–озм≥щенн¤ продуктивних сил > —ировинна база х≥м≥чноњ промисловост≥ украњни, њњ рег≥ональн≥ особливост≥

–ег≥онами найб≥льш значного розвитку г≥рничодобувних роб≥т були ƒонбас,  ривбас, ѕрикарпатт¤ та ѕридн≥провТ¤. ку.

Ѕ≥льш≥сть корисних копалин в ”крањн≥ видобуваЇтьс¤ у межах рег≥он≥в, ¤к≥ сформувались за довготривалий пер≥од розвитку њњ г≥рничодобувноњ промисловост≥ ≥ мають свою специф≥ку. ¬иключенн¤м Ї т≥льки розробка родовищ будматер≥ал≥в, розповсюджених на територ≥њ вс≥Їњ крањни.

¬иробництво м≥неральних добрив

јзотн≥ добрива (ам≥ачна сел≥тра, карбом≥д, сульфат амон≥ю тощо) отримують в результат≥ синтезу азоту пов≥тр¤ ≥ водню, ви≠д≥леного з в≥дход≥в коксох≥м≥чного ≥ доменного виробництва, а також природних газ≥в. ѕ≥дприЇмства, що виготовл¤ють азотн≥ добрива, розм≥щують поблизу крупних коксох≥м≥чних завод≥в у ƒонбас≥ ≥ ѕридн≥пров'њ (ƒн≥продзержинськ,  ривий –≥г, √орл≥вка тощо), а також на трас≥ газопровод≥в в районах ≥нтенсивного роз≠витку с≥льського господарства (Ћисичанськ, „еркаси, –≥вне) ≥ в припортовому райг≥н≥ ќдеси. ѕор¤д з добривами тут, ¤к правило, виготовл¤ють азотну кислоту ≥ супутн≥ продукти, що використо≠вуютьс¤ дл¤ виробництва пластмас, синтетичних волокон, к≥но≠пл≥вки, р≥зноман≥тних барвник≥в.

¬иробництво фосфорних добрив, ¤к правило, т¤ж≥Ї до район≥в к споживанн¤ (на 1 т простого суперфосфату витрачаЇтьс¤ 0,5 т сировини). ѓх виготовл¤ють у —умах, ¬≥нниц≥,  ост¤нтин≥вн≥ ≥ ќдес≥. —ировиною дл¤ њх виробництва до останнього часу були апатитов≥ концентрати, що надходили з  ольського п≥вострова (ћурманська обл. –ос≥њ). ќстанн≥ми роками в зв'¤зку ≥з значними ф≥нансовими труднощами в крањн≥ сировина постачаЇтьс¤ нерегу≠л¤рно ≥ у малих обс¤гах, що Ї одн≥Їю з причин р≥зкого скорочен≠н¤ виробництва добрив. ј вт≥м в ”крањн≥ Ї реальн≥ геолог≥чн≥ ≥ економ≥чн≥ передумови дл¤ використанн¤ своњх сировинних баз фосфорит≥в (особливо  ролевецького родовища —умськоњ обл.) ≥ апатит≥в. ‘осфорн≥ добрива виготовл¤ють також ≥ в ћар≥упол≥ ≥з томас-шлак≥в, що њх отримують з фосфором≥стких керченських зал≥зних руд у процес≥ доменного виробництва.

¬иробництво кал≥йних добрив розвиваЇтьс¤ в ѕрикарпатт≥ у  а≠луш≥ (≤вано-‘ранк≥вська обл.) ≥ —тебнику (Ћьв≥вська обл.) ≥ м≥сц¤х видобутку кал≥йних солей, що обумовлене його значною матер≥а≠лом≥стк≥стю.  ал≥йн≥ добрива виготовл¤ють також на титаномагн≥Ї≠вому комб≥нат≥ у «апор≥жж≥ попутно з основним виробництвом.

–ег≥они видобутку с≥рки та солей

”крањна Ч великий виробник с≥рчаноњ кислоти ≥ соди.

