–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ≈нергозбер≥гаюч≥ технолог≥њ

«а даними даноњ таблиц≥ можна спостер≥гати зменшенн¤ рентабельност≥ за рахунок зм≥ни вс≥х елемент≥в затрат, за вин¤тком матер≥альних затрат ≥ ≥нших витрат, зм≥на ¤ких привела до зб≥льшенн¤ рентабельност≥. ¬ основному зниженн¤ рентабельност≥ в≥дбулос¤ за рахунок зм≥ни основних виробничих фонд≥в ≥ Ќќ«, а також таких статей витрат ¤к амортизац≥¤, ≥ в≥драхуванн¤ на соц≥альн≥ заходи.

Ќа основ≥ проведеного анал≥зу можна зробити висновок, що становище п≥дприЇмства пог≥ршуЇтьс¤. « одного боку на п≥дприЇмств≥ знизивс¤ обс¤г виробництва продукц≥њ на 67%, з ≥ншого знизивс¤ р≥вень рентабельност≥ ≥ ¤к≥сн≥ показники використанн¤ ресурс≥в. ¬се це веде до пог≥ршенн¤ ф≥нансового становища п≥дприЇмства ≥ змусить його розробл¤ти ≥нш≥ форми орган≥зац≥њ виробництва, рац≥онального використанн¤ матер≥альних ≥ трудових ресурс≥в, впроваджувати нов≥ технолог≥њ ≥ т.п.

3.ѕриродн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥ передумови становленн¤ “зќ¬ У ≤“≈ ќ У.

ћожна вид≥лити так≥ елементи економ≥чного механ≥зму природокористуванн¤:

плата за користуванн¤ природними ресурсами;

система економ≥чного стимулюванн¤ природоохоронноњ д≥¤льност≥;

плата за забрудненн¤ навколишнього середовища;

створенн¤ ринку природних ресурс≥в;

вдосконаленн¤ ц≥ноутворенн¤ з урахуванн¤м еколог≥чного фактору, особливо на продукц≥ю природоексплуатуючих галузей;

еколог≥чн≥ фонди;

еколог≥чн≥ програми;

продаж прав на забрудненн¤;

система Узастава Ц поверненн¤Ф;

еколог≥чне страхуванн¤.

Ќа основ≥ економ≥чних оц≥нок маЇ вводитис¤ платн≥сть природокористуванн¤.

¬веденн¤ платного природокористуванн¤ маЇ спри¤ти б≥льш адекватному врахуванню еколог≥чного фактора в економ≥ц≥, рац≥ональному використанню природних ресурс≥в. ѕевним чином плата за природн≥ ресурси Ї аналогом еколог≥чного податку. —еред платеж≥в за природн≥ ресурси можна вид≥лити плату:

за право користуватис¤ природними ресурсами;

за в≥дновленн¤ та охорону природних ресурс≥в.

ѕлата за право користуванн¤ природними ресурсами практично призначена дл¤ њх власника (держава чи приватний власник). ¬она пов¢¤зана з вилученн¤м абсолютноњ ренти. ѕлатеж≥ за охорону та в≥дновленн¤ Ц це компенсац≥¤ витрат ресурс≥в в процес≥ виробництва.

ќплатне природокористуванн¤ визначаЇ характер системи економ≥чного стимулюванн¤ природоохороноњ д≥¤льност≥, заход≥в ≥з зниженн¤ забруднень навколишнього середовища. ÷¤ система маЇ спри¤ти формуванню еколог≥чно збалансованоњ повед≥нки виробника та споживача. ƒо системи економ≥чного стимулюванн¤ можна в≥днести оподаткуванн¤, субсидуванн¤, п≥льгове кредитуванн¤ природоохоронноњ д≥¤льност≥, прискорену амортизац≥ю фонд≥в та ≥нш≥ заходи.

Ѕ≥льш≥сть з цих напр¤мк≥в вже показала свою еколог≥чну ефективн≥сть у багатьох крањнах св≥ту. ќсобливо широко застосовуютьс¤ податки. ” еколог≥чних ( зелених) податк≥в дв≥ мети:

- зробити варт≥сть продукц≥њ б≥льш адекватною щодо витрат (у тому числ≥ на охорону природи та покритт¤ збитк≥в навколишнього середовища).

