¬≥йськова справа, ƒѕё > ѕсихолог≥чна характеристика в≥йськовоњ служби та в≥йськового колективу

—прийманн¤, мисленн¤, запам'¤товуванн¤ виника≠ють у нас тод≥, коли до цього спонукають певн≥ життЇв≥

потреби, ситуац≥њ, ¤к≥ в нашому внутр≥шньому св≥т≥ певним чином в≥дображаютьс¤, залишають сл≥д. ÷е в≥до≠браженн¤ у кожноњ людини маЇ своњ особливост≥, в≥дм≥н≠ност≥, тобто носить ≥ндив≥дуальний характер. Ќаприк≠лад, кожний сприймаЇ, осмислюЇ, запам'¤товуЇ, в≥дтво≠рюЇ один ≥ той самий матер≥ал уроку по-р≥зному.

≤ндив≥д Ч це конкретна людина з притаманними т≥льки њй особливост¤ми (ф≥з≥олог≥чними, ф≥зичними, псих≥чними), що в≥др≥зн¤ють њњ в≥д ≥нших людей. Ћюди≠на з'¤вл¤Їтьс¤ на св≥т ¤к окремий ≥ндив≥д, з≥ своњми ф≥≠з≥олог≥чними можливост¤ми, задатками, а особист≥стю стаЇ т≥льки в сусп≥льств≥, в процес≥ д≥¤льност≥, назчанн¤, вихованн¤. ѕ≥дростаючи, дитина зазнаЇ не т≥льки анатомо-ф≥з≥олог≥чного, ф≥зичного розвитку, а й псих≥ч≠ного. ѕ≥д впливом сусп≥льства, старших у нењ в≥дбуваЇть≠с¤ поступовий псих≥чний розвиток: псих≥чних п≥знаваль≠них процес≥в, ≥нтелекту (мисленн¤, пам'¤т≥, у¤ви), вищих людських почутт≥в (в≥дпов≥дальност≥, обов'¤зку, патр≥о≠тизму, прагненн¤ до знань та ≥н.), вольових ¤костей (ор≠ган≥зованост≥, самост≥йност≥, р≥шучост≥, см≥ливост≥), зд≥бностей, характеру Ч всього того, що становить св≥до≠м≥сть людини, ¤ка Ї неодм≥нним атрибутом особистост≥.

ѕсих≥чний розвиток людини маЇ своњ особливост≥ в дошк≥льному, молодшому шк≥льному, п≥дл≥тковому ≥ юнацькому в≥ц≥. « хлопчика формуЇтьс¤ п≥дл≥ток, з п≥д≠л≥тка Ч юнак, з юнака Ч воњн, захисник держави.

–озгл¤немо особливост≥ псих≥чного розвитку особис≠тост≥ в юнацькому в≥ц≥, тобто в пер≥од ≥з 15 до 25 рок≥в. „асом старшокласники свою повед≥нку, думки, почутт¤ вважають вин¤тковими або розгл¤дають ¤к порушенн¤. «нати особливост≥ свого в≥ку, зрозум≥ти себе Ч означаЇ зробити перший крок до самовдосконаленн¤ своЇњ осо≠бистост≥.

—тарший шк≥льний, або юнацький, в≥к можна умов≠но под≥лити на ранню та п≥зню юн≥сть.,

–анн¤ юн≥сть Ч найв≥дпов≥дальн≥ший пер≥од у житт≥ людини. —аме в цей пер≥од вона стоњть на пороз≥ самос≠т≥йного житт¤, перед проблемою самовизначенн¤ в ньо≠му (Ђ им бути?ї, Ђяк жити?ї). “ака соц≥альна ситуац≥¤ впливаЇ на ставленн¤ юнака до навчальних предмет≥в, на позиц≥ю у сп≥лкуванн≥. ” б≥льшост≥ юнак≥в ≥снують серйозн≥ погл¤ди на виб≥р майбутньоњ профес≥њ. Ќайчас≠т≥ше св≥й майбутн≥й життЇвий шл¤х вони прагнуть виз≠начити без втручанн¤ ≥ тиску дорослих, намагаючись самост≥йно оц≥нити р≥зн≥ види людськоњ д≥¤льност≥. “ака оц≥нка формуЇтьс¤ п≥д впливом багатьох чинник≥в.

