—оц≥олог≥¤ > ќсновн≥ етапи розвитку емп≥ричноњ соц≥олог≥њ

”же це раннЇ визначенн¤ м≥стить у соб≥ проблематику всього наступного функц≥онал≥зму: ¤кщо в сусп≥льств≥ маЇ м≥сце щось, що в≥дпов≥даЇ його потребам, то чи Ї це насл≥дком над≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥ ≥ задоволенн¤ чи потреби ж тут ≥ншого роду залежн≥сть?

"‘ункц≥ональна Їдн≥сть" соц≥олог≥чного анал≥зу, п≥дкреслюЇ ћертон, визначаЇтьс¤ не "зверху", не за допомогою ¤коњ-небудь теор≥њ, а в неск≥нченн≥й глибин≥ соц≥альних факт≥в, що завд¤ки своњй функц≥ональн≥й визначеност≥ Ї ≥нтегруючими факторами соц≥ального житт¤. ‘ункц≥ональн≥ ¤кост≥ ун≥версальн≥ ≥ представлен≥ у вс≥х формах культури, що легко побачити при њхньому анал≥з≥. ћало того, вони нос¤ть ≥мперативний, примусовий характер у першу чергу дл¤ вс≥х сусп≥льних ≥нститут≥в, хоча це може ви¤вл¤тис¤ по-р≥зному. ” ц≥лому функц≥ональний анал≥з застосуЇмо т≥льки до стаб≥льних ≥ стандартизованих об'Їкт≥в, ¤кими можуть бути повторюван≥ ≥ типов≥ ¤вища, що характеризуютьс¤ ст≥йк≥стю (соц≥альн≥ рол≥, соц≥альн≥ процеси, ≥нституц≥йн≥ об'Їкти, соц≥альн≥ структури, засоби соц≥ального контролю ≥ т.д.).

јвтор концепц≥њ докладно розкриваЇ р≥зн≥ сторони пон¤тт¤ "функц≥¤". ‘ункц≥¤ - це "т≥ насл≥дки, що спостер≥гаютьс¤, що служать саморегул¤ц≥њ даноњ чи системи пристосуванню њњ до середовища". ƒизфункц≥¤ - це "т≥ насл≥дки, що спостер≥гаютьс¤, що послабл¤ють саморегул¤ц≥ю даноњ чи системи њњ пристосуванн¤ до середовища". ” про¤в≥ функц≥њ може бути дв≥ форми - ¤вна ≥ схована. ” тому випадку, коли внутр≥шн¤ значеннЇва мотивац≥¤ зб≥гаЇтьс¤ з об'Їктивними насл≥дками, ви¤вл¤Їтьс¤ ¤вна функц≥¤. —аме так вона усв≥домлюЇтьс¤ учасниками повед≥нковоњ системи чи ситуац≥њ. ¬ели “.ѕарсонс прид≥лив основну увагу анал≥зу механ≥зм≥в п≥дтримки "соц≥ального пор¤дку", те –.ћертон зосередив своњ зусилл¤ на вивченн≥ дизфункц≥ональних ¤вищ, що виникають унасл≥док напруг ≥ протир≥ч у соц≥альному житт≥.

ќсновна теорема "функц≥онального анал≥зу" по ћертону говорить ¤к одне ¤вище може мати р≥зн≥ функц≥њ, так та сама функц≥¤ може виконуватис¤ р≥зними ¤вищами. ѕри цьому функц≥ональний результат спри¤Ї виживанню системи, њњ адаптац≥њ до навколишнього середовища. “е, що не спри¤Ї виживанню й адаптац≥њ, Ї "дизфункц≥¤",

—оц≥ометр≥¤ (м≥кросоц≥олог≥¤)

” 30-з роки нашого стор≥чч¤ на основ≥ широкого використанн¤ психоанал≥тичного методу ≥ гештальт-теор≥њ в русл≥ психолог≥чноњ традиц≥њ в соц≥олог≥њ виникла нова галузь соц≥олог≥чного знанн¤, що одержала назву соц≥ометр≥њ, чи м≥кросоц≥олог≥њ.

ѕ≥д соц≥ометр≥Їю прийн¤то розум≥ти теоретичне в прикладний напр¤мок соц≥олог≥чноњ науки, що вивчаЇ соц≥опсихолог≥чн≥ взаЇмини особистостей у малих групах.

“ворцем ц≥Їњ теор≥њ Ї учень «иімунда ‘рейда, що ем≥грував з –умун≥њ в —Ўј, псих≥атр ≥ соц≥олог ƒжекоб ћорено (1892-1974).

—ам ћорено визначав створену њм дисципл≥ну в такий спос≥б: "ћатематичне навчанн¤ психолог≥чних властивостей населенн¤, експериментальна техн≥ка ≥ результату, п≥дучен≥ при застосуванн≥ к≥льк≥сного ¤к≥сного методу".

