—оц≥олог≥¤ > —утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи

“руднощ≥ соц≥ал≥зац≥њ в цей пер≥од зв'¤зан≥ з трьома головними обставинами:

розб≥жн≥стю м≥ж високим р≥внем домагань (прагненн¤ стати героЇм, прославитис¤) ≥ низьким соц≥альному статусом, ¤кий заданий њх в≥ком;

розб≥жн≥стю старого стилю батьк≥вства, ор≥Їнтованого на те, що дл¤ матер≥ син ≥ дочка завжди залишаЇтьс¤ дитиною, ≥ нових потенц≥йних можливостей т≥нейджер≥в, заданих њх психоф≥з≥олог≥чним подоросл≥шанн¤м;

протир≥чч¤ м≥ж ор≥Їнтац≥Їю, що п≥дсилилас¤, на самост≥йн≥сть ≥ залежн≥сть, ¤ка п≥дсилилас¤ в≥д думки ≥ повед≥нки однол≥тк≥в.

ѕсихоф≥з≥олог≥чне подоросл≥шанн¤ практично н≥чого не зм≥нюЇ в соц≥ально-економ≥чному положенн≥ т≥нейджер≥в. —оц≥альн≥ статуси батьк≥в ≥ юнак≥в ¤к ≥ ран≥ше несум≥сн≥: батьки заробл¤ють на житт¤, несуть моральну ≥ правову в≥дпов≥дальн≥сть за д≥тей ≥ недоторканн≥сть майна, беруть участь у сусп≥льному ≥ виробничому житт≥. ƒоросл≥ Ц власники, розпор¤дники, оп≥куни, виробники, законодавц≥, споживач≥, захисники ≥ т.д. ј т≥нейджери економ≥чно несамост≥йн≥, вони усе ще вимагають соц≥ального захисту ≥ не виступають учасниками правопорушень. ѓхн≥й рольовий д≥апазон вкрай обмежений. ¬они не Ї власниками, розпор¤дниками, виробниками, законодавц¤ми. ¬они Ц лише споживач≥. ’оча в правовому зм≥ст≥ вони можуть приймати життЇво важлив≥ р≥шенн¤, у психолог≥чному план≥ т≥нейджери дозр≥ли дл¤ них. јле батьки обмежують њх. ” цьому ≥ пол¤гаЇ протир≥чч¤.

” зв'¤зку з цим соц≥ологи говор¤ть про рольове безправ'¤ т≥нейджер≥в Ц меншому обс¤з≥ прав ≥ обов'¤зк≥в у пор≥вн¤нн≥ з дорослими. ¬олод≥ючи меншими можливост¤ми, т≥нейджери з≥штовхуютьс¤ з таким глобальними св≥тогл¤дними ≥ моральними проблемами, що у зр≥лому в≥ц≥ вир≥шен≥. Ќедол≥к життЇвого досв≥ду змушуЇ њх робити набагато б≥льше помилок, чим це робить доросл≥, чи д≥ти стар≥. јле головне не в к≥лькост≥, а ¤к помилки, серйозност≥ њхн≥х насл≥дк≥в: злочинн≥сть, уживанн¤ наркотик≥в, алкогол≥зм, полова розбещен≥сть, насильство на особист≥стю. Ѕагато хто з т≥нейджер≥в кидаЇ школу, у результат≥ порушуЇтьс¤ природний процес соц≥ал≥зац≥њ. Ќедоодержанн¤ знань в≥дразу позначаЇтьс¤ на економ≥чному становищ≥, п≥дл≥тки на економ≥чному становищ≥, п≥дл≥тки ≥ юнаки ви¤вл¤ютьс¤ в г≥рш≥й ситуац≥њ на ринку прац≥. ” розвитих крањнах р≥вень безроб≥тт¤ серед 18-л≥тн≥х у 3 рази вище, н≥ж у дорослих.

