Розміщення продуктивних сил > Загальні риси зовнішньоекономічних зв’язків України

Зовнiшньоекономiчна полiтика України щодо експорту зерна має враховувати шалену конкуренцiю на cвітовому ринку зерна i можливий у зв'язку з цим усiлякий опiр з боку iнших країн-експортеpiв цiєї продукції. Це пов'язано зобмеженою ємкiстю cвітового ринку продовольчогого й фуражного зерна - близько 185 млн. т. Iз загального обсягу експорту пшеницi 75% припадає на Аргентину, Австралiю, Канаду i США та країни ЄС, у тому числi Францiю, а на США - 64% всього експорту зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами Укpaїни на ринку зерна з постсоцiалiстичних країн є Угорщина, Казахстан, Польша.

Незважаючи на спад виробництва сiльськогосподарської продукцiї, у тому числi й зерна, Укpaїна вже нинi вступила в конкурентну боротьбу за її збут на cвітовому ринку. З урахуванням нинiшньої економічної ситуацiї правомiрно ставити завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна i домагатись такої квоти в разi вступу до вcecвiтньої торговельної органiзацїї (ВТО).

Основними iмпортерами зерна нинi є 20 держав світу. Найбiльш вiрогiдними партнерами України на ринку зерна будуть Грузiя, Азербайджан, Узбекистан, Typкмeнicтaн, з якими слiд укладати довrocтpoкові угоди. Не виключаються також налагодження цього ринку з iншими країнами, передусiм Африки.

За висновками нiмецької консультативної групи при Урядi України, щорiчно вiд експорту зерна держава могла б мати майже $4 млрд.

Щодо cвітового ринку цукру слiд зазначити, що за ocтанні раки основні його виробники збiльшили обсяги виробництва i стабiлiзували його на досить високому piвні. Найбiльше у світі цукру виробляють Iндiя та Бразилiя (разом - майже 25%). Cтpiмко нарощується його виробництво в Австралiї та Мексицi. На високому piвні стабiлiзувалися виробництво його в США (6-7 млн. т), Китаї (6 млн. т), Францiї та Нiмеччинi (вiдповiдно 4,5 i 4 млн. т). Внаслiдок цього Україна змiстилася за обсягом виробництва цукру на 11-тe мiсце серед найбiльших його виробникiв.

Експорт цукру у світі за ocтанні раки збiльшився на 11,6%, у країнах ЄС - на 27,2%, колишнього СРСР - на 9,6%. На Європейському континентi серйозними конкурентами України на ринку цукру є Францiя та Нiмеччина. Виробництво цукру в них є досить конкурен-госпроможним, а їх iнтepec до цього ринку країн колишнього СРСР, особливо Pocії, виявляється досить активно. На Європейський ринок цукор надходить також з держав Карибського й Тихоокеанського басейнiв (АКТ). Так, згiдно з Ломейською конвенцiєю - угодою мiж ЄС та країнами АКТ (строк її дії закінчується_у 2000 р.), квота поставок цукру цiєї групи держав в ЄС нинi становить 1,3 млн т за piк.

Зовнiшньоекономiчна полiтика України щодо її мiсця на зовнiшньому ринку цукру повинна виходити зтого, що на цьому ринку йде жорсткий перерозподiл сфер впливу. Тому Укpaїнi треба повернути втраченi позиції щодо ринку країн колишнього Радянського Союзу, насамперед Pociї. Потреба росiйського ринку в iмпортi цукру нaвiть за умовии виконання федеральної цiльової програми «Цукор» становитиме близько 3,5 млн. т.

На Україну припадає понад 7% світового виробництва соняшнику та понад 6% картоплi.

4. ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ.

Форми зовнішніх економічних зв'язків України — різ­номанітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, мар­кетингових, експортне- чи імпортно-поссредницьких, юридич­них), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будів­ництво підприємств, науково-технічне співробітництво, ва­лютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведен­ня на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукці­онів тощо.

Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнарод­ний поділ праці (МПП). У процесі МПП об'єктивно фор­муються загальноукраїнський і регіональні (наприклад, об­ласні) зовнішньоекономічні комплекси, що об'єднують вза­ємопов'язані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату України, різні об'єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов'язаними з міжнародною діяльністю.

Центральними органами управління зовнішніми зв'язка­ми с Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство зов­нішніх економічних зв'язків України; у низових територіально-адміністративних ланках — місцеві Ради народних депутатів, управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків у системі обласної державної адміністрації.

У cвітовому масштабi Укрaїнa видiляється також науково-технiчним потенцiалом високої квалiфiкацiї. Вона мaє визначнi у світі власнi наукові школи та унiкальнi технологiчнi розробки нових матерiалiв, бiотехнологiй в галузi електрозварювання, радiоелектронiки, фiзики низьких температур, ядерної фiзики, iнформатики, телекомунiкацiй та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологiчного виробництва на piвні найвищих свiтових стандартiв (мал. 1).

Вiдтак порiвняно високий економiчний, науково-технiчний, мінерально-сировинний, грунтовий i трудовий потенцiали, надзвичайновигiдне економiко-географiчне та геополiтичне положения в центрi Європи створюють об'єктивнi умани для забезпечення вза€мовигiд-ного мiжнародного подiлу працi, спецiалiзацiї, кооперування та iнтеграцiї України у свiтовий економiчний npocтip.

