‘≥лософ≥¤ > ≈колог≥¤ та еколог≥чн≥ проблеми в ”крањн≥

Ќаселенн¤м ≥ народним господарством ”крањни щор≥чно використовуЇтьс¤ близько 30 млрд. куб. м води. √оловними водокористувачами Ї: енергетика, металург≥¤, с≥льське господарство та комунальна сфера. —л≥д в≥дзначити дуже неефективне використанн¤ води вс≥ма галуз¤ми промисловост≥, чому спри¤ють застар≥л≥ технолог≥њ та в≥дсутн≥сть обл≥ку використанн¤ води.

«алишаЇтьс¤ гострою проблема забрудненн¤ поверхневих та п≥дземних вод переважно орган≥чними речовинами, сполуками азоту, фенолами, нафтопродуктами, а також важкими металами. ¬ останн≥ роки спостер≥гаЇтьс¤ п≥двищенн¤ њхньоњ м≥нерал≥зац≥њ, зростають зосередженн¤ х≥м≥чних п≥дприЇмств. «агалом на територ≥њ ”крањни нин≥ д≥ють 193 стаб≥льн≥ осередки забрудненн¤ п≥дземних вод, експлуатуютьс¤ 303 велик≥ водозабори п≥дземних вод, де ¤к≥сть води пог≥ршуЇтьс¤ внасл≥док техногенного впливу.

« метою охорони вод в≥д забрудненн¤ провод¤тьс¤ так≥ проф≥лактичн≥ заходи: розробка схем комплексного використанн¤ та охорони вод, еколог≥чна експертиза проект≥в буд≥вництва ≥ реконструкц≥њ об'Їкт≥в, що впливають на стан води, нормуванн¤ водоспоживанн¤ та водов≥дведенн¤, введенн¤ в експлуатац≥ю водоохоронних споруд, контроль за скидом ст≥чних вод та стоком водних об'Їкт≥в тощо. « 1982 p. була введена плата за використанн¤ води в промисловост≥. «начний ефект дасть перех≥д промислових п≥дприЇмств на економне використанн¤ води, впровадженн¤ безводних ≥ малов≥дходних технолог≥й. Ќеобх≥дно також ввести новий пор¤док л≥м≥туванн¤ використанн¤ водних ресурс≥в у б≥к зменшенн¤ питомих норм витрат води на одиницю продукц≥њ. ƒоц≥льно було б заборонити введенн¤ в експлуатац≥ю об'Їкт≥в промисловост≥, соцкультпобуту ≥ житла при в≥дсутност≥ потужностей з в≥дведенн¤ ≥ очистки ст≥чних вод.

«а останн≥ роки нам≥тилась тенденц≥¤ до зменшенн¤ викид≥в забруднених речовин в атмосферне пов≥тр¤. ” 1992 р. в ц≥лому по республ≥ц≥ було викинуто в пов≥тр¤ 8,6 млн. т. шк≥дливих речовин в≥д стац≥онарних джерел забрудненн¤. ќсновн≥ забруднювач≥ пов≥тр¤ Ч п≥дприЇмства металург≥њ (30,7%), енергетики (28,9%), вуг≥льноњ (17,2%) та нафтох≥м≥чноњ промисловост≥ (5%). ќднак р≥вень забрудненн¤ атмосфери ще залишаЇтьс¤ досить високим. Ќайзагрозлив≥ша ситуац≥¤ складаЇтьс¤ в промислових центрах ƒонецько-придн≥провського економ≥чного рег≥ону.

√оловна причина пов≥льного зниженн¤ викид≥в ≥ зменшенн¤ р≥вн≥в забрудненн¤ Ч використанн¤ застар≥лих ≥ неефективних технолог≥й.

«начна частка у забрудненн≥ атмосфери належить транспорту. “ак, понад 40% оксиду вуглецю, 45% вуглевод≥в ≥ близько 30% окисл≥в азоту в≥д загальноњ к≥лькост≥ речовин потрапл¤ють в атмосферу завд¤ки транспорту. ¬икиди автотранспорту в 90-т≥ роки становл¤ть 38,5% в≥д усього обс¤гу викид≥в забруднених речовин в ”крањн≥. « метою њх зменшенн¤ потр≥бно застосовувати альтернативн≥ види моторного палива з меншим вм≥стом свинцю, перевести дизельн≥ автомоб≥л≥ на використанн¤ газодизельних сум≥шей, що зменшуЇ димн≥сть в≥дпрацьованих газ≥в та вм≥ст у них токсичних сполук.

“ерм≥ново сл≥д розробити нову концепц≥ю розвитку народного господарства, обмеживши до розумних обс¤г≥в розвиток добувних, енер-го-, ресурсо- та водоЇмних виробництв. ѕотр≥бно перегл¤нути ставленн¤ до питань подальшого розвитку металург≥йноњ й х≥м≥чноњ промисловост≥, визначити розумну потребу виробництва чавуну, стал≥ та х≥м≥чноњ продукц≥њ, а також впроваджувати малов≥дх≥дн≥ технолог≥чн≥ процеси, що забезпечать суттЇве зменшенн¤ викид≥в забруднюючих речовин.

