√рош≥ ≥ кредит >  ласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей ≥ сучасний монетаризм

 ласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей ≥ сучасний монетаризм

¬ економ≥чн≥й науц≥ про грош≥ найб≥льш поширеною ≥ в≥домою Ї к≥льк≥сна теор≥¤. ’оч сформувалас¤ ц¤ теор≥¤ ¤к обгрунтуванн¤ зм≥ни р≥вн¤ товарних ц≥н зм≥ною к≥лькост≥ грошей в об≥гу, тобто на баз≥ вир≥шенн¤ досить вузького, прикладного питанн¤ економ≥ки, сьогодн≥ це надзвичайно широка теоретична концепц≥¤, ¤ка з к≥льк≥сних позиц≥й веде пошуки в≥дпов≥д≥ по сут≥ на вс≥ питанн¤ теор≥њ та практики використанн¤ грошей.

 лючовим в к≥льк≥сн≥й теор≥њ Ї положенн¤ про те, що варт≥сть грошей ≥ р≥вень товарних ц≥н визначаютьс¤ зм≥нами к≥лькост≥ грошей: чим б≥льше њх в об≥гу ¾ тим ц≥ни вищ≥, а варт≥сть грошей нижча, ≥ навпаки. ÷¤ теор≥¤ заперечуЇ трудову теор≥ю вартост≥ взагал≥ ≥ внутр≥шню варт≥сть дорогоц≥нних метал≥в ¤к грошового товару зокрема. ќтже, вона базуЇтьс¤ на загальноприйн¤тих в св≥тов≥й науц≥ погл¤дах на варт≥сть взагал≥, на суть грошей та формуванн¤ њх вартост≥.

ѕер≥од зародженн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей в≥дноситьс¤ до ’VI ст. ” цей час в ™вроп≥ в≥дбувалос¤ швидке зростанн¤ товарних ц≥н ≥ виникла необх≥дн≥сть дати по¤сненн¤ причин цього ¤вища. Ќайб≥льш очевидною, такою, що лежить на поверхн≥, причиною видавалос¤ ≥стинне зб≥льшенн¤ притоку в ™вропу золота з јмерики п≥сл¤ в≥дкритт¤ континенту в 16 стол≥тт≥. ÷е було чи не перше масове п≥дтвердженн¤ того, що варт≥сть нав≥ть золотих грошей, а отже ≥ товарн≥ ц≥ни, залежать в≥д њх к≥лькост≥.

ѕершим, хто висунув ≥дею про залежн≥сть р≥вн¤ ц≥н в≥д к≥лькост≥ благородних метал≥в, був французький ф≥лософ ∆.Ѕоден. ” своЇму трактат≥ У¬≥дпов≥дь на парадокси де ћальструаФ в≥н д≥йшов висновку, що висок≥ ц≥ни хоч ≥ зумовлюютьс¤ багатьма причинами, проте основною Ї зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ золота ≥ ср≥бла. ≤нш≥ економ≥сти ’VI-’VII ст. (Ѕ.ƒаванзатт≥, ƒж.ћонтар≥н≥, ƒж.Ћокк), розроблюючи цю ≥дею ∆.Ѕодена, поступово перетворили њњ у пр¤мол≥н≥йний ≥ механ≥чний вар≥ант к≥льк≥сноњ теор≥њ.

