ультура > јнтична культура
—еред тогочасних митц≥в уславилис¤ учн≥ видатного скульптора Ћ≥с≥ппа. “ак,
’арес з Ћ≥нда спорудив на остров≥ –одос на честь героњчного захисту м≥ста –одоса
г≥гантську бронзову скульптуру бога √ел≥оса (—онц¤) Ц знаменитий –одоський олос,
що став одним ≥з семи чудес св≥ту.
—тату¤ олоса –одоського мала висоту 30 м. —початку ’арес спорудив зал≥зний
каркас ≥ обл≥пив його глиною. ѕот≥м ф≥гуру було вкрито бронзовим листом. Ќа
статую п≥шло 12 тонн бронзи. ўоб зробити њњ ст≥йк≥шою, статую наповнили кам≥нн¤м.
олос –одоський просто¤в лише 66 рок≥в. ” 224 р. до н.е. в≥н був зруйнований
п≥д час сильного землетрусу.
≈лл≥н≥стичн≥ скульптури продовжують традиц≥њ —копоса ≥ ѕраксител¤, але њх
твори позначен≥ б≥льшим ступенем ≥ндив≥дуал≥зац≥њ образ≥в. Ўедеврами елл≥н≥стичноњ
скульптури вважаютьс¤ јфродита (¬енера) ћ≥лоська, статуњ грецьких ф≥лософ≥в,
найвизначн≥шою з ¤ких Ї портрет ƒемосфена роботи ѕал≥евкта (≤≤≤ ст. до н.е.).
ѕор¤д з патетичною скульптурою в пер≥од елл≥н≥зму виникаЇ натурал≥стичний
напр¤м у скульптур≥. Ќай¤скрав≥шими зразками скульптури цього типу Ї УѕТ¤на
стараФ ћ≥рона з ‘≥в, У–ибалкаФ, Ујфрод≥та ≥ панФ нев≥домих автор≥в. —кульптори
б≥льше не нехтують такими категор≥¤ми, ¤к стар≥сть, ф≥зичн≥ кал≥цтва, б≥дн≥сть,
¤ких уникало класичне мистецтво, ор≥Їнтоване на пошуки зразка та ≥деальних форм.
≈лл≥н≥стична л≥тература, на в≥дм≥ну в≥д л≥тератури класичноњ √рец≥њ, позбавл¤Їтьс¤
сусп≥льно-пол≥тичноњ тематики. ѓњ сюжети досить прост≥, обмежен≥ побутовими
≥нтересами певних соц≥альних груп. “ому багато класичних твор≥в втратило свою
художню ≥ сусп≥льну значущ≥сть. ”любленими жанрами знат≥ стають г≥мни, еп≥грами,
епос, ≥дил≥њ. ¬одночас ≥нтереси широких верств населенн¤ виражалис¤ в комед≥њ
та м≥м≥. Ќова комед≥¤, або Укомед≥¤ морал≥Ф, у ¤к≥й найв≥дом≥шим у IV ст. до
н.е. був ћенандр, осп≥вувала приватне житт¤ громад¤н.
¬исоко розвитку набуваЇ гл≥птика (р≥зьба на камен≥). «ображенн¤ могло бути
рельЇфним (каме¤) або вир≥заним вглиб (≥нтал≥¤). «авд¤ки майстерност≥ р≥зьбар≥в
вдавалос¤ створювати справжн≥ шедеври. ќдним з них Ї каме¤ √онзага, на ¤к≥й
вир≥зьблен≥ портрети цар¤ ѕтолеме¤ ‘≥ладельфа та його дружини јрс≥ноњ. ћатер≥алом
був нап≥вкоштовний кам≥нь сардон≥кс. «араз цей шедевр збер≥гаЇтьс¤ в петербурзькому
≈рм≥таж≥.
¬ажливим чинником розвитку культури стало поширенн¤ грецькоњ системи осв≥ти
та образу житт¤. «росло значенн¤ наук, особливо техн≥чних, у практичному житт≥.