—оц≥ологи думають, що сексуальна розбещен≥сть, зловживанн¤ алкоголем ≥ молодецтво Ц не що ≥нше, ¤к спроба в≥д≥гравати роль дорослих. ћожливо, що та ж сама причина спонукуЇ багатьох кидати школу. —татус школ¤ра вважаЇтьс¤ Ђнедорослимї. ¬≥н не спри¤Ї дос¤гненню життЇвого усп≥ху, а разом з ним ≥ визнанню в груп≥ однол≥тк≥в. “≥нейджери шукають визнанн¤ своЇњ психолог≥чноњ дорослост≥ за рамками школи ≥ родини Ц ≥нститут≥в, де њх продовжують вважати д≥тьми.

ќтже, ми розгл¤нули труднощ≥ соц≥ал≥зац≥њ в пер≥од юност≥ ≥ встановили, що головною проблемою серед них Ї рольовий конфл≥кт, чи рольове безправ'¤ юнак≥в.

Ѕатьк≥вство

¬заЇмини, що складаютьс¤ м≥ж батьками (мат≥р'ю ≥ батьком) ≥ д≥тьми, Ї вир≥шальним моментом соц≥ал≥зац≥њ. ¬они ви¤вл¤ють себе в самий в≥дпов≥дальний момент Ц коли людина найб≥льш сприйн¤тлива до добра ≥ зла, коли вона найб≥льш дов≥рлива ≥ в≥дкрита усьому новому, а саме в пер≥од дитинства. ƒруга характерна риса Ц взаЇмини продовжуютьс¤ все житт¤ ≥, отже, робл¤ть найб≥льш тривалий вплив. “рет¤ риса Ц батьк≥всько-дит¤ч≥ в≥дносини Ї самими т≥сними ≥ близькими в≥дносинами, ¤к≥ т≥льки можуть ≥снувати в людському сусп≥льств≥.

Ѕагато хто переконаний, що батьк≥вськ≥ почутт¤ передаютьс¤ б≥олог≥чно ≥ пробуджуютьс¤ з по¤вою першоњ дитини. ƒ≥йсно, у вс≥х живих ≥стот Ц в≥д птах≥в ≥ до ссавц≥в батьк≥вська турбота запрограмована генетично. ќднак дл¤ людських ≥стот це справедливо на половину. Ѕатьк≥вство Ц насамперед в≥дношенн¤, ¤ке соц≥ально здобуваЇтьс¤. ѕрактично т≥льки в людей Ї можлив≥сть д≥тей п≥дкинути чи передати на вихованн¤ в ≥ншу родину або в≥ддати п≥д оп≥ку держави. “≥льки людськ≥ ≥стоти придумали спец≥альн≥ установи дл¤ д≥тей, що залишаютьс¤, ≥ систему санкц≥й, за допомогою ¤ких або карають за порушенн¤, або заохочують за дотриманн¤ в≥дносин батьк≥вства.

«р≥лий в≥к

” зр≥лому в≥ц≥ переборюЇтьс¤ рольовий конфл≥кт (рольове безправ'¤). ѕсихоф≥з≥олог≥чне подоросл≥шанн¤ зб≥гаЇтьс¤ ≥з соц≥альним ≥ економ≥чним доросл≥шанн¤м, домаганн¤, амб≥ц≥њ ≥ над≥њ юност≥ одержують задоволенн¤ пропорц≥йне витраченим зусилл¤м ≥ придбаним знанн¤м. «р≥лий в≥к характеризуЇ розкв≥т людськоњ особистост≥.

як такий зр≥лий в≥к не Ї самост≥йним етапом соц≥ал≥зац≥њ. ÷е зб≥рне пон¤тт¤, ¤ке охоплюЇ к≥лька цикл≥в людського житт¤, розд≥лених найважлив≥шими под≥¤ми: оволод≥нн¤ профес≥њ, проходженн¤ арм≥йськоњ служби, початок трудовоњ д≥¤льност≥, чи одруженн¤ зам≥жж¤, створенн¤ родини, народженн¤ д≥тей.

