‘≥лософ≥¤ > —утн≥сть та структура п≥знавального процесу

—утн≥сть та структура п≥знавального процесу

∆одна у¤ва не спроможна винайти ст≥льки суперечливих почутт≥в, ¤к≥ пост≥йно сп≥в≥снують в одному людському серц≥.

‘рансуа де Ћарошфуко

ѕроблема п≥знанн¤ у ф≥лософ≥њ

ѕ≥знанн¤ Ч процес ц≥леспр¤мованого, активного в≥дображенн¤ д≥йсност≥ в св≥домост≥ людини, зумовлений сусп≥льно-≥сторичною практикою людства. ¬≥н Ї предметом досл≥дженн¤ такого розд≥лу ф≥лософ≥њ, ¤к теор≥¤ п≥знанн¤.

“еор≥¤ п≥знанн¤ (гносеолог≥¤) Ч це розд≥л ф≥лософ≥њ, що вивчаЇ природу п≥знанн¤, законом≥рност≥ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ людини, њњ п≥знавальн≥ можливост≥ та зд≥бност≥; передумови, засоби та форми п≥знанн¤, а також в≥дношенн¤ знанн¤ до д≥йсност≥, закони його функц≥онуванн¤ та умови й критер≥њ його ≥стинност≥ й достов≥рност≥.

√оловним у теор≥њ п≥знанн¤ Ї питанн¤ про в≥дношенн¤ знанн¤ про св≥т до власне св≥ту, чи спроможна наша св≥дом≥сть (мисленн¤, в≥дчутт¤, у¤вленн¤) давати адекватне в≥дображенн¤ д≥йсност≥.

¬ченн¤, що заперечуЇ можлив≥сть достов≥рного п≥знанн¤ сутност≥ д≥йсност≥, д≥стало назву агностицизму/ѕомилковим Ї у¤вленн¤ про агностицизм ¤к про вченн¤, що заперечуЇ п≥знанн¤ взагал≥. јгностики вважають, що п≥знанн¤ можливе лише ¤к знанн¤ про ¤вища ( ант) або про власн≥ в≥дчутт¤ (ём). √оловною ознакою агностицизму Ї запереченн¤ можливост≥ п≥знанн¤ саме сутност≥ д≥йсност≥, ¤ка прихована видим≥стю.

ѕроте сл≥д зазначити, що агностицизм ви¤вив важливу проблему гносеолог≥њ Ч що ¤ можу знати? ÷е питанн¤ стало пров≥дним у прац≥  анта " ритика чистого розуму" ≥ дос≥ залишаЇтьс¤ актуальним. —права в тому, що справд≥ людське п≥знанн¤ ¤к будь-¤кий процес, що ≥сторично розвиваЇтьс¤, на кожному конкретному етап≥ свого розвитку маЇ обмежений, в≥дносний характер. јгностицизм абсолютизуЇ цю в≥дносн≥сть, стверджуючи, що людське п≥знанн¤ в принцип≥ не спроможне проникнути в сутн≥сть ¤вищ. ¬се знанн¤ зводитьс¤ ним або до звички, пристосуванн¤, специф≥чноњ орган≥зац≥њ псих≥чноњ д≥¤льност≥ (ём), або до конструктивноњ д≥¤льност≥ розсудку ( ант), утил≥тарноњ корист≥ (прагматизм), до про¤ву специф≥чноњ енерг≥њ орган≥в чутт¤ (ћюллер), до "символ≥в", "≥Їрогл≥ф≥в" (√ельмгольц. ѕлеханов), до результат≥в угоди м≥ж вченими (конвенц≥онал≥зм), до в≥дображенн¤ в≥дношень м≥ж ¤вищами, а не њхньоњ природи (ѕуанкаре, Ѕергсон), до правдопод≥бност≥, а не об'Їктивноњ ≥стинност≥ його зм≥сту (ѕоппер). —п≥льна ≥де¤ Ч знанн¤ Ч не даЇ в≥дображенн¤ сутност≥ д≥йсност≥, а в кращому випадку обслуговуЇ утил≥тарн≥ потреби та запити людини.

