’≥м≥¤ > ≤стор≥¤ х≥м≥њ

≤стор≥¤ х≥м≥њ

≤стор≥¤ ’≥м≥њ

’≥м≥¤ старовини.

’≥м≥¤, наука про склад речовин ≥ њх перетворенн¤, починаЇтьс¤ з в≥дкритт¤ людиною здатност≥ вогню зм≥нювати природн≥ матер≥али. Ћюди ум≥ли виплавл¤ти м≥дь ≥ бронзу, обпалювати глин¤н≥ вироби, отримувати скло ще за 4000 рок≥в до н.е. « 7 в. до н.е. ™гипет ≥ ћесопотам≥¤ стали центрами виробництва барвник≥в; там же отримували в чистому вигл¤д≥ золото, ср≥бло ≥ ≥нш≥ метали. ѕриблизно з 1500 до 350 до н.е. дл¤ виробництва барвник≥в використали перегонку, а метали виплавл¤ли з руд, зм≥шуючи њх з деревним вуг≥лл¤м ≥ продуваючи через сум≥ш, що горить - пов≥тр¤. —амим процедурам перетворенн¤ природних матер≥ал≥в давали м≥стичне значенн¤.

√рецька натурф≥лософ≥¤. ÷≥ м≥фолог≥чн≥ ≥дењ проникли в √рец≥ю через ‘алеса ћ≥летського (бл. 625 бл. 547 до н.е.), ¤кий зводив все р≥зноман≥тт¤ ¤вищ ≥ речей до Їдиноњ первшостих≥њ - води. ќднак грецьких ф≥лософ≥в ц≥кавили не способи отриманн¤ речовин ≥ њх практичне використанн¤, а головним чином суть виникаючих в св≥т≥ процес≥в. “ак, древньогрецький ф≥лософ јнакс≥мен (585 525 до н.е.) стверджував, що першооснова ¬сесв≥ту пов≥тр¤: при розр≥дженн≥ пов≥тр¤ перетворюЇтьс¤ у вогонь, а по м≥р≥ згущенн¤ стаЇ водою, пот≥м землею ≥, нарешт≥, каменем. √еракл≥т ≈фесський (к≥нець 6 почало 5 в≥к≥в. до н.э.) намагавс¤ по¤снити ¤вища природи, визначивши вогонь 5 Ц тим елементом.

„отири першоелемента. ÷≥ у¤вленн¤ були об'Їднан≥ в натурф≥лософ≥њ ≈мпедокла з јгр≥гента (490 430 до н.е.) творц¤ теор≥њ чотирьох початк≥в св≥тобудови. ” р≥зних вар≥антах його теор≥¤ володарювала б≥льш двох тис¤чол≥ть. «г≥дно ≈мпедоклу, вс≥ матер≥альн≥ об'Їкти утвор¤тьс¤ при з'Їднанн≥ в≥чних ≥ незм≥нних елемент≥в-стих≥й води, пов≥тр¤, земл≥ ≥ вогню п≥д д≥Їю косм≥чних сил любов≥ (т¤ж≥нн¤) ≥ ненавист≥ (в≥дштовхуванн¤). “еор≥ю елемент≥в ≈мпедокла прийн¤ли ≥ розвинули спочатку ѕлатон (427 347 до н.е.), що уточнив, що нематер≥альн≥ сили добра ≥ зла можуть перетворювати ц≥ елементи один в ≥нш≥й, а пот≥м јристотель (384 322 до н.е.).

«г≥дно јристотелю, елементи-стих≥њ це не матер≥альн≥ субстанц≥њ, а нос≥њ певних ¤костей тепла, холоду, сухост≥ ≥ вогкост≥. ÷ей погл¤д трансформувавс¤ в ≥дею чотирьох Ђсок≥вї √алена (129 200 н.е.) ≥ панував в науц≥ аж до 17 ст. ≤ншим важливим питанн¤м, що займало грецькихнатурф≥лософ≥в, було питанн¤ про под≥льн≥сть матер≥њ. –одоначальниками концепц≥њ, що отримала згодом назву Ђатом≥стичноњї, були Ћевк≥пп (бл. 500 440 до н.е.), його учень ƒемокр≥т (бл. 470 360 до н.э.) ≥ ≈п≥кур (ок. 342 270 до н.э.). «г≥дно з њх вченн¤м, ≥снують т≥льки пустота ≥ атоми непод≥льн≥ матер≥альн≥ елементи, в≥чн≥, незруйнован≥, непроникн≥, що розр≥знюютьс¤ формою, положенн¤м в простор≥ ≥ величиною; з њх Ђвихоруї утвор¤тьс¤ вс≥ т≥ла. јтом≥стична теор≥¤ залишалас¤ непопул¤рною прот¤гом двох тис¤чол≥ть п≥сл¤ ƒемокрита, але не зникла повн≥стю. ќдним з њњ прихильник≥в став древньогрецький поет “≥т Ћукреций  ар (95 55 до н.е.), що виклав погл¤ди ƒемокрита ≥ ≈п≥кура в поем≥ ѕро природу речей (De Rerum Natura).

