√рош≥ ≥ кредит >  ласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей ≥ сучасний монетаризм

r ¾ частина RP, ¤ку люди мають бажанн¤ збер≥гати в вигл¤д≥ грошей.

ѕри пост≥йност≥ r ≥ – виникаЇ обернено пропорц≥йний звТ¤зок м≥ж варт≥стю (куп≥вельною силою) грошовоњ одиниц≥ ≥ величиною на¤вних у господарств≥ касових залишк≥в. —аме в цьому ≥ пол¤гаЇ основний висновок к≥льк≥сноњ теор≥њ.

ѕодальший розвиток кап≥тал≥зму спричинив широке визнанн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей. «ах≥дн≥ економ≥сти ≥ представники д≥лових к≥л досить одностайно розгл¤дають њњ ¤к кер≥вництво дл¤ державно-монопол≥стичного втручанн¤ в економ≥ку, дл¤ впливу на грошовий об≥г ≥ на сам рух кап≥тал≥стичного циклу.

¬ умовах державно-монопол≥стичного кап≥тал≥зму саме у регулюванн≥ грошовоњ маси вбачали спос≥б впливу на р≥вень товарних ц≥н ≥ на стан господарськоњ активност≥. ћетоди цього впливу першим запропонував ƒж. ейнс, ¤кий п≥дкреслював необх≥дн≥сть поЇднанн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей ≥з теор≥Їю конТюнктури.

¬плив на рух економ≥чного циклу через сферу об≥гу ƒж. ейнс ≥ його посл≥довники передбачали таким чином. «ростанн¤ грошовоњ маси в об≥гу ≥ обс¤гу кредитних ресурс≥в н≥бито т¤гне за собою пожвавленн¤ економ≥ки, р≥ст прибутк≥в кап≥тал≥ст≥в ≥ зайн¤тост≥. ѕоштовхом до цього пожвавленн¤ може бути зниженн¤ банк≥вського процента, ¤ке п≥двищуЇ попит на кредит ≥ заохочуЇ ≥нвестиц≥њ, а також так зване деф≥цитне ф≥нансуванн¤ (тобто розширенн¤ ур¤дового попиту на т≥ чи ≥нш≥ товари) або ф≥нансуванн¤ з кошт≥в державного бюджету ур¤дових ≥нвестиц≥й.

ƒ≥йсно, у м≥ру розвитку ≥ ускладненн¤ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки вплив кредитно-ф≥нансовоњ системи на в≥дтворенн¤ значно посиливс¤. √рошов≥ ≥ бюджетн≥ важел≥ почали активно використовуватис¤ державою ¤к знар¤дд¤ анти цикл≥чного регулюванн¤. ¬се це заперечувало висновок про Унейтральн≥сть грошейФ, в≥дсутн≥сть њх звТ¤зку з реальними процесами в економ≥чн≥й систем≥.

” кейнс≥анськ≥й схем≥ причинно-насл≥дкових звТ¤зк≥в грошов≥ фактори в≥д≥гравали важливу роль. ЌагадаЇмо, що в класичн≥й систем≥ грош≥ були короткочасним посередником, њх нагромадженн¤ господарюючими агентами вважалос¤ беззм≥стовним ≥ нерац≥ональним. ÷им обгрунтовувалас¤ теза про негайне витрачанн¤ доход≥в у м≥ру њх надходженн¤, що, в свою чергу, приводило до висновку про автоматичну зм≥ну ц≥н сл≥дом за зм≥ною грошовоњ маси.

” межах Укембр≥джськоњ верс≥њФ хоч ≥ нам≥тивс¤ певний в≥дх≥д в≥д трактуванн¤ грошей ¤к короткочасного посередника, нейтральн≥сть грошей все ще збер≥галас¤.

 ейнс≥анськ≥ трактуванн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ. ƒж.  ейнс намагавс¤ в≥д≥йти в≥д традиц≥йного ≥ неокласичного трактуванн¤ грошей ¤к другор¤дного техн≥чного ≥нструменту. ¬ажлив≥сть грошей в≥н повТ¤зував з на¤вн≥стю невизначеност≥ в процесах прийн¤тт¤ господарських р≥шень. Ќа його думку, прагненн¤ збер≥гати грош≥ ¾ це барометр нашого недов≥рТ¤ до власних розрахунк≥в ≥ до загальноњ узгодженоњ думки в≥дносно майбутнього. ≤з факту нагромадженн¤ грошей в≥н пр¤мол≥н≥йно виводив низький платоспроможний попит у господарств≥.

” своњй модел≥ господарськоњ системи ƒж.  ейнс намагавс¤ перебороти Укласичну дихотом≥юФ, що створила глибокий розрив м≥ж реальними ≥ грошовими процесами. √оловним каналом звТ¤зку м≥ж цими двома сферами слугуЇ у нього норма процента, що знаходитьс¤ п≥д впливом сил грошового ринку ≥ одночасно впливаЇ на прийн¤тт¤ р≥шень про майбутн≥ кап≥таловкладенн¤.

