’≥м≥¤ > ≤стор≥¤ х≥м≥њ

“ехн≥чна х≥м≥¤. Ќауков≥ усп≥хи ≥ в≥дкритт¤ не могли не вплинути на техн≥чну х≥м≥ю, елементи ¤коњ можна знайти у 15 17 ст. ” середин≥ 15 в. була розроблена технолог≥¤ пов≥тродувних сурм. ѕотреби в≥йськовоњ промисловост≥ стимулювали роботи по удосконаленню технолог≥њ виробництва пороху. ѕрот¤гом 16 в. подвоњлос¤ виробництво золота ≥ в дев'¤ть раз≥в зросло виробництво ср≥бла. ¬иход¤ть фундаментальн≥ прац≥ по виробництву метал≥в ≥ р≥зних матер≥ал≥в, що використовуютьс¤ в буд≥вництв≥, при виготовленн≥ скла, фарбуванн≥ тканин, дл¤ збереженн¤ харчових продукт≥в. « розширенн¤м споживанн¤ спиртних напоњв удосконалюютьс¤ методи перегонки, конструюютьс¤ нов≥ перег≥нн≥ апарати. «'¤вл¤ютьс¤ численн≥ виробнич≥ лаборатор≥њ, передус≥м металург≥йн≥. —еред х≥м≥к≥в-технолог≥в того часу можна згадати ¬анноччо Ѕ≥р≥нгуччо (1480 - 1539), чи¤ класична прац¤ ѕро п≥ротехн≥ку була надрукована в ¬енец≥њ в 1540 ≥ м≥стила 10 книг, в ¤ких мова йшла про родовища, випробуванн¤ м≥нерал≥в, приготуванн¤ метал≥в, перегонку, в≥йськове мистецтво ≥ феЇрверки. ≤нший в≥домий трактат, ѕро г≥рництво ≥ металург≥ю, був написаний √еоргом јгр≥колой (1494 -1555). ѕотр≥бно згадати також про ≤оганне √лаубере (1604 1670), голландського х≥м≥ка, творц¤ глауберовоњ сол≥.

¬≤—≤ћЌјƒ÷я“≈ —“ќЋ≤““я

’≥м≥¤ ¤к наукова дисципл≥на. « 1670 по 1800 х≥м≥¤ отримала оф≥ц≥йний статус в учбових планах ведучих ун≥верситет≥в пор¤д з натурф≥лософ≥Їю ≥ медициною. ” 1675 з'¤вивс¤ п≥дручник Ќ≥кол¤ Ћемер≥ (1645 - 1715)  урс х≥м≥њ, що завоював величезну попул¤рн≥сть, в св≥тло вийшло 13 його французьких видань, а кр≥м того, в≥н був перекладений на латинь ≥ багато ≥нших мов. ” 18 ст. в ™вроп≥ створюютьс¤ науков≥ х≥м≥чн≥ товариства ≥ велика к≥льк≥сть наукових ≥нститут≥в; досл≥дженн¤, що провод¤тьс¤ в них т≥сно пов'¤зан≥ з соц≥альними ≥ економ≥чними потребами сусп≥льства. «'¤вл¤ютьс¤ х≥м≥ки-практики, що займаютьс¤ виготовленн¤м прилад≥в ≥ отриманн¤м речовин дл¤ промисловост≥.

“еор≥¤ флог≥стона. ” творах х≥м≥к≥в другоњ половини 17 в. велика увага прид≥л¤лас¤ тлумаченн¤м процесу гор≥нн¤. «а у¤вленн¤ми древн≥х грек≥в, все, що може гор≥ти, м≥стить в соб≥ елемент вогню, ¤кий вив≥льн¤Їтьс¤ при в≥дпов≥дних умовах. ” 1669 н≥мецький х≥м≥к ≤оганн ≤оахим Ѕехер (1635 - 1682) спробував дати рац≥онал≥стичне по¤сненн¤ горючост≥. ¬≥н передбачив, що тверд≥ речовини складаютьс¤ з трьох вид≥в Ђземл≥ї, ≥ один з вид≥в, названий ним Ђжирною землеюї, прийн¤в на себе Ђможлтв≥сть горючост≥ї.

