”крањнознавство > ”крањна ≥ д≥аспора - процес формуванн¤ св≥тового украњнства

ƒосв≥д розвитку ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства в д≥аспор≥ показав, що така форма спонтанноњ самоорган≥зованост≥ може реально ≥снувати т≥льки в умовах, коли на загальнодержавному р≥вн≥ кожен член сусп≥льства почуваЇ себе повноправним. ” тих державах «ах≥дноњ ™вропи (наприклад, у Ќ≥меччин≥ чи ≤тал≥њ), де украњнц≥ живуть вже понад 50 рок≥в, але в переважн≥й б≥льшост≥ не прийн¤ли громад¤нства держав поселенн¤, вони Ї дос≥ швидше У≥мм≥грантамиФ, н≥ж д≥аспорою. ћожна аріументувати, що у цих державах д≥¤ла сво¤ специф≥ка, ¤ка не дозволила украњнц¤м розвинути своњ орган≥зац≥йн≥ структури наст≥льки, ¤к це в≥дбулос¤ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, але ≥снуванн¤ в ™вроп≥ Їврейськоњ д≥аспори саме ¤к д≥аспори ≥ в≥дм≥нн≥сть украњнц≥в в≥д Їврењв у цих крањнах вражаЇ.

якщо ”крањна д≥йсно бажаЇ використати ресурс досв≥ду д≥аспори (в тому числ≥ ф≥нансовий, орган≥зац≥йний, патр≥отичний), вона маЇ зробити крок њй назустр≥ч. ѕотр≥бно надати можлив≥сть вих≥дц¤м з украњнськоњ д≥аспори стати повноправними громад¤нами ”крањни. ¬ умовах сусп≥льно-економ≥чного стану ”крањни це означаЇ дозволити подв≥йне громад¤нство, адже ж ”крањна не см≥Ї вимагати (¤к це Ї зараз), щоб д≥аспорний украњнець зр≥кавс¤ громад¤нства т≥Їњ держави, в ¤к≥й в≥н народивс¤, виховувавс¤, сформувавс¤ профес≥йно, ¤к особист≥сть. “ака вимога ставить особу з д≥аспори перед неможливим вибором: в≥дмови в≥д одн≥Їњ, вже сформованоњ, позитивноњ сут≥ своЇњ ≥дентичност≥ на користь другоњ, несформованоњ, також своЇњ (по ≥дењ), але багато в чому на повс¤кденному р≥вн≥ чужоњ. Ќав≥ть при найб≥льшому бажанн≥ перебороти так≥ емоц≥йн≥ барТЇри прийн¤тт¤ украњнського громад¤нства Ї просто непрактичним, адже зг≥дно з д≥ючим законодавством набутт¤ громад¤нства ”крањни вимагаЇ здачу паспорта ≥ноземноњ держави. Ќавр¤д чи найб≥льш гучн≥ украњнськ≥ патр≥оти, маючи канадський чи американський паспорт на руках (паспорт, ¤кий дозвол¤Ї безв≥зовий проњзд у переважну б≥льш≥сть держав св≥ту), погодилис¤ б його здати на користь украњнського.

—л≥д зауважити, що громад¤ни ”крањни вже сьогодн≥ можуть нап≥влегально мати подв≥йне громад¤нство. јле т≥льки де¤к≥. ≈м≥гранти з ”крањни, ¤к≥ проживають в  анад≥ чи —Ўј ≥ приймають громад¤нство тих держав, р≥дко коли за¤вл¤ють про це державним органам ”крањни ≥ тому продовжують вважатис¤ громад¤нами ”крањни. ѕод≥бно може зробити будь-¤кий громад¤нин ”крањни, ¤кий бажаЇ прийн¤ти громад¤нство –ос≥њ Ц дл¤ цього нав≥ть не потр≥бно вињжджати з ”крањни, адже ж будь-¤ке консульське представництво –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, п≥сл¤ проходженн¤ певноњ бюрократичноњ процедури, з приЇмн≥стю надасть рос≥йське громад¤нство бажаючому громад¤нину ”крањни без вимоги здач≥ украњнського паспорта. ќтже, аріумент, ¤кий поширений пом≥ж представниками украњнськоњ патр≥отичноњ ел≥ти, Ц що ”крањна не може законодавчо дозволити подв≥йне громад¤нство, бо це призвело б до формуванн¤ УпТ¤тоњ колониФ на њњ територ≥њ, Ц не в≥дображаЇ д≥йсност≥.

