‘≥лософ≥¤ > ѕроцес ор≥Їнтац≥њ на ц≥нност≥ пов'¤заний з оц≥нкою

≤нтуњтивне в≥дкритт¤ не Ї ≥ безпосередн≥м знанн¤м, воно лише маЇ такий вигл¤д, оск≥льки дос¤гаЇтьс¤ в основному в сфер≥ п≥дсв≥домоњ псих≥чноњ д≥¤льност≥ суб'Їкта. Ќасправд≥ ≥нтуњц≥¤ завжди опосередкована ус≥м складним ходом попередн≥х п≥знавальних процес≥в, ¤к≥ були спр¤мован≥ на розв'¤занн¤ даноњ проблеми. ≤нтуњтивн≥ в≥дкритт¤ стають можливими лише тод≥, коли вчений опрацював певний фактичний ≥ теоретичний матер≥ал.

—л≥д розгл¤дати ≥нтуњц≥ю в Їдност≥ з лог≥чними засобами та формами п≥знанн¤. ¬ найскладн≥ше лог≥чне доведенн¤ завжди вплетена ≥нтуњц≥¤, ¤ка виступаЇ елементом, що об'ЇднуЇ весь ланцюг доведенн¤ в ц≥л≥сн≥сть, Ї необх≥дним елементом осмисленн¤ ≥ розум≥нн¤.

–озум≥нн¤ Ч це процес ≥ результат духовно-практичного та п≥знавального освоЇнн¤ д≥йсност≥, коли зовн≥шн≥ об'Їкти залучаютьс¤ до осмисленн¤ людськоњ д≥¤льност≥, виступають њњ предметним зм≥стом. –озум≥нн¤ Ч це форма освоЇнн¤ д≥йсност≥ (практичного ≥ п≥знавального), ¤ка розкриваЇ ≥ в≥дтворюЇ смисловий зм≥ст об'Їкта. ѕри цьому оточуюча людину реальн≥сть виступаЇ перед нею ¤к нос≥й смислу та значенн¤, ¤к≥ необх≥дно освоњти, ос¤гнути, ≥нтерпретувати. ¬се це неможливо зд≥йснити виключно засобами рац≥онального п≥знанн¤. “ут необх≥дна д≥¤льн≥сть ус≥х людських зд≥бностей у њхн≥й орган≥чн≥й Їдност≥, ¤к усв≥домлюваних, так ≥ тих, що функц≥онують, не усв≥домлюючись суб'Їктом, в тому числ≥ й ≥нтуњц≥њ.

” свою чергу, в кожному акт≥ ≥нтуњц≥њ в прихованому вигл¤д≥ присутн¤ лог≥ка, не усв≥домлена, але така, що обумовлюЇ можлив≥сть по¤сненн¤ зм≥сту ≥нтуњтивно отриманого знанн¤. ƒ≥алектика лог≥ки й ≥нтуњц≥њ наочно про¤вл¤Їтьс¤ в д≥алектиц≥ по¤сненн¤ та розум≥нн¤ ¤к необх≥дних момент≥в п≥знавального процесу.

ѕо¤сненн¤ Ч це розкритт¤ сутност≥ предмет≥в та ¤вищ шл¤хом з'¤суванн¤ причин њхнього виникненн¤ та ≥снуванн¤, на¤вност≥ закон≥в њхнього функц≥онуванн¤ та розвитку. Ќайрозвинут≥шою формою по¤сненн¤ Ї наукове по¤сненн¤, ¤ке грунтуЇтьс¤ на основ≥ осмисленн¤ теоретичних закон≥в виникненн¤, функц≥онуванн¤ та розвитку об'Їкт≥в. ќсновою наукового по¤сненн¤ Ї загальн≥ категор≥альн≥ схеми, ¤к≥ в≥дображають р≥зноман≥тн≥ взаЇмозв'¤зки та взаЇмозалежност≥ д≥йсност≥. ѕо¤сненн¤ Ч це важливий стимул розвитку п≥знанн¤, його категор≥ального та концептуального апарату, а також основа розробки критер≥њв та оц≥нок адекватност≥ знанн¤. Ѕудь-¤ке по¤сненн¤ будуЇтьс¤ на основ≥ того чи ≥ншого розум≥нн¤ д≥йсност≥, ¤ке характеризуЇ ц≥л≥сн≥сть знанн¤, його осмислен≥сть ≥ певну оц≥нку. –озум≥нн¤ Ч це насамперед осмисленн¤ знанн¤, ви¤в та реконструкц≥¤ його смислу, а також оц≥нка через сусп≥льнозначим≥ ц≥нност≥ людськоњ життЇд≥¤льност≥ та культури. “еоретичне освоЇнн¤ д≥йсност≥ передбачаЇ не т≥льки одержанн¤ знанн¤ про св≥т, а й розум≥нн¤ цього св≥ту.

3нанн¤, по¤сненн¤ та розум≥нн¤ Ч це необх≥дн≥ моменти взаЇмод≥њ людини з навколишн≥м св≥том, за допомогою ¤ких вона накопичуЇ певну ≥нформац≥ю про об'Їкти, що включен≥ в сусп≥льну практику. јле таке накопиченн¤ та розвиток знань передбачаЇ також њхнЇ пер≥одичне упор¤дкуванн¤ та переосмисленн¤, що веде до поглибленн¤ розум≥нн¤ св≥ту та способ≥в д≥¤льност≥ в ньому. ÷е процес одержанн¤ нових знань, њх генеруванн¤, осмисленн¤ та оц≥нка, по¤сненн¤ та розум≥нн¤, що завжди реал≥зуЇтьс¤ лише на основ≥ Їдност≥ та взаЇмод≥њ лог≥чних та ≥нтуњтивних компонент≥в св≥домост≥.

ћисленн¤, окр≥м лог≥чних закон≥в, що виражають абсолютно точн≥ ≥ строго визначен≥ зв'¤зки м≥ж висловлюванн¤ми та њхн≥ми елементами, спираЇтьс¤ й на певн≥ принципи ймов≥рного регулюванн¤, ¤к≥ хоч ≥ не гарантують безпомилкового вир≥шенн¤ проблем, все ж забезпечують рух наукового пошуку в належному напр¤мку. ¬ процес≥ наукового досл≥дженн¤ суб'Їкт змушений, хоче в≥н того чи н≥, переривати поступове лог≥чне м≥ркуванн¤ ≥нтуњтивними стрибками. Ћог≥ка та ≥нтуњц≥¤ Ч це два взаЇмообумовлених механ≥зми науковоњ творчост≥, що доповнюють один одного ≥ не ≥снують ≥зольовано один в≥д одного.

ќтже, п≥знанн¤ в ц≥лому ≥ вс≥ його форми, етапи залежать в≥д р≥вн¤ розвитку практики, хоч ц¤ залежн≥сть не Ї раз ≥ назавжди встановленою, незм≥нною. ¬она теж ≥сторично зм≥нюЇтьс¤, що ≥ лежить в основ≥ вид≥ленн¤ р≥вн≥в п≥знанн¤, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ передус≥м характером зв'¤зку з практикою, ¤к≥стю завдань та результат≥в, а також формами, засобами, методами.

1	2	3

Ќазва: ѕроцес ор≥Їнтац≥њ на ц≥нност≥ пов'¤заний з оц≥нкою
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2275 прочитано)