”крањнознавство > ”крањна ≥ д≥аспора - процес формуванн¤ св≥тового украњнства

”крањна ≥ д≥аспора - процес формуванн¤ св≥тового украњнства

“ак звана Унац≥ональна ≥де¤Ф сьогодн≥ переживаЇ кризу Ц ¤к в д≥аспор≥, так ≥ в ”крањн≥. як вказуЇ ¬. Ћ≥совий, актуальна конкретизац≥¤ ц≥Їњ ≥дењ п≥сл¤ здобутт¤ державноњ незалежност≥ практично в≥дсутн¤, проте продовж довгих рок≥в минулого стол≥тт¤ ≥де¤ УукрањнстваФ була специф≥чно самозрозум≥лою формою нац≥онального патр≥отизму. ¬она служила основним ≥деолог≥чним руш≥Їм ¤к громадськоњ д≥¤льност≥ за кордонами рад¤нськоњ ”крањни, так ≥ п≥дп≥льного дисидентського руху на територ≥њ —–—–. ƒес¤ть рок≥в тому, коли дитина, народжена в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, прийшовши на зан¤тт¤ в ѕласт≥ чи —”ћ≥, питалас¤, Учому ¤ маю говорити по-украњнськи, ¤кщо мен≥ легше по-англ≥йськи?Ф, в≥дпов≥дь була очевидною: Ући тут мусимо збер≥гати мову (чи звичањ, чи орган≥зац≥њ, чи школи) тому, що в ”крањн≥ нашу мову ≥ культуру нищатьФ. Ќаск≥льки така в≥дпов≥дь в≥дображала реальну (чи основну) причину ≥снуванн¤ феномена д≥аспори, можна дискутувати, але нема сумн≥ву, що це був дуже потужний аріумент.

« моментом утвердженн¤ ”крањни ¤к незалежноњ держави цей аріумент втратив свою очевидну лег≥тимн≥сть. ¬арто наголосити, що втрата лег≥тимност≥ нац≥онального патр≥отизму ¤к основного, самозрозум≥лого ≥ незаперечного аріументу в≥дбулас¤ не т≥льки в д≥аспор≥ Ц лег≥тимн≥сть суто патр≥отичного аріументу ¤к Їдиноњ, всеохоплюючоњ причини тоњ чи ≥ншоњ сусп≥льно-пол≥тичноњ д≥¤льност≥ також значно зменшилас¤ в ”крањн≥, нав≥ть серед так званих Усв≥домих украњнц≥вФ молодшоњ генерац≥њ √аличан3. “ому, можливо, дещо недоречно зараз говорити про Усв≥тове украњнствоФ ¤к про щось вже реально ≥снуюче. якщо воно маЇ постати, УукрањнствоФ св≥тового масштабу потр≥бно активно будувати. ј дл¤ цього в першу чергу треба знайти взаЇморозум≥нн¤ м≥ж ”крањною ≥ д≥аспорою.

¬ дан≥й статт≥ ¤ не описуватиму кризовий стан, ¤кий зараз ≥снуЇ в орган≥зац≥¤х д≥аспори. “аке оплакуванн¤ нашого сьогоденн¤ вельми поширене м≥ж авторами численних статей у п≥вн≥чноамериканських часописах ≥ повторювати його недоц≥льно. ¬загал≥ було б некоректним, з мого боку, займатис¤ критикою пров≥дник≥в орган≥зац≥й д≥аспори чи нав≥ть радити њм, ¤к вийти з ≥снуючоњ кризи, тому що ¤ один ≥з небагатьох молодих украњнц≥в, роджених поза межами колишнього —–—–, ¤кий вир≥шив будувати житт¤ не в д≥аспор≥, а в ”крањн≥. ¬ даному випадку мо¤ роль п≥дказати ”крањн≥ (≥ конкретно њњ ел≥т≥), ¤к використати немалий потенц≥ал д≥аспори в розбудов≥ украњнськоњ держави, що потр≥бно д≥аспор≥ (в тому числ≥ ≥ мен≥ ¤к њњ члену) отримати в≥д ”крањни, ¤к≥ методи зближенн¤ найб≥льш актуальн≥, ¤к з боку материка допомогти сформувати реальне Усв≥тове украњнствоФ.