ѕосл≥довник Ѕехера н≥мецький х≥м≥к ≥ л≥кар √еорг ≈рнст Ўталь (1659 - 1734) трансформував концепц≥ю Ђжирноњ земл≥ї в узагальнену доктрину флог≥стона -Ђпочатку горючост≥ї. «г≥дно Ўталю, флог≥стон це де¤ка субстанц≥¤, що м≥ститьс¤ у вс≥х горючих речовинах ≥ що вив≥льн¤Їтьс¤ при гор≥нн≥. Ўталь стверджував, що короз≥¤ - метал≥в под≥бно гор≥нню дерева. ћетали м≥ст¤ть флог≥стон, а ≥ржа (окалина) вже не м≥стить флог≥стона. ÷е давало прийн¤тне по¤сненн¤ ≥ процесу перетворенн¤ руд в метали: руда, вм≥ст флог≥стона в ¤к≥й незначне, нагр≥ваЇтьс¤ на деревному вуг≥лл≥, багатому флог≥стоном, ≥ останн≥й переходить в руду. ¬уг≥лл¤ ж перетворюЇтьс¤ в золу, а руда в метал, багатий флог≥стоном. ƒо 1780 теор≥¤ флог≥стона була прийн¤та х≥м≥ками майже повсюдно, хоч ≥ не в≥дпов≥дала на дуже важливе питанн¤: чому зал≥зо при короз≥њ стаЇ важчим, хоч флог≥стон з нього випаровуЇтьс¤? ’≥м≥кам 18 в. ц¤ суперечн≥сть не здавалас¤ такою важливою; головне, на њх думку, було по¤снити причини зм≥ни зовн≥шнього вигл¤ду речовин.

” 18 в. працювало багато х≥м≥к≥в, чи¤ наукова д≥¤льн≥сть не укладаЇтьс¤ в звичайн≥ схеми розгл¤ду етап≥в ≥ напр¤м≥в розвитку науки, ≥ серед них особливе м≥сце належить рос≥йському вченому-енциклопедисту, поету, поборнику осв≥ти ћихайлу ¬асильовичев≥ Ћомоносову (1711 1765). —воњми в≥дкритт¤ми Ћомоносов збагатив майже вс≥ област≥ знанн¤, ≥ багато ¤к≥ його ≥дењ б≥льш н≥ж на сто рок≥в випередили науку того часу. ” 1756 Ћомоносов пров≥в знаменит≥ досл≥ди по обпеченю метал≥в в закрит≥й посудин≥, ¤к≥ дали незаперечний доказ збереженн¤ речовини при х≥м≥чних реакц≥¤х ≥ рол≥ пов≥тр¤ в процесах гор≥нн¤: зб≥льшенн¤ ваги, що спостер≥гаЇтьс¤ при обпечен≥ метал≥в, ще до ЋавуазьЇ, в≥н по¤снював з'Їднанн¤м њх з пов≥тр¤м. ѕружн≥сть газ≥в в≥н по¤снював рухом часток. Ћомоносов розмежовував пон¤тт¤ Ђкорпускулаї (молекула) ≥ Ђелементї (атом), що отримало загальне визнанн¤ лише в середин≥ 19 в. Ћомоносов сформулював принцип збереженн¤ матер≥њ ≥ руху, виключив флогистон з числа х≥м≥чних агент≥в, заклав основи ф≥зичноњ х≥м≥њ, створив при ѕетербуржськ≥й јЌ в 1748 х≥м≥чну лаборатор≥ю, в ¤к≥й проводилис¤ не т≥льки науков≥ роботи, але ≥ практичн≥ зан¤тт¤ студент≥в. ќбширн≥ досл≥дженн¤ проводив в≥н в сум≥жних з х≥м≥Їю област¤х знанн¤ ф≥зиц≥, геолог≥њ ≥ ≥нш.

