‘≥лософ≥¤ > ѕроцес ор≥Їнтац≥њ на ц≥нност≥ пов'¤заний з оц≥нкою

ѕон¤тт¤ Ч це форма рац≥онального п≥знанн¤, в ¤к≥й в≥дображаЇтьс¤ сутн≥сть об'Їкта ≥ даЇтьс¤ його всеб≥чне по¤сненн¤. ѕон¤тт¤ ¤к знанн¤ сутност≥, знанн¤ про загальне ≥ законом≥рне формуЇтьс¤ врешт≥-решт на основ≥ практики, оск≥льки саме в процес≥ практики суб'Їкт може визначити суттЇв≥ ≥ несуттЇв≥ сторони д≥йсност≥. ¬ пон¤тт¤х предмети та ¤вища в≥дображаютьс¤ в њхн≥х д≥алектичних взаЇмозв'¤зках та розвитку, тому сам≥ вони мають бути рухливими, гнучкими, д≥алектичними. «м≥на пон¤ть Ї результатом зм≥ни наших знань про д≥йсн≥сть або самоњ д≥йсност≥, що в≥дображаЇтьс¤ в пон¤тт¤х. якщо нов≥ знанн¤ не вкладаютьс¤ в рамки старих пон¤ть, то в≥дбуваЇтьс¤ зм≥на пон¤ть, уточненн¤ њхнього зм≥сту або створенн¤ нових. ѕон¤тт¤ своњм лог≥чним зм≥стом в≥дтворюЇ таку д≥алектичну законом≥рн≥сть п≥знанн¤, ¤к зв'¤зок одиничного, особливого ≥ загального, хоч у пон¤тт≥ вони ≥ не розчленован≥. ѓхнЇ розчленуванн¤ ≥ ви¤вленн¤ сп≥вв≥дношенн¤ розкриваЇтьс¤ в судженн≥.

—удженн¤ Ч це елементарна найпрост≥ша форма вираженн¤ зм≥сту пон¤тт¤, така лог≥чна форма мисленн¤, в ¤к≥й стверджуЇтьс¤ або заперечуЇтьс¤ щось в≥дносно об'Їкту п≥знанн¤. ¬ судженн¤х виражаЇтьс¤ зв'¤зок м≥ж пон¤тт¤ми, розкриваЇтьс¤ њхн≥й зм≥ст, даЇтьс¤ визначенн¤. ѕо сут≥ справи, зв'¤зок м≥ж пон¤тт¤ми виражаЇтьс¤ в судженн¤х, а сам≥ пон¤тт¤ Ї насл≥дком д≥¤льност≥ мисленн¤ у форм≥ суджень, системи њх. Ѕудучи формою вираженн¤ зм≥сту пон¤ть, окреме судженн¤ не може певною м≥рою розкрити цей зм≥ст. ‘ормою всеб≥чного розкритт¤ зм≥сту пон¤ть може бути лише система суджень, що виражаЇ њхн≥й необх≥дний ≥ законом≥рний зв'¤зок, тобто умовив≥д.

”мовив≥д Ч це такий лог≥чний процес, у ход≥ ¤кого ≥з к≥лькох суджень на основ≥ законом≥рних, суттЇвих ≥ необх≥дних зв'¤зк≥в виводитьс¤ нове судженн¤, ¤ке своњм зм≥стом маЇ нове знанн¤ про д≥йсн≥сть. ѕерех≥д до нового знанн¤ в умовивод≥ зд≥йснюЇтьс¤ не шл¤хом зверненн¤ до даних чуттЇвого досв≥ду, а опосередковано, на основ≥ лог≥ки розвитку самого знанн¤, його власного зм≥сту. «а характером одержанн¤ нового знанн¤ умовиводи под≥л¤ютьс¤ на так≥ основн≥ види: ≥ндуктивн≥ Ч рух думки в≥д суджень менш загального характеру до б≥льш загального; дедуктивн≥ Ч рух думки в≥д суджень б≥льш загального характеру до менш загального; умовиводи за аналог≥Їю Ч в ход≥ ¤ких на п≥дстав≥ под≥бност≥ чи в≥дм≥нност≥ де¤ких точно ви¤влених властивостей р¤ду об'Їкт≥в доход¤ть висновку про под≥бн≥сть чи в≥дм≥нн≥сть ≥нших властивостей цих об'Їкт≥в.