јлх≥м≥¤. јлх≥м≥¤ мистецтво вдосконаленн¤ речовини через перетворенн¤ метал≥в в золото ≥ вдосконаленн¤ людини шл¤хом створенн¤ ел≥ксиру житт¤. ѕрагнучи до дос¤гненн¤ самоњ привабливоњ дл¤ них мети створенню незл≥ченних багатств, алх≥м≥ки вир≥шили багато ¤к≥ практичн≥ задач≥, в≥дкрили безл≥ч нових процес≥в, спостер≥гали р≥зноман≥тн≥ реакц≥њ, спри¤ючи становленню новоњ науки х≥м≥њ.

≈л≥нн≥стичний пер≥од.  олискою алх≥м≥њ був ™гипет. ™гипт¤ни блискуче волод≥ли прикладною х≥м≥Їю, ¤ка, однак, не була вид≥лена в самост≥йну область науки, а входила в Ђсв¤щенне таЇмне мистецтвої жерц≥в. ќсобливо бурхливого розкв≥ту алх≥м≥¤ дос¤гла в 100 300 н.е. в јлександр≥њ.

ѕриблизно в 300 н.е. Їгипт¤нин «осима написав енциклопед≥ю 28 книг, що охоплювали вс≥ знанн¤ по алх≥м≥њ за попередн≥ 5 Ц 6 ст., зокрема в≥домост≥ про взаЇмоперетворенн¤х (трансмутац≥¤) речовин.

јлх≥м≥¤ в арабському св≥т≥. «авоювавши ™гипет у 7 в., араби засвоњли греко-сх≥дну культуру, що збер≥галас¤ прот¤гом в≥к≥в александр≥йськоюшколою. Ќасл≥дуючи древн≥м володар¤м, хал≥фи почали протегувати наукам, ≥ у 7 9 ст. з'¤вилис¤ перш≥ х≥м≥ки.

Ќайб≥льш талановитим ≥ прославленим арабським алх≥м≥ком був ƒжаб≥р ≥бн ’ай¤н (к≥нець 8 ст.), що п≥зн≥ше став в≥домим в ™вроп≥ п≥д ≥м'¤м √ебер. ƒжаб≥р вважав, що с≥рка ≥ ртуть Ї двома протилежними початками, з ¤ких утвор¤тьс¤ с≥м ≥нших метал≥в; важче усього утворитьс¤ золото: дл¤ цього потр≥бна особлива речовина, ¤ку греки називали xerion Ђсухийї, а араби зм≥нили на al-iksir (так з'¤вилос¤ слово Ђел≥ксирї). ≈л≥ксир повинен був волод≥ти ≥ ≥ншими чудовими властивост¤ми: вил≥ковувати в≥д вс≥х хвороб ≥ давати безсмерт¤. ≤нший арабський алх≥м≥к, –аз≥ (бл. 865 - 925) (в ™вроп≥ в≥домий п≥д ≥м'¤м –азес) займавс¤ також медициною. “ак, в≥н описав методику приготуванн¤ г≥псу ≥ способу накладенн¤ пов'¤зки на м≥сце перелому. ќднак самим знаменитим л≥карем був бухарець ≤бн —ина (бл. 980 -1037), в≥домий також п≥д ≥м'¤м јв≥ценна. …ого твори стали наст≥льними книгам дл¤ л≥кар≥в прот¤гом багатьох в≥к≥в.