як же сучасн≥ юнаки сприймають строкову в≥йсько≠ву службу? ƒе¤к≥ учн≥ розгл¤дають њњ неадекватно, мов ¤кусь перешкоду, що в≥двол≥каЇ њх в≥д зд≥йсненн¤ профе≠с≥йного вибору, дос¤гненн¤ життЇвоњ мети. “ому сл≥д ус≠в≥домлювати, що в≥йськова служба Ч це не т≥льки кон≠ституц≥йний обов'¤зок громад¤нина ”крањни, а й важ≠ливий ≥ незам≥нний процес подальшого розвитку та ста≠новленн¤ особистост≥, формуванн¤ суто чолов≥чих рис характеру, загартуванн¤ т≥ла ≥ духу, засвоЇнн¤ необх≥д≠них дл¤ майбутнього житт¤ навичок ≥ вм≥нь, набутт¤ со≠ц≥ального досв≥ду.

—таршокласники Ч майже доросл≥ люди, однак за своњм соц≥альним ≥ матер≥альним становищем вони ще залежать в≥д батьк≥в та вчител≥в. ƒоросл≥ ж здеб≥льшого ставл¤тьс¤ до юнак≥в ¤к до д≥тей. ÷е призводить до ви≠никненн¤ суперечностей, непорозум≥нь, конфл≥кт≥в. Ќай≠част≥ше так≥ стосунки складаютьс¤ м≥ж батьком ≥ сином. ј серед ровесник≥в юнак в≥дчуваЇ себе дорослою людиною.  онтакт, дружба з ровесниками у юнак≥в, на в≥дм≥ну в≥д дорослих, б≥льш глибок≥, ст≥йк≥, значущ≥. —аме у цьо≠му в≥ц≥ можуть ви¤вл¤тись однобок≥сть у судженн¤х, не≠терпим≥сть, категоричн≥сть, необірунтоване запереченн¤ погл¤д≥в ≥нших людей. ƒе¤к≥ юнаки критикують ус≥х ≥ все; судженн¤ про ≥нших людей висловлюють у гостр≥й, безапел¤ц≥йн≥й форм≥; з найменшого приводу (а то й без нього) конфл≥ктують з дорослими та ровесниками.

ƒл¤ старшокласник≥в типовими Ї част≥ зм≥ни наст≠роњв, високе емоц≥йне напруженн¤, невм≥нн¤ волод≥ти собою. ¬ цьому в≥ц≥ досить часто (част≥ше, н≥ж у молод≠ших учн≥в) спостер≥гаЇтьс¤ стан тривоги, занепокоЇнн¤. ÷¤ тривожн≥сть спричин¤Їтьс¤ ¤к тим, що у юнака важ≠ко складаютьс¤ взаЇмини з ≥ншими людьми Ч в школ≥, с≥м'њ, на Ђвулиц≥ї, так ≥ неправильними його у¤вленн¤≠ми про своЇ майбутнЇ, про свою готовн≥сть до житт¤, до строковоњ в≥йськовоњ служби, про проблеми, що ≥снують в арм≥њ, у сусп≥льств≥ в ц≥лому.

Ѕагатьом юнакам притаманн≥ так≥ негативн≥ риси ха≠рактеру, ¤к ≥ндив≥дуал≥зм, вузький практицизм, так зва≠на Ђд≥ловит≥стьї, що певною м≥рою по¤снюЇтьс¤ праг≠ненн¤м до самост≥йност≥, бажанн¤м зайн¤ти Ђпозиц≥юї дорослоњ людини. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ у зневажливому став≠ленн≥ до ≥нших, демонстрац≥њ своњх Ђум≥ньї. ёнаком оволод≥вають пол¤рн≥ почутт¤, суперечлив≥ бажанн¤, йо≠го повед≥нка непосл≥довна. ¬се це Ї св≥дченн¤м активно≠го розвитку особистост≥, складност≥ процесу переходу в≥д дитинства до зр≥лост≥. “руднощ≥ становленн¤ у цьому в≥≠ц≥ зумовлен≥ ¤к соц≥ально-психолог≥чними, так ≥ ф≥з≥оло≠г≥чними чинниками, пов'¤заними з≥ зм≥нами функц≥й внутр≥шн≥х орган≥в ≥ перебудовою орган≥зму.

