‘≥лософ≥¤ > —утн≥сть та структура п≥знавального процесу

¬≥дносна ≥стина Ч це таке знанн¤, ¤ке в принцип≥ правильно, але не повно в≥дображаЇ д≥йсн≥сть, не даЇ њњ всеб≥чного вичерпного образу. ¬≥дносна ≥стина включаЇ ≥ так≥ моменти, ¤к≥ в процес≥ подальшого розвитку п≥знанн¤ ≥ практики будуть зм≥нюватись, поглиблюватись, уточнюватись, зам≥нюючись новими. ≤сторичний процес розвитку п≥знанн¤ саме в тому ≥ пол¤гаЇ, що неповне, одноб≥чне знанн¤ зам≥нюЇтьс¤ б≥льш точним, всеб≥чн≥шим. ѕроте в≥дносн≥сть наших знань, њх незавершен≥сть не означаЇ, що в них в≥дсутн≥й об'Їктивний зм≥ст. ” т≥й м≥р≥, у ¤к≥й картина св≥ту визначаЇтьс¤ не волею ≥ бажанн¤м суб'Їкта, а реальним становищем речей, вона Ї об'Їктивною ≥стиною.

ƒл¤ д≥алектико-матер≥ал≥стичноњ гносеолог≥њ не ≥снуЇ неперех≥дноњ меж≥ м≥ж в≥дносною та абсолютною ≥стиною.

јбсолютна ≥стина Ч це такий зм≥ст людських знань, ¤кий тотожний своЇму предмету ≥ ¤кий не буде спростований подальшим розвитком п≥знанн¤ та практики. јбсолютн≥сть ≥стини пов'¤зана з й об'Їктивн≥стю. ќск≥льки ≥стина об'Їктивна за зм≥стом, вона одночасно Ї ≥ абсолютною, але т≥льки в певних межах. —аме тому об'Їктивна ≥стина неминуче не лише абсолютна, але одночасно ≥ в≥дносна, тобто вона Ї абсолютною лише в певних межах, по в≥дношенню до них. —ам≥ ж ц≥ меж≥ визначаютьс¤ р≥внем ≥сторичного розвитку п≥знавальноњ та практичноњ д≥¤льност≥ суб'Їкта.

—л≥д зазначити, що немаЇ ≥ бути не може окремо абсолютноњ ≥стини ≥ окремо в≥дносноњ. ≤снуЇ одна ≥стина Ч об'Їктивна за зм≥стом, ¤ка Ї д≥алектичною Їдн≥стю абсолютного та в≥дносного, тобто Ї ≥стиною абсолютною, але в≥дносно певних меж. јбсолютне та в≥дносне Ч це два необх≥дних моменти об'Їктивноњ ≥стини. ¬≥дносна ≥стина з необх≥дн≥стю м≥стить у соб≥ момент абсолютноњ, зумовлюЇ ≥ передбачаЇ њњ. јбсолютна ≥стина, в свою чергу, даЇтьс¤ людин≥ лише через в≥дносн≥ ≥стини, ¤к≥ перебувають у безк≥нечному процес≥ пост≥йного розвитку. ¬≥дносн≥ ≥стини Ч це щабл≥, певн≥ етапи на шл¤ху дос¤гненн¤ абсолютноњ ≥стини. Ќа кожному етап≥ п≥знанн¤ ми маЇмо справу лише з в≥дносно ≥стинним, обмеженим знанн¤м. јле сама здатн≥сть людини долати цю обмежен≥сть, одержувати досконал≥ш≥ знанн¤ св≥дчить про принципову можлив≥сть, рухаючись до об'Їктивноњ ≥стини, дос¤гати одночасно ≥ абсолютноњ ≥стини.

Ѕезумовно, людське п≥знанн¤ н≥коли не зможе дати вичерпно адекватну характеристику сутност≥ безк≥нечного за своЇю природою матер≥ального ≥ духовного св≥ту. ѕроте, це зовс≥м не означаЇ, що абсолютна ≥стина Ї недос¤жним ≥деалом. ¬ кожн≥й в≥дносн≥й ≥стин≥ Ї момент абсолютноњ. ÷е те об'Їктивно ≥стинне, перев≥рене практикою знанн¤, що не спростовуЇтьс¤ подальшим розвитком п≥знанн¤, а збер≥гаЇтьс¤, включаючись у зм≥ст нового знанн¤. Ќасамперед ви¤вл¤ютьс¤ ≥ уточнюютьс¤ т≥ меж≥, в ¤ких це знанн¤ збер≥гаЇ свою об'Їктивну ≥стинн≥сть.