ѕневматична х≥м≥¤. Ќедол≥ки теор≥њ флог≥стона найб≥льш ¤сно ви¤вилис¤ в пер≥од розвитку. пневматичноњ х≥м≥њ. Ќайб≥льшим представником цього напр¤му був –.Ѕойль: в≥н не т≥льки в≥дкрив газовий закон, що носить тепер його ≥м'¤, але ≥ сконструював апарати дл¤ збиранн¤ пов≥тр¤. ’≥м≥ки отримали найважлив≥ший зас≥б дл¤ вид≥ленн¤, ≥дентиф≥кац≥њ ≥ вивченн¤ р≥зних Ђпов≥трьї. ¬ажливим кроком був винах≥д англ≥йським х≥м≥ком —т≥веном ’ейлзом (1677 - 1761) Ђпневматичноњ ванниї на початку 18 в. - приладу дл¤ вловлюванн¤ газ≥в, що вид≥л¤ютьс¤ при нагр≥ванн≥ речовини, в судину з водою, опущену вгору дном у ванну з водою. ѕ≥зн≥ше за ’ейлз ≥ √енр≥  авенд≥ш (1731 - 1810) встановили ≥снуванн¤ де¤ких газ≥в (Ђпов≥трьї), в≥дм≥нних по своњх властивост¤х в≥д звичайного пов≥тр¤. ” 1766  авенд≥ш систематично досл≥джував газ, що утворюЇтьс¤ при взаЇмод≥њ кислот з де¤кими металами, п≥зн≥ше названий воднем. ¬еликий внесок у вивченн¤ газ≥в вн≥с шотландський х≥м≥к ƒжозеф Ѕлек (1728 - 1799). ¬≥н зайн¤вс¤ досл≥дженн¤м газ≥в, що вид≥л¤ютьс¤ при д≥њ кислот на луги. Ѕлек встановив, що м≥нерал карбонат кальц≥ю при нагр≥ванн≥ розкладаЇтьс¤ з вид≥ленн¤м газу ≥ утворюЇ вапно (оксид кальц≥ю). √аз (вуглекислий газ - Ѕлек назвав його Ђпов'¤заним пов≥тр¤мї), що вид≥ливс¤ можна було знову з'Їднати з вапном ≥ отримати карбонат кальц≥ю. —еред ≥ншого, це в≥дкритт¤ встановлювало нерозривн≥сть зв'¤зк≥в м≥ж твердими ≥ газопод≥бними речовинами.

’≥м≥чна революц≥¤. ¬еликих усп≥х≥в у вид≥ленн≥ газ≥в ≥ вивченн≥ њх властивостей дос¤г ƒжозеф ѕр≥стл≥ (1733 - 1804) протестантський св¤щеник, що захоплено займавс¤ х≥м≥Їю. ѕоблизу Ћ≥дса (јнгл≥¤), де в≥н служив, знаходилас¤ броварн¤, зв≥дки можна було отримувати у великих к≥лькост¤х Ђпов'¤зане пов≥тр¤ї (тепер ми знаЇмо, що це був д≥оксид вуглеводу) дл¤ проведенн¤ досл≥д≥в. ѕр≥стл≥ ви¤вив, що гази можуть розчин¤тис¤ у вод≥, ≥ спробував збирати њх не над водою, а над ртуттю. “ак в≥н зум≥в з≥брати ≥ вивчити оксид азоту, ам≥ак, хлороводень, д≥оксид с≥рки (звичайно, це њх сучасн≥ назви). ” 1774 ѕр≥стл≥ зробив найб≥льш важливе своЇ в≥дкритт¤: в≥н вид≥лив газ, в ¤кому речовини гор≥ли особливо ¤скраво. Ѕудучи прихильником теор≥њ флог≥стона, в≥н назвав цей газ Ђдефлог≥строваним пов≥тр¤мї. √аз, в≥дкритий ѕр≥стл≥, здававс¤ антиподом Ђфлог≥строваного пов≥тр¤ї (азоту), вид≥леного в 1772 англ≥йським х≥м≥ком ƒан≥елом –езерфордом (1749 - 1819). ¬ Ђфлог≥строваному пов≥тр≥ї миш≥ вмирали, а в Ђдефлог≥строваномуї були вельми активним. (ѕотр≥бно зазначити, що властивост≥ газу, вид≥леноњ ѕр≥стл≥, ще в 1771 описав шведський х≥м≥к  арл ¬≥льгельм Ўеле (1742 - 1786), але його пов≥домленн¤ по недбалост≥ видавц¤ друкуЇтьс¤ лише в 1777.) ¬еликий французький х≥м≥к јнтуан Ћоран Ћавуазье (1743 - 1794) в≥дразу ж оц≥нив значенн¤ в≥дкритт¤ ѕр≥стл≥. ” 1775 в≥н п≥дготував статтю, де стверджував, що пов≥тр¤ не проста речовина, а сум≥ш двох газ≥в, одне з них Ђдефлог≥строване пов≥тр¤ї ѕр≥стл≥, ¤ке сполучаЇтьс¤ з або ржав≥ючим предметами, що гор¤ть, переходить з руд в деревне вуг≥лл¤ ≥ Ї необх≥дним дл¤ житт¤. Ћавуазье назвав його oxygen, кисень, тобто Ђпороджуючий кислотиї. ƒругий удар по теор≥њ елемент≥в-стих≥й був нанесений п≥сл¤ того, ¤к з'¤сувалос¤, що вода це також не проста речовина, а продукт з'Їднанн¤ двох газ≥в: кисню ≥ водню. ¬с≥ ц≥ в≥дкритт¤ ≥ теор≥њ, пок≥нчивши з таЇмничими Ђстих≥¤миї, спричинили рац≥онал≥зац≥ю х≥м≥њ. Ќа перший план вийшли т≥льки т≥ речовини, ¤к≥ можна зважити або к≥льк≥сть ¤ких можна вим≥р¤ти ¤кимсь ≥ншим способом. ѕрот¤гом 80-х рок≥в 18 в. Ћавуазье в сп≥впрац≥ з ≥ншими французькими х≥м≥ками јнтуаном ‘рансуа де ‘уркруа (1755 1809), √≥тоном де ћорво (1737 - 1816) ≥  лодом Ћуњ Ѕертолле (1748 - 1822) розробив лог≥чну систему х≥м≥чноњ номенклатури; в н≥й було описано б≥льше за 30 простих речовин з вказ≥вкою њх властивостей. ÷ю працю, ћетод х≥м≥чноњ номенклатури, було опубл≥ковано в 1787.

