Страхування > Страхування ЗЕО

Пропорційне перестрахування будується на основі розподілу відпові­дальності (пропорційно розподіляються між сторонами відповідальність, премії і страхові відшкодування), а непропорційне — на основі очікуваних збитків. В останньому випадку участь перестраховиків у збитку актуальна лише після того, як цедент проведе виплату заздалегідь обумовленої пев­ної частки (пріоритет).

Пропорційні договори передбачають, що відповідальність за ризиком, яка підлягає передачі в перестрахування, розподіляється між страховиком і перестраховиком пропорційно, що передбачає пропорційну участь пере-страховика і цедента у всіх оригінальних ризиках, преміях і збитках. Роз­різняють такі види пропорційного перестрахування: квотні, ексцедентні і квотно-ексцедентні. За умовами договору квотного перестрахування компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без винятку прийняті на страхування ризики з певного виду страхування чи групі су­міжних страхувань. Частка участі в перестрахуванні виражається у відсот­ку від страхової суми, але можливе й обумовлення конкретною величи­ною (квотою). Крім того, в договорах цього виду для різних класів ризи­ку за бажанням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика. Перестраховик отримує відповідну ча­стку премії і в такій же частці бере участь у відшкодуванні шкоди, завда­ної в результаті настання страхового випадку, незалежно від розмірів цьо­го збитку.

Договори квотного перестрахування прості у виконанні, особливо для цедента. Цедент передає перестраховику частку одержаних за певний про­міжок часу страхових платежів, залишаючи собі комісійну винагороду за передачу ризику, що було обумовлено при укладенні договору перестра­хування.

Так само відбувається і регулювання збитків. Відповідно до одержаної частки участі в ризиках перестраховик передає цеденту пропорційну час­тину відшкодування, виплаченого за нього застрахованим. Інакше кажу­чи, страхові виплати розподіляються між учасниками перестрахування у такій самій пропорції, в якій між ними була розподілена страхова сума. Здебільшого перестраховик бере участь у витратах цедента з розрахунків зі страхувальником.

Квотне перестрахування, зменшуючи ризик цедента з усіх договорів, які передані в перестрахування, все ж не дає знизити ризик інших дого­ворів страхового портфеля. Найбільше квотні договори використовують­ся при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних за­собів і при страхуванні автокаско.

Договір ексцедентного перестрахування є складнішим видом пропор­ційного перестрахування. Воно застосовується у тому разі, коли застрахо­вані ризики суттєво відрізняються за страховою сумою. Укладаючи договір ексцедентного перестрахування, партнери визначають розмір максималь­ної власної участі страховика в покритті деяких груп ризику. З цією метою аналізують статистичні дані й проводять актуарні розрахунки. Максимум власної участі страховика називається ексцедентом.

Перевищення страхових сум за встановлений рівень (ліміт) власної участі страховика в покритті ризику передається в перестрахування одно­му або кільком перестраховикам. Таке перевищення страхових сум ризи­ку, переданих у перестрахування, називається надбанням ексцедента.

Договір ексцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, які перестраховик зобов'язаний прийняти з покрит­тя. Максимум участі перестраховика в покритті ризику називається крат­ністю власної участі цедента.

При укладанні договору ексцедентного перестрахування виключають­ся будь-які ризики, страхова сума яких менша або дорівнює встановленому для даного портфеля числу часток власної участі страховика. І навпаки, ри­зики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестраховки буде тим більший, чим вища страхова сума для даного ризику. Такий вид перестрахування передбачає встановлення "абсолютного власного утримання" компанії цедента, в ме­жах якого цедент сам несе відповідальність з усіх ризиків з розміром страхо­вої суми, меншої або рівної власному утриманню до певного ліміту відпові­дальності у відповідній пропорції за всіма ризиками, страхові суми за яким перевищують розмір власного утримання компанії цедента.

Отже, можемо зробити висновок, що перестрахування на базі ексцедента суми полягає в тому, що страхувальник повністю бере на себе відпо­відальність за відшкодування шкоди в межах усієї страхової суми по заст­рахованому об'єкту, але ексцедент, тобто перевищення страхової суми над власним утриманням страховика, передається перестрахувальнику.

