—трахуванн¤ > —трахуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в

—трахуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в

—трахуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в у б≥льшост≥ крањн св≥ту належить до обов'¤зкових вид≥в страхуванн¤, що зумовлюЇтьс¤ к≥лькома обставинами.

ѕо-перше, транспортний зас≥б Ї джерелом п≥двищеноњ небезпеки. Ќорми цив≥льного законодавства б≥льшост≥ крањн св≥ту у раз≥ дорожньо-транспортноњ пригоди саме власника транспортного засобу визнають в≥дпов≥дальним за те, що було завдано шкоди здоров'ю або майну ≥нших (трет≥х) ос≥б, окр≥м випадк≥в, коли така пригода була насл≥дком непереборноњ сили або умислу потерп≥лого. “обто цив≥льна в≥дпов≥дальн≥сть вод≥¤ транспортного засобу перед трет≥ми особами в раз≥ дорожньо-транспортноњ пригоди настаЇ майже завжди.

ѕо-друге, так≥ цив≥льно-правов≥ в≥дносини стосуютьс¤ всього сусп≥льства, мають масовий характер, оск≥льки потенц≥йно учасником дорожньо-транспортноњ пригоди може бути кожний громад¤нин.

” б≥льшост≥ розвинених крањн св≥ту законодавство про обов'¤зкове страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в автотранспортних засоб≥в забезпечуЇ конституц≥йн≥ права громад¤н на захист житт¤ та майнових прав в≥д протиправних або ≥нших д≥й трет≥х ос≥б. —оц≥альна важлив≥сть цього виду страхуванн¤ п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що на автошл¤хах св≥ту щор≥чно гине б≥льш н≥ж 100 тис. ос≥б, при цьому на кожного загиблого припадаЇ в≥д 4 до 10 травмованих ос≥б. —татистичн≥ дан≥ показують, що автотранспорт Ч найб≥льш небезпечний вид транспорту, у 100 раз б≥льш авар≥йний, н≥ж ав≥ац≥йний та зал≥зничний, але в≥н Ї найб≥льш зручним та доступним. јвтотранспортн≥ засоби не лише завдають шкоди та збитк≥в громад¤нам, але нав≥ть шкоду навколишньому природному середовищу.

ѕоказник т¤жкост≥ насл≥дк≥в автотранспортних авар≥й (к≥льк≥сть загиблих на 100 потерп≥лих) в ”крањн≥ становить 13, що в 7Ч10 раз вище, н≥ж в ≥нших крањнах ™вропи. ќкр≥м того, в наш≥й крањн≥ в≥дбуваЇтьс¤ понад 200 тис. автоавар≥й, ¤к≥ т¤гнуть за собою матер≥альн≥ пошкодженн¤ транспортних засоб≥в, дорожн≥х споруд, буд≥вель тощо, а отже, величезн≥ матер≥альн≥ та моральн≥ збитки. „ерез суди проход¤ть цив≥льн≥ та крим≥нальн≥ справи дес¤тк≥в тис¤ч громад¤н, прот¤гом багатьох рок≥в винуватц≥ авар≥й виплачують компенсац≥њ потерп≥лим, значно пог≥ршуЇтьс¤ матер≥альний стан с≥мей обох стор≥н.

ѕонад 2 тис. дорожньо-транспортних пригод в≥дбуваютьс¤ з вини вод≥њв невстановленого транспорту. “ому потр≥бно створити особливу систему соц≥ального захисту постраждалих.

ѕо-третЇ, нав≥ть коли встановлено цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть власника транспортного засобу, немаЇ гарант≥њ, що потерп≥лому своЇчасно та повно буде в≥дшкодовано збитки, насамперед через в≥дсутн≥сть достатн≥х кошт≥в у власника (вод≥¤) транспортного засобу. ” цьому розум≥нн≥ саме механ≥зм обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ автовласник≥в даЇ змогу створити над≥йну систему соц≥ального захисту ¤к трет≥х ос≥б Ч потерп≥лих, так ≥ власник≥в транспортних засоб≥в.