Ќастанн¤ зр≥лого в≥ку, тобто дорослого житт¤, може зат¤гнутьс¤ в насл≥док проходженн¤ навчанн¤ (у вуз≥ й асп≥рантур≥) до 21-23 рок≥в чи прискоритьс¤ через ранн≥й початок трудовоњ д≥¤льност≥. якщо нижн¤ границ¤ зр≥лого в≥ку не визначена, то його верхн¤ границ¤ позначена виходом на пенс≥ю.

—оц≥олог≥чним критер≥Їм розмежуванн¤ двох пер≥од≥в Ц молод≥жного ≥ зр≥лого Ц служить економ≥чна, соц≥альна ≥ пол≥тична самост≥йн≥сть. јле що вважати про¤вом такоњ самост≥йност≥? «а старих час≥в 20-л≥тн≥ юнаки командували арм≥¤ми, а сьогодн≥ вони сид¤ть у студентських аудитор≥¤х ≥ не в змоз≥ прокормити родину. ¬ екстремальн≥ пер≥оди ≥стор≥њ Ц в≥йни ≥ революц≥њ Ц молодь швидше дос¤гаЇ сусп≥льного визнанн¤, њњ соц≥альний статус росте завд¤ки п≥двищенню в≥йськовоњ значимост≥ молод≥ ¤к джерела рекрут≥в. Ќавпроти, у спок≥йний пер≥од ≥стор≥њ етап несамост≥йност≥ зат¤гуЇтьс¤. ƒл¤ таких пер≥од≥в соц≥ологи розробили наб≥р критер≥њв, ¤ким повинна в≥дпов≥дати молода людина, що претендуЇ на статус дорослого:

сама себе забезпечувати засобами ≥снуванн¤;

розпор¤джатис¤ грошима незалежно в≥д ≥нших;

бути самост≥йною у вибор≥ способу житт¤;

проживати незалежно в≥д батьк≥в.

¬ ≤спан≥њ соц≥ологи з'¤сували, наприклад, що т≥льки 20% молод≥ у в≥ц≥ в≥д 15 до 30 рок≥в в≥дпов≥дають чотирьом приведеним критер≥¤м ≥ тому в прав≥ називатис¤ дорослими.

ѕор¤д з вищевказаними, соц≥ологи вживають ≥ де¤к≥ й ≥нш≥ ознаки, зокрема, а) здатн≥сть в≥дпов≥дати перед законом; б) допуск до голосуванн¤ на виборах; в) вступ у шлюб. « погл¤ду соц≥ал≥зац≥њ, лише вступ у шлюб служить значним критер≥Їм дорослост≥. –одина Ц Їдиний агент соц≥ал≥зац≥њ, ¤кий робить вплив прот¤гом ус≥ житт¤. ќднак роль ≥ статус кожного њњ члена на р≥зних етапах с≥мейного циклу м≥н¤Їтьс¤. ƒитина Ц об'Їкт соц≥ал≥зац≥њ й одна з ц≥лей житт¤ батьк≥в, доросла людина Ц суб'Їкт (стосовно д≥тей) ≥ об'Їкт (стосовно ≥ншого чолов≥ка) соц≥ал≥зац≥њ одночасно. ¬≥н перестаЇ служити метою житт¤, стаючи засобом. —тар≥ ≥ л≥тн≥ члени родини можуть бути т≥льки суб'Їктами, але найчаст≥ше вони виключаютьс¤ дорослими д≥тьми з активного процесу соц≥ал≥зац≥њ ≥ вихованн¤ онук≥в. „олов≥к ≥ дружина виступають агентами соц≥ал≥зац≥њ друг дл¤ друга.