” ¤кост≥ трьох найважлив≥ших базисних пон¤ть соц≥ометр≥њ в≥н називав: "соц≥ус" - товариш; "метрум" - вим≥р; "драма" - д≥¤. "«ам≥сть анал≥зу соц≥альних клас≥в, що складаютьс¤ з м≥льйон≥в людей, ми займаЇмос¤ ретельним анал≥зом невеликих груп. ÷е в≥дх≥д в≥д соц≥ального всесв≥ту до њњ атомарноњ структури" - так ћорено сформулював свою програмну концепц≥ю.

"—оц≥ометр≥¤, - говорив ћорено, - вивчаЇ ≥ндив≥дуум≥в саме в той момент, коли вони спок≥йно вступають у взаЇмн≥ в≥дносини, що ведуть до утворенн¤ групи". ¬ажливим моментом теоретичних побудов ћорено було положенн¤ про те, що через розкритт¤ соц≥ально-псих≥чних механ≥зм≥в у псих≥чних структур сп≥втовариств соц≥ометр≥¤ одержуЇ можлив≥сть установленн¤ соц≥ального контролю над поводженн¤м особистостей ≥ соц≥альних груп.

Ќайважлив≥шими ≥нструментами соц≥ометричного анал≥зу Ї соц≥ометричн≥ тести, соц≥оматриц≥ ≥ р≥зного роду социаграмми, на ¤ких у многой у базуЇтьс¤ соц≥ометричний метод. ѕознайомимос¤ ближче з використовуваними методами в соц≥ометр≥њ. ѕ≥д соц≥ометричним тестом у м≥кросоц≥олог≥њ розум≥Їтьс¤ один ≥з прийом≥в опитуванн¤ людей, у ход≥ ¤кого виконуЇтьс¤ завданн¤ стандартноњ форми, що дозвол¤Ї п≥дучити ¤к би "колективне самовираженн¤ опитуваних", тобто к≥льк≥сно вим≥рн≥ характеристики м≥жособист≥сних в≥дносин у соц≥альн≥й груп≥. ƒругим таким ≥нструментом соц≥ометр≥њ вважаЇтьс¤ соц≥оматриц¤ таблиц¤, у ¤ку за допомогою граф≥чних ≥ числових позначень занесетьс¤ отриман≥ в результат≥ досл≥джень дан≥, що характеризують систему взаЇмин людей у досл≥джуван≥й груп≥. “рет≥й ≥нструмент - соц≥ограмми - даЇ в≥дпов≥дне граф≥чне (схематичне) вираженн¤ соц≥альних в≥дносин людей переважно в малих групах.

ѕор¤д з ними в соц≥ометр≥њ широко використовуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ ≥ндекси, коеф≥ц≥Їнти й ≥н., що дозвол¤Ї дати к≥льк≥сну характеристику досл≥джуваним ¤вищам соц≥альноњ взаЇмод≥њ.

ѕричиною сусп≥льних зм≥н, ¤к вважав ћорено, Ї взаЇмини ≥ндив≥д≥в, що складаютьс¤ з особливих "м≥кроелемент≥в", називаних "соц≥альними електронами", чи "телеелементами". «а допомогою пон¤тт¤ "т≥л≥" ("соц≥ограв≥тац≥йний фактор") ћорено намагавс¤ по¤снити р≥зн≥ почутт¤, що виникають у процес≥ сп≥лкуванн¤ людний один з одним, ≥ визначав його ¤к найпрост≥ш≥ одиниц≥ почутт¤, випром≥нюван≥ людиною ≥ спр¤мован≥ в≥д ≥ндив≥да до ≥ндив≥да. ≤нтенсивне випром≥нюванн¤ "тепе" "з≥ знаком плюс", в≥дпов≥дно до тверджень ћорено, викликаЇ симпат≥ю, а випром≥нюванн¤ "тепе" "з≥ знаком м≥нус" антипат≥ю.

ћ≥кросоц≥олог≥¤ прид≥л¤Ї велику увагу анал≥зу к≥льк≥сноњ сторони психолог≥чних в≥дносин людей, що визначаютьс¤ социометристами в терм≥нах байдужност≥, симпат≥њ (прит¤ганн¤) ≥ антипат≥њ (в≥дштовхуванн¤).

Ќа думку ћорено, що стало одним з фундаментальних положень соц≥ометр≥њ, соц≥альн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в груп≥ ≥ сусп≥льств≥, можуть бути правильно зрозум≥л≥ лише з урахуванн¤м ≥снуванн¤ м≥кро- ≥ макроструктур. ѕ≥д м≥кроструктурою в≥н розум≥в сукупн≥сть псих≥чних в≥дносин людей, њхнього бажанн¤, почутт¤, представленн¤ ≥ т.д., а п≥д макроструктурою - просторове взаЇмоположенн¤ ≥ взаЇмов≥дношенн¤ людей при виконанн≥ ними виробничих функц≥й. ¬≥дпов≥дно, соц≥альна напружен≥сть ≥ р≥зний р≥д конфл≥кти можуть бути л≥кв≥дован≥ шл¤хом реорган≥зац≥њ макроструктури (перегрупуванн¤ людей у простор≥) таким чином, щоб у вс≥х випадках поруч ви¤вл¤лис¤ люди, що симпатизують один одному. “ак ћорено приший до одному з найб≥льш утоп≥чних висновк≥в своЇњ теор≥¤ - можливост≥ "пол≥пшенн¤" людських в≥дносин у рамках будь-¤коњ сусп≥льноњ системи.