спри¤ти пол≥тиц≥, при ¤к≥й збитки компенсуЇ забруднювач, а не сусп≥льство в ц≥лому ( реал≥зац≥¤ принципу Узабруднювач платитьФ).

.

¬ загальному випадку дл¤ виробник≥в податков≥ п≥льги повинн≥ встановлюватис¤ ≥з урахуванн¤м р≥вн¤ проведенн¤ природоохоронних заход≥в, еколог≥чност≥ виду д≥¤льност≥. ѕри вживанн≥ ефективних заход≥в доц≥льне зменшенн¤ оподаткованого прибутку, наприклад, скороченн¤ його на суму, ¤ке п≥дприЇмство ре≥нвестувало на охорону природи.

¬ де¤ких випадках податки взагал≥ можуть не вимагатис¤. Ќаприклад, в≥д податк≥в зв≥льнюютьс¤ еколог≥чн≥ фонди. “аку пол≥тику доц≥льно проводити ≥ щодо прибутк≥в, отриманих в≥д утил≥зац≥њ вторинних ресурс≥в та в≥дход≥в, дл¤ внеск≥в орган≥зац≥й, а також грант≥в на охорону природи.

« позиц≥й переходу економ≥ки до ст≥йкого розвитку, система податк≥в повинна передбачати п≥двищен≥ податки на природоекусплуатуюч≥ галуз≥. ÷е знизить виг≥дн≥сть внеск≥в на њх розвиток.

¬ажливим Ї ≥ рег≥ональний аспект. ¬ м≥сцевост≥ з напруженою еколог≥чною ситуац≥Їю система оподаткуванн¤ повинна бути б≥льш мТ¤кою у пор≥вн¤нн≥ ≥з еколог≥чно чистими рег≥онами.п≥льгов≥ податки мають надаватис¤ державним та приватним п≥дприЇмствам, ¤к≥ виробл¤ють еколог≥чне обладнанн¤, матер≥али, а також тим, що пропонують еколог≥чн≥ послуги (буд≥вництво та реконструкц≥¤ природоохоронних обТЇкт≥в).

ѕ≥двищен≥ податки маЇ сенс застосовувати при оц≥юванн≥ еколог≥чно небезпечноњ продукц≥њ (препарат≥в, що руйнують озоновий шар, етильованого бензину, пестицид≥в, енергом≥сткоњ техн≥ки). ƒл¤ того, щоб дати промисловост≥ час на на перех≥д до виробництва альтернативноњ продукц≥њ, цей податок необх≥дно зробити прогресивним у час≥.

«а де¤кими оц≥нками частка податк≥в, повТ¤заних з природокористуванн¤м маЇ зрости на пор¤док та складати 30-50% прибутковоњ частини державного бюджету.

ѕрискорена амортизац≥¤ основних фонд≥в добре випробована у св≥т≥ ¤к стимул¤тор приор≥тетних вид≥в д≥¤льност≥ Ќ“ѕ. ѕ≥дприЇмство, завищуючи амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤, скорочуЇ розм≥р оподаткованого прибутку. ¬ результтат≥ цього його чистий прибуток зростаЇ.

¬ажливим елементом в систем≥ економ≥чного механ≥зму природокористуванн¤ Ї платеж≥ за забрудненн¤ природного середовища. ¬они компенсують еколого Ц економ≥чн≥ збитки, екстернал≥њ, скоЇн≥ п≥дприЇмствами. ’оча, очевидно, що зараз вони компенсують лише незначну њх частину.

¬ залежност≥ в≥д впливу на довк≥лл¤ встановлен≥ два види нормативноњ плати:

-за гранично допустим≥ викиди в межах встановлених норм;

-за перевищенн¤ гранично допустимих норматив≥в. ” цьому випадку платеж≥ зростають в дек≥лька раз≥в.

—уттЇвим моментом Ї й механ≥зм утворенн¤ джерел. ѕлатеж≥ в межах норматив≥в забрудненн¤ можна в≥днести до соб≥вартост≥ ≥ таким чином перенести њх сплату наспоживача. —ума за понаднормативний вплив на довк≥лл¤ сплачуЇтьс¤ з прибутку п≥дприЇмства. ÷е знижуЇ його рентабельн≥сть.