ўќ “ј ≈ ƒ≤ј—ѕќ–ј?

„ерез те, що в ”крањн≥ ≥снуЇ чимало нереальних у¤влень щодо житт¤ украњнц≥в в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, варто розгл¤нути, що таке д≥аспора ≥ чим саме украњнц≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших ≥мм≥грант≥в у Уновому св≥т≥Ф. ”св≥домлюючи власну тенденц≥йн≥сть, пропоную терм≥н Уд≥аспораФ визначити наступним чином: д≥аспора - це етн≥чна сп≥льнота, ¤ка живе поза материком, представники ¤коњ Ї повноправними громад¤нами крањни поселенн¤ (це в≥дм≥нн≥сть в≥д У≥мм≥грац≥њФ), члени ¤коњ, незалежно в≥д впливу (втручанн¤ чи ≥зол¤ц≥њ) материка, утворили дл¤ себе орган≥зац≥йн≥ структури, ¤к≥ представл¤ють ≥нтереси ц≥Їњ сп≥льноти на св≥тов≥й арен≥.
ќстанн¤ Удез≥дератаФ запропонованого визначенн¤ д≥аспори Ц формуванн¤ власних орган≥зац≥йних структур Ц може вважатис¤ дещо незвичною перес≥чному читачев≥. ƒ≥йсно, це формулюванн¤ нове, проте воно дуже точно в≥ддзеркалюЇ д≥йсн≥сть ≥ наголошуЇ на в≥дм≥нн≥сть украњнськоњ (≥, до реч≥, Їврейськоњ) д≥аспори в≥д ≥нших сп≥льнот нащадк≥в ≥мм≥грант≥в р≥зних етн≥чних походжень, ¤к≥ проживають у крањнах Унового св≥туФ, але ¤ким не притаманно створювати широк≥ орган≥зац≥йн≥ надбудови. ‘орма цих надбудов дуже неформальна, добров≥льна (волонтерсько-горизонтальна), ≥ р≥шенн¤ пров≥дник≥в не обовТ¤зково зобовТ¤зують поодиноких член≥в д≥аспори, що часто Ї незрозум≥лим дл¤ перес≥чного спостер≥гача з ”крањни. √ромадська орган≥зован≥сть д≥аспори дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д будь-¤коњ ≥снуючоњ орган≥зац≥йноњ структури в ”крањн≥, ≥ це часто призводить до непорозум≥нь, проте, ¤к буде наведено нижче, ”крањн≥ Ї чого вчитис¤ в д≥аспори саме в цьому напр¤мку.

¬арто звернути увагу, що зг≥дно ≥з поданим визначенн¤м в≥дношенн¤ д≥аспори до УматерикаФ дуже посереднЇ. ƒ≥аспора живе своњм житт¤м, ¤ке обумовлене орган≥чним почутт¤м близькост≥ м≥ж њњ членами, ≥ може, але не мусить, мати будь-¤кого в≥дношенн¤ до кор≥нноњ територ≥њ Ц материка. ќсновною прикметою кожного д≥аспорного украњнц¤, зокрема, Ї те, що в≥н (вона) уважаЇ себе повноправним громад¤нином крањни свого поселенн¤. ћало того, в≥н часто Ї дуже сильним патр≥отом ц≥Їњ крањни, що не заперечуЇ його украњнському патр≥отизмов≥). ≤сторично украњнц≥ в крањнах Унового св≥туФ дуже багато спричинилис¤ до побудови держав њхнього поселенн¤. ” них Ї чим гордитис¤. —ьогодн≥ вони часто займають пров≥дн≥ посади в малому й середньому б≥знес≥, у великих транснац≥ональних корпорац≥¤х, у пол≥тиц≥, в престижних профес≥¤х (медицин≥, адвокатур≥, осв≥т≥, науц≥).