—в≥дченн¤м цього стало створенн¤ центр≥в наукових знань: б≥бл≥отек у ѕергам≥,
ќлександр≥њ, јнт≥ох≥њ та ≥нших м≥стах, ћусейона Ц храму наук в ќлександр≥њ.
Ќайб≥льшою б≥бл≥отекою елл≥н≥стичного св≥ту вважалас¤ ќлександр≥йська, що
була складовою ћусейону. ¬она нараховувала близько 700 тис. сувоњв. —творений
ѕтоломеЇм ≤, ќлександр≥йський ћусейон став справжн≥м науковим центром з анатом≥чним
театром, обсерватор≥¤ми, зоопарками, ботан≥чними садами, м≥сц¤ми дл¤ роботи
й в≥дпочинку вчених, житловими к≥мнатами та њдальнею. ¬чених утримувала держава.
ћатер≥альна база наукових досл≥джень зростала також завд¤ки меценатству, ¤ке
вважалос¤ дуже престижним. ѕро велике значенн¤ науки в елл≥стичному св≥т≥ св≥дчить
той факт, що при двор≥ кожного цар¤ ≥снували мусейони та б≥бл≥отеки, а вченим
створювались умови дл¤ прац≥.
ласиф≥кац≥¤ наукових знань призвела до прогресу науки загалом. ќсобливого
розвитку набули математика, медицина, географ≥¤, анатом≥¤, ботан≥ка тощо. —интезом
математичних знань античност≥ стала прац¤ ≈вкл≥да У≈лементиФ (УЌачалаФ). « ≥мТ¤м
јрх≥меда —≥ракузького повТ¤зано створенн¤ науковоњ механ≥ки та одного з закон≥в
г≥дростатистики; јристарх —амоський за в≥с≥мнадц¤ть стол≥ть до оперника дов≥в,
що «емл¤ обертаЇтьс¤ навколо —онц¤; —трабон у трактат≥ У√еограф≥¤Ф у 17-ти книгах
описав в≥домий на той час св≥т Ц в≥д Ѕритан≥њ до ≤нд≥њ; ‘еофраст створив У≤стор≥ю
рослинФ; √ероф≥л в≥дкрив ≥снуванн¤ нерв≥в у людини, висунув г≥потезу, що розумова
д≥¤льн≥сть повТ¤зана з мозком та припустив ≥снуванн¤ кровооб≥гу. ” пер≥од елл≥н≥зму
зароджуЇтьс¤ ф≥лолог≥¤ ¤к наука у форм≥ ф≥лолог≥чноњ критики, в≥дновленн¤ ≥
коментуванн¤ ориг≥нальних текст≥в, класичних твор≥в, починаючи з √омера.
” ф≥лософ≥њ пер≥оду елл≥н≥зму панувала грецька традиц≥¤, тривав процес виникненн¤
нових шк≥л. ќсобливого значенн¤ набували вченн¤ стоњк≥в, к≥н≥к≥в та ф≥лософ≥¤
≈п≥кура (341 Ц 270 рр. до н.е.). ƒл¤ ф≥лософських шк≥л, що виникли й розвивались
у пер≥од елл≥н≥зму, було характерним визнанн¤ за рабом людськоњ г≥дност≥, вищих
моральних ¤костей ≥ мудрост≥. ¬они слугували за одне з джерел формуванн¤ ≥деолог≥њ
христи¤нства.
” пер≥од елл≥н≥зму зм≥нилис¤ рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ грек≥в. “радиц≥йн≥ дл¤ античноњ
√рец≥њ рел≥г≥йн≥ в≥руванн¤, поЇднавшись з≥ сх≥дними традиц≥¤ми, породили нов≥
форми рел≥г≥њ, поширилос¤ ототожненн¤ бог≥в грецького пантеону ≥з стародавн≥ми
сх≥дними божествами. ƒе¤к≥ культи греки засвоњли майже незм≥нними, лише перейменували
≤с≥ду на ƒеметру, а ≥белу на јфрод≥ту чи јртем≥ду. „≥льне м≥сце в культур≥
елл≥н≥зму належить культу «евса √≥пс≥ста (найвищого), що тотожний ф≥н≥к≥йському
¬аалов≥, Їгипетському јмонов≥, юдейському ягве та багатьом ≥ншим. “енденц≥¤
до ун≥версал≥зац≥њ рел≥г≥йних в≥рувань стаЇ прологом майбутнього монотењзму.