“ака система стимулюЇ виробника до м≥н≥м≥зац≥њ забруднень. ≤нший момент Ц можлив≥сть зменшенн¤ платеж≥в за рахунок витрат на природоохоронн≥ роботи (будова очисних споруд, ф≥льтр≥в, землеохоронн≥ заходи).

—творенн¤ ринку природних ресурс≥в актуальне в умовах њх деф≥цитност≥ та можливост≥ отриманн¤ значних кошт≥в в≥д њх продажу. ÷ив≥л≥зований ринок ресурс≥в дасть можлив≥сть активно залучати кап≥тал в природоексплуатац≥йну галузь. —творенн¤ б≥рж природних ресурс≥в, проведенн¤ аукц≥он≥в, де п≥дприЇмц≥ могли б закупати права на розробку та оренду за умов жорсткого еколог≥чного контролю та комплексноњ еколог≥чноњ експертизи могли б суттЇво зб≥льшити державн≥ та рег≥ональн≥ прибуткки в≥д природокористуванн¤.

–инок природних ресурс≥в (перш за все, земл≥) повинен передбачати ≥ створенн¤ ≥потечноњ системи. ¬ласники ресурс≥в зможуть закладувати њх дл¤ отриманн¤ ≥нвестиц≥й у розвиток виробництва.

 онцепц≥¤ удосконаленн¤ ц≥ноутворенн¤ в економ≥ц≥ маЇ важливе значенн¤ дл¤ пол≥пшенн¤ природокористуванн¤. ™ два аспекти ц≥Їњ проблеми:

дос¤гненнн¤ Ќ“ѕ, запровадженн¤ малов≥дходних технолог≥й натикаютьс¤ на неефективн≥сть ресурсозбереженнн¤ через низьку варт≥сть ресурс≥в. «а таких умов розумне п≥двищенн¤ ц≥н стимулювало б перех≥д на режим економноњ експлуатац≥њ;

-б≥льш того, ц≥на повинна враховувати р≥вень еколог≥чноњ безпеки продукц≥њ. „иста еколог≥чно продукц≥¤ маЇ бути дешевшою за ту, виробництво ¤коњ повТ¤зане з негативним впливом на довк≥лл¤, або ту, ¤ка сама Ї небезпечною дл¤ природи та здоровТ¤ людини.

¬ажливе значенн¤ дл¤ ф≥нансовоњ сторони охорони природи в≥д≥грають позабюджетн≥ фонди. ќсновна мета њх формуванн¤ - створенн¤ незалежноњ в≥д державного бюджету централ≥зованого джерела ф≥нансуванн¤ природооохоронних потреб. —еред њх основних задач:

-ф≥нансуванн¤ та кредитуванн¤ програм та науково Ц техн≥чних проект≥в, спр¤мованих на покращенн¤ стану довк≥лл¤ та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки населенн¤;

-моб≥л≥зац≥¤ ф≥нансових ресурс≥в на природоохоронн≥ заходи та програми,

-економ≥чне стимулюванн¤ рац≥онального природокористуванн¤, запровадженн¤ чистих технолог≥й;

-спри¤нн¤ розвитку еколог≥чного вихованн¤ та еколог≥чноњ св≥домост≥.

ƒжерела формуванн¤ еколог≥чних фонд≥в: в основному платеж≥ п≥дприЇмств за викиди ⁄ скиди забруднюючих речовин та розм≥щенн¤ в≥дход≥в, штрафн≥ платеж≥, кошти за в≥дшкодуванн¤ запод≥¤них збитк≥в, добров≥льн≥ внески.

ƒл¤ реал≥зац≥њ важливих еколог≥чних завдань велике значенн¤ маЇ формуваннн¤ екопрограм Ц комплексних заход≥в. ÷≥льов≥ еколог≥чн≥ програми в наш≥й крањн≥ необх≥дн≥ дл¤ вир≥шенн¤ наступних питань:

виконанн¤ м≥жнародних зобовТ¤зань (охорона озонового шару, подоланнн¤ проблеми парникового ефекту, збереженн¤ б≥ор≥зноман≥тт¤);

- охорона та рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в;

охорона особливо ц≥нних природних обТЇкт≥в;

реаб≥л≥тац≥¤ зон еколог≥чного лиха.