ѕринципову можлив≥сть п≥знанн¤ визнають не лише матер≥ал≥сти, а й б≥льш≥сть ≥деал≥ст≥в. ѕроте у вир≥шенн≥ конкретних гносеолог≥чних проблем матер≥ал≥зм ≥ ≥деал≥зм докор≥нно в≥др≥зн¤ютьс¤. ÷¤ р≥зниц¤ про¤вл¤Їтьс¤ ¤к у розум≥нн≥ природи п≥знанн¤, так ≥ в самому обгрунтуванн≥ можливост≥ дос¤гненн¤ об'Їктивно ≥стинного знанн¤, а найкраще Ч у питанн≥ про джерела п≥знанн¤. ƒл¤ ≥деал≥зму, ¤кий заперечуЇ ≥снуванн¤ св≥ту незалежно в≥д св≥домост≥, п≥знанн¤ у¤вл¤Їтьс¤ ¤к самод≥¤льн≥сть ц≥Їњ св≥домост≥. —в≥й зм≥ст знанн¤ отримуЇ не з об'Їктивноњ д≥йсност≥, а з д≥¤льност≥ самоњ св≥домост≥; саме вона ≥ Ї джерелом п≥знанн¤.

«г≥дно з матер≥ал≥стичною гноселог≥Їю джерелом п≥знанн¤, сферою, зв≥дки воно отримуЇ св≥й зм≥ст, Ї ≥снуюча незалежно в≥д св≥домост≥ (¤к ≥ндив≥дуальноњ, так ≥ сусп≥льноњ) об'Їктивна реальн≥сть. ѕ≥знанн¤ ц≥Їњ реальност≥ Ч це процес творчого в≥дображенн¤ њњ в св≥домост≥ людини. ѕринцип в≥дображенн¤ виражаЇ сутн≥сть матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ процесу п≥знанн¤. «нанн¤ за своЇю природою Ч це результат в≥дображенн¤, суб'Їктивний образ об'Їктивного св≥ту. ѕроте Ї принципова р≥зниц¤ в розум≥нн≥ процесу п≥знанн¤ ¤к в≥дображенн¤ д≥йсност≥ домарксистським матер≥ал≥змом та сучасною матер≥ал≥стичною теор≥Їю п≥знанн¤.

“ривалий час матер≥ал≥стична ф≥лософ≥¤ процес п≥знанн¤ розгл¤дала ≥зольовано в≥д сусп≥льно-≥сторичноњ практики людства, виключно ¤к пасивний спогл¤дальний процес, у ¤кому суб'Їктом був окремий абстрактний ≥ндив≥д з в≥чними ≥ незм≥нними п≥знавальними зд≥бност¤ми, заданими йому природою, а об'Їктом Ч така ж в≥чна ≥ незм≥нна в своњх законом≥рност¤х природа.

ѕодальший розвиток матер≥ал≥стичноњ теор≥њ п≥знанн¤ пол¤гаЇ, по-перше, в поширенн≥ д≥алектики на по¤сненн¤ п≥знавальних процес≥в, створенн≥ д≥алектики ¤к науки про загальн≥ закони розвитку природи, сусп≥льства, мисленн¤ ≥ п≥знанн¤; по-друге, у введенн≥ принципу практики ¤к основного ≥ вир≥шального дл¤ з'¤суванн¤ сутност≥ гносеолог≥чних проблем та њхнього вир≥шенн¤.