«агалом елл≥н≥стична культура в≥др≥зн¤лас¤ в≥д класичноњ грецькоњ. ÷е була
космопол≥тична культура, ¤ку творив Угромад¤нин св≥туФ, а не грецького пол≥су.
¬она стала не лише вт≥ленн¤м ун≥кальност≥ грецького духу, а й засвоЇнн¤м найкращих
здобутк≥в культурного розмањтт¤ обТЇднаного св≥ту. р≥м того, це була культура
стратиф≥кованого сусп≥льства: б≥льше н≥ж будь-коли вона творилас¤ культурою
≥нтелектуальноњ ел≥ти, задовольн¤ючи потреби новоњ рабовласницькоњ знат≥. ≈лл≥стична
культура в≥ддзеркалила основн≥ проблеми перех≥дного пер≥оду Ц в≥н античноњ пол≥сноњ
колективност≥ до ≥ндив≥дуал≥зму, народжуваного рабовласницькою монарх≥Їю. ¬итончен≥
багатом≥рна культура елл≥н≥зму стала завершальним етапом у розвитку культури
—тародавньоњ √рец≥њ. ¬ичерпувались традиц≥йн≥ засади грецького соц≥уму. Ќа ≥сторичну
арену виходила нова культуротворча сила Ц –им, ¤кий у к≥нц≥ ≤ ст. до н.е. утвердив
своЇ пануванн¤ в елл≥стичному св≥т≥.
“радиц≥њ та спадкоЇмн≥сть культури —тародавнього –иму.
ультура —тародавнього –иму про≥снувала з VIII ст. до н.е. до 476 р. н.е.
ћайже донедавна њњ не розгл¤дали ¤к самост≥йну культуру ≥ не вид≥л¤ли з античноњ
цив≥л≥зац≥њ. ќ.Ўпенглер ≥ ј.“ойнб≥, наприклад, вважали, що римська доба була
лише кризовою стад≥Їю античноњ епохи. ќднак б≥льш≥сть сучасних вчених сто¤ть
на тих позиц≥¤х, що –им створив власну своЇр≥дну та ориг≥нальну культуру з≥
своЇю системою ц≥нностей. Ќайперше вона про¤вл¤лась у пануванн≥ ≥дењ патр≥отизму,
уособлювалас¤ в богообраност≥ римл¤н та –иму ¤к найвищоњ ц≥нност≥, в громадському
обовТ¤зку служити йому вс≥ма вилами, в даних долей численних перемогах та св≥товому
пануванн≥, в суворому дотриманн≥ закону ≥ встановленим у мирний час звича¤м
шанувати бог≥в-покровител≥в с≥мей ≥ род≥в.
«наченн¤ римськоњ культури дл¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ важко переоц≥нити. ўе
й зараз б≥льш≥сть наукових, медичних, юридичних терм≥н≥в Ц латинського походженн¤.
“аке ж значенн¤ мають дос¤гненн¤ римл¤н в арх≥тектур≥, образотворчому мистецтв≥,
систем≥ державного та приватного права, адм≥н≥стративного управл≥нн¤ та форм
орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤.
«а розрахунками римського ≥сторика ћарка “еренц≥¤ ¬аррона (≤ ст. до н.е.),
–им було засновано 753 р. до н.е. братами-близнюками –омулом ≥ –емом. ÷е так
званий царський пер≥од в ≥стор≥њ римськоњ цив≥л≥зац≥њ, ¤кий зак≥нчивс¤ в 510
р. до н.е. —еред найпом≥тн≥ших попередник≥в ƒавньоримськоњ культури VIII Ц VI
ст. до н.е. Ї культура етруск≥в. Ѕ≥льш≥сть учених вважають, що етруски були
малоаз≥йського походженн¤, але точний час ≥ обставини переселенн¤ њх дос≥ нев≥дом≥.
Ќазва: јнтична культура
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-05-04 (9744 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