¬елик≥ перспективи маЇ розвиток ринкових механ≥зм≥в продажу прав на забрудненн¤. ќдна з важливих його складових Ц право на продаж р≥зного виду викид≥в та скид≥в. —прощена схема цього механ≥зму така. ѕ≥дприЇмство, що бажаЇ розширити своЇ виробництво, маЇ виб≥р: створити над≥йну систему очищенн¤ у себе або викупити право на додаткове забрудненн¤ у ≥ншого п≥дприЇмства. ¬ результат≥ загальна сума забруднень не зб≥льшуЇтьс¤, а сума витрат на охорону природи м≥н≥м≥зуЇтьс¤.

ƒокументом, що закр≥плюЇ права Ї еколог≥чна л≥ценз≥¤ Ц вид ц≥нних папер≥в, що законно надаЇ дозв≥л на викиди конкретноњ забруднюючоњ речовини прот¤гом конкретного часу. «агальна к≥льк≥сть еколог≥чних л≥ценз≥й п≥дприЇмства маЇ в≥дпов≥дати фактичному р≥вню сукупних викид≥в.

Ќа одну й ту саму забрудюючу речовину ц≥на еколог≥чноњ л≥ценз≥њ може зм≥нюватис¤ в залежност≥ в≥д сезону, часу доби, ситуац≥њ в рег≥он≥ (нормальна, екстремальна).¬икористанн¤ еколог≥чноњ л≥ценз≥њ зам≥сть податк≥в дасть можлив≥сть зам≥нити державне регулюванн¤ ринковим.

 онцепц≥ю еколог≥чноњ л≥ценз≥њ з початку 1970-х рок≥в розробл¤Ї та вдосконалюЇ јгенство з охорони навколишнього середовища —Ўј. « 1979 року л≥ценз≥¤ стала реальним механ≥змом регулюванн¤. ќсновн≥ њњ складов≥: пол≥тика УхмариФ, пол≥тика компенсац≥й, випуск банк≥вських зобовТ¤зань. ѕерша складова даЇ можлив≥сть органам оц≥нювати еколог≥чний вплив ф≥врми в ц≥лому. ¬середин≥ вона маЇ право в≥льно розпод≥л¤ти викиди м≥ж джерелами. –озрахунковий перерозпод≥л зд≥йснюЇтьс¤ по кожн≥й з речовин окремо.

ѕол≥тика компенсац≥й визначаЇ правила еконм≥чного росту в рег≥онах. Ќова ф≥рма, що бажаЇ в≥дкрити п≥дприЇмство, повинна викупити право на ем≥с≥ю кожноњ ≥з забруднюючих речовин у ≥нших ф≥рм даного рег≥ону. ѕри цьому продавц≥ маЇть скоротити викиди.

Ѕанк≥вськ≥ зобовТ¤занн¤ передбачають можлив≥сть накопиченн¤ л≥ценз≥й на викиди. якщо ф≥рма знизила своњ викиди нижче р≥вн¤, передбаченого стандартом, то на р≥зницю вона отримуЇ аккредитив, ¤кий може покласти у спец≥альний банк. ÷е полегшуЇ потенц≥йним покупц¤м л≥ценззз≥й пошук продавц≥в.

“орг≥вл¤ квотами на забрудненн¤ Ц найгнучк≥ший метод економ≥чного регулюванн¤ стану довк≥лл¤. ¬≥н сполучаЇ економ≥чн≥ вимоги та прагненн¤ до економ≥чного росту, д≥ловоњ активност≥, запровадженн¤ дос¤гнень Ќ“ѕ. ѕ≥дприЇмство Ц джерело шк≥дливих викид≥в Ц маЇ р≥зн≥ мотиви дл¤ укладенн¤ економ≥чноњ угоди. ¬оно може проводити таку пол≥тику, щоб зменшити платеж≥ за недозволен≥ викиди, щоб створити запас дозвол≥в на викиди тощо.