¬ажливий вклад у к≥льк≥сну теор≥ю вн≥с англ≥йський економ≥ст ƒж.Ћокк, ¤кий д≥йшов висновку, що вир≥шальним фактором, ¤кий регулюЇ ≥ визначаЇ варт≥сть грошей (у даному випадку золота ≥ ср≥бла), Ї њх к≥льк≥сть. ÷ей висновок ƒж.Ћокка був використаний ≥деологами промисловоњ буржуаз≥њ, що почала розвиватис¤, дл¤ критики меркантил≥зму. ¬они протиставл¤ли приб≥чникам останнього твердженн¤, що нагромадженн¤ золота ≥ ср≥бла не може зробити нац≥ю багатшою, тому що результатом такого нагромадженн¤ буде знец≥ненн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ зростанн¤ товарних ц≥н. Ќа њх думку, д≥йсне багатство нац≥њ м≥ститьс¤ не в мертвих запасах золота ≥ ср≥бла, а в створенн≥ мануфактур, у використанн≥ в них живоњ прац≥. “им самим ≥дењ к≥льк≥сноњ теор≥њ спри¤ли розв≥нчанню меркантил≥зму, метал≥стичноњ концепц≥њ грошей, зг≥дно ¤коњ золото та ср≥бло вже по природ≥ своњй Ї грош≥.

” пер≥од становленн¤ кап≥тал≥стичних в≥дносин основн≥ ≥дењ к≥льк≥сноњ теор≥њ найб≥льш ч≥тко виразив англ≥йський ф≥лософ ƒ.ём. ” нарис≥ Уѕро грош≥Ф (1750) ём висунув ≥ обгрунтував принцип, ¤кий у сучасн≥й л≥тератур≥ називаЇтьс¤ Упостулатом однор≥дност≥Ф: подвоЇнн¤ к≥лькост≥ грошей призводить до подвоЇнн¤ абсолютного р≥вн¤ ц≥н, виражений у грошах, але не зач≥паЇ в≥дносних м≥нових сп≥вв≥дношень окремих товар≥в. —воњм Упостулатом однор≥дност≥Ф ƒ.ём дав поштовх до формуванн¤ концепц≥њ Унейтральност≥ грошейФ в ринков≥й економ≥ц≥ та екзогенного повТ¤заного ззовн≥ характеру зм≥ни грошовоњ маси в об≥гу.

¬изначенн¤ Унейтральност≥ грошейФ та екзогенност≥ к≥льк≥сного фактору створило ≥стотн≥ перешкоди на шл¤ху розвитку к≥льк≥сноњ теор≥њ ≥ вона до к≥нц¤ ’I’ стол≥тт¤ обмежувалас¤ використанн¤м своњх класичних постулат≥в:

причинност≥, зг≥дно ¤кого зм≥на ц≥н визначаЇтьс¤ зм≥ною к≥лькост≥ грошей;

пропорц≥йност≥, зг≥дно ¤кого ц≥ни зм≥нюютьс¤ пропорц≥йно зм≥н≥ к≥лькост≥ грошей в об≥гу;

однор≥дност≥, зг≥дно ¤кого при зм≥н≥ к≥лькост≥ грошей в так≥й же пропозиц≥њ зм≥нюютьс¤ ц≥ни на вс≥ товари, а сп≥вв≥дношенн¤ ц≥н на окрем≥ товари залишаЇтьс¤ незм≥нним.

¬≥дстоюючи класичн≥ постулати, представники к≥льк≥сноњ теор≥њ тривалий час (по сут≥ до початку ’’ ст.) не про¤вл¤ли ≥нтересу до розкритт¤ складного процесу впливу грошей на систему ц≥н, а через них ¾ на економ≥чн≥ процеси взагал≥. ¬они просто декларували факт р≥внопропорц≥йного зростанн¤ ц≥н при зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ грошей, не розкриваючи механ≥зму цього процесу. “ому представникам класичноњ к≥лькост≥ теор≥њ так ≥ не вдалос¤ роз≥рвати вузького кола механ≥чного звТ¤зку товарних ц≥н ≥ грошовоњ маси, хоч серед них були ≥ класики пол≥тичноњ економ≥њ кап≥тал≥зму, перш за все ƒ.Ћ≥карко.