ѕричини на¤вноњ мотивованост≥ до профес≥йного усп≥ху кожного д≥аспорного украњнц¤, зокрема, потр≥бно шукати в тому самому корен≥, ¤к ≥ причину орган≥зованост≥ д≥аспори в ц≥лому. ≤деолог≥чн≥ мотиви, очевидно, мали в≥дношенн¤ до ≥сторичних фактор≥в. Ќавр¤д чи украњнц≥ побудували б ≥снуючу широку мережу орган≥зац≥й д≥аспори та ≥нтегрувалис¤ би наст≥льки усп≥шно в загальне профес≥йно-економ≥чне житт¤ крањн поселенн¤, ¤кби не те, що причини њх ≥мм≥грац≥њ були в основному пол≥тичними. ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни вт≥кали переважно з «ах≥дноњ ”крањни саме т≥ представники ≥нтел≥іенц≥њ, ¤к≥ неодм≥нно були б розстр≥л¤н≥ або вивезен≥ на —иб≥р стал≥нським режимом, ¤кби вони залишилис¤ на р≥дних земл¤х. Ќемаловажним фактором усп≥ху ≥нтегруванн¤ ц≥Їњ УтретьоњФ хвил≥ ел≥тних ≥мм≥грант≥в у п≥вн≥чноамериканське сусп≥льство було те, що вони прињхали вже Уна готовий ірунтФ. Ќащадки першоњ (1896-1914) та другоњ (1919-1939) хвиль ≥мм≥грац≥њ, до прињзду третьоњ, вже побудували церкви, сформували орган≥зац≥њ, заклали матер≥альну базу, з ¤коњ могла скористати новоприбула галицька ел≥та. ƒо великоњ м≥ри ц¤ високоосв≥чена, патр≥отична ≥мм≥грац≥¤ захлинула в соб≥ старших своњх попередник≥в, надавши д≥аспор≥ специф≥чноњ ≥деолог≥чноњ (нац≥онально-патр≥отичноњ) ц≥леспр¤мованост≥. –уш≥йною ≥деолог≥Їю нових Уел≥тнихФ ≥мм≥грант≥в ≥ њх нащадк≥в була мр≥¤ про незалежну ”крањну. јле ц¤ ”крањна мала бути особливого типу Ц це мала бути в першу чергу нац≥ональна держава, економ≥чно багата, пол≥тично сильна. Ќа територ≥њ ”–—– таку ”крањну неможливо було побудувати, тому потр≥бно було громад≥ в ц≥лому ≥ кожному зокрема через усп≥х в профес≥йному житт≥ будувати таку ”крањну в д≥аспор≥.

≤ так воно було до 1991-го року. ј тод≥ все зм≥нилос¤. ”крањна перестала бути ¤кимсь вимр≥¤ним казковим ≥сторичним коренем, ¤кого не можна було в≥льно в≥дв≥дати. ”крањна неспод≥вано стала незалежною, ≥ д≥аспора масово кинулас¤ њй УдопомагатиФ Ц хто ф≥нансово, хто профес≥йно Ц кожен чим м≥г. Ќастав час реал≥зувати мр≥ю Усадочку вишневого коло хатиФ, ¤кою так довго жила д≥аспора. ≈коном≥чний ≥ пол≥тичний розкв≥т ”крањни неодм≥нно мав в≥дбутис¤ з моменту зн¤тт¤ комун≥стичного ¤рма, а по вс≥й ”крањн≥ мала раптом запанувати украњнська мова, культура, п≥сн¤. якби така мр≥¤ була сповнилас¤, то питанн¤ подальшого ≥снуванн¤ д≥аспори, мабуть, не д≥йшло б до сьогодн≥шнього кризового стану. јле сталос¤ ≥накше: ”крањна не захот≥ла тоњ допомоги, ¤ку д≥аспора спроможна була њй запропонувати.