¬ основу р≥шенн¤ п≥дприЇмства - покупц¤ еколог≥чноњ л≥ценз≥њ покладен≥ дв≥ умови: еколог≥чна допустим≥сть, економ≥чна можлив≥сть.

≈колог≥чна допустим≥сть описуЇтьс¤ р≥вн¤нн¤м:

Σ aij ( xi(0) + xi ) + a0y (x0 (o) + x0) Л S

i

aij , a0j Ц внесок ≥-го, базового п≥дприЇмства в забрудненн¤ jЦњ контрольноњ точки (базове п≥дприЇмство Ц те, що купл¤Ї л≥ценз≥ю.).

х≥(0) та х0(0) Ц к≥льк≥сть викид≥в, що забезпечен≥ л≥ценз≥Їю на ≥-му та базовому п≥дприЇмствах.

х0 та х≥ Ц к≥льк≥сть викид≥в не забезпечених л≥ценз≥Їю на ≥- му та базовому п≥дприЇмствах;

s- допустимий показник √ƒ  дл¤ окремоњ речовини або групи речовин.

јле п≥дприЇмство зац≥кавлене в укладанн≥ угоди, ¤кщо вона економ≥чно виг≥дна.

Σ di (xi ) Ы D(x0 )

i

де di (х0 ) - функц≥¤ витрат п≥дприЇмства ≥ на зниженн¤ викид≥в у мас≥ х≥

D(х0 ) - ц≥на л≥ценз≥њ.

D(х0 ) не враховуЇ витрат на проведенн¤ переговор≥в та на обгрунтуванн¤ доц≥льност≥ угоди. «наченн¤ di(х≥ ) можуть встановлюватис¤ експертами або можливими партнерами.

Ќайб≥льш старим та над≥йним економ≥чним ≥нструментом в охорон≥ довк≥лл¤ Ї заставна система. ѕоверненн¤ порожн≥х пл¤шок, використаних елемент≥в живленн¤, пластикових контейнер≥в. Ќезважаючи на простоту даний механ≥зм суттЇво знижуЇ надходженн¤ забруднень до навколишнього середовища (у тому числ≥ ≥ токсичних), збер≥гаЇ значн≥ кошти ≥ ресурси завд¤ки утил≥зац≥њ.

ћожливим економ≥чним механ≥змом запоб≥ганн¤ або пом¢¤кшенн¤ насл≥дк≥в еколог≥чних катастроф Ї еколог≥чне страхуванн¤ Ц страхуванн¤ в≥дпов≥дальност≥ п≥дприЇмства-джерела п≥двищеного ризику за завданн¤ шкоди через авар≥ю, техн≥чний зб≥й або стих≥йне лихо.

ƒо еколог≥чного страхуванн¤ належать:

страхуванн¤ загальноњ громад¤нськоњ в≥дпов≥дальност≥ перед трет≥ми особами, ¤ке передбачаЇ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в майну юридичних ос≥б та громад¤н, а також шкоди здоров¢ю населенн¤ в результат≥ авар≥й та катастроф.

страхуванн¤ в≥дпов≥дальност≥ за завданн¤ шкоди навколишньому середовищу. ѕ≥д цим розум≥ють страхуванн¤ власник≥в потенц≥йно небезпечних об¢Їкт≥в в зв¢¤зку з необх≥дн≥стю в≥дшкодуванн¤ збитк≥в трет≥м особам. ÷ей вид страхуванн¤ передбачаЇ покритт¤ витрат на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в забрудненн¤ та пр¤мих майнових збитк≥в постраждалих трет≥х ос≥б.

≈колог≥чне страхуванн¤ може зд≥йснюватис¤ в добров≥льн≥й та обов¢¤зков≥й форм≥. ƒобров≥льне страхуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ договору м≥ж страховником та страхувальником. ”мови ≥ пор¤док визначаютьс¤ «аконом ”крањни про страхуванн¤ в≥д 7. 03. 1996.