На практиці часто квотний договір і договір ексцедента суми застосо­вують комбіновано. Страховик таким чином прагне, як правило, отрима­ти перестрахувальний захист із найнебезпечніших ризиків.

Зміст квотно-ексцедентного договору полягає у поєднанні двох дого­ворів квотного й ексцедентного та передбачає встановлення ексцедента залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання. Портфель та­кого виду страхування перестраховується квотна, а перевищення сум стра­хування ризиків понад встановлену квоту (норму), в свою чергу, підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентного договору.

Таким чином, характерною особливістю всіх видів пропорційного пе­рестрахування є те, що збитки, як і премія за оригінальними полісами, по­ширюються між цедентом і перестраховиком у відповідній пропорції і з прив'язкою до страхової суми.

Непропорційне перестрахування використовується в різних видах стра­хування, але найчастіше за договорами страхування цивільної відповідаль­ності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім осо­бам у результаті ДТП. Непропорційне перестрахування поділяється на до­говори ексцедента збитку і договір ексцедента збитковості.

За договором ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком переви­щує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку. Перестрахування на базі ексцедента збитку полягає в тому, що страховик бере участь у компенсації частини страхової виплати, яка здійснюється страховиком тільки тоді, коли такий збиток при настанні одного страхового випадку перевищить обумовлену договором страхуван­ня суму. Зазвичай такий договір укладається відносно всіх договорів одно­го виду страхування, укладених прямим страховиком.

За договором ексцедента збитковості покриваються не окремі ризики (збитки), а збитковість за всім портфелем договорів, які має цедент зада­ним видом страхування. Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків у тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обу­мовлений договором перестрахування відсоток.

Практика страхового підприємництва свідчить, що депо створюється переважно при укладанні пропорційних договорів перестрахування. Це зу­мовлюється тим, що при проведенні перестрахування на базі договору екс­цедента збитку та календарного року немає резерву премій, а це не дає еко­номічних підстав для створення й утримання депо незароблених премій. У свою чергу, премія за договором ексцедента збитку розраховується відпові­дно до страхового покриття і не враховує депо. Щодо перестрахування ве­ликих страхових ризиків, то кожен з них у випадку реалізації покривається перестраховиком, згідно з договором, відразу після надання відповідних документів і не вимагає попереднього створення запасів коштів у цедента.

Розрахунки між сторонами договору охоплюють підсумкові фінансові результати цедента (або лише відшкодування за виключно великими збит­ками), а не лише окремі договори страхування і збитки, як це буває під час укладання договорів пропорційного перестрахування.

Одним із варіантів непропорційного перестрахування є перестрахувальне перевищення збитків, коли страховик намагається не вирівнювати окремі ризики певного виду, а переслідує мету забезпечити фінансову рівновагу страхових операцій в цілому, яка може бути порушена припи­ненням збитку в особливо великих розмірах з деяких ризиків страхового портфеля.

За зазначеними умовами договору, перестраховик бере зобов'язання покрити ту частину збитку, яка вища від встановленої суми власної участі цедента, але нижча зафіксованої в договорі суми, що дорівнює верхній межі відповідальності перестраховика. Взяті таким чином зобов'язання стосу­ються всіх збитків, які були зумовлені одним стихійним лихом, що складає страховий ризик.

Якщо в результаті настання страхового випадку буде завданий збиток багатьом страхувальникам, то він розглядатиметься виключно як групо­вий збиток. Зобов'язання страховика встановлюються відносно групового збитку.

Власна участь цедента у покритті збитку називається пріоритетом, або франшизою, а верхня максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха, яке спричинило збиток, —лімітом перестрахувального покриття.

Література

1. Александрова М.М. „Страхування” ЦУЛ – 2002 рік.

Горбач Л.М. „Страхова справа” Київ – 2003 рік.

1	2	3

Назва: Страхування ЗЕО
Дата публікації: 2005-03-23 (1905 прочитано)