‘≥зкультура > ўо таке Уздоровий спос≥б житт¤Ф молод≥

ќсв≥та. –≥вень здоров`¤, ¤к правило, безпосередньо пов`¤заний з р≥внем осв≥ти. „им вище середн≥й р≥вень осв≥ти в певному соц≥альному середовищ≥, тим кращ≥ узагальнен≥ показники здоров`¤ воно демонструЇ. ѕриродно, що п≥клуванн¤ про власне ≥ громадське здоров`¤ неможливо без знанн¤ того, чому це необх≥дно ≥ ¤к це робити. ѕритому доц≥льно розум≥ти пон¤тт¤ осв≥ти в даному контекст≥ не т≥льки ¤к осв≥ту суто валеолог≥чну, а значно ширше - ¤к загальну осв≥ту в ц≥лому. „им ширше знанн¤ основних природничих, наукових, ф≥лософських, гуман≥тарних положень, тим б≥льше можливостей створювати у сусп≥льств≥ системне у¤вленн¤ про проблему здоров`¤ взагал≥.  р≥м того, пон¤тт¤ осв≥ти потр≥бно розум≥ти комплексно: ≥ ¤к наданн¤ ≥нформац≥њ, ≥ ¤к навчанн¤ методам, прийомам ≥ навичкам здорового способу житт¤, ≥ ¤к вихованн¤ в дус≥ безумовного пр≥оритету ц≥нностей ≥ндив≥дуального ≥ громадського здоров`¤ в ус≥х його про¤вах, сферах, р≥вн¤х.

’арчуванн¤. ÷е пон¤тт¤ розгл¤даЇтьс¤ не т≥льки утил≥тарно, ¤к зас≥б л≥кв≥дац≥њ почутт¤ голоду або м≥н≥мальноњ п≥дтримки життЇд≥¤льност≥ орган≥зму. ¬оно включаЇ забезпеченн¤ широким верствам населенн¤ доступу до споживанн¤ ¤к≥сноњ питноњ води, необх≥дноњ к≥лькост≥ в≥там≥н≥в, м≥кроелемент≥в, протењн≥в, жир≥в, вуглевод≥в, продукт≥в п≥двищеноњ б≥олог≥чноњ ц≥нност≥, ф≥топродукт≥в, спец≥альних продукт≥в ≥ харчових добавок тощо, що пол≥пшуЇ стан здоров`¤ ≥ протид≥Ї природному процесу стар≥нн¤.

ѕрибуток. ѕередбачаЇтьс¤ на¤вн≥сть ф≥нансових можливостей дл¤ забезпеченн¤ не т≥льки м≥н≥мальних потреб ≥снуванн¤, а й дл¤ створенн¤ в сусп≥льств≥ послуг ≥ товар≥в, необх≥дних дл¤ здорового способу житт¤, забезпеченн¤ спроможностей њх споживанн¤.

—таб≥льна екосистема. ћаЇтьс¤ на уваз≥ не т≥льки стаб≥л≥зац≥¤ нормальних еколог≥чних умов там, де вони ще не зазнали шкоди в≥д попередньоњ виробничоњ д≥¤льност≥, а й в≥дновленн¤ пошкоджених еколог≥чних утворень з метою запоб≥ганн¤ подальшому порушенню екобалансу планети. Ћише активна реституц≥йна д≥¤льн≥сть може забезпечити у майбутньому стаб≥льн≥сть планетарноњ екосистеми з оптимальними ф≥зико-х≥м≥чними параметрами дл¤ ≥снуванн¤ людства.

—тал≥ ресурси. ѕон¤тт¤ м≥стить не лише запоб≥ганн¤ вичерпанню енергоресурс≥в, корисних копалин, виробнич≥й сировини. ћаЇтьс¤ на уваз≥ зважене господарюванн¤ щодо ф≥нансових ≥ матер≥альних ресурс≥в крањн, громад, окремих людей, незад≥¤них ресурс≥в виробництва, матер≥ал≥в та ≥нструмент≥в, ≥нтелектуальних ресурс≥в, потенц≥алу громадських ≥ приватних ≥н≥ц≥атив. ¬их≥дна теза така - чим б≥льше вс≥л¤ких ресурс≥в Ї в актив≥ певного структурного утворенн¤ (людини, громади, орган≥зац≥њ, рег≥ону), тим б≥льше потенц≥йн≥ можливост≥ спр¤муванн¤ цих ресурс≥в на заходи стосовно здоров`¤.