—≥рчана кислота Ч Ђхл≥бї х≥м≥чноњ промисловост≥. ÷е один з ун≥версальних х≥м≥кат≥в, що використовуЇтьс¤ дл¤ виробництва м≥неральних (фосфорних) добрив та ≥нших кислот в металург≥й≠н≥й, нафтопереробн≥й, текстильн≥й та ≥нших галуз¤х промисловост≥. —≥рчана кислота Ч мало транспортабельний продукт, а оск≥льки њњ головний споживач Ч суперфосфатне виробництво, то й вироб≠ництво с≥рчаноњ кислоти зосереджено переважно у центрах пере≠робки фосфат≥в Ч у —умах,  ост¤нтин≥вн≥, ¬≥нниц≥ ≥ ќдес≥.  р≥м того, њњ виготовл¤ють у √орл≥вц≥ (Ђ—тиролї), ƒн≥продзержинську (Ђјзотї), коксох≥м≥чних заводах ƒонбасу ≥ ѕридн≥пров'¤. —иро≠виною дл¤ виготовленн¤ с≥рки може бути будь-¤ка речовина, що њњ м≥стить: природна с≥рка, с≥рчан≥ колчедани, с≥рчанист≥ дом≥ш≠ки, що м≥ст¤тьс¤ у попутних газах.

–одовища самородноњ с≥рки в ”крањн≥ розташован≥ у межах Ћьв≥вськоњ област≥, а також частково в ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област≥. ѕочинаючи з 50-х рр. розробл¤лось –озд≥льське родовище, з 60-х Ч ѕодорожненське родовище, а з 70-х рок≥в Ч яз≥вське та Ќемир≥вське родовища. Ќа даний час в≥дкрита розробка с≥рчаних родовищ карТЇрним способом завершена в силу ¤к економ≥чних, так ≥ еколог≥чних проблем. ѕродовжуЇтьс¤ лише розробка Ќемир≥вського родовища методом п≥дземноњ виплавки с≥рки.

Ќайб≥льш в≥дом≥ це - –озд≥льське ƒ√’ѕ У—≥ркаФ та на явор≥вськ≥й ƒ√’ѕ Ђ—≥ркаї .–одовища кал≥йних солей розташован≥ на територ≥њ Ћьв≥вськоњ та ≤вано-‘ранк≥вськоњ областей. Ќайважлив≥шими родовищами, що зараз експлуатуютьс¤, Ї —тебникське (ƒ√’ѕ Ђѕол≥м≥нералї) ≥  алуш-√олинське (ƒ√’ѕ Ђ’лорв≥н≥лї) родовища.

¬иробництво синтетичних смол та пластмас

—интетичн≥ смоли ≥ пластмаси виготовл¤ютьс¤ в район≥ знахо≠дженн¤ сировини в ƒонбас≥ (√орл≥вка, —Їверодонецьк, ƒонецьк, –уб≥жне), у ѕридн≥пров'њ (ƒн≥продзержинськ, ƒн≥пропетровськ, «апор≥жж¤), в „еркасах, ќдес≥ тощо. —интетичн≥ смоли Ч вельми транспортабельний продукт. ¬они йдуть на виробництво синте≠тичних волокон.

—интетичн≥ смоли, що виготовл¤ютьс¤ в ”крањн≥, а також пе≠реважно прив≥зна целюлоза використовуютьс¤ дл¤ виробництва х≥м≥чних волокон. ÷е виробництво характеризуЇтьс¤ п≥двищеною трудом≥стк≥стю ≥ зосереджене в районах, добре забезпечених трудо≠вими ресурсами, котр≥, ¤к правило, Ї й рег≥онами текстильноњ про≠мисловост≥. ’≥м≥чн≥ волокна виготовл¤ють в  иЇв≥, „ерн≥гов≥, „ер≠касах, ∆итомир≥, —окал≥ (Ћьв≥вськоњ обл.). ѕриблизно третина х≥м≥ч≠них волокон, що виготовл¤ютьс¤ в крањн≥, використовуЇтьс¤ на тех≠н≥чн≥ потреби. Ѕ≥льша частка х≥м≥чних волокон Ї синтетичними.

