—оц≥олог≥¤ > —утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи

—утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи

ѕлан

¬ступ

1. ѕон¤тт¤ про соц≥ал≥зац≥ю особистост≥, механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ

2. ќсновн≥ етапи соц≥ал≥зац≥њ особистост≥

ƒитинство

ён≥сть

Ѕатьк≥вство

«р≥лий в≥к

—тар≥сть

¬исновки

¬икористана л≥тература

¬ступ

∆ив≥ орган≥зми складають природну ≥Їрарх≥ю. ”се њхнЇ р≥зноман≥тт¤ можна розташувати на сходах вид≥в в≥д найпрост≥ших до самих складних. „им складн≥ший орган≥зм, тим довше доводитьс¤ йому пристосовуватис¤ до навколишнього середовища.  омахи народжуютьс¤ вже дорослими, тобто готових нормально функц≥онувати у своњй еколог≥чн≥й н≥ш≥. ¬ищим орган≥змам доводитьс¤ сутужн≥ше. ѕрирода подбала про те, щоб вид≥лити спец≥альний пер≥од часу, у плин≥ ¤кого немовл¤ навчаЇтьс¤ ≥ пристосовуЇтьс¤ до дорослого св≥ту. ÷ей пер≥од називаЇтьс¤ дитинством. ” птах≥в воно триваЇ один сезон, у тигр≥в, слон≥в ≥ мавп Ц к≥лька рок≥в. „им вище стоњть тварина на сходах вид≥в, тим тривал≥ший пер≥од адаптац≥њ.

—амим зат¤гнутим Ї пер≥од п≥дготовки до дорослого житт¤ в людини. –ан≥ше вважалос¤, що в≥н обмежуЇтьс¤ дитинством, сьогодн≥ в нього включають пер≥од юност≥ ≥ молодост≥. “ретина свого житт¤ людина навчаЇтьс¤ жити в самому складному з ≥снуючих св≥т≥в Ц у св≥т≥ сусп≥льних в≥дносин. “акоњ еколог≥чноњ н≥ш≥ немаЇ у жодного з вид≥в. ќстанн≥м часом фах≥вц≥ прийшли до думки, що людина навчаЇтьс¤ ≥ переучуЇтьс¤ усе своЇ житт¤. “ак≥ вимоги сучасного сусп≥льства. ÷ей процес одержав назву соц≥ал≥зац≥њ.

1. ѕон¤тт¤ про соц≥ал≥зац≥ю особистост≥, механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ

—оц≥ал≥зац≥¤ ¤вл¤Ї собою процес становленн¤ особистост≥, поступове засвоЇнн¤ нею вимог сусп≥льства, придбанн¤ соц≥ально значимих характеристик св≥домост≥ ≥ повед≥нки, ¤к≥ регулюють њњ взаЇмини ≥з сусп≥льством.

як≥ ж механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ? ”же «.‘рейд вид≥лив психолог≥чн≥ механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ: ≥м≥тац≥ю, ≥дентиф≥кац≥ю, почутт¤ сорому ≥ провини. ≤м≥тац≥Їю називаЇтьс¤ усв≥домлена спроба дитини коп≥ювати визначену модель повед≥нки. «разками дл¤ насл≥дуванн¤ можуть виступати батьки, родич≥, друз≥ ≥ т.д. ≤дентиф≥кац≥¤ Ч спос≥б усв≥домленн¤ приналежност≥ до т≥Їњ чи ≥ншоњ сп≥льност≥. „ерез ≥дентиф≥кац≥ю д≥ти приймають повед≥нку батьк≥в, родич≥в, друз≥в, сус≥д≥в, ≥ т.д., њхньоњ ц≥нност≥, норми, зразки повед≥нки ¤к своњ власн≥.

≤м≥тац≥¤ й ≥дентиф≥кац≥¤ Ї позитивними механ≥змами, оск≥льки вони нац≥лен≥ на засвоЇнн¤ визначеного типу повед≥нки. —ором ≥ провина ¤вл¤ють собою негативн≥ механ≥зми, тому що вони придушують чи заборон¤ють де¤к≥ зразки повед≥нки. «.‘рейд в≥дзначаЇ, що почутт¤ сорому, ≥ провини т≥сно зв'¤зан≥ один з одним ≥ майже нерозр≥знен≥. ќднак м≥ж ними ≥снують визначен≥ розходженн¤. —ором звичайно асоц≥юЇтьс¤ з в≥дчутт¤м, що вас викрили ≥ зганьбили. ÷е почутт¤ ор≥Їнтоване на сприйн¤тт¤ вчинк≥в ≥ндив≥да ≥ншими людьми. ¬≥дчутт¤ ж провини зв'¤зано з внутр≥шн≥ми переживанн¤ми, ≥з самооц≥нкою людиною своњх учинк≥в. ѕокаранн¤ тут в≥дбуваЇтьс¤ само собою, що контролюЇтьс¤ формою виступаЇ сов≥сть.