1.2. ¬изначенн¤ здорового способу житт¤ та формуванн¤ здорового способу житт¤ молод≥

” ф≥лософському розум≥нн≥ спос≥б житт¤ - це синтетична характеристика сукупност≥ типових вид≥в життЇд≥¤льност≥ людей (≥ндив≥д≥в та соц≥альних утворень) у поЇднанн≥ з умовами житт¤ сусп≥льства. —пос≥б житт¤ охоплюЇ вс≥ сфери сусп≥льства: працю ≥ побут, сусп≥льне житт¤ ≥ культуру, повед≥нку (стиль житт¤) людей та њх духовн≥ ц≥нност≥11. “обто, повед≥нка, або стиль житт¤, Ї одним з найважлив≥ших елемент≥в способу житт¤ в ц≥лому, ¤кий не може не впливати на здоровС¤ окремоњ особи або на здоровС¤ тих чи ≥нших соц≥альних груп населенн¤.

ѕовед≥нка Ї одн≥Їю з основних детерм≥нант здоровС¤, ступ≥нь впливу ¤коњ значно перевищуЇ вплив багатьох ≥нших детерм≥нант. «а визначенн¤м M.Lalonde12, вона разом з б≥олог≥Їю людини, медичною допомогою та навколишн≥м середовищем в≥дноситьс¤ до чотирьох основних чинник≥в, що визначають р≥вень здоровС¤. –езультати спец≥альних досл≥джень, проведених у 70-х роках у —Ўј (McKeown and Lowe, 1974) з метою к≥льк≥сноњ оц≥нки впливу р≥зних чинник≥в на здоровС¤ ви¤вили, що група чинник≥в названих Уб≥хев≥оральнимиФ (повед≥нковими) пост≥йно випереджувала ≥нш≥13. Ќайважч≥ хвороби у розвинутих крањнах у наш час повС¤зан≥ з ≥ндив≥дуальними звичками, особливо пост≥йними, ¤к≥ у сукупност≥ часто називають способом житт¤14.

«в≥т ¬ќќ« про здоровС¤ у св≥т≥ 1995 р.15 п≥дтверджуЇ ц≥ дан≥ ≥ св≥дчить, що захворюванн¤ та стани, пов`¤зан≥ ≥з способом житт¤ людини, Ї причиною 70-80% смертност≥ у розвинутих крањнах ≥ приблизно 40% - в крањнах, що розвиваютьс¤. ѕередбачаЇтьс¤, що ≥ в крањнах, що розвиваютьс¤, ситуац≥¤ пог≥ршуватиметьс¤.  ≥льк≥сть захворювань, пов`¤заних ≥з способом житт¤, зростатиме через те, що мають м≥сце негативн≥ зм≥ни в харчуванн≥ та повед≥нц≥ середнього класу. –озвиток цив≥л≥зац≥њ породжуЇ так≥ зм≥ни в способ≥ житт¤, ¤к≥ п≥двищують ступ≥нь ризику виникненн¤ так званих Ухвороб сучасноњ цив≥л≥зац≥њФ, що найб≥льш розповсюджен≥ в ≥ндустр≥ально розвинутих крањнах. ÷е, зокрема, захворюванн¤ серцево-судинноњ системи, окрем≥ типи онколог≥чних захворювань та ожир≥нн¤. Ѕагато з них зумовлен≥ ц≥лою низкою чинник≥в.