јлх≥м≥¤ в «ах≥дн≥й ™вроп≥. Ќауков≥ переконанн¤ араб≥в проникли в середньов≥чну ™вропу у 12 ст. через ѕ≥вн≥чну јфрику, —ицил≥ю ≥ ≤спан≥ю. –оботи арабських алх≥м≥к≥в були перекладен≥ на латинь, а пот≥м ≥ на ≥нш≥ Ївропейськ≥ мови. —початку алх≥м≥¤ в ™вроп≥ спиралас¤ на роботи таких корифењв, ¤к ƒжаб≥р, але через три стор≥чч¤ знову зТ¤вилась ц≥кав≥сть до вченн¤ јристотел¤, особливо в прац¤х н≥мецького ф≥лософа ≥ теолога - дом≥н≥канц¤, що став згодом Їпископом ≥ професором ѕарижського ун≥верситету, јльберта ¬еликого (бл. 1200 1280) ≥ його учн¤ ‘оми јкв≥нського. ѕереконаний в сум≥сност≥ грецькоњ ≥ арабськоњ науки з христи¤нською доктриною, јльберт ¬еликий спри¤в введенню њх в схоластичн≥ курси навчанн¤. ” 1250 ф≥лософ≥¤ јристотел¤ була введена в курс викладанн¤ в ѕарижському ун≥верситет≥. јлх≥м≥чними проблемами ц≥кавивс¤ ≥ англ≥йський ф≥лософ ≥ досл≥дник, чернець - францисканець –оджер Ѕекон (1214 1294), що передбачив багато ¤к≥ п≥зн≥ш≥ в≥дкритт¤; в≥н вивчав властивост≥ сел≥три ≥ багатьох ≥нших речовин, знайшов спос≥б виготовленн¤ чорного пороху. —еред ≥нших Ївропейських алх≥м≥к≥в потр≥бно згадати јрнальдо да ¬≥лланова (1235 1313), –аймонда Ћулл≥¤ (1235 1313), ¬асил¤ ¬алентина (н≥мецького ченц¤ 15 16 ст.).

ƒос¤гненн¤ алх≥м≥њ. –озвиток ремесел ≥ торг≥вл≥, п≥днесенн¤ м≥ст в «ах≥дн≥й ™вроп≥ 12 13 ст. супроводжувалис¤ розвитком науки ≥ по¤вою промисловост≥. –ецепти алх≥м≥к≥в використовувалис¤ в таких технолог≥чних процесах, ¤к обробка метал≥в. ” ц≥ роки починаютьс¤ систематичн≥ пошуки способ≥в отриманн¤ ≥ ≥дентиф≥кац≥њ нових речовин. «'¤вл¤ютьс¤ рецепти виробництва спирту ≥ удосконаленн¤ процесу його перегонки. Ќайважлив≥шим дос¤гненн¤м було в≥дкритт¤ сильних кислот сарноњ, азотноњ. “епер Ївропейськ≥ х≥м≥ки змогли зд≥йснити багато нових реакц≥й ≥ отримати так≥ речовини, ¤к сол≥ азотноњ кислоти, купорос, сол≥ с≥рчаноњ ≥ сол¤ноњ кислот. ѕослугами алх≥м≥к≥в, ¤к≥ нер≥дко були майстерними л≥кар¤ми, користувалос¤ вища знать. ¬важалос¤ також, що алх≥м≥ки волод≥ють таЇмною силою Ц трансмутац≥њ металу в золото.

ƒо к≥нц¤ 14 в. ≥нтерес алх≥м≥к≥в до перетворенн¤ одних речовин в ≥нш≥ поступивс¤ м≥сцем ≥нтересу до виробництва м≥д≥, латун≥, оцту, оливкового масла ≥ р≥зних л≥к≥в. ” 15 16 ст. досв≥д алх≥м≥к≥в все част≥ше використовувавс¤ в г≥рництв≥ ≥ медицин≥.

«ј–ќƒ∆≈ЌЌя —”„ј—Ќќѓ ’≤ћ≤ѓ

 ≥нець —ередн≥х в≥к≥в в≥дм≥чений поступовим в≥дходом в≥д окультизму, спадом ≥нтересу до алх≥м≥њ ≥ поширенн¤м механ≥стичного погл¤ду на устр≥й природи.

ятрох≥м≥¤. јбсолютно ≥нших погл¤д≥в, щодо алх≥м≥њ дотримувавс¤ ѕарацельс (1493 1541). ѕ≥д таким ≥м'¤м (Ђперевершуючий ÷ельсаї) ув≥йшов в ≥стор≥ю швейцарський л≥кар ѕилип фон √огенгейм. ѕарацельс, ¤к ≥ јв≥ценна, вважав, що основне завданн¤ алх≥м≥њ не пошуки способ≥в отриманн¤ золота, а виготовленн¤ л≥карських засоб≥в. ¬≥н запозичав з алх≥м≥чного вченн¤ те, що ≥снують три основн≥ частини матер≥њ ртуть, с≥рка, с≥ль, ¤ким в≥дпов≥дають властивост≥ летучост≥, горючост≥ ≥ твердост≥. ÷≥ три елементи складають основу макрокосму (¬сесв≥ту) ≥ пов'¤зан≥ з м≥крокосмом (людиною), утвореним духом, душею ≥ т≥лом. ѕереход¤чи до визначенн¤ причин хвороб, ѕарацельс зтверджував, що лихоманка ≥ чума в≥дбуваютьс¤ в≥д надлишку в орган≥зм≥ с≥рки, при надлишку ртут≥ наступаЇ парал≥ч ≥ т.д. ѕринцип, ¤кого дотримувалис¤ вс≥ ¤трох≥м≥ки, пол¤гав в тому, що медицина це справа х≥м≥њ, ≥ все залежить в≥д здатност≥ л≥кар¤ вид≥л¤ти чист≥ речовини з нечистих субстанц≥й. ” рамках ц≥Їњ схеми вс≥ функц≥њ орган≥зму зводилис¤ до х≥м≥чних процес≥в, ≥ завданн¤ алх≥м≥ка пол¤гало в знаходженн≥ ≥ приготуванн≥ х≥м≥чних речовин дл¤ медичних потреб.