ќбов'¤зкове страхуванн¤ власник≥в транспортних засоб≥в, попри його очевидну соц≥альну спр¤мован≥сть, у б≥льшост≥ крањн упроваджувалос¤ Ђадм≥н≥стративно-силовимї шл¤хом, оск≥льки певний оп≥р чинили громад¤ни-автовласники. ќстанн≥ сприймають ≥нод≥ обов'¤зкове страхуванн¤ ¤к вид додаткового обов'¤зкового збору у вигл¤д≥ страхових платеж≥в. ѕерес≥чний автовласник не завжди розум≥Ї, що об'Їктом страхуванн¤ Ї цив≥льна в≥дпов≥дальн≥сть власника джерела п≥двищеноњ небезпеки. ќкр≥м того, кожний вод≥й до моменту, коли в≥н потрапл¤Ї в дорожньо-транспортну пригоду з подальшим настанн¤м цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥, вважаЇ себе на дороз≥ Ђнайкращим та найбезпечн≥шимї.

«г≥дно ≥з «аконом ”крањни Ђѕро страхуванн¤ї страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в внесено до перел≥ку обов'¤зкових вид≥в. Ќа п≥дстав≥ цього  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни прийн¤в постанову про впровадженн¤ з 1 с≥чн¤ 1997 року обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в.

ќбов'¤зкове страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в маЇ на мет≥ забезпечити в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

ќбов'¤зков≥сть такого страхуванн¤ поширюЇтьс¤ на дезидент≥в та нерезидент≥в Ч власник≥в транспортних засоб≥в. …детьс¤ про власник≥в автомоб≥л≥в, автобус≥в, самох≥дних машин, сконструйованих на шас≥ автомоб≥л≥в, мотоцикл≥в ус≥х тип≥в, марок ≥ моделей, причеп≥в, нап≥впричеп≥в та мотокол¤сок, котр≥ експлуатують зазначен≥ транспортн≥ засоби на вулично-дорожн≥й мереж≥ загального користуванн¤. ÷≥ засоби п≥дл¤гають державн≥й реЇстрац≥њ та обл≥ку у в≥дпов≥дних органах ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни. ¬ин¤ток становл¤ть транспортн≥ засоби, власники ¤ких застрахували цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть у державах, з уповноваженою орган≥зац≥Їю ¤ких ћоторне (транспортне) страхове

бюро ”крањни (ћ“—Ѕ”) уклало угоду про взаЇмне визнанн¤ договор≥в такого страхуванн¤.

—уб'Їктами обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї страхувальники, страховики, ћ“—Ѕ” та трет≥ особи Ч юридичн≥ й ф≥зичн≥ особи, ¤ким запод≥¤но шкоду транспортним засобом внасл≥док дорожньо-транспортноњ пригоди.

ќб'Їктом обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї цив≥льна в≥дпов≥дальн≥сть власник≥в транспортних засоб≥в за шкоду, запод≥¤ну трет≥м особам внасл≥док дорожньо-транспортноњ пригоди. …детьс¤ про житт¤ чи здоров'¤ громад¤н, њхнЇ майно ≥ майно юридичних ос≥б.

—траховою сумою за договором обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї грошова сума, в межах ¤коњ страховик (страхова орган≥зац≥¤) зг≥дно з умовами страхуванн¤ зобов'¤заний зд≥йснити компенсац≥ю збитк≥в трет≥й особ≥ або трет≥м особам (у раз≥, коли потерп≥лих у дорожньо-транспортн≥й пригод≥ к≥лька) п≥сл¤ настанн¤ страхового випадку.

¬ажливим фактором при встановленн≥ пор¤дку й умов зд≥йсненн¤ обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в Ї прив'¤зка р≥вн¤ страхових сум до р≥вн¤ в≥дпов≥дальност≥, ¤ка може бути покладена на вод≥¤, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду. ≤ншими словами, цив≥льно-правов≥ в≥дносини щодо страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ автовласник≥в мають у максимальн≥й м≥р≥ враховувати базов≥ юридичн≥ принципи встановленн¤ факту настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ та п≥дходи до визначенн¤ њњ р≥вн¤.

ўодо цього необх≥дно зазначити, що базовим принципом встановленн¤ в≥дпов≥дальност≥ особи Ї на¤вн≥сть вини ц≥Їњ особи у завданн≥ шкоди ≥нш≥й особ≥ (особам). ѕри цьому вина маЇ усв≥домлюватис¤ ¤к ненавмисне спричиненн¤ шкоди ≥ншим особам внасл≥док недбалост≥, необережност≥ або в≥дсутност≥ досв≥ду винуватц¤, що супроводжувалос¤ невиконанн¤м останн≥м установлених правил та нормативних документ≥в.