Мiжнародна економiчна iнтеграцiя (розпочалася iз створення «Спiльного ринку» в Європi (ЄC) i нинi здiйснюється в країнах Пiвнiчної Америки, Тихоокеанського perioну пiд егiдою Японiї. Oсновні напрями iнтеграцiйних процесiв зводяться до створення умов для вiльного перемiщення тoвapiв, послуг, капiталiв i робочо'i сили.

Укpaїнa, як i iншi новi держави схiдної Європи, прагне приєднатися до Європейського Союзу, маючи для цього Bci пiдстави. Bстановлено вiдносини з такими впливовими мiжнародними економiчними органiзацiями, як Мiжнародний валютний фонд (МВФ), Свiтовий банк. Із Свiтовою органiзацiєю торгiвлi Україна веде офiцiйнi переговори щодо повноправного членства в нiй"

У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технiчного розвитку та iнтенсифiкацiї економiки, оскiльки оволодiвати найновiшими досягненнями науки й технiки без iнтенсивного обмiну результатами наукових дослiджень, рiзноманiтними товарами й послугами означа нерацiонально використовувативласнi ресурси, втрачати час i темпи розвитку.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть дaє змогу прискорювати науково-технiчний прогрес завдяки органiзацiї спiльних дослiджень, швидкому переобладнанню сучасною технiкою галузей i виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соцiальних проблем. Отже, зовнiшньо-економiчнi зв'язки стають одним з основних чинникiв розвиткугосподарства України.

5. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ.

Правову основу практичного здiйснення зовнiшньоекономiчної полiтики створюють Закони України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» (1991 р.), «Про вiльнi економiчнi зони» (1992 р.), «Про iноземнi iнвестицП» (1993 р.). Концепцiя Закону «Про зовнiшньоекономiчну цiяльнiсть» грунтується на використаннi можливостей ринковоi" економiки, яка поступово утверджусться в державi. В законi докладно розроблено механiзм регулювання зовнiшньо-економiчної дiяльностi, який мaє забезпечувати прогресивнi структурні зрушення в економiцi та сприятливi умови залучення її до cвітового подiлу працi iз збереженням господарського збалансування та рiвноваги внутрiшньо-горинку України.

Кабiнет міністрів України здiйснює зовнiшньоекономiчну полiтику вiдповiдно до законiв України, укладає та забезпечує виконання мiж урядових угод, здiйснює заходи щодо рацiонального використання державного валютного фонду i стабiлiзацiї платiжного балансу країни тощо.

В Україні не існує поки що чiткої наукової класифiкаїї форм економiчного спiвробiтництва. Найчастiше мають мiсце тaкi форми зовнiшньоекономiчних зв'язкiв: зовнiшня торгiвля; спiльнi пiдприємства на територiї України; спiльнi пiдприємства за кордоном; iноземнi пiдприємства на території України; мiжнароднi об'єднання та opraнiзацiї; лiзинг; залучення iноземної робочої сили; виробничекооперування; науково-технiчне спiвробiтництво; торгiвля лiцензiя-ми i технологiєю; прибережна та прикордонна торгiвля; торгiвля транспортними послугами; спiвробiтництво в банкiвськiй сферi; iноземний туризм; спiвробiтництво у вiльних економiчних зонах; iншi форми мiжнародних зв'язкiв (асоцiації, тоpговi доми, торги та iн.).

6. ТОРГІВЛЯ В УКРАЇНІ.

У зовнiшнiй торгiвлi з утвердженням у господарствi ринкових вiдносин скасовуватиметься державна монополiя Згiдно з чинним законодавством, частка одного власника в загальному експортi або iмпортi країни обмежується 50%, порушення цього положення може бути оскаржене в судовому порядку. Рiзнi об'єднання (асоцiації, консорцiуми тощо) не мають права прямо або опосередковано встановлювати монополiю зовнiшньоекономiчної дiяльностi для певного виду товару чи тoвapнoї групи, а також будь-якої iноземної країни, транснацiональної корпорацiї тощо. Забороняються рiзнi угоди, союзи та погодженi дії, спрямованi на подiл ринкiв збуту чи джерел постачання або iншi засоби обмеження свободи конкуренції. Taкi заходи сприяють утвердженню вiдкритої, згiдно зi свiтовими: стандартами, економiки, посиленню в нiй конкурентних засад, формуванню гнучкого господарського механiзму.

В Укpaїні заборонено: експорт з територiї України предметiв, якi становлять нацiональне, iсторичне або культурне надбання українського народу, що визначається згiдно iз законами України; iмпорт або транзит будь-яких тoвapiв, про якi заздалегiдь вiдомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення i тваринного світу або призвести до руйнування навколишнього середовища; експорт та iмпорт тoвapiв, якi здiйснюються з порушенням прав iнтелектуальної власностi.

1	2	3	4

Назва: Загальні риси зовнішньоекономічних зв’язків України
Дата публікації: 2005-03-23 (6928 прочитано)