ѕереворот в теоретичних погл¤дах х≥м≥к≥в, ¤кий ставс¤ в к≥нц≥ 18 в. внасл≥док швидкого накопиченн¤ експериментального матер≥алу в умовах пануванн¤ теор≥њ флог≥стона (хоч ≥ незалежно в≥д нењ), зазвичай називають Ђх≥м≥чною революц≥Їюї.

ƒ≈¬'я“Ќјƒ÷я“≈ —“ќЋ≤““я

—клад речовин ≥ њх класиф≥кац≥¤. ”сп≥хи Ћавуазье показали, що застосуванн¤ к≥льк≥сних метод≥в може допомогти у визначенн≥ х≥м≥чного складу речовин ≥ з'¤суванн≥ закон≥в њх об'Їднанн¤.

јтомна теор≥¤. јнгл≥йський х≥м≥к ƒжон ƒальтон (1766 - 1844), под≥бно древн≥м атом≥стам, виходив з у¤вленн¤ про корпускул¤рну будову матер≥њ, але, засновуючись на пон¤тт≥ х≥м≥чних елемент≥в Ћавуазье, вважав, що Ђатомиї (цей терм≥н ƒальтон збер≥г ¤к данина поваги до ƒемокр≥ту) даного елемента однаков≥ ≥ характеризуютьс¤ кр≥м ≥нших властивостей тим, що волод≥ють певною вагою, ¤ку в≥н назвав атомною. ƒальтон ви¤вив, що два елементи можуть сполучатис¤ один з одним в р≥зних сп≥вв≥дношенн¤х ≥ кожна нова комб≥нац≥¤ елемент≥в даЇ нове з'Їднанн¤. ” 1803 ц≥ результати були узагальнен≥ у вигл¤д≥ закону кратних в≥дносин. ” 1808 вийшла прац¤ ƒальтона Ќова система х≥м≥чноњ ф≥лософ≥њ, де в≥н детально виклав свою атомну теор≥ю. ” тому ж роц≥ французький х≥м≥к ∆озеф Ћуњ Ћюссак (1778 - 1850) опубл≥кував припущенн¤ про те, що об'Їми газ≥в, вступаючих в реакц≥ю один з одним, в≥днос¤тьс¤ м≥ж собою ¤к прост≥ кратн≥ числа. Ќа жаль, ƒальтон не зум≥в побачити корист≥ у в≥дкритт≥ Ћюссака, кр≥м перешкоди дл¤ розробки своЇњ теор≥њ, хоч ц≥ висновки могли б стати дуже пл≥дними у визначенн≥ в≥дносноњ атомноњ ваги.

1	2	3	4

Ќазва: ≤стор≥¤ х≥м≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (4190 прочитано)