ѕовед≥нков≥ чинники можуть бути ¤к спри¤тливими, так ≥ шк≥дливими дл¤ здоров`¤, що залежить в≥д вибору способу житт¤ конкретною особою. ѕовед≥нка людини важлива дл¤ здоров`¤, оск≥льки впливаЇ на нього безпосередньо через спос≥б житт¤ або опосередковано - через економ≥чн≥ чи соц≥оеконом≥чн≥ умови, ¤к≥, безперечно, Ї основною детерм≥нантою здоровС¤. ўоб вплинути на повед≥нку людини, необх≥дн≥ зусилл¤ з боку самоњ людини, с≥м`њ та сусп≥льства16.

ѕон¤тт¤ здорового способу житт¤. « позиц≥й викладеного розум≥нн¤ феномена здоров`¤ людини походить визначенн¤ пон¤тт¤ здорового способу житт¤ («—∆): це все в людськ≥й д≥¤льност≥, що стосуЇтьс¤ збереженн¤ ≥ зм≥цненн¤ здоров`¤, все, що спри¤Ї виконанню людиною своњх людських функц≥й через д≥¤льн≥сть з оздоровленн¤ умов житт¤ - прац≥, в≥дпочинку, побуту17.

—кладов≥ «—∆ м≥ст¤ть р≥зноман≥тн≥ елементи, що стосуютьс¤ ус≥х сфер здоров`¤ - ф≥зичноњ, псих≥чноњ, соц≥альноњ ≥ духовноњ. Ќайважлив≥ш≥ з них - харчуванн¤ (в тому числи споживанн¤ ¤к≥сноњ питноњ води, необх≥дноњ к≥лькост≥ в≥там≥н≥в, м≥кроелемент≥в, протењн≥в, жир≥в, вуглевод≥в, спец≥альних продукт≥в ≥ харчових добавок), побут (¤к≥сть житла, умови дл¤ пасивного ≥ активного в≥дпочинку, р≥вень псих≥чноњ ≥ ф≥зичноњ безпеки на територ≥њ життЇд≥¤льност≥), умови прац≥ (безпека не т≥льки у ф≥зичному, а й псих≥чному аспект≥, на¤вн≥сть стимул≥в ≥ умов профес≥йного розвитку), рухова активн≥сть (ф≥зична культура ≥ спорт, використанн¤ засоб≥в р≥зноман≥тних систем оздоровленн¤, спр¤мованих на п≥двищенн¤ р≥вн¤ ф≥зичного розвитку, його п≥дтримку, в≥дновленн¤ сил п≥сл¤ ф≥зичних ≥ псих≥чних навантажень).

ƒл¤ усв≥домленн¤ «—∆ важлив≥ по≥нформован≥сть ≥ можлив≥сть доступу до спец≥альних проф≥лактичних процедур, що мають упов≥льнювати природний процес стар≥нн¤, на¤вн≥сть належних еколог≥чних умов, ≥нших складових «—∆, що стосуютьс¤ переважно не т≥льки ф≥зичного ≥ псих≥чного, а також соц≥ального ≥ духовного здоров`¤.

ѕроблема формуванн¤ здорового способу житт¤ досить ретельно висв≥тлюЇтьс¤ в багатьох соц≥ально-ф≥лософських, педагог≥чних, соц≥олог≥чних, медичних прац¤х. ќсобливоњ актуал≥зац≥њ ц¤ проблематика набула у друг≥й половин≥ ’’ стол≥тт¤ ¤к у св≥т≥ в ц≥лому, так й в ”крањн≥.

“енденц≥њ розвитку крањн колишнього –ад¤нського —оюзу прот¤гом 80-90-х рок≥в, змусили сусп≥льство по-новому поставитись до складових здоров¢¤ та формуванн¤ здорового способу житт¤, зокрема молодого покол≥нн¤. —л≥д п≥дкреслити, що цим питанн¤м прид≥л¤ють увагу р≥зн≥ науки Ц медицина, г≥г≥Їна, охорона здоров¢¤, еколог≥¤, педагог≥ка, психолог≥¤, соц≥олог≥¤, ф≥зична культура ≥ нова наука - валеолог≥¤. ‘ормуванню здорового способу житт¤ в учн≥вськоњ молод≥, формуванню ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й п≥дл≥тк≥в на здоровий спос≥б житт¤, орган≥зац≥њ здорового способу житт¤ школ¤р≥в, медико-б≥олог≥чним та психолого-педагог≥чним основам здорового способу житт¤, принципам формуванн¤ здорового способу житт¤ молод≥ присв¤чен≥ науков≥ прац≥ та пос≥бники. ” де¤ких школах викладаЇтьс¤ курс валеолог≥њ - наука про здоровий спос≥б житт¤18.