—еред ≥нших закон≥в, сформульованих ћорено, особливою попул¤рн≥стю в р¤д≥ шк≥л сучасноњ зах≥дноњ соц≥олог≥њ користаЇтьс¤ так називаний "закон насиченн¤". ¬≥дпов≥дно до цього закону, под≥бно тому, ¤к у х≥м≥чних розчинах ≥снуЇ осад, так у нац≥ональних ≥ м≥жнац≥ональних в≥дносинах також ≥снуЇ под≥бна крапка, перевищенн¤ ¤коњ веде до "перенасиченн¤", чи, до нац≥ональних ≥ расових конфл≥кт≥в, ворожнеч≥ ≥ воњн≥.

” числ≥ ≥нших соц≥ометричних закон≥в ћорено можна згадати соц≥огенетичний ≥ социодинамический закони. —оциогенетический закон констатував, що вищ≥ форми будь-¤коњ колективноњ орган≥зац≥њ розвиваютьс¤ з найпрост≥ших форм, а соц≥одинам≥чний закон затверджував, що людськ≥ прихильност≥ усередин≥ будь-¤коњ групи розпод≥л¤ютьс¤ нер≥вном≥рно.

” зв'¤зку з формулюванн¤м соц≥одинам≥чного закону ћорено вказував, що велика частина емоц≥йних пот¤г≥в ("переваг") приходитьс¤ на де¤ких член≥в групи ("з≥рок"), у той час ¤к б≥льш≥сть учасник≥в се ви¤вл¤ютьс¤ ¤к би "емоц≥йно знедоленими" (так≥ зараховувалис¤ ћорено в розр¤д "соц≥ометричного пролетар≥ату").

ќдним з найважлив≥ших метод≥в соц≥ометр≥њ ћорено вважав залученн¤ досл≥джуваних облич в активний терапевтичний процес, ¤кий ≥менував "психодрамою", метою ¤коњ ¤к терапевтичного прийом≥ виступаЇ наданн¤ особистост≥ вол≥ самовираженн¤ ос в≥д напруженост≥ сучасного реального житт¤. —творенн¤ соц≥ометр≥њ з'¤вилос¤ одним з найб≥льш значимих дос¤гнень соц≥олог≥њ ¤к науки за весь пер≥од њњ ≥снуванн¤.

 онцепц≥¤ соц≥ального обм≥ну

Ќайб≥льш в≥домими представниками даного соц≥олог≥чного напр¤мку прийн¤то вважати американських соц≥олог≥в ƒжорджа ’оманса (р.1919 р.) ≥ ѕ≥тера Ѕлау (р.1918 р.).

” своњх основних досл≥дженн¤х "Ћюдська група" (1950), "—оц≥альне поводженн¤: його елементарн≥ форми" (1961), "ѕрирода соц≥альноњ науки" (1967) ’оманс сформулював основну задачу своЇњ теор≥њ у вид≥ загальнозрозум≥лого гасла "повернути людини в соц≥олог≥ю".

ѕо ’омансу, соц≥олог≥¤ з'¤вилас¤ результатом процесу природного розвитку психолог≥њ, а отже, "к≥нцев≥ принципи по¤сненн¤ в антрополог≥њ, соц≥олог≥њ ≥ нав≥ть в ≥стор≥њ... - психолог≥чн≥".

Ќа думку ’оманса, ≥нститути ≥ людське сусп≥льство в ц≥лому складаютьс¤ т≥льки з д≥й людини, вони можуть тому анал≥зуватис¤ в терм≥нах ≥ндив≥дуальних д≥й ≥ можуть бути по¤снен≥ на основ≥ принцип≥в ≥ндив≥дуального поводженн¤. “ому ≥стотним елементом соц≥олог≥њ ’оманса стала його теор≥¤ соц≥ального поводженн¤.

Ќове розум≥нн¤ природи ¤ сутност≥ соц≥ального поводженн¤ порозум≥валос¤ в такий спос≥б: "—оц≥альне поводженн¤ ¤вл¤Ї собою обм≥н ц≥нност¤ми (¤к матер≥альними, так ≥ нематер≥альними, наприклад, знаками чи схваленн¤ престижу). Ћюди, що одержують багато чого в≥д ≥нших, випробують з six сторони вплив, спр¤мований на те, щоб останн≥ могли одержати багато чого в≥д перших. “акий процес наданн¤ впливу маЇ тенденц≥ю до забезпеченн¤ чи р≥вноваги балансу м≥ж обм≥нами".

1	2	3

Ќазва: ќсновн≥ етапи розвитку емп≥ричноњ соц≥олог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4394 прочитано)