≤стину важлив≥сть за словами ƒж. ейнса, грош≥ набувають лише в теор≥њ процента. „им сильн≥ша не¤сн≥сть в≥дносно динам≥ки процента, тим б≥льш≥ запаси грошей створюЇ господарюючий агент ≥ тим б≥льше скорочуЇтьс¤ його попит на продукц≥ю поточного виробництва.

” традиц≥¤х  ембр≥джськоњ школи ƒж. ейнс важливе м≥сце в≥дводив анал≥зу мотив≥в нагромадженн¤ грошей. ” ƒж. ейнса њх три: трансакц≥йний, обачност≥ та спекул¤тивний. ѕерш≥ два в≥дображають традиц≥йну роль грошей ¤к засобу об≥гу ≥ платежу. ¬они переважно обТЇднуютьс¤ п≥д загальною рубрикою трансакц≥йного попиту, ¤кий залежить в≥д суми товарообм≥нних угод чи доходу. јле головна новизна у ƒж. ейнса ¾ вид≥ленн¤ третього елемента попиту на грош≥ ¾ попиту на спекул¤тивн≥ залишки. ƒж. ейнс повТ¤зував його з динам≥кою ц≥ни ф≥нансових акт≥в чи обл≥гац≥й. “им самим в≥н ув≥в в анал≥з розпод≥лу ≥ндив≥дуумом свого доходу проблему вибору. ≤, що Ї дуже важливим, в ¤кост≥ фактора, що регулюЇ цей елемент попиту на грош≥, ¤к ≥ весь попит, виступаЇ норма процента.

“аким чином, сукупний попит на грош≥ ( ћ ) складаЇтьс¤ з двох частин ¾ трансакц≥йного ( M I ), що Ї функц≥Їю доходу, ≥ спекул¤тивного ( ћ II ), що Ї функц≥Їю процента: M = M I + M II = L1(y) + L2 (i), де у ¾ сукупний доход; ≥ ¾ норма процента.

”часник господарського обороту, з одного боку, намагаЇтьс¤ максим≥зувати прибуток ≥ з ц≥Їю метою ≥нвестуЇ тимчасово в≥льн≥ грошов≥ кошти в р≥зноман≥тн≥ види ф≥нансових актив≥в, а з ≥ншого ¾ створити л≥кв≥дний резерв, необх≥дний дл¤ господарського маневру при зм≥нах конТюнктури. ¬рахуванн¤ протилежних фактор≥в приводить його до Уточки р≥вновагиФ, що визначаЇ сп≥вв≥дношенн¤ грошей ≥ Уобл≥гац≥йФ у його баланс≥.

ќтже, ƒж. ейнс перебудував теор≥ю грошей, вв≥вши в нењ норму процента. ¬≥н перетворив грош≥ в один ≥з важливих фактор≥в формуванн¤ ≥нвестиц≥йного попиту ≥ в≥дсунув на другий план традиц≥йний звТ¤зок грошей ≥ ц≥н.

“еор≥¤ грошей ƒж. ейнса глибоко вплинула на всю систему економ≥чних у¤влень «аходу. ќднак п≥сл¤кенс≥анський розвиток призв≥в до р≥зкого пад≥нн¤ ≥нтересу до грошовоњ проблематики взагал≥ ≥ до кейнс≥анських пропозиц≥й зокрема.

÷е можна по¤снити тим, що кейнс≥анська доктрина народилась у розпал≥ великоњ економ≥чноњ депрес≥њ, коли грошово-кредитна пол≥тика була парал≥зована ≥ не могла забезпечити виходу кап≥тал≥стичноњ економ≥ки ≥з хрон≥чноњ кризи.

У–ецептиФ ƒж. ейнса давали можлив≥сть впливати передус≥м на зайн¤т≥сть ≥ обс¤ги виробництва ¤к найб≥льш Увузьк≥Ф м≥сц¤ в розвитку економ≥ки. –азом з тим кейнс≥анськ≥ УрецептиФ, що базувалис¤ на пол≥тиц≥ Удешевих грошейФ, неминуче включали ≥нфл¤ц≥йний елемент: надходженн¤ в об≥г великоњ к≥лькост≥ плат≥жних засоб≥в вело до порушенн¤ пропорц≥й у грошов≥й сфер≥, п≥дживлювало процеси знец≥ненн¤ грошей ≥ стимулювало зростанн¤ ц≥н.

≤ коли пер≥од великоњ економ≥чноњ депрес≥њ минув, певною м≥рою ≥ завд¤ки пол≥тиц≥ Удешевих грошейФ, погл¤ди економ≥ст≥в ≥ пол≥тик≥в були звернен≥ до ≥ншого ≥нструменту впливу на конТюнктуру ¾ до системи бюджетних заход≥в, що спри¤ло поширенню недооц≥нки грошових фактор≥в.