 ожна об'Їктивна ≥стина Ї абсолютною лише в певних межах, по в≥дношенню до конкретних умов, перех≥д ¤ких перетворюЇ ≥стину в њњ протилежн≥сть Ч у заблудженн¤. ≤стина ≥ заблудженн¤ под≥бно до вс≥х лог≥чних категор≥й, ¤к≥ вважаютьс¤ пол¤рними протилежност¤ми, мають абсолютне значенн¤ т≥льки в рамках надзвичайно обмеженоњ сфери. як т≥льки ми станемо застосовувати протилежн≥сть ≥стини ≥ заблудженн¤ поза межами вищезазначеноњ вузькоњ сфери, так ц¤ протилежн≥сть стаЇ в≥дносною ≥, значить, непридатною дл¤ точного наукового способу висловлюванн¤. ј коли ми спробуЇмо застосувати цю протилежн≥сть поза межами зазначеноњ сфери ¤к абсолютну, то ми вже зовс≥м зазнаЇмо ф≥аско: обидва полюси протилежност≥ перетвор¤тьс¤ кожний у свою протилежн≥сть, тобто ≥стина стане заблудженн¤м, заблудженн¤ Ч ≥стиною.

ќб'Їктивна ≥стина, таким чином, Ї д≥алектичною Їдн≥стю абсолютного ≥ в≥дносного, а абсолютизац≥¤ одного з цих момент≥в перетворюЇ ≥стину в њњ протилежн≥сть Ч у заблудженн¤. “ому необх≥дною, суттЇвою ознакою об'Їктивноњ ≥стини Ї њњ конкретн≥сть.

–озвиток об'Їктивноњ ≥стини ¤к д≥алектичноњ Їдност≥ абсолютного та в≥дносного в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом збагаченн¤ њњ об'Їктивного зм≥сту через конкретизац≥ю тих меж, поза ¤кими вона перетворюЇтьс¤ в заблудженн¤.

ќдним ≥з основних принцип≥в гносеолог≥њ Ї принцип конкретност≥ ≥стини, ¤кий передбачаЇ максимально повне ≥ точне ви¤вленн¤ тих меж, у ¤ких знанн¤ характеризуЇтьс¤ об'Їктивною ≥стинн≥стю. ¬имога конкретност≥ ≥стини означаЇ, що об'Їкт сл≥д розгл¤дати в тих умовах м≥сц¤ ≥ часу, в тих зв'¤зках ≥ в≥дношенн¤х, у ¤ких в≥н виник, ≥снуЇ та розвиваЇтьс¤. Ќезнанн¤ цих меж або ≥гноруванн¤ њх перетворюЇ наш≥ знанн¤ з ≥стини в заблудженн¤, ¤ке, сл≥д п≥дкреслити, Ї таким лише в певних межах.

«аблудженн¤ Ч це такий зм≥ст людського знанн¤, в ¤кому д≥йсн≥сть в≥дтворюЇтьс¤ неадекватно ≥ ¤кий зумовлений ≥сторичним р≥внем розвитку суб'Їкта та його м≥сцем у сусп≥льств≥. «аблудженн¤ Ч це ненавмисне спотворенн¤ д≥йсност≥ в у¤вленн¤х суб'Їкта. ¬оно маЇ певн≥ законом≥рн≥ п≥дстави дл¤ свого ≥снуванн¤, будучи необх≥дним моментом ≥ результатом п≥знанн¤ та практики.

як≥ ж причини виникненн¤ та ≥снуванн¤ заблудженн¤? „ому воно було ≥ Ї незм≥нним супутником ≥стини в процес≥ п≥знанн¤? ÷е обумовлено законом≥рност¤ми розвитку ¤к самого п≥знанн¤, так ≥ його основи Ч практики. ¬ процес≥ п≥знанн¤ суб'Їкт, вступаючи в сферу нев≥домого, змушений застосовувати т≥ знанн¤ та засоби п≥знанн¤, ¤к≥ вироблен≥ в ≥нших ≥сторичних умовах попередн≥ми покол≥нн¤ми, ≥ поширювати њх на ¤к≥сно нов≥ об'Їкти ≥ нов≥ умови. ¬ результат≥ сам прогресивний розвиток науки може породжувати ≥ досить часто породжуЇ заблудженн¤. ѕроте в процес≥ освоЇнн¤ нових ¤вищ, виробл¤ючи нов≥ пон¤тт¤ ≥ уточнюючи зм≥ст та меж≥ застосуванн¤ старих, п≥знанн¤ долаЇ заблудженн¤, це по-перше. ѕо-друге, знанн¤, ¤кими керуЇтьс¤ людина в своњй життЇд≥¤льност≥, завжди Ї неповними, обмеженими певним р≥внем дос¤гнутого наукою в даний час, "на-сьогодн≥". јле практична д≥¤льн≥сть не може чекати, поки будуть одержан≥ б≥льш глибок≥ знанн¤, ≥ пост≥йно п≥ддавати сумн≥ву њхню ≥стинн≥сть. ” протилежному раз≥ вона взагал≥ не могла б функц≥онувати ≥ розвиватис¤. ѕрактика потребуЇ негайного застосуванн¤ ус≥х на¤вних знань ¤к ц≥лком повних, досконалих, ¤к н≥бито вони Ї об'Їктивно ≥стинними.