ƒл¤ сучасноњ матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ процес п≥знанн¤ носить сусп≥льно-≥сторичний характер, що ви¤вл¤Їтьс¤, по-перше, у тому, що вс≥ людськ≥ п≥знавальн≥ зд≥бност≥ й можливост≥ формуютьс¤ на основ≥ практики ≥ зумовлен≥ нею; по-друге, окрема людина навчаЇтьс¤ мислити ≥ п≥знавати разом ≥з засвоЇнн¤м форм ≥ способ≥в людськоњ д≥¤льност≥, набутих людством знань, мови, тобто завд¤ки засвоЇнню сусп≥льно-≥сторичного досв≥ду, нагромадженого попередн≥ми покол≥нн¤ми; по-третЇ, сам процес оволод≥нн¤ цим досв≥дом передбачаЇ житт¤ в сусп≥льств≥, в людському колектив≥; по-четверте, те, що людина може п≥знати ≥ що вона п≥знаЇ, теж визначаЇтьс¤ р≥внем сусп≥льно-≥сторичного розвитку людства, всесв≥тньо-≥сторичним розвитком загальноњ системи знань, закр≥плених у предметах матер≥альноњ та духовноњ культури, в категор≥альн≥й будов≥ мисленн¤, в його структур≥, в мов≥.

¬веденн¤ в теор≥ю п≥знанн¤ принцип≥в д≥алектики ≥ практики дало змогу застосувати до п≥знанн¤ принцип ≥сторизму, зрозум≥ти п≥знанн¤ ¤к сусп≥льно-≥сторичний процес в≥дображенн¤ д≥йсност≥ в лог≥чних формах, що виникають на основ≥ практики; науково обгрунтувати здатн≥сть людини в своњх знанн¤х давати ≥стинну картину д≥йсност≥, розкрити основн≥ законом≥рност≥ процесу п≥знанн¤, сформулювати основн≥ принципи теор≥њ п≥знанн¤. —учасна наукова гносеолог≥¤ грунтуЇтьс¤ на таких основоположенн¤х.

1. ѕринцип об'Їктивност≥, тобто визнанн¤ об'Їктивного ≥снуванн¤ д≥йсност≥ ¤к об'Їкта п≥знанн¤, њњ незалежност≥ в≥д св≥домост≥ та вол≥ суб'Їкта.

2. ѕринцип п≥знаванност≥, тобто визнанн¤ того факту, що людськ≥ знанн¤ в принцип≥ здатн≥ давати адекватне в≥дображенн¤ д≥йсност≥, њњ об'Їктивно ≥стинну картину; що п≥знанню людини в принцип≥ немаЇ меж, хоч на кожному ≥сторичному етап≥ п≥знанн¤ обмежене р≥внем розвитку практичноњ д≥¤льност≥ людства.

3. ѕринцип активного творчого в≥дображенн¤, тобто визнанн¤ того, що процес п≥знаванн¤ Ч це ц≥леспр¤моване творче в≥дображенн¤ д≥йсност≥ в св≥домост≥ людини. ѕ≥знанн¤ Ї творчим в≥дображенн¤м д≥йсност≥, оск≥льки його результатом не Ї створенн¤ ≥деальноњ коп≥њ на¤вного стану речей, "повторенн¤" в ≥деальн≥й форм≥ того, що ≥снуЇ, ¤к це у¤вл¤лось спогл¤дальному матер≥ал≥зму. ѕ≥знанн¤ ви¤вл¤Ї об'Їктивний зм≥ст реальност≥ ¤к д≥алектичноњ Їдност≥ д≥йсност≥ ≥ можливост≥, в≥дображаючи не т≥льки д≥йсно ≥снуюч≥ предмети та ¤вища, а й ус≥ њхн≥ можлив≥ модиф≥кац≥њ.

4. ѕринцип д≥алектики, тобто визнанн¤ необх≥дност≥ застосуванн¤ до процесу п≥знанн¤ основних принцип≥в, закон≥в, категор≥й д≥алектики.

5. ѕринцип практики, тобто визнанн¤ сусп≥льно-≥сторичноњ предметно-чуттЇвоњ д≥¤льност≥ людини щодо перетворенн¤ природи, сусп≥льства та самоњ себе основною, руш≥йною силою, метою п≥знанн¤ та критер≥Їм ≥стини.