–ќЋ№ ” –јѓЌ» ” «ЅЋ»∆≈ЌЌ≤ « ƒ≤ј—ѕќ–ќё

”крањна обрала власний шл¤х розвитку. —в≥домо чи несв≥домо, п≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањна почала ставити перед д≥аспорою вимоги: ви нам допомагайте ф≥нансово, але в детал≥ побудови нашоњ держави не втручайтес¤9. ќчевидно, за таких умов двом≥льйонн≥й д≥аспор≥ неможливо стати реальним важелем впливу на 50-м≥льйонну державу. ј нав≥ть ¤кби це було реально, навр¤д чи молодша генерац≥¤ д≥аспорних украњнц≥в погодилас¤ б на таке викиданн¤ т¤жко зароблених грошей у пр≥рву корумпованих чиновник≥в, неринковоњ економ≥ки, ≥нертного населенн¤ без реальноњ можливост≥ ≥ права впливати на ситуац≥ю. ќдна р≥ч - допомагати УсвоЇмуФ, а ц≥лком ≥нша - допомагати люд¤м (сусп≥льству, держав≥), ¤к≥ при кожн≥й нагод≥ нагадують тоб≥, що ти У≥ншийФ.

ќсновним нар≥жним каменем м≥ж д≥аспорою й ”крањною стала в≥дмова украњнською стороною прийн¤ти колег з д≥аспори за своњх. ¬ даному питанн≥ винна не т≥льки ”крањна. ¬инн≥ також т≥ д≥аспорн≥ украњнц≥, ¤к≥ в ранн≥ роки п≥сл¤ незалежност≥ прињжджали в ”крањну з нам≥ром повчати тутешн≥х людей, ¤к жити, не розум≥ючи культурноњ специф≥ки пострад¤нського простору, не маючи бажанн¤ застосувати методи ≥ напр¤мки допомоги до ц≥нн≥сних в≥дм≥нностей, ¤к≥ породилис¤ в результат≥ 50-р≥чного в≥докремленого розвитку двох в≥дламк≥в украњнськоњ нац≥њ. ¬инн≥ т≥, ¤к≥ безкомпром≥сно намагалис¤ будувати нову украњнську державу на зразок д≥аспори.

јле вина також ≥ по сторон≥ ”крањни, адже ж, ¤кби вона була прийн¤ла своњх д≥аспорних син≥в д≥йсно за своњх, т≥ могли були б њй дати неаби¤кий цив≥л≥зац≥йний стимул (вже не говор¤чи про матер≥альний). ƒосв≥д д≥аспори у побудов≥ справжнього громад¤нського сусп≥льства велетенський. —уть цього сусп≥льства пол¤гаЇ в ≥снуванн≥ широкоњ мереж≥ незалежних громадських орган≥зац≥й11 Ц на основ≥ поваги до ≥ндив≥дуума ¤к особистост≥, на засадах волонтерства, з горизонтальною орган≥зац≥йною структурою, з активно зац≥кавленими членами, ¤к≥ незалежно в≥д зовн≥шн≥х стимул≥в (в тому числ≥ державних) працюють на добро орган≥зац≥њ (≥ разом з тим на добро загального сусп≥льства) з ≥дейною наснагою, задл¤ власного самозадоволенн¤ ≥ самореал≥зац≥њ. ¬ ”крањн≥ часто декларуЇтьс¤ бажанн¤ саме таке громад¤нське сусп≥льство побудувати, але, незважаючи на велетенське ф≥нансуванн¤ недержавних орган≥зац≥й з боку зах≥дних донор≥в, в≥дчуваЇтьс¤ брак досв≥ду на м≥сц¤х, брак ц≥нн≥сних мотивац≥й поодиноких людей, брак прикладу, ¤кий можна було б насл≥дувати. “акий прикладний ресурс ≥снуЇ в д≥аспор≥, але в≥н залишаЇтьс¤ м≥н≥мально використаним.

1	2	3

Ќазва: ”крањна ≥ д≥аспора - процес формуванн¤ св≥тового украњнства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (1634 прочитано)