≥йност≥ економ≥чного розвитку така ж сама актуальна дл¤ постсоц≥ал≥стичних крањн з перех≥дною економ≥кою (в тому числ≥ й дл¤ ”крањни).

„и можливе подоланн¤ диспропорц≥њ в р≥вн¤х розвитку св≥тового господарства? ≈коном≥чний розвиток крањн св≥ту впродовж останн≥х двох стол≥ть доводить, що ефективна перебудова господарства окремоњ крањни, швидкий його розвиток Ї можливими.

ќсь приклад з ≥стор≥њ. –озорена з поруйнованими м≥стами крањна, заводи ¤коњ сто¤ть, а зубож≥ле населенн¤ аби прожити торгуЇ та гендлюЇ. ѕродовольчих ≥ промислових ресурс≥в Ц обмаль. Ќафти Ц немаЇ, товари держави на св≥товому ринку не конкурентноздатн≥, а крањни Ц сус≥ди вже стали на шл¤х ≥ндустр≥альноњ перебудови. «давалось би Ц повна безнад≥¤. ўо собою ¤вл¤Ї ц¤ крањна на при к≥нц≥ ’’ ст..

ѕриклад≥в радикальних економ≥чних перетворень окремих держав на шл¤ху розвитку цив≥л≥зац≥њ чимало. ≈коном≥ка б≥льшост≥ сучасних економ≥чно розвинутих крањн перебувала свого часу на досить низькому р≥вн≥ розвитку: —Ўј,  анада, јвстрал≥¤ розпочинали розбудову своЇњ економ≥ки на неосвоЇних земл¤х нових континент≥в. япон≥¤ в останн≥й чверт≥ ’≤’ ст. розпочала розбудову ≥ндустр≥альноњ держави на островах, ¤к≥ стол≥тт¤ми до цього були в стан≥ ≥зол¤ц≥њ в≥д св≥ту. Ђƒалекосх≥дн≥ тигриї розбудували сучасне господарство, розпочавши майже з нул¤.

як≥ ж перебудови визначають усп≥х руху в≥д в≥дсталост≥ до прогресу?

Ѕезумовно, першою з них Ї виб≥р шл¤ху соц≥ально-економ≥чних перетворень, на ¤кому держава маЇ визначити свою стратег≥ю економ≥чноњ пол≥тики ≥ створити р≥зн≥ механ≥зми њњ реал≥зац≥њ. ƒосв≥д св≥дчить, що першою перебудовою розвитку Ї затрати на осв≥ту та п≥дготовку кадр≥в. ќднак головним питанн¤м економ≥чноњ пол≥тики Ї в≥д регулюванн¤ взаЇмод≥њ держави й ринку, кругооб≥гу товар≥в, ресурс≥в, кап≥талу. ƒержава, ¤ка добираЇ ринков≥ в≥дносини з основою розвитку своЇњ економ≥ки, формуЇ певну модель у систем≥ власност≥ в крањн≥ (виб≥р сп≥вв≥дношенн¤ державноњ та приватноњ власност≥, проведенн¤ приватизац≥њ) створюЇ ефективну законодавчу базу господарськоњ д≥¤льност≥ та системи правл≥нн¤, дбаЇ про забезпеченн¤ соц≥альних потреб та охорону довк≥лл¤. ќтже, створюютьс¤ умови, за ¤ких пробивн≥ сили мають змогу нарощувати продуктивн≥сть прац≥, кап≥талу, земл≥.

ƒругою передумовою Ї реал≥зац≥¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, на ¤кий, у свою чергу, впливають ≥стор≥¤, культура, осв≥та наука. „ерез сусп≥льний под≥л прац≥ та механ≥зми ≥нвестуванн¤ здобутки науково-техн≥чного прогресу перетворюютьс¤ у ф≥зичний (споруди, машини, устаткуванн¤) та людський або ≥нтелектуальний кап≥тал. ” ’’ ст. залученн¤ нових та найнов≥ших технолог≥й дало змогу багатьом крањнам використовувати своњ економ≥чн≥ ресурси набагато продуктивн≥ше, н≥ж будь-коли в ≥стор≥њ ≥ дос¤гти р≥зкого зб≥льшенн¤ виробництва за пор≥вн¤но коротк≥ пер≥оди. так, ¤кщо пер≥од першоњ промисловоњ революц≥њ (’≤’ ст.) подвоЇнн¤ обс¤гу виробництва на душу населенн¤ у ¬еликобритан≥њ було дос¤гнуто б≥льш ¤к за п≥встол≥тт¤, а в —Ўј Ц за 46 рок≥в, то в друг≥й половин≥ ’’ ст. такого самого результату япон≥¤, –еспубл≥ка  оре¤ ≥  итай дос¤гли за 10-12 рр. економ≥чного розвитку.

“ретьою передумовою Ї ≥нтеграц≥¤ у св≥тове господарство. ≈фективний економ≥чний розвиток стаЇ можливим, коли в≥льний рух товар≥в, кап≥талу, науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ спри¤Ї економ≥чному зростанню вс≥х крањн св≥ту. “ак, п≥д час промисловоњ революц≥њ у ’≤’ ст. у процес≥ взаЇмод≥њ Ђп≥дн¤лосьї господарство крањн ™вропи, а в наш час так≥ крањни, ¤к япон≥¤, —Ўј, Ђдалекосх≥дн≥ тигри завд¤ки обм≥ну товарами, технолог≥¤ми ≥ кап≥талом стали головними д≥йовими особами на св≥товому ринку.