ќбов¢¤зковим Ї страхуванн¤ п≥дприЇмств, внесених до затвердженого законодавством перел≥ку еколог≥чно небезпечних об¢Їкт≥в. « ц≥Їю метою створюЇтьс¤ банк даних (еколог≥чний арх≥вар≥ус) про небезпечн≥ дл¤ навколишнього середовища п≥дприЇмства та виробництва.

¬ основ≥ рангуванн¤ п≥дприЇмств за ступенем њх еколог≥чноњ небезпеки лежать оц≥нки в≥рог≥дност≥ страхового ризику (под≥њ щодо ¤коњ проводитьс¤ страхуванн¤) та потенц≥йних економ≥чних збитк≥в. ¬ залежност≥ в≥д величини останн≥х вид≥л¤ють три групи:

-особливо небезпечн≥ Ц група ј. ѕовинн≥ обов¢¤зково п≥дл¤гати страхуванню.

-небезпечн≥ Ц група Ѕ. –≥шенн¤ про страхуванн¤ приймають рег≥ональн≥ природоохоронн≥ органи.

-малонебезпечн≥ Ц група ¬. ѕ≥дприЇмства страхують ризик еколог≥чних авар≥й на добров≥льн≥й основ≥.

—трахове в≥дшкодуванн¤ виплачуЇтьс¤ в розм≥рах, передбачених чинним цив≥льним законодавством ≥ визначаЇтьс¤ в результат≥ розгл¤ду справи в судовому або ≥ншому пор¤дку. —трахове в≥дшкодуванн¤ м≥стить:

компенсац≥ю збитк≥в пов¢¤заних ≥з пошкодженн¤м або загибеллю майна;

суму збитк≥в, пов¢¤заних ≥з пог≥ршенн¤м ¤кост≥ житт¤ та стану навколишнього середовища;

витрати необх≥дн≥ дл¤ вр¤туванн¤ житт¤ та майна ос≥б, ¤ким завдано шкоди;

Ќе в≥дшкодовуютьс¤ збитки, пов¢¤зан≥ з генетичними насл≥дками забрудненн¤ навколишнього середовища.

«абезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки населенн¤ та господарських об¢Їкт≥в на вс≥х р≥вн¤х реал≥зуЇтьс¤ через створенн¤ системи еколог≥чного страхуванн¤. ƒо нењ вход¤ть так≥ фонди:

-—трахов≥ фонди п≥дприЇмств Ц джерел п≥двищеного ризику:

-‘онди взаЇмного страхуванн¤, що створюютьс¤ галузевими чи рег≥ональними об¢Їднанн¤ми таких п≥дприЇмств;

-‘онд страхуванн¤ еколог≥чного ризику, ¤кий забезпечуЇ захист ≥нтерес≥в трет≥х ос≥б, у випадку завданн¤ њм збитк≥в авар≥йним забрудненн¤м, та компенсац≥ю збитк≥в самого страхувальника. ‘≥нансов≥ ресурси цього фонду формуютьс¤ за рахунок кошт≥в еколог≥чного фонду та страхових компан≥й, що стимулюють природоохоронну д≥¤льн≥сть.

—трахов≥ фонди п≥дприЇмств та фонди взаЇмного страхуванн¤ призначен≥ дл¤ компенсац≥њ, ¤к правило, невеликих збитк≥в. –озм≥ри внеск≥в та величина в≥дшкодуванн¤ збитк≥в з цих фонд≥в визначаютьс¤ сп≥льним р≥шенн¤м учасник≥в в кожному конкретному випадку. —хема роботи таких фонд≥в пол¤гаЇ в тому, що п≥дприЇмства-забруднювач≥ та громад¤ни (рецип≥енти) внос¤ть де¤ку суму в один чи к≥лька фонд≥в, ¤к≥ у випадку виникненн¤ страхового випадку компенсують постраждалим збитки. об¢Їднанн¤ фонд≥в в Їдину систему даЇ можлив≥сть перем≥щувати кап≥тал, тимчасово розм≥щувати в≥льн≥ кошти на депозитних банк≥вських рахунках.

ѕрактично п≥дприЇмство не може власноруч л≥кв≥дувати насл≥дки страхових випадк≥в, викликаних техногенними авар≥¤ми. ™диною формою захисту ≥нтерес≥в ≥ населенн¤, ≥ п≥дприЇмств Ї страхуванн¤.