Ќаш п≥дх≥д розгл¤даЇ формуванн¤ здорового способу житт¤ молод≥ ¤к важливу складову молод≥жноњ та соц≥альноњ державноњ пол≥тики. ¬т≥м передбачаЇ: по-перше - вивченн¤ у¤влень молод≥ про здоровий спос≥б житт¤ та розробку метод≥в оц≥нки здоров¢¤ ≥ндив≥да; по-друге - формуванн¤ св≥домост≥ та культури здорового способу житт¤; по-третЇ - розробку методик навчанн¤ молод≥ здоровому способу житт¤; по-четверте - впровадженн¤ соц≥альних програм культивуванн¤ здорового способу житт¤ та збереженн¤ здоров¢¤; по-пТ¤те, - розробку та впровадженн¤ системи скрин≥нгу ≥ мон≥торингу здорового способу житт¤ молод≥.

ћи акцентуЇмо увагу на формуванн≥ здорового способу житт¤ саме молод≥, оск≥льки саме у молод≥ роки в≥дбуваЇтьс¤ сприйн¤тт¤ певних норм та зразк≥в повед≥нки, накопиченн¤ в≥дпов≥дних знань та вм≥нь, усв≥домленн¤ потреб та мотив≥в, визначенн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, ≥нтерес≥в та у¤влень.

1.3. ƒосв≥д вивченн¤ здорового способу житт¤ молод≥

¬икладене трактуванн¤ «—∆ дозвол¤Ї б≥льш широко висв≥тлили досв≥д соц≥олог≥чних досл≥джень у близьких сферах. як зазначалось, один з багатьох досл≥дницьких п≥дход≥в розгл¤даЇ здоров`¤ ≥ добробут у контекст≥ ¤кост≥ житт¤. јле й визначенн¤ пон¤тт¤ та складових ¤кост≥ житт¤ Ї одн≥Їю з дискус≥йних тем наукових досл≥джень. ќдну з концепц≥й ¤кост≥ житт¤ розроблено в ÷ентр≥ здоров`¤ (Centre for Health Promotion - CHP) “оронтського ун≥верситету ( анада) у межах проекту ћ≥н≥стерства громади та соц≥альних послуг м.ќнтар≥о.  онцепц≥¤ грунтувалась на визначенн≥ У¤кост≥ житт¤Ф в психолог≥њ, соц≥олог≥њ та ф≥лософ≥њ. як результат, побудовано модель ¤кост≥ житт¤, що складаЇтьс¤ з дев¢¤ти сфер, обТЇднаних у три б≥льш загальн≥ категор≥њ: Устан особиФ (ф≥зичний, психолог≥чний та псих≥чний стани), Уоточуюче середовищеФ (соц≥альне оточенн¤, еколог≥чне оточенн¤, локальна громада), Уна¤вна ≥нфраструктураФ (можливост≥ власного розвитку, проведенн¤ в≥льного часу, на¤вн≥сть роботи та можлив≥сть працевлаштуванн¤).  ожна з цих складових розгл¤даЇтьс¤ ¤к пропозиц≥¤ певних УможливостейФ дл¤ ≥ндив≥д≥в. ј ≥ндив≥д може максимально скористатис¤ такими можливост¤ми заради дос¤гненн¤ добробуту. “аким чином, ¤к≥сть житт¤ визначаЇтьс¤ ¤к Уступень задоволеност≥ ≥ндив≥дом важливими можливост¤ми його житт¤Ф.

1	2	3	4

Ќазва: ўо таке Уздоровий спос≥б житт¤Ф молод≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (5599 прочитано)