“.ѕарсонс ≥ —.Ѕейлз застосовували пон¤тт¤, введен≥ «.‘рейдом до теор≥њ соц≥альноњ д≥њ ≥ соц≥альних систем. ¬они визначають ≥м≥тац≥ю ¤к процес, за допомогою ¤кого засвоюютьс¤ специф≥чн≥ елементи культури, особлив≥ знанн¤, ум≥нн¤, обр¤ди ≥ т.д. Ќа њхню думку, ≥м≥тац≥¤ не припускаЇ н≥¤кого тривалого в≥дношенн¤ з УмоделлюФ. ≤дентиф≥кац≥¤ ж дл¤ них означаЇ внутр≥шнЇ освоЇнн¤ ц≥нностей людьми ≥ ¤вл¤Ї собою процес соц≥ального навчанн¤. —туп≥нь ≥дентиф≥кац≥њ визначаЇтьс¤ характером прихильност≥ до У≥ншогоФ. ќск≥льки найб≥льш сильн≥ прихильност≥ в родин≥, тому вона вважаЇтьс¤ основною формою соц≥ал≥зац≥њ. ” соц≥олог≥њ звернена увага на той факт, що ц≥нн≥сть родини ¤к соц≥ального ≥нституту довгий час недостатньо враховувалас¤. Ѕ≥льше того, в≥дпов≥дальн≥сть за вихованн¤ майбутнього ≥ндив≥да намагалис¤ де¤кою м≥рою зн¤ти з родини, переклавши на школу, трудовий колектив, громадськ≥ орган≥зац≥њ. ѕриниженн¤ рол≥ родини принесло велик≥ втрати, в основному морального пор¤дку, але ¤к≥ згодом обернулис¤ великими втратами в трудовому ≥ сусп≥льно-соц≥альному житт≥.

—оц≥ал≥зац≥¤ особистост≥ припускаЇ, що об'Їктом досл≥дженн¤ Ї не одна чи дек≥лька, а весь комплекс сусп≥льно значимих ¤костей людини в њхн≥й т≥сн≥й Їдност≥ ≥ взаЇмод≥њ. ¬они охоплюють усю сукупн≥сть рис св≥домост≥ ≥ повед≥нки: знанн¤, переконан≥сть, працьовит≥сть, культуру, вихован≥сть, прагненн¤ жити за законами краси, ф≥зичну п≥дготовку, ≥ т.д.

2. ќсновн≥ етапи соц≥ал≥зац≥њ особистост≥

—оц≥ал≥зац≥¤ особистост≥ починаЇтьс¤ з перших рок≥в житт¤ ≥ зак≥нчуЇтьс¤ пер≥одом громадськоњ зр≥лост≥ людини, хоча, зрозум≥ло, повноваженн¤, права й обов'¤зки, набут≥ нею, не говор¤ть про те, що процес соц≥ал≥зац≥њ ц≥лком завершений: по де¤ких аспектах в≥н продовжуЇтьс¤ все житт¤.

ƒл¤ усп≥шноњ соц≥ал≥зац≥њ, по ƒ. —мелзеру, необх≥дна д≥¤ трьох факт≥в: спод≥ванн¤, зм≥на повед≥нки ≥ прагненн¤ в≥дпов≥дати цим спод≥ванн¤м. ѕроцес формуванн¤, на його думку, в≥дбуваЇтьс¤ на трьох р≥зних стад≥¤х: 1) стад≥њ насл≥дуванн¤ ≥ коп≥юванн¤ д≥тьми повед≥нки дорослих; 2) ≥гровоњ стад≥њ, коли д≥ти усв≥домлюють повед≥нку ¤к виконанн¤ рол≥; 3) стад≥њ групових ≥гор, на ¤к≥й д≥ти учатьс¤ розум≥ти, що в≥д них чекаЇ ц≥ла група людей.