 рањни, що ввод¤ть у себе систему еколог≥чного страхуванн¤ найчаст≥ше стикаютьс¤ з такими проблемами:

-в≥дсутн≥сть методолог≥њ страхуванн¤ еколог≥чного ризику;

-в≥дсутн≥сть методик нормальних оц≥нок збитк≥в, особливо завданих здоров¢ю населенн¤;

-необх≥дн≥сть пошуку перестраховика дл¤ виконанн¤ зобов¢¤занн¤ або створенн¤ резервних фонд≥в.

¬ механ≥зм≥ еколог≥чного страхуванн¤ не передбачен≥ часов≥ рамки в≥дпов≥дальност≥страховика, а також способи визначенн¤ хкарактеру забрудненн¤ (пост≥йне, поодиноке).

”года укладаЇтьс¤ на один р≥к ≥ може бути продовжена за бажанн¤м п≥дприЇмства. ѕри укладенн≥ визначаЇтьс¤ сума страхових платеж≥в. ¬она встановлюЇтьс¤, ¤к правило, в % в≥д р≥чного обороту п≥дприЇмства. Ќайвищий в≥н може бути в енергетичному комплекс≥, нафтох≥м≥чн≥й, х≥м≥чн≥й та л≥сообробн≥й промисловост≥, металург≥њ.

ѕ≥дприЇмства, з ¤кими прот¤гом 2 та б≥льше рок≥в без перерви укладали угоди еколог≥чного страхуванн¤ користуютьс¤ п≥льгами. «нижка в≥д суми складаЇ прот¤гом двох рок≥в Ц 10%; трьох Ц 15%; чотирьох Ц 20.5%; б≥льше Ц 30%.

ўоб швидше пол≥пшити стан навколишнього середовища, потр≥бн≥ бюджетн≥ асигнуванн¤. ƒв≥ основн≥ категор≥њ витрат Ц це 1) ф≥нансуванн¤ д≥¤льност≥, пов¢¤заноњ з утриманн¤м та ремонтом вже ≥снуючих державних об¢Їкт≥в та служб з охорони довк≥лл¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ проблем очищенн¤ питноњ та ст≥чноњ води, обробки комунальних в≥дход≥в, а також орган≥зац≥њ обл≥ку та контролю за знищенн¤м токсичних та небезпечних ¤дерних в≥дход≥в.

безпрограшн≥ ≥нвестиц≥њ, ¤к≥ виправдовуютьс¤ економ≥чно ≥ дають значн≥ прибутки в сфер≥ охорони довк≥лл¤. ≈коном≥¤ енерг≥њ, низьковитратн≥ технолог≥њ - все це стосуЇтьс¤ другоњ категор≥њ.

 р≥м того до пр≥оритетних категор≥й витрат належать:

терм≥нов≥ ≥нвестиц≥њ у сферу охорони здоров¢¤. ” рег≥онах з високим р≥внем забрудненост≥ пов≥тр¤ пр≥оритети повинн≥ в≥ддаватис¤ заходам щодо пол≥пшенн¤ системи контролю за пилом в≥д п≥дприЇмств кольоровоњ металург≥њ та сталеплавильних завод≥в, а також заходам, пов¢¤заним ≥з зам≥ною вуг≥лл¤ на газ дл¤ використанн¤ на районних “≈— та в будинках. ўодо забрудненн¤ водних ресурс≥в в першу чергу увагу сл≥д звернути на попередню обробку промислових ст≥чних вод ≥з великим вм≥стом вапжких метал≥в та токсичних х≥м≥чних речовин, а також заходам, ¤к≥ б знизили надм≥рний вм≥ст н≥трат≥в у джерелах питноњ води в с≥льськ≥й м≥сцевост≥. ўодо небезпечних в≥дход≥в, особливу увагу варто звернути над≥йному захисту джерел грунтових та поверхневих вод в≥д забруднюючих речовин, що вимиваютьс¤ ≥з звалищ. —л≥д також п≥дтримувати охорону навколишнього середовища з боку п≥дприЇмств (зменшенн¤ викид≥в засолених вод шахтами, очищенн¤ промислових виток≥в целюлозних, текстильних та х≥м≥чних п≥дприЇмств. Ќеобх≥дно заохочувати ≥ зменшенн¤ викид≥в токсичних речовин х≥м≥чними та нафтох≥м≥чними п≥дприЇмствами.

