—оц≥олог≥¤ > ќсновн≥ етапи розвитку емп≥ричноњ соц≥олог≥њ
ѕо ’омансу, ≥снують два р≥вн≥ поводженн¤: субинституциональний (парн≥ безпосередньо-особист≥сн≥ в≥дносини) ≥ ≥нституц≥ональний. ѕерший - основа другого. ≤ розходженн¤м м≥ж ними Ї те, що в складних орган≥зац≥¤х д≥¤льн≥сть регулюЇтьс¤ не первинними, а б≥льш складними за своњм характером винагородами (такими, наприклад, ¤к соц≥альне схваленн¤) ≥ в т≥м, що сам≥ процеси обм≥ну "винагороди" стають б≥льш опосередкованими. —утн≥сть соц≥альних в≥дносин у сусп≥льств≥ ’оманс викладав у такий спос≥б: "—екрет соц≥ального обм≥ну м≥ж людьми пол¤гаЇ в т≥м, щоб дати ≥нш≥й людин≥ з≥ свого поводженн¤ те, що представл¤Їтьс¤ йому б≥льш коштовним, чим вам, ≥ одержати в≥д нього те, так ¤вл¤Ї велику ц≥нн≥сть дл¤ вас, чим дл¤ нього". ќриг≥нальну соц≥олог≥чну концепц≥ю запропонував у цей пер≥од ≥ ѕ.Ѕлау. ” таких роботах, ¤к "ƒинам≥ка бюрократ≥њ" (1955), "ќбм≥н ≥ влада в соц≥альному житт≥" (1964), "јмериканська структура зайн¤тост≥" (1964), в≥н зд≥йснив спробу конструктивного синтезу р¤ду положень функц≥онал≥зму, ≥нтерахц≥они\≥зма ≥ школи соц≥ального конфл≥кту, “еор≥¤ символ≥чного ≥нтеракц≥он≥зму ≤стотний внесок в еволюц≥ю сучасноњ зах≥дноњ соц≥олог≥њ вн≥с основоположник символ≥чного ≥нтеракц≥он≥зму, американський ф≥лософ ≥ соц≥олог, професор ф≥лософ≥њ „икагського ун≥верситету ƒжордж ћид (1863-1931). ћ≥д прид≥л¤в велику увагу проблемам використанн¤ наукового методу в р≥шенн≥ р≥зних соц≥альних проблем. ÷≥ ор≥Їнтац≥њ ћ≥да значною м≥рою спри¤ли постановц≥ њм р¤ду нових питань ≥ одержанню в≥дпов≥дних результат≥в. “ому принципово важливим моментом соц≥олог≥чноњ творчост≥ ћ≥да були визнанн¤ њм примата соц≥ального над ≥ндив≥дуальним ≥ прагненн¤ перебороти обмежен≥сть т≥Їњ досл≥дницькоњ традиц≥њ, у ¤к≥й ≥ндив≥д ≥ сусп≥льство, ¤к правило, протиставл¤лис¤ один одному. ћ≥д написав дуже мало роб≥т. Ѕ≥льш≥сть його основних ≥дей можна знайти т≥льки в опубл≥кованих посмертно записах його лекц≥й. Ќайб≥льш значний виклад ≥нтерахц≥он≥зму м≥ститьс¤ в книз≥ ''–озум, я ≥ —усп≥льство" (1934). «аперечуючи споконв≥чну дан≥сть люд¤м розуму ≥ св≥домост≥, ћ≥д п≥дкреслював, що соц≥альний св≥т ≥ндив≥да ≥ людства формуЇтьс¤ в результат≥ процес≥в соц≥альних взаЇмод≥й, у ¤ких велику роль граЇ "символ≥чне оточенн¤". ¬≥дпов≥дно до концепц≥њ ћ≥да, сп≥лкуванн¤ м≥ж людьми зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою особливих засоб≥в - символ≥в, до ¤ких в≥н в≥дносив жест ≥ мову. –озгл¤даючи жест ¤к специф≥чний символ, ћ≥д вказуючи, що в≥н виступаЇ в безпосередн≥й чи опосередкован≥й форм≥ ¤к початковий, незавершений елемент повед≥нковоњ д≥њ чи акту. «м≥ст жесту, коли в≥н зрозум≥лий, викликаЇ в≥дпов≥дну, ¤к правило, ≥нстинктивну реакц≥ю. јле жест не маЇ соц≥ально закр≥пленого значенн¤. ” цьому в≥дношенн≥ мова, ¤к б≥льш зр≥ла форма, маЇ значн≥ переваги, оск≥льки може впливати на р≥зних ≥ндив≥д≥в. Ќа думку ћ≥да, людськ≥ д≥њ споконв≥чно нос¤ть соц≥альний характер, в≥н неодноразово п≥дкреслював, що по¤сненн¤ поводженн¤ ≥ндив≥да можливо лише в терм≥нах орган≥зованого поводженн¤ сусп≥льноњ групи ≥ що д≥њ ≥ндив≥да непо¤снен≥, ¤кщо њхн≥й не розгл¤дати ¤к орган≥чне ц≥ле. ќдн≥Їњ з найважлив≥ших частин соц≥олог≥чного навчанн¤ ћ≥да з'¤вилас¤ його концепц≥¤ "м≥ж≥ндив≥дуальн≥ взаЇмод≥њ", що затверджувала, що сп≥лкуванн¤ людей в установки ≥ндив≥да на об'Їкти (на "≥нших" ≥ на самого себе" породжуютьс¤ ≥ п≥дтримуютьс¤ визначеною сукупн≥стю соц≥альних фактор≥в. “е ¤к ≥ндив≥д сприймаЇ навколишню соц≥альну д≥йсн≥сть, обумовлюЇтьс¤ його досв≥дом сп≥лкуванн¤ з ≥ншими, особливо власною здатн≥стю сприймати св≥т ≥ себе так, ¤к цей св≥т бачать ≥нш≥ ≥ ¤к це виражено в≥дпов≥дними символами ( чижестами словами). ” зв'¤зку з цим поводженн¤ ≥ндив≥да в груп≥, в≥дзначав ћид, "Ї результатом прийн¤тт¤ даним ≥ндив≥дом установок ≥нших стосовно себе ≥ наступноњ кристал≥зац≥њ вс≥х цих приватних установок у Їдину чи установку точку зору, що може бути названа установкою "узагальненого ≥ншого". ÷ей процес прив'¤нули рол≥ ≥нших людей ("узагальненого ≥ншого") особливо рельЇфно ви¤вл¤Їтьс¤ в ход≥ формуванн¤ людського "я", походженн¤ ≥ структуру соц≥ального процесу. ≤стотне значенн¤ дл¤ розвитку соц≥олог≥њ ≥ психолог≥њ мала розроблена ћ≥дом рольова концепц≥¤ особистост≥. Ѕагатом≥рне поводженн¤ людини можна представити (≥ проанал≥зувати) у вид≥ визначеного набору соц≥ально-типових, ст≥йких шаблон≥в його поводженн¤ - "ролей", що людина граЇ в сусп≥льств≥. ѕричому, по ћ≥ду, анал≥з "ролей", що людина даЇ достатн≥ п≥дстави дл¤ судженн¤ не т≥льки про його вел≥нн¤, але ≥ про його особист≥сть, оск≥льки њњ внутр≥шн¤ ≥мпульсивна ≥ нормативна суперечлив≥сть виражаЇтьс¤ в будь-¤ких повед≥нкових актах.
Ќазва: ќсновн≥ етапи розвитку емп≥ричноњ соц≥олог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4394 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