Ќа основ≥ використанн¤ пол≥мерних матер≥ал≥в в крањн≥ розви≠нута гумово-азбестова промислов≥сть. ¬ њњ склад≥ вид≥л¤Їтьс¤ шинне виробництво, що Ї великим споживачем синтетичного ка≠учуку, х≥м≥чних волокон, саж≥. ¬оно т≥сно пов'¤зане з машинобу≠дуванн¤м, особливо з автомоб≥льною промислов≥стю Ч голов≠ним споживачем шин. —вого виробництва каучуку в ”крањн≥ немаЇ, в≥н ≥мпортуЇтьс¤ з –ос≥њ, з район≥в ѕоволжж¤, ”ралу, —и≠б≥ру. “ехн≥чна сажа Ч важливий компонент виробництва гуми, що виготовл¤Їтьс¤ з природних ≥ попутних газ≥в у ƒашав≥,  ре≠менчуц≥, —таханов≥. Ќайб≥льш≥ п≥дприЇмства гумово-азбестовоњ промисловост≥ Ч шинний завод у ƒн≥пропетровську ≥ Ѕ≥лоцер≠к≥вський завод гумово-техн≥чних вироб≥в. ѕ≥дприЇмства ц≥Їњ га≠луз≥ е також у ’арков≥,  иЇв≥, «апор≥жж≥, ќдес≥, Ѕерд¤нську тощо.

¬иробництво лак≥в ≥ фарб

”крањна Ч значний виробник лак≥в ≥ фарб. ” минулому њњ част≠ка становила 25% ц≥Їњ продукц≥њ колишнього –ад¤нського —оюзу. —ировиною дл¤ њњ виробництва Ї природн≥ смоли, рослинн≥ масла, синтетичн≥ матер≥али. јсортимент продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤, достатньо широкий: антикороз≥йн≥ ≥ декоративн≥ лаки ≥ фарби,

розчинники, смоли тощо. ќсновну частину ц≥Їњ продукц≥њ виготов≠л¤ють у ƒонбас≥ (Ћуганськ, ƒонецьк) ≥ ѕридн≥пров'њ (ƒн≥пропет≠ровськ,  ривий –≥г). ¬иробництво лак≥в ≥ фарб Ї також у  иЇв≥, ’арков≥,  ременчуц≥, Ћьвов≥, Ѕорислав≥, ≤вано-‘ранк≥вську, ќде≠с≥, —≥мферопол≥. Ќа в≥дходах коксох≥м≥чного виробництва розви≠ваЇтьс¤ велика ан≥л≥нофарбна промислов≥сть, що виготовл¤Ї барв≠ники дл¤ текстильноњ, взуттЇвоњ, пол≥граф≥чноњ промисловост≥. ѓњ головний центр Ч –уб≥жне (Ћуганська обл.). јн≥л≥нов≥ барвники виготовл¤ють також √орл≥вський коксох≥м≥чний ≥ —ивашський ан≥л≥нофарбн≥ заводи. —творено велике виробництво оптичних в≥дб≥лювач≥в, високо¤к≥сних п≥гмент≥в. ” великих м≥стах, що ма≠ють значн≥ науково-досл≥дн≥ заклади, розвинута х≥м≥ко-фармацевтична промислов≥сть. ѓњ центри Ч  ињв, ∆итомир, ’арк≥в, ѕолтава, Ћуганськ, Ћьв≥в, ќдеса.

¬ ц≥лому х≥м≥чна промислов≥сть набула розвитку в ус≥х еко≠ном≥чних районах ”крањни. Ќа цьому тл≥ особливо сл≥д в≥дм≥тити ƒонецький, ѕридн≥провський ≥  арпатський економ≥чн≥ райони. Ќайпотужн≥ший з них Ч ƒонецький район. …ого частка становить понад третину х≥м≥чноњ продукц≥њ, що виготовл¤Їтьс¤ в крањн≥. “ут особливо вир≥зн¤Їтьс¤ Ћуганська область з найб≥льшим у крањн≥ Ћи-сичансько-–уб≥жанським промисловим вузлом х≥м≥чноњ спец≥ал≥зац≥њ.