≈фективн≥ ≥нвестиц≥њ на вир≥шенн¤ специф≥чних проблем р≥зних крањн. ƒо цих заход≥в в≥днос¤ть очищенн¤ ст≥чних вод дл¤ охорони ц≥нних прибережних, туристичних та еколог≥чних ресурс≥в, поетапне зак≥нченн¤ буд≥вництва очисних споруд, особливо там, де це впливаЇ на ¤к≥сть води, а також виконанн¤ програм, ¤к≥ запоб≥гають пошкодженню найважлив≥ших екосистем.

-«аходи, що не потребують великих витрат ≥ стосуютьс¤ довгострокових еколог≥чних пр≥оритет≥в у тих випадках, коли своЇчасн≥ д≥њ допоможуть уникнути б≥льших витрат у майбутньому. ƒо них можна в≥днести поступову заборону використанн¤ бензину високим вм≥стом свинцю; ф≥нансуванн¤ прикладних досл≥джень в галуз≥ охорони екосистем, а також розвиток систем збору, обробки та поширенн¤ еколог≥чноњ ≥нформац≥њ про стан довк≥лл¤.

ѕромислов≥сть крањн ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи використовуЇ технолог≥њ та виробл¤Ї продукц≥ю, що була характерна дл¤ промиловоњ ринковоњ економ≥ки ≥нших Ївропейських крањн тридц¤ть та б≥льше рок≥в тому. ѕрот¤гом останн≥х двадц¤ти рок≥в зах≥дн≥ держави ≥нвестували кошти у поглибленн¤ основних виробничих фонд≥в та почали використовувати менш енергом≥стк≥ та менш шк≥длив≥ дл¤ довк≥лл¤ технолог≥њ. ¬ крањнах, де панувала централ≥зована планова економ≥ка, пр≥оритетним напр¤мком став екстенсивний розвиток основних фонд≥в,при ¤кому високого р≥вн¤ виробництва дос¤гають через буд≥вництво нових б≥льших п≥дприЇмств, а не шл¤хом модерн≥зац≥њ вже ≥снуючих. Ќов≥ технолог≥њ вводилис¤ безсистемно, часом шл¤хом л≥цензуванн¤ або коп≥юванн¤ зах≥дних ноу-хау.—еред економ≥чних показник≥в не зростали н≥ т≥, що пов¢¤зан≥ ≥з навчанн¤м на досв≥д≥, н≥ т≥, що стосувалис¤ ≥нвестуванн¤ у невелик≥ вдосконаленн¤ ф≥зичного та людського фактор≥в. ј саме вони стали лейтмотивами економ≥чного росту у крањнах з ринковою економ≥кою.

« того часу ¤к зб≥льшилос¤ занепокоЇнн¤ щодо пог≥ршенн¤ здоров¢¤ людей внасл≥док шк≥дливого впливу промислових викид≥в, почалис¤ розробки та реал≥зац≥¤ нових технолог≥й та ефективних метод≥в контролю. јле у багатьох випадках не в≥домо чи зможуть економ≥чн≥ прибутки зац≥кавлених галузей промисловост≥ виправдати спод≥ванн¤. ¬ зв¢¤¤зку з цим краще б≥льшу увагу прид≥лити не таким масштабним, легнко контрольованим акц≥¤м. ÷е може значно пол≥пшити ситуац≥ю особливо в найб≥льш забруднюючих галуз¤х промисловост≥.

”становка термостат≥в та ≥нших найпрост≥ших засоб≥в контролю п≥двищить ефективн≥сть використанн¤ палива, зменшить втрати сировини.

—хема 1. ѕор≥вн¤нн¤ еколог≥њ, економ≥ки та еколог≥чноњ економ≥ки.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈нергозбер≥гаюч≥ технолог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4233 прочитано)