Ќа початку ’’ ст. з новою силою розгор≥лис¤ суперечки навколо к≥льк≥сноњ теор≥њ. ѕроте на цей раз зусилл¤ були спр¤мован≥ на досл≥дженн¤ механ≥зму звТ¤зку м≥ж к≥льк≥стю грошей ≥ ц≥нами. ѕершим це завданн¤ вз¤в на себе американський економ≥ст ≤.‘≥шер, ¤кий сформулював трансакц≥йну верс≥ю к≥льк≥сноњ теор≥њ на баз≥ так званого Ур≥вн¤нн¤ обм≥нуФ.

“рансакц≥йний вар≥ант к≥льк≥сноњ теор≥њ ≤.‘≥шера базуЇтьс¤ на сп≥вв≥дношенн≥ двох повТ¤заних м≥ж собою ¤вищ: добутку к≥лькост≥ грошей на швидк≥сть њх в об≥гу ≥ добутку р≥вн¤ ц≥н на к≥льк≥сть реал≥зованих товар≥в. «вТ¤зок цих величин в≥н виразив у вигл¤д≥ р≥вн¤нн¤ обм≥ну:

MV = PQ,

де ћ ¾ сума на¤вних грошей, що знаход¤тьс¤ в об≥гу прот¤гом певного пер≥оду; V ¾ швидк≥сть об≥гу; P ¾ ц≥на ≥ндив≥дуального товару, реал≥зованого за вказаний пер≥од; Q ¾ к≥льк≥сть товар≥в.

ќсновою формули Ї товарообм≥нна операц≥¤. ” прав≥й частин≥ р≥вн¤нн¤ представлена сума ц≥н вс≥х товар≥в, що беруть участь в операц≥¤х, у л≥в≥й ¾ њм протистоњть сума вс≥х негайних платеж≥в.

« часом ≤.‘≥шер ускладнюЇ р≥вн¤нн¤. ¬≥н вводить у л≥ву частину ще один член ¾ M/V/, де ћ/ ¾ сума грошових кошт≥в на чекових рахунках, V/¾ швидк≥сть њх об≥гу. ¬ –езультат≥ формула набуваЇ такого вигл¤ду:

MV + M/V/ = PT,

де – ¾ середн≥й зважений р≥вень ц≥н, “ ¾ сума вс≥х Q.

–≥вн¤нн¤ обм≥ну тавтолог≥чне за самим визначенн¤м. ќск≥льки це лише р≥зн≥ способи виразу одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж величини ¾ грошовоњ суми товарообм≥нних операц≥й.

“ому з наукових позиц≥й важливе значенн¤ маЇ не само по соб≥ Ур≥вн¤нн¤ обм≥нуФ, а т≥ висновки ¤к≥ були зроблен≥ з нього ≤.‘≥дером та наступними досл≥дниками к≥льк≥сного фактору в теор≥њ грошей. Ќайб≥льш важливим дл¤ розвитку к≥льк≥сноњ теор≥њ був висновок ≤.‘≥шера про формуванн¤ р≥вн¤ ц≥н п≥д впливом трьох фактор≥в, а не одного, ¤к це стверджували представники класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ. ƒл¤ цього ≤.‘≥шер на основ≥ Ур≥вн¤нн¤ обм≥нуФ побудував формулу ц≥ни:

– = M V ,

Q

« ц≥Їњ формули сл≥дуЇ, що р≥вень ц≥н (–) залежить в≥д:

к≥лькост≥ грошей, зм≥на ¤коњ пр¤мо пропорц≥йно впливаЇ на р≥вень ц≥н;

швидкост≥ об≥гу грошей, зм≥на ¤коњ теж пр¤мо пропорц≥йно впливаЇ на р≥вень ц≥ни;

ф≥зичного обс¤гу товарообороту, зм≥на ¤кого обернено пропорц≥йно впливаЇ на р≥вень ц≥н.

ќсобливо пом≥тно послаблюЇтьс¤ залежн≥сть р≥вн¤ ц≥н в≥д к≥лькост≥ грошей, на думку ≤.‘≥шера, на короткострокових пер≥одах, оск≥льки на таких пром≥жках часу можуть в≥дчутно зм≥нюватис¤ обс¤ги товарообороту п≥д д≥Їю цикл≥чних зм≥н конТюнктури. ÷е був перший крок представника к≥льк≥сноњ теор≥њ в б≥к визнанн¤ впливу на ц≥ни виробничих фактор≥в, а не т≥льки монетарних.