ѕад≥нню авторитету вченн¤ ƒж. ейнса спри¤ла непристосован≥сть його модел≥ дл¤ анал≥зу господарський ситуац≥й, що характеризуютьс¤ ст≥йким п≥жвищенн¤м загального р≥вн¤ ц≥н. ÷е привело до критики кейнс≥анства в к≥нц≥ 60-х ¾ на початку 70-х рок≥в ≥ до швидкого розчаруванн¤ у цьому вченн≥. Ќа перший план висунулас¤ проблема ≥нфл¤ц≥њ ≥ рол≥ в н≥й грошових фактор≥в. ÷¤ сфера анал≥зу завжди була традиц≥йною вотчиною к≥льк≥сноњ теор≥њ. «а кейнс≥анством ст≥йко закр≥пилас¤ репутац≥¤ Упро≥нфл¤ц≥йноњ доктриниФ, що ≥гноруЇ ц≥нову динам≥ку ≥ приносить куп≥вельну спроможн≥сть грошей у жертву завданн¤м забезпеченн¤ високих темп≥в економ≥чного росту.

«агальне розчаруванн¤ в чудод≥йному характер≥ кейнс≥анських рецепт≥в р≥зко посилило вплив прихильник≥в неокласичноњ теор≥њ грошей, ¤к≥ висунули концепц≥ю монетаризму.

—учасний монетаризм. ћонетаризм ¤к самост≥йний теоретичний напр¤м сформувавс¤ у —Ўј в середин≥ 50-х рок≥в. ” його виток≥в сто¤ла група економ≥ст≥в, очолюваних ћ.‘р≥дменом. ћонетаризм виник на баз≥ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей. ¬з¤вши у ц≥Їњ теор≥њ центральну ≥дею, монетаристи надали њй динам≥зму, застосували дл¤ њњ обгрунтуванн¤ нов≥тн≥ методи статистичного анал≥зу. ѕри цьому монетаристи намагалис¤ затвердити ¤к≥сно ≥нший пор≥вн¤но з кейнс≥анством погл¤д на загальну природу кап≥тал≥стичного господарського механ≥зму.

√оловне джерело Унестаб≥льност≥Ф кап≥тал≥зму, вважали монетаристи м≥ститьс¤ в грошов≥й сфер≥. —аме тут потр≥бно шукати основн≥ причини криз та ≥нших порушень процесу в≥дстворенн¤. “ак, на думку Ћ.…егера, прихильник монетаризму ¾ це економ≥ст, ¤кий в≥рить, що к≥льк≥сть грошей чинить дом≥нуючий вплив на загальний пот≥к витрат у економ≥ц≥. ƒержавний бюджет ≥ так зван≥ реальн≥ фактори в економ≥ц≥, включаючи примушуванн¤ до ≥нвестуванн¤, чин¤ть другор¤дний вплив, ¤кщо вони не п≥дкр≥плен≥ динам≥кою грошовоњ маси.

“аким чином, лог≥чний, в принцип≥, висновок, що Угрош≥ важлив≥ дл¤ економ≥чного розвиткуФ, одержав у постулатах монетарист≥в г≥пертрофовану форму. Ћозунг сучасних к≥льк≥сник≥в ¾ Угрош≥ мають значенн¤Ф ¾ насправд≥ ≥нтерпритуЇтьс¤ ними ¤к Ут≥льки грош≥ мають значенн¤Ф. ѕод≥бний п≥дх≥д ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д моделей кейнс≥анського типу, де на першому м≥сц≥ перебуваЇ динам≥ка такого економ≥чного фактора, ¤к ≥нвестиц≥њ, ≥ головна увага прид≥л¤Їтьс¤ бюджетн≥й пол≥тиц≥ держави.

¬ажливою ≥деЇю монетарист≥в Ї те, що головна причина кризових ¤вищ м≥ститьс¤ в хаотичних коливанн¤х грошовоњ маси, ¤к≥ породжуютьс¤ ур¤довими ман≥пул¤ц≥¤ми по стимулюванню сукупного попиту. Ќа думку монетарист≥в, лавинопод≥бне зб≥льшенн¤ покупок у пер≥од р≥здв¤них св¤т Ї результатом випуску центральним банком великоњ к≥лькост≥ грошей в об≥г. Ќасправд≥ ж все в≥дбуваЇтьс¤ ¤краз навпаки. јле ћ.‘р≥дмен продовжуЇ стверджувати, що головний напр¤м впливу ¾ в≥д грошей до д≥ловоњ активност≥. ¬≥н бачив у цьому стрижень Умонетарноњ теор≥њ цикл≥чних коливаньФ.

ќтже, головним елементом монетарноњ модел≥ Ї грош≥. ¬они забезпечують власнику гарант≥ю зд≥йсненню платеж≥в, створюють резерв л≥кв≥дност≥ на випадок непередбачених обставин ≥ т.д. Ќа в≥дм≥ну в≥д теор≥њ трансакц≥йного типу, де потреба у грошах визначаЇтьс¤ сумою товарообм≥нних угод, теор≥¤ ћ.‘р≥дмена в≥дноситьс¤ до класу Упортфельних моделейФ, або теор≥й Ув≥дданн¤ переваги активамФ. ” вченого ц≥нн≥сть грошей, њх куп≥вельна спроможн≥сть повТ¤зан¤ зворотною залежн≥стю з р≥внем ц≥н (–).

1	2	3

Ќазва:  ласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей ≥ сучасний монетаризм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3660 прочитано)