6. ѕринцип ≥сторизму, ¤кий вимагаЇ розгл¤дати ус≥ предмети та ¤вища в њхньому ≥сторичному виникненн≥ ≥ становленн≥, а також через призму ≥сторичних перспектив њхнього розвитку, через генетичний зв'¤зок з ≥ншими ¤вищами та предметами д≥йсност≥.

7. ѕринцип конкретност≥ ≥стини, ¤кий наголошуЇ, що абстрактноњ ≥стини не може бути, ≥стина завжди конкретна, кожне положенн¤ наукового п≥знанн¤ сл≥д розгл¤дати в конкретних умовах м≥сц¤ та часу.

ѕроцес п≥знанн¤, будучи процесом активного творчого в≥дтворенн¤ д≥йсност≥ у св≥домост≥ людини в результат≥ њњ д≥¤льного предметно-практичного в≥дношенн¤ до св≥ту можливий лише при взаЇмод≥њ людини з ¤вищами д≥йсност≥. ÷ей процес у гносеолог≥њ осмислюЇтьс¤ через категор≥њ "суб'Їкт" та "об'Їкт". ѕротилежност¤ми, через взаЇмод≥ю ¤ких реал≥зуЇтьс¤ процес п≥знанн¤, Ї не св≥дом≥сть ≥ не знанн¤ саме по соб≥ та зовн≥шн≥й св≥т (матер≥¤, природа), а суб'Їкт ¤к нос≥й св≥домост≥ ≥ знанн¤ та об'Їкт ¤к те, на що спр¤мована п≥знавальна д≥¤льн≥сть суб'Їкта.

—уб'Їкт п≥знанн¤, зг≥дно з сучасною ф≥лософ≥Їю, Ч це реальна людина, сусп≥льна ≥стота, над≥лена св≥дом≥стю, насамперед у таких њњ про¤вах, ¤к мисленн¤, чутт¤, розум, вол¤, ¤ка засвоњла ≥сторично вироблен≥ людством форми та методи п≥знавальноњ д≥¤льност≥ ≥ тим самим розвинула своњ п≥знавальн≥ зд≥бност≥ ≥ оволод≥ла ≥сторично конкретними здатност¤ми до ц≥леспр¤мованоњ п≥знавальноњ д≥¤льност≥.

—уб'Їкт п≥знанн¤ визначаЇтьс¤ ≥ ¤к сусп≥льство в ц≥лому, ¤ке маЇ певний спос≥б матер≥ального та духовного виробництва, певний ≥сторичний р≥вень розвитку культури та науки. ѕроте сл≥д мати на уваз≥, що сусп≥льство не маЇ надлюдських, над≥ндив≥дуальних орган≥в п≥знанн¤. —усп≥льство виступаЇ суб'Їктом п≥знанн¤ опосередковано, через п≥знавальну д≥¤льн≥сть окремих людей, але люди формуютьс¤ ¤к суб'Їкти п≥знанн¤ лише в њхн≥й сп≥льн≥й д≥¤льност≥, зумовлен≥й певною системою сусп≥льних в≥дносин, формами сп≥лкуванн¤, певним р≥внем розвитку сусп≥льного виробництва, культури та самого п≥знанн¤. —уб'Їктом п≥знанн¤ Ї людина не ¤к б≥олог≥чна ≥стота, а ¤к продукт сусп≥льно-≥сторичноњ практики ≥ пов'¤зана з ус≥Їю сукупн≥стю сусп≥льно-≥сторичних умов та в≥дносин шл¤хом засвоЇнн¤ надбань матер≥альноњ та духовноњ культури сусп≥льства.  ожна людина реал≥зуЇ себе в п≥знанн≥ ¤к сусп≥льна ≥стота, оск≥льки вс≥ п≥знавальн≥ зд≥бност≥ ≥ можливост≥, вс¤ п≥знавальна д≥¤льн≥сть у своњх суттЇвих про¤вах реал≥зуЇтьс¤ лише в сусп≥льств≥ ≥ через сусп≥льство.

1	2	3	4

Ќазва: —утн≥сть та структура п≥знавального процесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (5163 прочитано)