ќтже, проблема забезпеченн¤ поступального ≥ пропорц≥йного розвитку господарства св≥ту, окремих його крањн маЇ глобальний характер, оск≥льки њњ неможливо розв'¤зати без взаЇмод≥њ вс≥х учасник≥в св≥товоњ сп≥льноти ≥ використанн¤ механ≥зм≥в м≥жнародного под≥лу прац≥.

8. ¬исновок____________________

”складненн¤ процес≥в взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, вплив науково-техн≥чноњ революц≥њ на розвиток сусп≥льства, формуванн¤ св≥тових макроеконом≥чних процес≥в, по≠силенн¤ взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмозалежност≥ господарського та пол≥тичного житт¤ крањн ≥ народ≥в св≥ту набули планетарних масштаб≥в ≥ породжують низку глобальних проблем.

«-пом≥ж м≥жнародних соц≥альних проблем найважлив≥шою Ї проблема збережен≠н¤ миру на «емл≥. ¬ св≥т≥ накопичено багато смертоносноњ зброњ, в тому числ≥ ¤дерноњ, збер≥гаютьс¤ чинники, що стимулюють витрати на в≥йськов≥ потреби, продовжуютьс¤ м≥жнародн≥ та м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти. ƒос¤гненн¤ миру в усьому св≥т≥ можливе т≥льки за умови взаЇморозум≥нн¤ ≥ всеб≥чного сп≥вроб≥тництва крањн ≥ народ≥в св≥ту.

ћ≥жнародна соц≥альна проблема забезпеченн¤ поступального ≥ пропорц≥йного розвитку сусп≥льства породжена величезними диспропорц≥¤ми в розвитку госпо≠дарства св≥ту. ѕосиленн¤ темп≥в економ≥чного розвитку необх≥дн≥ не т≥льки дл¤ крањн, що розвиваютьс¤, й дл¤ багатьох постсоц≥ал≥стичних держав. «апорукою усп≥ху њњ розв'¤занн¤ Ї правильний виб≥р шл¤ху економ≥чних реформ, спр¤мованих на побудову ринкового господарства, реал≥зац≥ю дос¤гнень науково-техн≥чного про≠гресу та ≥нтеграц≥ю господарства т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни в св≥тове господарство.

—еред глобальних еколог≥чних проблем найважлив≥шою Ї проблема загрози еколог≥чноњ кризи. як негативний насл≥док антропогенних вплив≥в на географ≥чну оболонку, окреслились наростанн¤ таких зм≥н глобального характеру, ¤к≥ можуть призвести до незворотних ¤вищ у б≥осфер≥. Ќайлог≥чн≥ший шл¤х в≥дверненн¤ еко≠лог≥чноњ кризи пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ рац≥онального використанн¤ природи.

√лобальн≥ еколог≥чн≥ проблеми мають економ≥чний, соц≥альний та техн≥чний ас≠пекти. ÷е стосуЇтьс¤, наприклад, проблем рац≥онального використанн¤ м≥неральних ресурс≥в у промисловост≥, розвитку енергетики, використанн¤ земельних ресурс≥в ≥ виробництва продовольства, використанн¤ ресурс≥в —в≥тового океану.

√лобальн≥ проблеми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ ≥ ¤кост≥ житт¤ людини виплива≠ють з усв≥домленн¤ того, що вона Ї головною ц≥нн≥стю планети «емл¤. “ому пор¤д ≥з упор¤дкуванн¤м ≥ стаб≥л≥зац≥Їю демограф≥чних процес≥в людство маЇ вир≥шити пробле≠ми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ (продовольство, житло, енерг≥¤, знар¤дд¤ прац≥ то≠що) та ¤кост≥ житт¤ людини (добробут, осв≥та, культура, охорона здоров'¤ та ≥н.).

9. Ћ≤“≈–ј“”–ј.

Ѕ.ѕ.яценко У≈коном≥чна ≥ соц≥альна географ≥¤ св≥туФ кињв Ујрт≈кФ 1997

¬.¬. овалевський, ќ.Ћ.ћихайлюк, ¬.‘.—еменова Ђ–озм≥щенн¤ продукивних силї  ињв, Ђ«нанн¤ї 1998 р.

 ачан ™.ѕ. У≈коном≥чна ≥ соц≥альна географ≥¤ св≥туФ “ерноп≥ль УјстонФ 1999 р.

—.≤.ƒорогунцов У–озм≥щенн¤ продуктивних силФ  ињв, 1999 р.

—оц≥ально-економ≥чна географ≥¤ св≥ту/ за редакц≥Їю ќ.≤.Ўабл≥¤ Ц Ћьв≥в: У—в≥тФ 1994 р.

ћасл¤к ѕ.ќ., ќл≥йник я.Ѕ. √еограф≥¤ - навчальний пос≥бник Ц  ињв: У«нанн¤Ф, 1998 р.

ћасл¤к ѕ.ќ., Ўищенко ѕ.√. √еограф≥¤ св≥ту Ц  ињв: У«од≥ак-≈коФ 1998

«аставний ‘.ƒ. √еограф≥¤ св≥ту Ц Ћьв≥в: У—в≥тФ, 1994 р.

«аставний ‘.ƒ. ‘≥зична географ≥¤ св≥ту Ц Ћьв≥в: У—в≥тФ, 1996 р.

—иротенко ј.…., „ернов Ѕ.ќ. √еограф≥¤ св≥ту Ц  ињв: УЅлагов≥стФ р.
“аблиц¤ 1. ѕриродний рух населенн¤ де¤ких крањн св≥ту

(на 1000 чолов≥к).

1	2	3	4	5

Ќазва: ƒемограф≥чн≥ проблеми людства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (14772 прочитано)