—ьогодн≥ д≥юча формальна заборона подв≥йного громад¤нства не спри¤Ї н≥ законодавч≥й лег≥тим≥зац≥њ ≥снуючоњ практики, ан≥ не служить перепоною поширенню правового н≥г≥л≥зму в ”крањн≥. «ам≥сть захищати власн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси, ”крањна реально дискрим≥нуЇ проти д≥аспори, ставл¤чи перед нею неможлив≥ до подоланн¤ перепони дл¤ повноправноњ участ≥ в розбудов≥ украњнськоњ держави. ¬ умовах сьогодн≥шньоњ ”крањни заборона подв≥йного громад¤нства не Ї ви¤вом зр≥лоњ самовпевненост≥ у власн≥й незалежност≥. –адше це ви¤в У≥нституц≥онал≥зованоњ ксенофоб≥њФ13, ¤ка т¤гне своЇ кор≥нн¤ з застар≥лоњ концепц≥њ украњнськоњ нац≥њ, зг≥дно з ¤кою УукрањнствоФ - це виключно етн≥чне пон¤тт¤. ћайбутнЇ поширенн¤ такого пон¤тт¤ шк≥дливе ¤к дл¤ внутр≥шньоњ пол≥тики ”крањни, так ≥ дл¤ побудови т≥сного взаЇмозвТ¤зку з д≥аспорою. “ому першочерговим завданн¤м буд≥вник≥в Усв≥тового украњнстваФ Ї переосмисленн¤ ≥деолог≥чних п≥дпор ц≥Їњ руш≥йноњ сили, ¤ка в минулому призвела до формуванн¤ ¤к д≥аспори, так ≥ держави ”крањна. ѕон¤тт¤ УукрањнствоФ потр≥бно модерн≥зувати зг≥дно з новими вимогами, ¤к≥ виникли в результат≥ здобутт¤ незалежност≥ Ц це потр≥бно ≥ д≥аспор≥, ≥ ”крањн≥.

 ќЌ÷≈ѕ“ У” –јѓЌ—“¬јФ ≤ …ќ√ќ ƒ≈–∆ј¬Ќ≤ ¬»ћ≤–»

—усп≥льн≥ науки (соц≥альна психолог≥¤ та соц≥олог≥¤) не одну полицю ≥ не одн≥Їњ б≥бл≥отеки заповнили анал≥зами питанн¤ нац≥ональноњ ≥дентичност≥. ” спрощен≥й форм≥ б≥льш≥сть цих анал≥з≥в починаЇтьс¤ з акс≥оматичноњ вих≥дноњ тези: нац≥ональна ≥дентичн≥сть Ц це продовженн¤ пон¤тт¤ соц≥альноњ ≥дентичност≥. ћодерна людина, дл¤ здоровТ¤ своЇњ особистост≥, в≥дчуваЇ потребу приналежност≥ в першу чергу до родини (с≥мТњ), дальше до гурту знайомих, до ¤кихось гурт≥в сп≥льного зац≥кавленн¤, до м≥ста чи рег≥ону, ≥ врешт≥ до нац≥њ.