ќсновними представниками ¤трох≥м≥чного напр¤му були ян √ельмонт (1577 1644), по профес≥њ л≥кар; ‘ранциск —ильв≥й (1614 1672), що користувавс¤ ,¤к медик, великою славою ≥ усунув з ¤трох≥м≥чного вченн¤ Ђдуховн≥ї початки; јндреас Ћ≥бав≥й (бл. 1550 1616), л≥кар з –отенбурга. ѓх досл≥дженн¤ багато в чому спри¤ли формуванню х≥м≥њ ¤к самост≥йноњ науки.

ћехан≥стична ф≥лософ≥¤. « зменшенн¤м впливу ¤трох≥м≥х натурф≥лософи знову звернулис¤ до вчень древн≥х про природу. Ќа перший план у 17 в. вийшли атом≥стичн≥ переконанн¤. ќдним з найвидн≥ших вчених автор≥в новоњ теор≥њ був ф≥лософ ≥ математик –ене ƒекарт (1596 - 1650). —воњ погл¤ди в≥н виклав в 1637 у твор≥ Ућ≥ркуванн¤ про методФ. ƒекарт вважав, що вс≥ т≥ла Ђскладаютьс¤ з численних др≥бних часток р≥зноњ форми ≥ розм≥р≥в,... ¤к≥ не наст≥льки точно прил¤гають один до одного, щоб навколо них не залишалос¤ пром≥жк≥в; ц≥ пром≥жки не пуст≥, а наповнен≥... розр≥дженою матер≥Їюї. —воњ Ђмаленьк≥ частинкиї ƒекарт не вважав атомами, тобто непод≥льними; в≥н сто¤в на точц≥ зору неск≥нченноњ под≥льност≥ матер≥њ ≥ заперечував ≥снуванн¤ пустоти. ќдним з найвидн≥ших противник≥в ƒекарта був французький ф≥зик ≥ ф≥лософ ѕьер √ассенд≥ (1592 - 1655). јтом≥стика √ассенд≥ була по сут≥ переказом вченн¤ ≈п≥кура, однак, на в≥дм≥ну в≥д останнього, √ассенд≥ визнавав створенн¤ атом≥в Ѕогом; в≥н вважав, що Ѕог створив певне число непод≥льних ≥ непроникних атом≥в, з ¤ких ≥ складаютьс¤ вс≥ т≥ла; м≥ж атомами повинна бути абсолютна пустота. ” розвитку х≥м≥њ 17 в. особлива роль належить ≥рландському вченому –оберту Ѕойлю (1627 -1691). Ѕудучи прихильником експериментального п≥дходу до визначенн¤ х≥м≥чних елемент≥в (¤кий зрештою ≥ був прийн¤тий), в≥н не знав про ≥снуванн¤ реальних елемент≥в, хоч один з них - фосфор ледве не в≥дкрив сам. «вичайно Ѕойлю приписують заслугу введенн¤ в х≥м≥ю терм≥ну Ђанал≥зї. ” своњх досл≥дах по ¤к≥сному анал≥зу в≥н застосовував р≥зн≥ ≥ндикатори, вв≥в пон¤тт¤ х≥м≥чноњ спор≥дненост≥. «асновуючись на ghfwz[ √ал≥лео √ал≥ле¤ (1564 - 1642) ≥ ≈ванджел≥ста “орр≥челл≥ (1608 - 1647), а також ќтто √ер≥ке (1602 - 1686), що демонстрував в 1654 Ђмагдебургск≥ п≥вкул≥ї, Ѕойль описав сконструйований ним пов≥тр¤ний насос ≥ досл≥ди по визначенню пружност≥ пов≥тр¤ за допомогою U -образноњ трубки. ¬насл≥док цих досл≥д≥в був сформульований в≥домий закон про зворотну пропорц≥ональн≥сть об'Їму ≥ тиску пов≥тр¤. ” 1668 Ѕойль став д≥йсним членом щойно орган≥зованого Ћондонського корол≥вського товариства, а в 1680 був обраний його президентом.

1	2	3	4

Ќазва: ≤стор≥¤ х≥м≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (4190 прочитано)