‘ранцузький психолог ∆. ѕ≥аже, збер≥гаючи ≥дею р≥зних стад≥й у розвитку особистост≥, наголошуЇ на розвитку п≥знавальних структур ≥ндив≥да ≥ њхн≥й наступн≥й перебудов≥ в залежност≥ в≥д досв≥ду ≥ соц≥альноњ взаЇмод≥њ. ÷≥ стад≥њ перем≥н¤ють одна ≥ншу у визначен≥й посл≥довност≥: сенсорно-моторна (в≥д народженн¤ до 2 рок≥в), операц≥йна (в≥д 2 до 7), стад≥¤ конкретних операц≥й (з 7 до 11), стад≥¤ формальних операц≥й (з 12 до 15). Ѕагато психолог≥в ≥ соц≥олог≥в п≥дкреслюють, що процес соц≥ал≥зац≥њ продовжуЇтьс¤ прот¤гом усього житт¤ людини, ≥ стверджують, що соц≥ал≥зац≥¤ дорослих в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д соц≥ал≥зац≥њ д≥тей дек≥лькома моментами. —оц≥ал≥зац≥¤ дорослих скор≥ше зм≥нюЇ зовн≥шню повед≥нку, у той час ¤к соц≥ал≥зац≥¤ д≥тей формуЇ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ. —оц≥ал≥зац≥¤ дорослих розрахована на те, щоб допомогти людин≥ набути визначен≥ навички, соц≥ал≥зац≥¤ в дитинств≥ в б≥льш≥й м≥р≥ маЇ справу з мотивац≥Їю повед≥нки.

ƒитинство

—оц≥ал≥зац≥¤ повинна починатис¤ в дитинств≥, коли приблизно на 70% формуЇтьс¤ людська особист≥сть. ¬арто зап≥знитис¤, ¤к почнутьс¤ необоротн≥ процеси. ” дитинств≥ закладаЇтьс¤ фундамент соц≥ал≥зац≥њ, ≥ в теж час це самий незахищений њњ етап. ƒ≥ти ≥зольован≥ в≥д сусп≥льства, у соц≥альному план≥ програють, хоча багато доросл≥ св≥домо шукають сам≥тност≥ й ≥зол¤ц≥њ, щоб в≥ддаватис¤ заглибленим м≥ркуванн¤м ≥ спогл¤данню. „аст≥ше коли доросл≥ потрапл¤ють в ≥зол¤ц≥ю мимо своЇњ вол≥ ≥ на тривалий терм≥н, вони духовно ≥ соц≥ально не гинуть. Ќавпроти, переборюючи труднощ≥, вони розвивають свою особист≥сть, п≥знають у соб≥ нов≥ гран≥.

“аким чином, початкова соц≥ал≥зац≥¤ ≥ продовжена Ц ¤к≥сно р≥зн≥ етапи. —оц≥ал≥зац≥¤ Ц акумул¤тивний процес, у ход≥ ¤кого накопичуютьс¤ соц≥альн≥ навички.

”же говорилос¤ про те, що соц≥ал≥зац≥ю часто мисл¤ть ¤к п≥дготовку д≥тей до житт¤ у св≥т≥ дорослих. ј чим розр≥зн¤ютьс¤ ц≥ два св≥ти? „и наст≥льки ≥стотн≥ м≥ж ними розходженн¤? ≤ чи не так необх≥дна спец≥альна п≥дготовка дл¤ переходу з одного в ≥нший?

ƒ≥ти ≥ доросл≥ розр≥зн¤ютьс¤ безл≥ччю ознак: ростом, ф≥зичною силою, розумовими зд≥бност¤ми й ум≥нн¤м њх з вигодою застосовувати, в≥дношенн¤м до небезпеки ≥ ризику, сп≥вв≥дношенн¤ розумових ≥ емоц≥йних компонент≥в, обс¤г придбаних знань, здатн≥стю учитис¤ на власних помилках, ум≥нн¤м приймати правильн≥ р≥шенн¤ в складних ситуац≥¤х, прагненн¤м брати на себе додаткову в≥дпов≥дальн≥сть.

ѕроте головного ми не назвали Ц виконанн¤ соц≥альних ролей. ƒ≥ти Ц Їдина категор≥¤ населенн¤, що не мають соц≥альних статус≥в ≥ соц≥альних ролей, ¤кщо не вважати статус≥в Ђдитинаї, Ђчолов≥ча / ж≥ноча статьї, Ђсин / донькаї, Ђплем≥нникї ≥ т.п., ¤к≥ вони ще не осмислюють повною м≥рою. “ому що д≥ти не Ї виробниками матер≥альних благ ≥ не в≥днос¤тьс¤ до категор≥њ економ≥чно самост≥йного населенн¤, у них не може бути профес≥йних, економ≥чних ≥ пол≥тичних статус≥в ≥ ролей. ѓм не знайоме те, з чого складаЇтьс¤ суть статус≥в Ц коло прав ≥ обов'¤зк≥в. ¬они не знають обов'¤зк≥в ≥нженера, листонош≥, парламентар≥¤, чи параф≥¤нина. ¬они не знають, що таке в≥дпов≥дальн≥сть. ƒ≥ти не знають, що таке соц≥альн≥ норми, хоча багато з цього њм доросл≥ розпов≥дали.