–азом з тим ≤снують р≥зн≥ п≥дходи до застосуванн¤ загально-правовоњ норми при визначенн≥ ступен¤ вини власник≥в транспортних засоб≥в ≥ ¤к насл≥док, р≥вн¤ в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤ну шкоду.

” р¤д≥ крањн, в першу чергу ¬елик≥й Ѕритан≥њ, обов'¤зок доказу ступен¤ вини вод≥¤ покладаЇтьс¤ на потерп≥лу сторону. ѕравов≥ системи р¤ду ≥нших крањн застосовують принцип презумпц≥њ повноњ вини вод≥¤, ¤кий зобов'¤заний робити докази того, що в≥н зробив усе можливе, щоб запоб≥гти завданню шкоди, та давати докази повноњ вини потерп≥лого. ÷е стосуЇтьс¤ в першу чергу ‘ранц≥њ та ≤тал≥њ. Ќа практичне застосуванн¤ цих правових альтернатив у р≥зних крањнах звичайно впливаЇ загальний р≥вень соц≥альноњ св≥домост≥ та р≥вень розвитку системи захисту майнових ≥нтерес≥в громад¤н та юридичних ос≥б.

” цьому в≥дношенн≥ ¬ерховний —уд ”крањни встановив, що при запод≥¤нн≥ шкоди джерелом п≥двищеноњ небезпеки на його волод≥льц¤ не може бути покладено обов'¤зок з њњ в≥дшкодуванн¤, ¤кщо вона виникла внасл≥док непереборноњ сили або умислу потерп≥лого, а у випадках, передбачених спец≥альним законом, Ч т≥льки умислу потерп≥лого. якщо груба необережн≥сть потерп≥лого спри¤ла виникненню або зб≥льшенню шкоди, то залежно в≥д ступен¤ вини потерп≥лого, коли ≥ншого не встановлено законом, розм≥р належного з волод≥льц¤ джерела п≥двищеноњ небезпеки в≥дшкодуванн¤ маЇ бути зменшений або у в≥дшкодуванн≥ шкоди маЇ бути в≥дмовлено.

«меншенн¤ розм≥ру в≥дшкодуванн¤ або в≥дмова у в≥дшкодуванн≥ шкоди з урахуванн¤м ступен¤ вини потерп≥лого може зд≥йснюватис¤ ≥ в ≥нших випадках запод≥¤нн¤ шкоди майну, а також особ≥ громад¤нина, однак у кожному раз≥ п≥дставою до цього маЇ бути груба необережн≥сть потерп≥лого (перебуванн¤ в нетверезому стан≥, нехтуванн¤ правилами безпеки руху ≥ т. п.), а не проста необачн≥сть. ѕравила ц≥Їњ норми закону про можлив≥сть зменшенн¤ розм≥ру в≥дшкодуванн¤ шкоди, запод≥¤ноњ громад¤нином, залежно в≥д його майнового стану застосовуютьс¤ у вин¤ткових випадках, коли ст¤гненн¤ шкоди у повному розм≥р≥ неможливе або поставить в≥дпов≥дача в дуже т¤жке становище.

ѕри встановленн≥ пор¤дку зд≥йсненн¤ обов'¤зкового страхуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в потребують ч≥ткого визначенн¤ власне суб'Їкти та об'Їкти цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥.

«аконодавство визнаЇ власниками громад¤н ≥ юридичних ос≥б, ¤к≥ волод≥ють автотранспортними засобами ¤к на прав≥ власност≥, так ≥ на прав≥ оперативного управл≥нн¤ майном. ѕравовою п≥дставою законного волод≥нн¤ може бути догов≥р, адм≥н≥стративний акт, дов≥рен≥сть тощо.

ќднозначн≥сть визначенн¤ основного суб'Їкта автоцив≥льних в≥дносин Ч законного власника автомоб≥л¤ -Ч Ї принциповим ¤к дл¤ встановленн¤ особи, ¤ка Ї в≥дпов≥дальною за шкоду, так ≥ особи, ¤к≥й мають бути компенсован≥ збитки при ушкодженн≥ ѓѓ автомоб≥л¤.

1	2	3

Ќазва: —трахуванн¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ власник≥в транспортних засоб≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2359 прочитано)