¬ажлива роль у функц≥онуванн≥ ≥ розвитку рац≥онального п≥знанн¤, мисленн¤, св≥домост≥ взагал≥ належить категор≥¤м.

 атегор≥њ Ч це ун≥версальн≥ форми мисленн¤ ≥ св≥домост≥, ¤к≥ в≥дображають загальн≥ властивост≥, взаЇмозв'¤зки, законом≥рност≥ розвитку вс≥х матер≥альних ≥ духовних ¤вищ та процес≥в.  атегор≥њ в≥дображають також ун≥версальн≥ схеми, сусп≥льновироблен≥ форми д≥¤льност≥, а опосередковано, через практику в≥дтворюють загальн≥ властивост≥ предмет≥в ≥ ¤вищ, необх≥дн≥ ≥ всезагальн≥ зв'¤зки та форми бутт¤.  атегор≥њ Ї формами мисленн¤, ¤к≥ функц≥онують ¤к специф≥чн≥ знар¤дд¤, засоби п≥знанн¤, за допомогою ¤ких не лише ос¤гаютьс¤ загальне та необх≥дне в об'Їктах, а й зд≥йснюЇтьс¤ синтез зм≥сту п≥знанн¤ в лог≥чн≥ форми: пон¤тт¤, судженн¤, умовиводи. –азом з розвитком ≥ удосконаленн¤м сусп≥льно-≥сторичноњ практики ≥ п≥знанн¤ ускладнюЇтьс¤ та удосконалюЇтьс¤ ≥ категор≥альна структура мисленн¤: зростаЇ к≥льк≥сть категор≥й, зм≥нюЇтьс¤ њхн≥й зм≥ст та взаЇмозв'¤зок. —пециф≥ка категор≥й ¤к ун≥версальних форм мисленн¤ ≥ п≥знанн¤, на в≥дм≥ну в≥д пон¤ть конкретних наук, пол¤гаЇ в тому, що вони Ї ун≥версальними знар¤дд¤ми ≥ засобами п≥знанн¤, в≥д≥грають загальнометодолог≥чну та св≥тогл¤дну роль. Ѕез категор≥й не може функц≥онувати н≥ рац≥ональне п≥знанн¤, н≥ св≥дом≥сть взагал≥, н≥ мисленн¤, н≥ чуттЇве в≥дображенн¤, ¤ке без категор≥й не може набути статусу знанн¤, хоч категор≥њ Ї насамперед формами рац≥онального п≥знанн¤.

јдекватне знанн¤ про д≥йсн≥сть чуттЇве в≥дображенн¤ може дати лише в Їдност≥ з рац≥ональним п≥знанн¤м, ¤ке в своњх формах ≥ засобах (насамперед в категор≥¤х) в≥дображаЇ суттЇв≥ властивост≥, причинн≥ та законом≥рн≥ зв'¤зки д≥йсност≥. —аме рац≥ональне в п≥знанн≥ даЇ змогу ос¤гнути д≥йсн≥сть в њњ незалежност≥ в≥д суб'Їкта.

—пециф≥ка рац≥онального п≥знанн¤, таким чином, пол¤гаЇ у тому, по-перше, що через нього суб'Їкт може вийти за меж≥ безпосередньо даного ≥ п≥знати т≥ властивост≥ об'Їкт≥в, ¤к≥ не можуть бути заф≥ксован≥ чуттЇвим в≥дображенн¤м. ѕо-друге, рац≥ональне п≥знанн¤ даЇ змогу ос¤гнути д≥йсн≥сть у њњ незалежност≥ в≥д суб'Їкта. ѕо-третЇ, через рац≥ональне п≥знанн¤ суб'Їкт п≥знаЇ св≥т не т≥льки ≥ не ст≥льки в результат≥ свого особистого досв≥ду, ¤кий опосередковуЇтьс¤ сп≥льним ≥сторичним досв≥дом людства, закр≥пленим у мов≥ ≥ в предметах матер≥альноњ та духовноњ культури. ” будь-¤кому випадку рац≥ональне п≥знанн¤ може функц≥онувати лише в Їдност≥ з чуттЇвим.

