—оц≥олог≥¤ > —утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи
ѕерех≥д з фази зр≥лост≥ у фазу старост≥ стосуЇтьс¤ зм≥н трудового статусу, зм≥сту роботи, мотивац≥њ ≥ в≥дносини до житт¤, а також в≥дносини до роботи ¤к до джерела доход≥в ≥ матер≥ального задоволенн¤, працездатност≥, кола сп≥лкуванн¤ ≥ самооц≥нки. Ќезвичний надлишок в≥льного часу, в≥дх≥д з виробництва ≥ по¤ва нових ролей змушують л≥тню людину заново проходити процес адаптац≥њ, хоча стар≥нн¤ людського орган≥зму виснажуЇ резерви дл¤ повторноњ адаптац≥њ. ” результат≥ виникаЇ почутт¤ непевност≥ в завтрашньому дн≥ ≥ засобах ≥снуванн¤. ¬≥дчутт¤ себе в положенн≥ соц≥ального утриманц¤ часто виражаЇтьс¤ в почутт≥ соц≥ального приниженн¤. ‘ах≥вц≥ знайшли законом≥рн≥сть: з в≥ком знижуЇтьс¤ здатн≥сть адаптуватис¤ до соц≥альних зм≥н. „им старша людина, тим б≥льше вона незадоволена р≥зними сторонами житт¤. ѕсихологи в≥дзначають: стар≥ стають буркотлив≥ш≥, драт≥влив≥ш≥ ≥ сумн≥ш≥. јле в≥домо й ≥нше: з в≥ком людина б≥льше дорожить житт¤м ≥ ц≥нуЇ кожен зайвий њњ день. ѕрипиненн¤ роботи ≥ вих≥д на пенс≥ю ведуть до негативних насл≥дк≥в: змушене зб≥льшенн¤ ≥ побутов≥ навантаженн¤, матер≥альна залежн≥сть в≥д родич≥в, зменшенн¤ авторитету ≥ престижу, почутт¤ ≥зольованост≥, острах сам≥тност≥. —пос≥б житт¤ ≥ дозв≥лл¤ стають пасивними, малорухомими й одноман≥тними (сид≥нн¤ на лавц≥ в будинку чи в сквер≥) несп≥шн≥ й укорочен≥ прогул¤нки, читанн¤ газет ≥ перегл¤д телепередач б≥льше колишнього). ¬≥дчутт¤ наближенн¤ старост≥ ≥ почутт¤ безперспективност≥ виникають тому, що в старих губитьс¤ те, що властиво ≥ншим в≥ковим групам, а саме Ц на¤вн≥сть життЇвих план≥в. ∆иттЇвий план Ц ≥деал≥зована картина майбутнього житт¤, стрижнем ¤кого служить передбачувана траЇктор≥¤ соц≥альноњ кар'Їри ≥ сума можливих дос¤гнень. ” молодому в≥ц≥ життЇв≥ плани приймають форму невизначеноњ мр≥њ, не¤сних бажань, у зр≥лому Ц ч≥тко вибудованоњ посадовоњ кар'Їри, а в л≥тньому в≥ц≥ вони зникають. «авд¤ки життЇвим планам соц≥ал≥зац≥¤ њх стих≥йного ≥ некерованого процесу перетворюЇтьс¤ в ц≥леспр¤мовану стратег≥ю повед≥нки. «р≥лий ≥ндив≥д зв≥р¤Ї з поставленою метою те, чого в≥н реально дос¤г, ≥ вносить необх≥дн≥ виправленн¤. јле л≥тн¤ людина под≥бного вже зробити не може Ц перед у нього немаЇ необх≥дного запасу часу ≥ сил. ∆иттЇв≥ плани ор≥Їнтують людину особливим образом: вони внос¤ть мотивац≥ю дос¤гненн¤. јле в л≥тн≥х немаЇ н≥ одного, н≥ ≥ншого. “ому в них переважають пасивн≥ форми д≥¤льност≥ ≥ стих≥йне пристосуванн¤ до нових соц≥альних ролей.
¬исновки —оц≥ал≥зац≥¤ ¤вл¤Ї собою процес становленн¤ особистост≥, поступове засвоЇнн¤ нею вимог сусп≥льства, придбанн¤ соц≥ально значимих характеристик св≥домост≥ ≥ повед≥нки, ¤к≥ регулюють њњ взаЇмини ≥з сусп≥льством. ‘рейд вид≥лив психолог≥чн≥ механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ: ≥м≥тац≥ю, ≥дентиф≥кац≥ю, почутт¤ сорому ≥ провини. Ѕагато психолог≥в ≥ соц≥олог≥в п≥дкреслюють, що процес соц≥ал≥зац≥њ продовжуЇтьс¤ прот¤гом усього житт¤ людини, ≥ стверджують, що соц≥ал≥зац≥¤ дорослих в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д соц≥ал≥зац≥њ д≥тей дек≥лькома моментами. —оц≥ал≥зац≥¤ дорослих скор≥ше зм≥нюЇ зовн≥шню повед≥нку, у той час ¤к соц≥ал≥зац≥¤ д≥тей формуЇ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ. —оц≥ал≥зац≥¤ дорослих розрахована на те, щоб допомогти людин≥ набути визначен≥ навички, соц≥ал≥зац≥¤ в дитинств≥ в б≥льш≥й м≥р≥ маЇ справу з мотивац≥Їю повед≥нки. ќтже, соц≥ал≥зац≥¤ Ц акумул¤тивний процес, у ход≥ ¤кого накопичуютьс¤ соц≥альн≥ навички.
¬икористана л≥тература 1. ћатериалы Ђћеждународной научно-практической конференции xxi век: духовно-нравственное и социальное здоровье человекаї 2. —оциологи¤, под. –ед. Ћавриненко ¬.Ќ., ёнити Ц ћосква, 2002 г. 3. —оциологи¤, равченко —.ј., Ёкзамен Ц ћосква, 2002 г. 4. —оциологи¤ социальных изменений, Ўтомпка ѕ., ћосква, 1996 г. 5. „то такое личность, »льенков ».¬., ћосква 1991 г.
Ќазва: —утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4806 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