«начно пог≥ршилась еколог≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥ внасл≥док авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—. ѕри руйнац≥њ конструкц≥њ блока ставс¤ викид значноњ к≥лькост≥ рад≥онукл≥д≥в у навколишнЇ середовище. ќсновна маса рад≥оактивних елемент≥в випала прот¤гом 10 д≥б, хоча забрудненн¤ прилеглих територ≥й тривало прот¤гом м≥с¤ц¤. «м≥на метеоролог≥чних умов прот¤гом перших дес¤ти дн≥в п≥сл¤ авар≥њ, коли спостер≥гавс¤ найб≥льш ≥нтенсивний викид, призвела до утворенн¤ трьох сектор≥в забрудненн¤: зах≥дного (26-27 кв≥тн¤), п≥вн≥чного (28-29 кв≥тн¤) ≥ п≥вденного (30 кв≥тн¤ Ч 5 травн¤). « ус≥х викинутих ≥з активноњ зони матер≥ал≥в йод, цез≥й, стронц≥й ≥ плутон≥й у короткостроковому ≥ довгостроковому план≥ визначили рад≥олог≥чну обстановку в потерп≥лих районах.

ќдин ≥з найпотужн≥ших фактор≥в, що впливають на рад≥олог≥чну ситуац≥ю в ”крањн≥ Ї високоактивне забрудненн¤ територ≥њ 30-к≥ло-метровоњ зони. «а межами ц≥Їњ територ≥њ рад≥оактивного забрудненн¤ р≥зного р≥вн¤ (в≥д 0,1 до 15 ≥ вище  'юр≥ кв. км зазнали с≥льгоспуг≥дд¤ на площ≥ 4,6 млн. га, що становить 12% загальноњ площ≥ с≥льгоспуг≥дь ”крањни. ѕочинаючи з 1986 р., на забруднених територ≥¤х виконуЇтьс¤ комплекс афох≥м≥чних, агротехн≥чних ≥ орган≥зац≥йних заход≥в щодо зниженн¤ надходженн¤ рад≥онукл≥д≥в у продукц≥ю.

Ћ≥кв≥дац≥¤ насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈— потребуЇ значних матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурс≥в. √ромад¤ни ”крањни мають право на еколог≥чну безпеку. ÷е право забезпечуЇтьс¤ комплексом юридичних, економ≥чних, технолог≥чних ≥ гуман≥тарних чинник≥в. “ому стратег≥¤ природокористуванн¤ в ”крањн≥ маЇ бути одн≥Їю з фундаментальних складових процесу розбудови правовоњ демократичноњ держави з розвиненою ринковою економ≥кою.

≈колог≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥ з метою њњ оздоровленн¤ потребуЇ моб≥л≥зац≥њ зусиль ус≥х ур¤дових ≥ неур¤дових орган≥зац≥й, вчених, виробничник≥в, господарських ≥ контролюючих орган≥в, громадськост≥.

Ќародонаселенн¤ Ч передумова та суб'Їкт ≥сторичного процесу

ѕор¤д ≥з природним середовищем значною м≥рою природним фактором розвитку сусп≥льства Ї народонаселенн¤, пост≥йне в≥дтворенн¤ людей. ÷ю сторону природи людини вивчаЇ наука демограф≥¤ (в≥д гр. demos Ч народ igrapho Ч пишу). ¬она досл≥джуЇ динам≥ку чисельност≥ населенн¤, м≥грац≥ю, с≥м'ю, њњ склад ≥ розвиток, народжуван≥сть, смертн≥сть, зайн¤т≥сть, пропорц≥њ складу населенн¤ за в≥ковими, статевими та ≥ншими ознаками, вступ до шлюбу ≥ розлученн¤ тощо.

ќб'Їкт досл≥дженн¤ демограф≥њ Ч демограф≥чна система, до складу ¤коњ вход¤ть люди ≥ демограф≥чн≥ в≥дносини. ƒемограф≥чн≥ в≥дносини, у свою чергу, Ч це т≥ в≥дносини, в ¤к≥ вступають люди у багатогранному процес≥ в≥дтворенн¤ населенн¤. ÷е суто робоче пон¤тт¤. ¬оно означаЇ створенн¤ с≥м'њ, народженн¤, м≥грац≥ю, шлюбн≥ в≥дносини, взаЇмов≥дносини м≥ж покол≥нн¤ми тощо.

‘≥лософське баченн¤ ц≥Їњ системи сукупност≥ в≥дносин пол¤гаЇ у тому, що демограф≥чна система, по-перше, внутр≥шньо спр¤мована на самозбереженн¤, самов≥дтворенн¤, ≥, по-друге, це Ч ц≥л≥сн≥сть, динам≥чна система, ¤ка зм≥нюЇтьс¤ з ≥сторичним розвитком сусп≥льства.