ќтже, на кожному конкретно ≥сторичному етап≥ розвитку людське знанн¤ самою практикою орган≥зовуЇтьс¤ в завершену ≥ всеос¤жну систему, ¤ка маЇ дати ц≥лком адекватн≥ в≥дпов≥д≥ на вс≥ або майже вс≥ питанн¤, розв'¤занн¤ ¤ких забезпечуЇ функц≥онуванн¤ та розвиток життЇд≥¤льност≥ людини ≥ сусп≥льства. ѕроте багато з них з часом демонструють свою обмежен≥сть, а при де¤ких обставинах нав≥ть стають гальмом на шл¤ху розвитку п≥знанн¤ та практики. јле все ж на певному конкретно-≥сторичному етап≥ розвитку практика виступаЇ по в≥дношенню до на¤вного знанн¤ в абсолютизуюч≥й функц≥њ. —аме через цю абсолютизуючу функц≥ю самоњ практики заблудженн¤ ≥ Ї пост≥йним ≥ нев≥д'Їмним супутником ≥стини в процес≥ п≥знанн¤.

” реальному процес≥ п≥знанн¤ заблудженн¤, ¤к ≥ ≥стина, Ї його законом≥рним результатом. ѕ≥знанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ через Їдн≥сть та боротьбу пол¤рних протилежностей Ч ≥стини та заблудженн¤. ѕост≥йне њхнЇ сп≥в≥снуванн¤ та взаЇмод≥¤ джерелом мають практику, оск≥льки саме вона Ї основою п≥знанн¤ в ц≥лому, а, значить ≥ його результат≥в.

÷е положенн¤ на перший погл¤д суперечить ≥ншому фундаментальному положенню сучасноњ матер≥ал≥стичноњ гносеолог≥њ про практику ¤к критер≥й ≥стини. «давалос¤ б, ≥стина ≥ т≥льки вона маЇ бути продуктом вив≥реного практикою процесу п≥знанн¤. «аблудженн¤ ж, нав≥ть коли воно з'¤вл¤Їтьс¤ в раз≥ нерозвинутост≥ самого п≥знанн¤, маЇ в≥дразу ж ви¤вл¤тис¤ практикою ≥ виключатис¤ з подальшого функц≥онуванн¤ в систем≥ знанн¤. ѕроте в д≥йсност≥ все в≥дбуваЇтьс¤ по-≥ншому. ¬се стане зрозум≥ло, ¤кщо не абсолютизувати практики ¤к критер≥ю ≥стини, а враховувати, що в своњй критер≥альн≥й функц≥њ вона Ї д≥алектичною Їдн≥стю абсолютного та в≥дносного. ÷е по¤снюЇтьс¤ ≥сторичним характером практики та багатогранн≥стю њњ про¤в≥в.

¬≥дносн≥сть практики ¤к критер≥ю ≥стини пов'¤зана з де¤кими особливост¤ми взаЇмозв'¤зку м≥ж теоретичними знанн¤ми та практикою.  оли мова йде про те, що те чи ≥нше знанн¤ п≥дтверджуЇтьс¤ практикою, мають, ¤к правило, на уваз≥, що д≥¤льн≥сть зд≥йснювана зг≥дно з даними знанн¤ми, дала оч≥куваний результат або що дане знанн¤ без суперечностей по¤снюЇ вс≥ на¤вн≥ факти даноњ теор≥њ. ѕроте вс¤ складн≥сть пол¤гаЇ в тому, що заблудженн¤ в цьому план≥ може бути не менш "доказовим", н≥ж ≥стина. ¬заЇмозв'¤зок теоретичного знанн¤ ≥ реальноњ д≥њ маЇ складний ≥ опосередкований характер. ≤стина, справд≥, несуперечливо по¤снюЇ науков≥ факти ≥, реал≥зуючись у д≥њ, даЇ корисний ефект. јле це не означаЇ, що справедливим буде ≥ протилежне твердженн¤: з корисного ефекту неодм≥нно вит≥каЇ ≥стинн≥сть того чи ≥ншого положенн¤. «аблудженн¤ не меншою м≥рою, н≥ж ≥стина, може давати ≥ даЇ корисний ефект, особливо, коли це не стосуЇтьс¤ сусп≥льнозначущих ц≥лей ≥ потреб у њх загально≥сторичному значенн≥, коли ставитьс¤ мета дос¤гненн¤ корисного ефекту.

¬казана характеристика практики суперечлива: вона Ч джерело не лише ≥стини, а й заблудженн¤; ≥ абсолютна, ≥ в≥дносна ≥стини ¤к критер≥й ≥стини Ї насл≥дком складноњ њњ структури. ЌагадаЇмо: практика Ї д≥¤льн≥стю, що перетворюЇ св≥т у в≥дпов≥дност≥ з потребами ≥ ц≥л¤ми людини Ч це головна њњ функц≥¤. ѕроте, кр≥м д≥й, ¤к≥ своњм творчим характером перетворюють д≥йсн≥сть ≥ становл¤ть основний р≥вень практики, ¤кий можна назвати перетворюючим, продуктивним, практика маЇ ще один, хоч ≥ п≥длеглий, п≥дпор¤дкований основному, але досить поширений у своњх про¤вах р≥вень д≥й Ч використовуючий, репродуктивний, прагматичний.

1	2	3	4

Ќазва: —утн≥сть та структура п≥знавального процесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (5163 прочитано)