«ростаЇ увага юнак≥в до своЇњ особистост≥, потреба п≥знати себе, оц≥нити св≥й внутр≥шн≥й св≥т, думки, пове≠д≥нку. ёнак мовби переносить на себе образ ¤коњсь лю≠дини (л≥тературного персонажа, к≥ногеро¤), пор≥внюючи себе з ним, усв≥домлюючи свою под≥бн≥сть до нього, ≥ ро≠бить висновки щодо ¤костей своЇњ особистост≥, необх≥д≠ност≥ самовдосконаленн¤. ≤нтенсивн≥сть самоп≥знанн¤ у р≥зних людей залежить ¤к в≥д соц≥альних умов вихован≠н¤ ≥ навчанн¤, так ≥ в≥д ≥ндив≥дуально-типолог≥чних особ≠ливостей (властивостей нервовоњ системи, темпераменту та ≥н.). ” старшокласник≥в ≥нтенсивно розвиваютьс¤ са≠мосв≥дом≥сть, самоанал≥з, самооц≥нка.

ёнаки здатн≥ правильно оц≥нити ≥ свою готовн≥сть до служби в арм≥њ, з≥ставл¤ючи своњ вм≥нн¤, знанн¤, зд≥б≠ност≥ з вимогами в≥йськовоњ д≥¤льност≥. Ќа цей процес суттЇво впливаЇ р≥вень самоповаги. ¬певнений у своњх моральних ≥ ф≥зичних силах юнак не боњтьс¤ в≥йськовоњ служби. ” того, хто в≥дчуваЇ пост≥йне невдоволенн¤ со≠бою, житт¤м, маЇ сумн≥ви щодо своњх можливостей, ви≠никають страх, тривожн≥сть перед службою в арм≥њ. ÷≥ юнаки ≥ в умовах в≥йськовоњ служби хворобливо реагу≠ють на критику, жарти, ≥золюютьс¤ в≥д колективу, зали≠шаютьс¤ поза ним, не мають друз≥в. јле Ї ≥ так≥ юнаки, ¤к≥, навпаки, ви¤вл¤ють безп≥дставну самовпевнен≥сть щодо своЇњ готовност≥ до в≥йськовоњ служби; њх негативно сприймають у в≥йськовому колектив≥. “ому необх≥дно навчитис¤ правильно оц≥нювати свою особист≥сть, свою готовн≥сть до житт¤, до служби в арм≥њ ≥ прид≥лити знач≠ну увагу самовдосконаленню.

√отовн≥сть до служби в арм≥њ пол¤гаЇ у здатност≥ ус≠п≥шно виконувати вс≥ њњ вимоги на початковому етап≥. „им вища готовн≥сть юнака, тим менше часу витрачаЇть≠с¤ на адаптац≥ю його до умов в≥йськовоњ д≥¤льност≥ ≥ тим менших зусиль в≥д самого воњна ≥ його командир≥в вима≠гатиме цей процес.

ѕсихолог≥чна готовн≥сть до в≥йськовоњ служби Ч це складна властив≥сть особистост≥, р≥вень сформованост≥ ¤коњ визначаЇтьс¤ ступенем розвитку вс≥х сфер людськоњ псих≥ки: мотивац≥йноњ, п≥знавальноњ, емоц≥йно-чуттЇвоњ, вольовоњ.

ўоб сформувати психолог≥чну готовн≥сть до в≥йсько≠воњ служби, потр≥бно розвинути у себе так≥ три взаЇмопо≠в'¤зан≥ компоненти: соц≥ально-психолог≥чну готовн≥сть, загальну в≥йськово-профес≥йну готовн≥сть, емоц≥йно-во≠льову готовн≥сть.