¬ ƒонецьк≥й област≥ вид≥л¤Їтьс¤ √орл≥всько-—лов'¤нський про≠мисловий вузол. ” межах ѕридн≥пров'¤ х≥м≥чна промислов≥сть на≠була розвитку в ƒн≥пропетровськ≥й област≥ (ƒн≥пропетровсько-ƒн≥п-родзержинський промисловий вузол), Ћьв≥вськ≥й област≥ (Ћьв≥всь≠кий, ƒрогобицький, Ќоводвор≥вський ≥ „ервоноградсько-—окаль-ський промислов≥ центри) ≥ ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област≥ ( алуський ≥ ≤вано-‘ранк≥вський промислов≥ центри). ƒобре розвинута х≥м≥чна промислов≥сть в  иЇв≥, „ерн≥гов≥, „еркасах, ∆итомир≥, –≥вному, ¬≥нниц≥ та —умськ≥й област≥ (Ўостка ≥ —уми), поблизу ќдеси ≥ јвтономноњ –еспубл≥ки  рим (—ивашський промисловий центр).

—учасний стан х≥м≥чного комплексу

—тан х≥м≥чного комплексу, ¤к≥сн≥ зм≥ни, що супроводжують його нин≥шн≥й розвиток, Ї важливим ≥ впливовим фактором стаб≥л≥зац≥њ роботи промисловост≥ ”крањни в ц≥лому. „астка х≥м≥чноњ продукц≥њ у ¬¬ѕ в 2001 роц≥ склала 6,1%, залишаЇтьс¤ ст≥йкою ≥ маЇ тенденц≥ю до сталого зростанн¤. ѕро ступ≥нь впливу комплексу на розвиток нац≥ональноњ економ≥ки св≥дчить той факт, що в м≥жгалузев≥й структур≥ споживанн¤ частка х≥м≥чноњ продукц≥њ становить сьогодн≥ 23% при збереженн≥ реального потенц≥алу до подальшого зб≥льшенн¤.

ћ≥н≥стерство промисловоњ пол≥тики ”крањни, ірунтуючись на стратег≥чних напр¤мках розвитку економ≥ки крањни, окреслених ѕрограмою Ђ”крањна-2010ї та новою ѕрограмою д≥¤льност≥  абм≥ну, п≥дготувало  онцепц≥ю розвитку х≥м≥чноњ промисловост≥, ¤ка визначила головн≥ напр¤мки розвитку в≥тчизн¤ного х≥м≥чного комплексу. —еред них - випереджаючий розвиток м≥нерально-сировинноњ бази, енергозабезпеченн¤ та енергозбереженн¤, створенн¤ нов≥тн≥х технолог≥й, захист довк≥лл¤, стимулюванн¤ виробництва найважлив≥шоњ дл¤ держави х≥м≥чноњ продукц≥њ - м≥неральних добрив ≥ х≥м≥чних засоб≥в захисту рослин, пол≥мер≥в та вироб≥в з них тощо.

’≥м≥чний комплекс ”крањни - це б≥льш н≥ж 250 п≥дприЇмств, з ¤ких майже 100 Ї справжн≥ми велетн¤ми ≥ндустр≥њ, де зайн¤то майже 220 тис¤ч висококвал≥ф≥кованих прац≥вник≥в, що становить 5,4% в≥д усього промислово-виробничого персоналу крањни. ѓхн≥ обс¤ги виробництва складають майже 7% в≥д загального обс¤гу промислового виробництва крањни, при цьому 70% продукц≥њ поставл¤Їтьс¤ на експорт.

1	2	3	4

Ќазва: —ировинна база х≥м≥чноњ промисловост≥ украњни, њњ рег≥ональн≥ особливост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (3016 прочитано)