“еоретичн≥ ≥ дуже приблизн≥ знанн¤ про соц≥альн≥ рол≥ не дозвол¤ють стверджувати, що д≥ти опанували ними чи засвоњли њх. ” рол≥ вони грають, але не повод¤тьс¤ в≥дпов≥дно до вимог соц≥альноњ рол≥. ” д≥тей т≥льки ≥грове освоЇнн¤ соц≥ального св≥ту: хлопчиська грають у в≥йну, а д≥вчиська Ц у дочц≥-матер≥. ƒоросл≥ н≥коли не грають у рол≥, ¤кщо не вважати ≥гровий метод навчанн¤ в б≥знес≥.

ќтже, два св≥ти Ц дит¤чий ≥ дорослий розр≥зн¤ютьс¤ з погл¤ду соц≥ал≥зац≥њ. ¬они знаход¤тьс¤ на р≥зних к≥нц¤х цього процесу. √оловне розходженн¤ Ц ступ≥нь оволод≥нн¤ соц≥альними рол¤ми.

ён≥сть

ён≥сть завершуЇ активний пер≥од соц≥ал≥зац≥њ. ƒо юнак≥в звичайно в≥днос¤ть п≥дл≥тк≥в ≥ молодих людей у в≥ц≥ в≥д 13 до 19 рок≥в. ѓх ще називають т≥нейджерами. ” цьому в≥ц≥ в≥дбуваютьс¤ важлив≥ ф≥з≥олог≥чн≥ зм≥ни ( одне з них Ц настанн¤ статевоњ зр≥лост≥), ¤ке спричин¤Ї визначен≥ психолог≥чн≥ зрушенн¤: по¤ва пот¤гу до протилежноњ стат≥, агресивн≥сть, ¤ка нер≥дко невмотивована, ви¤вл¤Їтьс¤ схильн≥сть до необм≥ркованого ризику ≥ не ум≥нн¤ оц≥нити ступ≥нь його небезпеки, п≥дкреслене прагненн¤ до незалежност≥ ≥ самост≥йност≥.

ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ зм≥ни не можуть не вплинути на х≥д ≥ зм≥ст соц≥ал≥зац≥њ. —хильн≥сть до ≥нновац≥й ≥ творчост≥, невизнанн¤ вс≥х ≥ вс¤ких авторитет≥в, з одного боку, п≥дкреслена автоном≥¤ ≥ незалежн≥сть Ц з ≥ншоњ, породжують особливе ¤вище, ¤ке називаЇтьс¤ молод≥жною субкультурою. ¬она асоц≥юЇтьс¤ з трьома головними негативними рисами, ¤вищами-символами: наркотиками, сексом ≥ насильством. ѕ≥дл≥тковий пер≥од називають Ђважким в≥комї, Ђпереломним пер≥одомї. …ого зм≥ст пол¤гаЇ в зм≥н≥ повед≥нкових характеристик: в≥д майже повноњ слухн¤ност≥, властивоњ малим д≥т¤м, юнаки переход¤ть до стриманоњ слухн¤ност≥ Ц схован≥й непокор≥ батькам. якщо ран≥ше, будучи д≥тьми, вони дивилис¤ на св≥т очима своњх батьк≥в, то тепер вони ведуть ¤к би подв≥йний рахунок: у п≥дл≥тк≥в ≥ юнак≥в вибудовуЇтьс¤ р≥вноб≥жна система ц≥нностей ≥ погл¤д≥в на св≥т, що частково перетинаЇтьс¤ позиц≥Їю батьк≥в, а частково Ц з погл¤дами однол≥тк≥в. ” цей пер≥од зак≥нчуЇтьс¤ формуванн¤ фундаменту особистост≥, добудовуютьс¤ њхн≥ верхн≥ Ц св≥тогл¤дн≥ Ц поверхи. ”св≥домленн¤м свого Ђяї в≥дбуваЇтьс¤ ¤к осмисленн¤ свого м≥сц¤ в житт≥ батьк≥в, друз≥в, що оточуЇ соц≥уму. ќдночасно спостер≥гаЇтьс¤ пост≥йний пошук моральних ор≥Їнтир≥в, зв'¤заних з переоц≥нкою сенсу житт¤. ѕ≥дл≥тки ≥ юнаки б≥льш сприйн¤тлив≥ до негативних оц≥нок навколишн≥х, особливо ¤кщо вони стосуютьс¤ од¤гу, зовн≥шнього вигл¤ду, манер повед≥нки, кола знайомств, тобто всього того, що складаЇ соц≥альне середовище ≥ соц≥альну символ≥ку Ђяї. √≥пертрофована самост≥йн≥сть знаходить вираженн¤ в п≥дкреслен≥й р≥зкост≥ власних оц≥нок: дл¤ багатьох т≥нейджер≥в Ђдобреї ≥ Ђправильнеї т≥льки те, що њм подобаЇтьс¤.

1	2	3

Ќазва: —утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4806 прочитано)