—оц≥ально-психолог≥чна готовн≥сть до в≥йськовоњ служби характеризуЇтьс¤ р≥внем сформованост≥ у юнака бажанн¤ служити в арм≥њ, ≥нтересу до в≥йськовоњ д≥¤ль≠ност≥, ≥деал≥в в≥йськовоњ людини, почутт¤ обов'¤зку, в≥д≠пов≥дальност≥ перед сусп≥льством, патр≥отизму, розум≥н≠н¤ соц≥альноњ значимост≥ та необх≥дност≥ в≥йськовоњ служ≠би, потр≥бних воњну моральних ¤костей.

«агальна в≥йськова-профес≥йна готовн≥сть до в≥й≠ськовоњ служби визначаЇтьс¤ р≥внем розвитку знань, навичок ≥ вм≥нь, що необх≥дн≥ молодому воњнов≥ (≥з ста≠тут≥в «бройних —ил ”крањни, з њх ≥стор≥њ, з вогневоњ, стройовоњ, тактичноњ, ф≥зичноњ, медико-сан≥тарноњ п≥дго≠товки, з в≥йськовоњ топограф≥њ та ≥н.). ѕочатковий в≥й≠ськовий курс юнаки проход¤ть на зан¤тт¤х з допризов≠ноњ п≥дготовки, здобувають також в≥дпов≥дн≥ знанн¤ у процес≥ вивченн¤ ≥нших шк≥льних предмет≥в. ƒл¤ ус≠п≥шного входженн¤ у в≥йськову службу та освоЇнн¤ в≥й≠ськовоњ спец≥альност≥ в навчальних п≥дрозд≥лах юнак маЇ волод≥ти достатн≥м р≥внем розвитку псих≥чних п≥зна≠вальних процес≥в: сприйманн¤, мисленн¤, пам'¤т≥, у¤ви. –≥вень знань, навичок у людини тим вищий, чим краще функц≥онують у нењ псих≥чн≥ п≥знавальн≥ процеси. « ≥н≠шого боку, дос¤гти вищого розвитку певних псих≥чних процес≥в (мисленн¤, у¤ви) можна лише на основ≥ на¤в≠них знань та вм≥нь. Ќабут≥ до призову в арм≥ю знанн¤, навички, вм≥нн¤ впливають на результативн≥сть в≥йсько≠воњ д≥¤льност≥, на р≥вень њњ усв≥домленн¤.

¬≥йськова д≥¤льн≥сть, ¤к уже зазначалос¤, характе≠ризуЇтьс¤ особливою екстремальн≥стю, напружен≥стю по≠р≥вн¤но з д≥¤льн≥стю юнак≥в у допризовний пер≥од (нав≠чанн¤м, працею, зан¤тт¤ми спортом та ≥н.) ≥ вимагаЇ ве≠ликого напруженн¤ ф≥зичних ≥ псих≥чних сил, вм≥нн¤ регулювати свою повед≥нку, псих≥чн≥ процеси.

“ому важливою складовою готовност≥ до арм≥њ Ї емо≠ц≥йно-вольова готовн≥сть до в≥йськовоњ служби. ¬она ха≠рактеризуЇтьс¤ здатн≥стю особистост≥ регулювати своњ емоц≥йн≥ стани (тривожн≥сть, страх, невдоволенн¤, обу≠ренн¤, рад≥сть), витримувати складн≥ умови, обмеженн¤, труднощ≥ арм≥йського житт¤. „им краще у юнака сфор≠мован≥ вольов≥ ¤кост≥, чим глибше усв≥домленн¤ сусп≥ль≠ного значенн¤ в≥йськовоњ служби, тим вищий у нього р≥≠вень емоц≥йно-вольовоњ готовност≥ до нењ.

1	2	3

Ќазва: ѕсихолог≥чна характеристика в≥йськовоњ служби та в≥йськового колективу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-13 (1850 прочитано)