–ац≥ональне ≥ чуттЇве (чуттЇво-сенситивне) Ч це д≥алектичне взаЇмозв'¤зан≥ сторони Їдиного п≥знавального процесу, ¤к≥ лише в Їдност≥ можуть давати адекватну картину д≥йсност≥.  ожний момент чуттЇвого в≥дображенн¤ в п≥знанн≥ опосередкований мисленн¤м. ” свою чергу, рац≥ональне п≥знанн¤ одержуЇ св≥й зм≥ст з чуттЇвих даних, ¤к≥ забезпечують пост≥йний зв'¤зок мисленн¤ з конкретними предметами та ¤вищами д≥йсност≥. ≤ в мисленн≥ людина не може абсолютно в≥докремитись в≥д наочност≥, оск≥льки без цього неможлива проекц≥¤ наших знань на д≥йсн≥сть та результативне зд≥йсненн¤ предметно-практичноњ д≥¤льност≥.

™дн≥сть чуттЇвого та рац≥онального момент≥в у п≥знанн≥, зрештою, обумовлена сусп≥льно-≥сторичною практикою, але безпосередньо вона вт≥люЇтьс¤ ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в д≥¤льност≥ такоњ п≥знавальноњ зд≥бност≥ людини, ¤к творча у¤ва, ¤ка в своњх образах в≥дображаЇ зм≥ст у¤влень рац≥онально оформлених п≥знавальних ситуац≥й. ”¤ва, основуючись на оперуванн≥ конкретно-чуттЇвими образами, маЇ при цьому риси опосередкованого узагальненого знанн¤; вона бере участь у формуванн≥ нових пон¤ть, ≥ в той же час Ї наочно-чуттЇвим результатом мисленн¤. ”¤ва Ч це вид п≥знанн¤, що формуЇ ≥ нов≥ конкретно-чуттЇв≥ образи та пон¤тт¤ ≥ зд≥йснюЇ перех≥д в≥д чуттЇвого до рац≥онального, узагальнюючи ≥ вербал≥зуючи чуттЇв≥ образи, а також надаючи конкретно-наочного характеру формам мисленн¤, синтезуючи чуттЇве в≥дображенн¤ та мисленн¤ в Їдину систему. ”¤ва Ч це специф≥чний сплав чуттЇвого та рац≥онального в п≥знанн≥, де чуттЇв≥сть Ї основою, матер≥алом дл¤ творенн¤ образ≥в у¤ви, а мисленн¤ в≥д≥граЇ програмуючу роль, даЇ змогу лог≥чно "добудувати" ц≥л≥сний ≥ загальний образ д≥йсност≥. ”¤ва Ч це пов'¤заний з перетворенн¤м наочноњ ситуац≥њ за допомогою мисленн¤ спос≥б вир≥шенн¤ п≥знавальних проблем ≥ формуванн¤ нового знанн¤, нових образ≥в д≥йсност≥: ≥дей, ц≥лей д≥¤льност≥, ≥деальних образ≥в майбутнього.

ѕ≥знанн¤, даючи адекватне в≥дображенн¤ д≥йсност≥ ≥ озброюючи людину знанн¤ми закон≥в њњ функц≥онуванн¤ та розвитку, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ ц≥леспр¤мованого перетворенн¤ д≥йсност≥, теж маЇ бути творчим процесом. —пециф≥ка творчост≥ у п≥знанн≥ про¤вл¤Їтьс¤ у тому, що це процес д≥алектичноњ Їдност≥ найб≥льш сильно вираженоњ активност≥ суб'Їкта ≥ максимальноњ об'Їктивност≥ зм≥сту результат≥в його п≥знавальноњ д≥¤льност≥. Ўл¤хи реал≥зац≥њ п≥знавальноњ творчост≥ багатогранн≥: вони про¤вл¤ютьс¤ ≥ в розкритт≥ природи об'Їкта; ≥ в пошуку метод≥в та форм реал≥зац≥њ процесу п≥знанн¤; ≥ в розум≥нн≥, ≥нтерпретац≥њ та осмисленн≥ досл≥джуваних ¤вищ; ≥ в перев≥рц≥ ≥стинност≥ та достов≥рност≥ отриманих знань; ≥ в њх практичному застосуванн≥.