Ќайважлив≥ший показник стану народонаселенн¤ Ч народжуван≥сть. ‘ах≥вц≥ розр≥зн¤ють так≥ коеф≥ц≥Їнти народжуваност≥:

1. «агальний коеф≥ц≥Їнт народжуваност≥. ¬≥н визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю народжених на певн≥й територ≥њ за визначений пер≥од, ¤к правило за р≥к, ≥з розрахунку на 1000 чолов≥к населенн¤.

2. —пец≥альний коеф≥ц≥Їнт народжуваност≥. –озраховуЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ к≥лькост≥ народжених до к≥лькост≥ ж≥нок д≥тородного в≥ку.

3.  оеф≥ц≥Їнт шлюбноњ народжуваност≥. ѕоказуЇ к≥льк≥сть народжених ≥з розрахунку на 1000 зам≥жн≥х ж≥нок, тобто к≥льк≥сть д≥тей, народжених (за р≥к) тис¤чею зам≥жн≥х ж≥нок.

4. —умарний коеф≥ц≥Їнт народжуваност≥ показуЇ середнЇ число д≥тей, народжених одн≥Їю ж≥нкою за весь пер≥од њњ житт¤. ÷е своЇр≥дна характеристика покол≥нн¤.

ѕриродний прир≥ст населенн¤ Ч р≥зниц¤ м≥ж к≥льк≥стю народжених ≥ померлих на дан≥й територ≥њ за певний пер≥од часу, здеб≥льшого, ¤к ми уже зазначали, за р≥к.

ѕор¤д ≥з коеф≥ц≥Їнтом народжуваност≥ важливим показником стану демограф≥чноњ системи Ї характеристика типу в≥дтворенн¤ населенн¤. ўо таке в≥дтворенн¤ населенн¤? ÷е пост≥йне оновленн¤ покол≥нь. ƒл¤ того, щоб к≥льк≥сть населенн¤ не зменшувалась, за п≥драхунками демограф≥в, кожн≥ 100 ж≥нок (с≥мей) мають народити 260-270 д≥тей. «розум≥ло, маЇтьс¤ на уваз≥ 260-270 народжень прот¤гом всього житт¤, а точн≥ше, Ч прот¤гом репродуктивного (д≥тородного) пер≥оду. ƒ≥тородний пер≥од Ч це та частина житт¤ ж≥нки, прот¤гом ¤коњ вона здатна народжувати д≥тей. —ьогодн≥ прийн¤то вважати, що цей в≥к становить в≥д 15 до 50 рок≥в. ™ випадки народженн¤ д≥тей ≥ за цими в≥ковими межами, але вони поодинок≥. ќднак мало бути здатною чи здатним Ч чолов≥к≥в це стосуЇтьс¤ не менше Ч ф≥зично народити дитину. ¬ажливо, ¤кою буде ц¤ дитина: здоровою чи хворою, здатною до високого ф≥зичного, ≥нтелектуального ≥ духовного розвитку чи н≥. —усп≥льство не може бути байдужим до цих питань. ƒобре в≥домо, що ¤к у занадто ранньому, так ≥ у п≥зньому в≥ц≥ матер≥ зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть народжень ≥з патолог≥чними в≥дхиленн¤ми. ÷е означаЇ, що сусп≥льство, держава, пол≥тики, громадськ≥сть не можуть нехтувати такими питанн¤ми, зобов'¤зан≥ п≥клуватись про створенн¤ найб≥льш спри¤тливих умов дл¤ народженн¤ д≥тей саме у оптимальному в≥ц≥.

„ому дл¤ простого в≥дтворенн¤ населенн¤ маЇ бути 260-270 народжень на кожних 100 ж≥нок, а не 100 чи 160? “ому, що кожна с≥м'¤, а до њњ складу вход¤ть чолов≥к ≥ ж≥нка, маЇ народити ¤к м≥н≥мум двоЇ д≥тей. јле треба враховувати, що не вс≥ народжен≥ доростають до шлюбного в≥ку, не вс≥ вступають у шлюб, не у вс≥х с≥м'¤х народжуютьс¤ д≥ти. ќсь чому, за п≥драхунками демограф≥в, маЇ бути 260-270 народжень на 100 ж≥нок. якщо народжуЇтьс¤ б≥льше 260-270 д≥тей на 100 ж≥нок, маЇ м≥сце розширене в≥дтворенн¤ населенн¤. ћенше Ч звужене. «алежно в≥д р≥вн¤ соц≥ального захисту матер≥ ≥ дитини гранична межа м≥ж простим ≥ звуженим в≥дтворенн¤м може становити 210 народжень на 100 ж≥нок, або на 100 с≥мей.

ƒосл≥дниками сусп≥льства, економ≥стами, соц≥ологами, пол≥тиками часто використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ демограф≥чна ситуац≥¤. ÷е насамперед стан таких демограф≥чних процес≥в, ¤к народжуван≥сть ≥ смертн≥сть, вступ до шлюбу ≥ розлученн¤ (шлюбн≥сть), склад ≥ розм≥щенн¤ населенн¤ на певн≥й територ≥њ у в≥дпов≥дний пер≥од часу тощо.

1	2	3	4

Ќазва: ≈колог≥¤ та еколог≥чн≥ проблеми в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (19328 прочитано)