—права в тому, що с≥мейна соц≥ал≥зац≥¤ дл¤ дорослих людей прот≥каЇ ≥накше, чим дл¤ д≥тей. ѕодоросл≥шанн¤ юнака, обзав≥вшись власною родиною, переходить у новий ¤к≥сний стан Ц з об'Їкт≥в вихованн¤ вони стають його суб'Їктами. ≤ на перших порах в≥дбуваЇтьс¤ бол≥сний процес оволод≥нн¤ новою соц≥альною роллю: молод¤та звертаютьс¤ до батьк≥в, друз≥в, товариш≥в по служб≥ по будь-¤к≥й др≥бниц≥, ¤ка стосуЇтьс¤ вихованн¤ дитини ≥ облаштуванн¤ побуту Ц ¤к сповивати ≥ годувати крих≥тку, ¤к полагодити водопров≥дний кран ≥ оплачувати квартиру. ÷е ≥ Ї освоЇнн¤ новоњ соц≥альноњ рол≥. ќдночасно чолов≥ки впливають один на одного, вир≥шуючи питанн¤ про розпод≥л прав ≥ обов'¤зк≥в, про л≥дерство в родин≥, в≥дношенн¤ до новоњ родини ≥ нових друз≥в. “ут немаЇ суб'Їкт≥в ≥ об'Їкт≥в, соц≥ал≥зац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ на партнерськ≥й основ≥, оск≥льки, зм≥нюючи свою повед≥нку, дружина допомагаЇ зм≥нити повед≥нку партнера.

ƒоросле житт¤ Ц самий активний пер≥од соц≥ал≥зац≥њ, тому що саме в цей час спостер≥гаЇтьс¤ освоЇнн¤ соц≥альних ролей не в ≥гровий, а в реальн≥й ситуац≥њ. ”перше вир≥вн¤лис¤ обс¤ги прав ≥ обов'¤зк≥в, потреб ≥ засоб≥в њхнього задоволенн¤.

—тар≥сть

 онкретний в≥к, у тому числ≥ л≥тн≥й, визначаЇ придатн≥сть чи непридатн≥сть, до виконанн¤ соц≥альних ролей ≥ вид≥в д≥¤льност≥. « виходом на пенс≥ю завершуЇтьс¤ активний пер≥од соц≥ал≥зац≥њ, зменшуЇтьс¤ потреба старших у родин≥. Ћ≥тн¤ людина перестаЇ виконувати найголовн≥шу функц≥ю Ц бути виробниками матер≥альних ц≥нностей. « виробника вона перетворюЇтьс¤ в споживача, а тим самим в утриманц¤. ’оча стара людина найчаст≥ше така ж беззахисна, слабка ≥ безпом≥чна, ¤к ≥ дитина, але на в≥дм≥ну в≥д дитини старша людина не Ї метою житт¤ дл¤ когось. Ѕатьки шукають емоц≥йне задоволенн¤ в сп≥лкуванн≥ з д≥тьми, а в сп≥лкуванн≥ з≥ своњми л≥тн≥ми батьками вони найчаст≥ше бачать т≥льки обов'¤зок.

–азом з тим перех≥д в≥д зр≥лост≥ до старост≥ розкриваЇ нов≥ соц≥альн≥ можливост≥ ≥ рол≥. Ћюди похилого в≥ку виступають партнерами, чи конкурентами супротивниками ≥нших в≥кових груп на ринку прац≥, у систем≥ соц≥ал≥зац≥њ й осв≥ти, у веденн≥ домашнього господарства й у м≥жособист≥сному сп≥лкуванн≥. ѕравда, у вс≥х цих сферах њхн¤ роль м≥н≥мальна: на робот≥ л≥тн≥х зв≥льн¤ють у числ≥ перших, а приймають на роботу в числ≥ останн≥х; по веденню домашнього господарства њм залишають найпрост≥ш≥ функц≥њ (п≥дм≥тати п≥длогу, сходити в магазин), а принципов≥ питанн¤ молод≥ залишають за собою; проводити ефективну осв≥ту ≥ соц≥ал≥зац≥ю в сучасному сусп≥льств≥ л≥тн≥ не можуть тому, що њх знанн¤ в пор≥вн¤нн≥ з молоддю швидко застар≥вають, а погл¤ди ≥ манери визнаютьс¤ архањчними.

1	2	3

Ќазва: —утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ та њњ основн≥ етапи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4806 прочитано)