јнгл≥йський соц≥олог Anthony Smith15 у найв≥дом≥ш≥й, можливо, прац≥ на дану тему подав зручну типолог≥ю двох модерних вт≥лень задоволенн¤ ц≥Їњ загальнолюдськоњ потреби приналежност≥ до нац≥њ. «г≥дно з його концепц≥Їю нац≥ональна ≥дентичн≥сть може виражатис¤ в так зван≥й Уетн≥чно-генеалог≥чн≥йФ (орган≥чн≥й) форм≥ або в Угромад¤нсько-територ≥альн≥йФ (≥нституц≥йн≥й). ѕерша окреслюЇ приналежн≥сть до нац≥њ на п≥дстав≥ сп≥льноњ кров≥, ≥сторичного м≥фу походженн¤, культури, спадщини. “аке вт≥ленн¤ нац≥ональноњ ≥дентичност≥ може бути дуже сильною моб≥л≥зуючою силою в боротьб≥ сп≥льноти за нац≥ональне самовизначенн¤, але ¤к т≥льки ≥снуЇ вже здобута держава, орган≥чне пон¤тт¤ нац≥њ може призвести до дуже поганих насл≥дк≥в, крайн≥м вираженн¤м ¤ких Ї фашизм. як антипод концепц≥њ нац≥њ-орган≥зму Smith пропонуЇ так званий У≥нституц≥йний нац≥онал≥змФ. “акий тип ≥дентичност≥ (≥, зв≥сно, патр≥отизму) виражаЇтьс¤ у форм≥ почутт¤ приналежност≥ до державних ≥нститут≥в та гордост≥ за пол≥тичн≥ (на в≥дм≥ну в≥д культурних) символи. ¬≥руванн¤ в сп≥льну кров ≥ спадщину тут зайв≥, адже центром уваги Ї ≥нститути державност≥: територ≥¤, конституц≥¤, монарх, президентство, парламент.

ѕод≥бну типолог≥ю нац≥онал≥зму пропонував Hans Kohn, називаючи орган≥чну форму нац≥онал≥зму Усх≥дною,Ф у ¤к≥й на перший план виставл¤Їтьс¤ ≥деал батьк≥вщини, м≥ф ≥сторичного походженн¤, емоц≥йний (духовний) звТ¤зок м≥ж членами нац≥њ. Ќатом≥сть зах≥дний нац≥онал≥зм в≥др≥зн¤Їтьс¤ своЇю Упол≥тичною спроектован≥стюФ Ц держава будуЇтьс¤ згори ел≥тою, ¤ка активно спри¤Ї виникненню почутт≥в приналежност≥ до державних ≥нститут≥в, тому що це потр≥бно дл¤ зм≥цненн¤ пол≥тичного проекту державност≥. «г≥дно з Kohn пол≥тичний нац≥онал≥зм, на в≥дм≥ну в≥д сх≥дного, не може бути загарбницьким, тому що в≥н нац≥лений на внутр≥шню пол≥тику вже ≥снуючоњ держави, швидше, н≥ж на культурне визволенн¤ (самоутвердженн¤) сп≥льноти.

Ќема сумн≥ву, що ц≥ зах≥дн≥ науковц≥ своњми типолог≥¤ми форм вираженн¤ нац≥ональноњ ≥дентичност≥ вихвалюють концепц≥њ нац≥њ, ¤к≥ виникли в англо-саксонських культурах ≥ принижують н≥бито небезпечн≥ орган≥чн≥ вираженн¤ нац≥ональноњ ≥дењ в ≥нших державах Ц але ц¤ критика в даному контекст≥ не до теми. ‘акт того, що одн≥Їю ≥з причин усп≥ху д≥аспори можна назвати те, що у своњх крањнах поселенн¤х (а це в основному англо-саксонський УновийФ св≥т) украњнц≥ зум≥ли поЇднати свою орган≥чну украњнську ≥дентичн≥сть ≥з ≥нституц≥йною ≥дентичн≥стю оточенн¤ сусп≥льного загалу. «авд¤ки цьому вони стали повноц≥нними членами тих сусп≥льств, у ¤к≥ ≥мм≥грували, збер≥гаючи в соб≥ пон¤тт¤ свого украњнства Ц не ¤к ¤когось в≥докремлюючого фактора (¤кий м≥г би призвезти, наприклад, до формуванн¤ гетто), а радше ¤к повн≥стю сум≥сного пон¤тт¤. « цього ¤краз ≥ виходить пон¤тт¤ нац≥ональност≥ Учерез деф≥сФ Ц наприклад украњнець-канадець чи украњнець-американець. ”крањнство Ц це орган≥чний живий кор≥нь.  анадство (чи американство) - це ≥нститут, до ¤кого вс≥ д≥аспорн≥ украњнц≥ належать не т≥льки через громад¤нство, але й також через те, що стали повноправними членами даного сусп≥льства. “аке поЇднанн¤ орган≥чного з ≥нституц≥йним зводить до абсурду питанн¤: У им ти себе вважаЇш в першу чергу Ц украњнцем чи канадцем?Ф ¬≥дпов≥дь очевидна: одне одному не суперечить, отже, черговост≥ нема.