ѕроте в довгостроковому план≥ ≤.‘≥шер визнавав пропорц≥йну залежн≥сть ц≥н лише в≥д к≥лькост≥ грошей. ќбс¤ги виробництва та товарообороту, а також швидк≥сть об≥гу грошей зм≥нюютьс¤ в довгостроковому план≥ дуже пов≥льно ≥ р≥вном≥рно, тому в≥д њх впливу на ц≥ни можна абстрагуватис¤. ¬ цьому в≥дношенн≥ ≤.‘≥шер повн≥стю розд≥л¤в погл¤ди представник≥в класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ.

Ќа початку ’’ ст. у «ах≥дн≥й ™вроп≥ набула поширенн¤ ≥нша верс≥¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ, в≥дм≥нна в≥д трансац≥йного вар≥анта ≤.‘≥шера.

У ембр≥джська верс≥¤Ф. Ќа початку ’’ ст. у «ах≥дн≥й ™вроп≥ набула поширенн¤ ≥нша верс≥¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ, в≥дм≥нна в≥д трансац≥йного вар≥анта ≤.‘≥шера. ¬она була названа теор≥Їю касових залишк≥в або Укембр≥джською верс≥ЇюФ. ѓњ активними пропагандистами були професори  емр≥джського ун≥верситету ј.ћаршалл, ј.ѕ≥гу, ƒ.–обертсон, ƒж.ћ. ейнс (у своњх ранн≥х роботах).

як ≥ ‘≥шер. представники кембр≥джськоњ школи намагалис¤ по¤снити тезу про визначальний вплив зм≥ни грошовоњ маси на р≥вень ц≥н. ѕроте на в≥дм≥ну в≥д ≤.‘≥шера њх п≥дх≥д до проблеми був не макроеконом≥чним, а м≥кроеконом≥чним.  ембр≥джськ≥ економ≥сти зосередили увагу на мотивах нагромадженн¤ грошей в ≥ндив≥дуальних учасник≥в виробництва. ¬они намагалис¤ дати в≥дпов≥дь на так≥ питанн¤: чому люди збер≥гають грош≥, в≥д ¤ких фактор≥в залежить попит господарюючих субТЇкт≥в на касов≥ залишки?

¬ажливою особлив≥стю Укембр≥джськоњ верс≥њФ було те, що розм≥ри нагромадженн¤ грошей не навТ¤зувались господарюючим субТЇктам з Узал≥зною необх≥дн≥стюФ згори, а повТ¤зувалис¤ з мотивами њх повед≥нки. «а основу вини брали два мотиви збер≥ганн¤ грошей ¾ ¤к фонду засоб≥в об≥гу ≥ резерву на покритт¤ непередбачених потреб.

–азом з тим принцип вибору м≥ж грошима ≥ ≥ншими формами збер≥ганн¤ багатств не одержав в теор≥њ касових залишк≥в посл≥довного вираженн¤. « допомогою р¤ду спрощень анал≥з зрештою переводивс¤ на рейки традиц≥йноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ з њњ ключовим висновком про на¤вн≥сть жорстокого причинного звТ¤зку м≥ж к≥льк≥стю грошей ≥ загальним р≥внем ц≥н. ÷е виразилось у формул≥ Укемр≥джського р≥вн¤нн¤Ф (формула ѕ≥гу):

M = r R P,

де ћ ¾ к≥льк≥сть грошових одиниць;

R ¾ загальна величина виробництва в ф≥зичному вираз≥ за одиницю часу;

– ¾ ц≥на виробленоњ продукц≥њ;

1	2	3

Ќазва:  ласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей ≥ сучасний монетаризм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3660 прочитано)