ќтже, п≥знавальна творч≥сть реал≥зуЇтьс¤ ¤к у процес≥ формуванн¤ знанн¤, так ≥ в процес≥ його теоретичноњ ≥нтерпретац≥њ, у ви¤вленн≥ та осмисленн≥ його сутност≥, сфери застосуванн¤ ≥ значимост≥, а також у практичному використанн≥. ¬ процес≥ п≥знанн¤ об'Їктивн≥ зв'¤зки та процеси в≥дображаютьс¤ в специф≥чно людських п≥знавальних формах: пон¤тт¤х, судженн¤х, ≥де¤х, концепц≥¤х, теор≥¤х ≥ т.д. ≤ншими словами, справи природи людина перекладаЇ на свою власну мову.

“ворч≥сть у п≥знанн≥ про¤вл¤Їтьс¤ ≥ в тому, що п≥знанн¤ творить ≥ сам≥ форми в≥дображенн¤, розробл¤ючи в≥дпов≥дну лог≥ку, засоби та методи, а також через реал≥зац≥ю ус≥х п≥знавальних здатностей людини: форм чуттЇвого в≥дображенн¤, рац≥онального п≥знанн¤, творчоњ у¤ви, але найб≥льш ¤скраво Ч ≥нтуњц≥њ.

≤нтуњц≥¤ Ч це такий спос≥б одержанн¤ нового знанн¤ (форма п≥знанн¤), коли за неусв≥домленими в даний момент часу ознаками ≥, не усв≥домлюючи шл¤ху руху власноњ думки, суб'Їкт робить наукове в≥дкритт¤, одержуЇ нове об'Їктивно ≥стинне знанн¤ про д≥йсн≥сть. ≤нтуњц≥¤ Ч це кульм≥нац≥йний момент творчого процесу, коли вс≥ елементи п≥знавальноњ проблеми, ¤к≥ до цього були у в≥докремленому стан≥, об'Їднуютьс¤ в Їдину систему. ќсновн≥ характеристики ≥нтуњц≥њ при досл≥дженн≥: безпосередн≥сть, неспод≥ван≥сть, неусв≥домлен≥сть шл¤х≥в одержанн¤ нового знанн¤. Ќеусв≥домлен≥сть характеризуЇ ≥нтуњц≥ю ¤к процес, а неспод≥ван≥сть та безпосередн≥сть Ч ¤к результат.

≤нтуњц≥¤ Ч це здатн≥сть суб'Їкта робити у процес≥ п≥знанн¤ висновок, ¤кий Ї науковим в≥дкритт¤м, не усв≥домлюючи пром≥жних ланок аргументац≥њ. ќднак вивченн¤ творчост≥ видатних вчених доводить, що ≥нтуњц≥¤ Ч це не раптове проникненн¤ в сутн≥сть ¤вищ шл¤хом миттЇвого "ос¤¤нн¤", ¤к вважають представники ≥ррац≥онал≥зму, не повна неспод≥ван≥сть, а ¤вище законом≥рне, залежне в≥д повноти лог≥чного анал≥зу проблеми. –аптов≥сть ≥нтуњтивного висновку зв'¤зана з такою характеристикою ≥нтуњц≥њ, ¤к миттЇве врахуванн¤ безл≥ч≥ даних та фактор≥в ситуац≥њ. ÷¤ раптов≥сть Ї результатом синтетичноњ д≥¤льност≥ мисленн¤, внутр≥шн≥ процеси ¤коњ не усв≥домлюютьс¤ суб'Їктом, оск≥льки в≥дсутн≥й видимий зв'¤зок результату з попередньою ≥нтелектуальною д≥¤льн≥стю. Ўл¤хом ≥нтуњц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ перех≥д в≥д поступових к≥льк≥сних зм≥н у з'¤суванн≥ ≥ осмисленн≥ п≥знавальноњ проблеми до результативного њњ вир≥шенн¤ через одночасне врахуванн¤ ус≥Їњ множини фактор≥в п≥знавальноњ ситуац≥њ. –аптов≥сть ≥ неспод≥ван≥сть знанн¤, отриманого шл¤хом ≥нтуњц≥њ, Ї таким лише по в≥дношенню до оч≥куваних результат≥в. јле воно Ї ц≥лком "оч≥куваним", "таким, що в≥дпов≥даЇ спод≥ванн¤м" щодо сусп≥льно-≥сторичних закон≥в розвитку п≥знанн¤ та практики.

1	2	3

Ќазва: ѕроцес ор≥Їнтац≥њ на ц≥нност≥ пов'¤заний з оц≥нкою
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2275 прочитано)