ѕитанн¤ черговост≥ приналежност≥ не набрало особливоњ ваги з моментом проголошенн¤ незалежноњ ”крањни (хоч таку проблему можна було оч≥кувати). ƒл¤ переважноњ б≥льшост≥ украњнц≥в д≥аспори ≥дентичн≥сть Учерез деф≥сФ залишилась актуальною, а те, що ≥нститут канадства (наприклад) м≥г тепер суперечити ≥нститутов≥ державного украњнства, не набрало актуальност≥ Ц украњнц≥ д≥аспори дал≥ залишилис¤ повноправними громад¤нами держав свого поселенн¤, а на формальн≥ ≥нститути громад¤нськоњ приналежност≥ у ц≥ ранн≥ роки ейфор≥њ мало хто звертав увагу. ѕроте вже тод≥ зародки терт¤ в≥дчувалис¤ в повс¤кденному сп≥лкуванн≥ украњнц≥в д≥аспори з украњнц¤ми ”крањни Ц у форм≥ нагадувань першим, що вони не зовс≥м Усвоњ,Ф що вони Уне розум≥ють специф≥ки,Ф що вони не мають права брати участь у пол≥тичних процесах в ”крањн≥, оск≥льки не Ї њњ громад¤нами.

Ќедавно, вбачаючи проблему в тому, що ”крањна реально почала в≥дмежовуватис¤ в≥д можливих позитивних внеск≥в д≥аспори у њњ державотворенн¤, представники тих самих галицьких нац≥онал-демократ≥в, ¤к≥ вбачають загрозу ”крањн≥ УпТ¤тоњ колониФ рос≥йськоњ меншини, внесли до ¬ерховноњ –ади проект закону Уѕро правовий статус закордонних украњнц≥в.Ф «г≥дно з статтею 1 цього законопроекту Узакордонний украњнець - це особа, ¤ка проживаЇ за межами ”крањни, маЇ украњнське етн≥чне походженн¤, збер≥гаЇ украњнське культурно-мовне самоусв≥домленн¤ ≥ не Ї громад¤нином ”крањниФ. ” ц≥й сам≥й статт≥ вказуЇтьс¤, що Уукрањнське етн≥чне походженн¤ - це належн≥сть особи або њњ предк≥в по пр¤м≥й л≥н≥њ до украњнськоњ нац≥ональност≥ та визнанн¤ нею ”крањни батьк≥вщиною свого етн≥чного походженн¤.Ф ƒал≥ в законопроект≥ пропонуЇтьс¤ надати Узакордонному украњнцев≥Ф Ц Уус≥ громад¤нськ≥ (особист≥) соц≥ально-економ≥чн≥, культурн≥ та ≥нш≥ права, свободи та обовТ¤зки, визначен≥  онституц≥Їю ”крањни ≥ законами ”крањни, за вин¤тком пол≥тичних прав та обовТ¤зк≥в, передбачених дл¤ громад¤н ”крањни (виборче право, в≥йськова служба, державна служба тощо)Ф (статт¤ 10). «разу можна пом≥тити законодавче протир≥чч¤: статт¤ 4  онституц≥њ дуже правильно вказуЇ, що Ув ”крањн≥ ≥снуЇ Їдине громад¤нствоФ, а зг≥дно з запропонованим законопроектом створюватиметьс¤ реально д≥ючий ≥нститут другор¤дного громад¤нина, громад¤нина з≥ вс≥ма правами, що у вс≥х, але не зовс≥мЕ Ќезважаючи на нам≥ри його автор≥в, даний законопроект н≥чим не посилюЇ ≥нститут громад¤нства в ”крањн≥. Ќавпаки, в≥н спри¤Ї зародженню внутр≥шн≥х м≥жетн≥чних конфл≥кт≥в, ототожнюючи нац≥ональну приналежн≥сть в першу чергу з етн≥чним походженн¤м.

1	2	3

Ќазва: ”крањна ≥ д≥аспора - процес формуванн¤ св≥тового украњнства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (1634 прочитано)