√рош≥ ≥ кредит >  редитна система япон≥њ

 редитна система япон≥њ

«агальний огл¤д.

 редитна система япон≥њ утворилась п≥сл¤ незак≥нченоњ буржуазноњ революц≥њ 1868 р. ”продовж 30-ти рок≥в п≥сл¤ прийн¤тт¤ в 1872 р. «акону про нац≥ональн≥ банки була створена переважна частина ¤понських державних (спец≥альних) та приватних банк≥в.

” цей пер≥од виник також центральний ем≥с≥йний банк япон≥њ. ” 1897 р. закон про комерц≥йн≥ банки легал≥зував орган≥зац≥ю банк≥вськоњ системи за Їврозразками.

” 1927 р. в япон≥њ виникла банк≥вська криза. ¬она обумовила подальшу концентрац≥ю банк≥вського кап≥талу ≥ посилила позиц≥њ монопол≥стичних банк≥в. ” 1928 р. загальна к≥льк≥сть банк≥в скоротилась удв≥ч≥ пор≥вн¤но з 1918р.

японськ≥ банки брали активну участь в економ≥чн≥й п≥дготовц≥ до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ¬они проводили пол≥тику ¤понських монопол≥й у колон≥¤х, ф≥нансували державн≥ в≥йськов≥ витрати ≥ розвиток в≥йськовоњ економ≥ки.

” цьому ж напр¤мку ¤понськ≥ банки д≥¤ли ≥ в роки в≥йни у  итањ (розпочалас¤ в 1937 p.), ≥ в пер≥од ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ” 1942 р. посиливс¤ державний монопол≥стичний контроль над господарством япон≥њ. « ц≥Їю метою створюЇтьс¤ Ќац≥ональна ф≥нансова контрольна асоц≥ац≥¤, њй п≥дпор¤дковуЇтьс¤ ус¤ д≥¤льн≥сть кредитноњ системи. Ѕанки зобов'¤зуютьс¤ вкладати в обл≥гац≥њ державних в≥йськових позик не менш ¤к 75% приросту депозит≥в. ” роки в≥йни створюютьс¤ спец≥альн≥ кредитн≥ установи дл¤ зд≥йсненн¤ експанс≥њ в крањнах —х≥дноњ ≥ ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ, котр≥ були тимчасово окупован≥ япон≥Їю. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни розвиток кредитноњ системи япон≥њ характеризуЇтьс¤ р¤дом особливостей.

ƒл¤ ¤понськоњ банк≥вськоњ системи у п≥сл¤воЇнний пер≥од характерним було розмежуванн¤ функц≥й р≥зних банк≥в за американським прикладом, що по¤снюЇтьс¤ значним впливом на п≥сл¤воЇнний устр≥й кредитноњ системи япон≥њ американських окупац≥йних властей. Ѕанк≥вською реформою 1998 р. передбачено певну л≥берал≥зац≥ю банк≥вськоњ д≥¤льност≥. “ак, звичайн≥ м≥ськ≥ банки можуть в≥дкривати спец≥альн≥ трастов≥ та ≥нвестиц≥йн≥ ф≥л≥њ, банки довгострокового кредиту можуть перетворюватис¤ на комерц≥йн≥ банки або зливатис¤ з ними, траст-банки д≥стали право в≥дкривати ф≥л≥њ дл¤ проведенн¤ операц≥й з ц≥нними паперами, брокерсько-дилерськ≥ ф≥рми за операц≥¤ми з ц≥нними паперами можуть перетворюватис¤ на ф≥л≥њ комерц≥йних банк≥в.

Ќакопиченн¤ позичкового кап≥талу випереджувало накопиченн¤ реального кап≥талу. Ќаприклад, позичковий кап≥тал у 1986 р. зб≥льшивс¤ пор≥вн¤но з 1970 р. у 3,2 рази (у пор≥вн¤нних ц≥нах), а реальний - у 2 рази. јле за цей самий пер≥од оптов≥ ц≥ни зросли у 2,2 раза, тобто ≥нфл¤ц≥¤ знец≥нювала реальну величину позичкового кап≥талу. ÷ьому спри¤ли особливост≥ економ≥чного розвитку япон≥њ. ¬они ви¤вл¤лись передус≥м у тому, що пог≥ршились загальн≥ умови в≥дтворенн¤: темпи економ≥чного зростанн¤ в япон≥њ набагато скоротились (10,2% у середньому за р≥к у 60-т≥ роки, 5,2% - у 70-т≥ та 3,7% - у 80-х роках).

„ерез упов≥льненн¤ приросту ≥нвестиц≥й попит на основний ≥ оборотний кап≥тал в≥дносно знизивс¤, зросла частина останнього, ¤ка набрала грошовоњ форми, виступаючи у рол≥ позичкового кап≥талу. ѕеренакопиченню позичкового кап≥талу спри¤ли також зм≥ни в структур≥ кредитноњ системи: з'¤вл¤ютьс¤ ≥ швидко розвиваютьс¤ пенс≥йно-страхов≥ й ощадн≥ заклади.

—учасна кредитна система япон≥њ складаЇтьс¤ з ÷ентрального банку (Ќ≥ппон √≥нка). ¬≥н Ї верхн≥м р≥внем кредитноњ системи, њњ головою. Ѕанк япон≥њ зд≥йснюЇ ем≥с≥ю грошей, грошово-кредитну пол≥тику, державно-монопол≥стичне регулюванн¤ економ≥ки та касове обслуговуванн¤  азни. ƒал≥ розташовуЇтьс¤ нижчий р≥вень кредитноњ системи (рис. 5.6).

÷е передус≥м приватн≥ кредитно-ф≥нансов≥ установи ( ‘”), котр≥ д≥л¤тьс¤ на звичайн≥ (комерц≥йн≥) банки; спец≥ал≥зован≥ та ≥нш≥  ‘”, а також ур¤дов≥  ‘”.

«вичайн≥ (комерц≥йн≥) банки складаютьс¤ з м≥ських (10), рег≥ональних (64); банк≥в-член≥в ƒругоњ асоц≥ац≥њ рег≥ональних банк≥в (65); ≥ноземних банк≥в (93).

—пец≥ал≥зован≥  ‘” под≥л¤ютьс¤ на:  ‘” довгострокового кредитуванн¤ (3) ≥ траст-банки (30);  ‘” дл¤ малого ≥ середнього б≥знесу, що охоплюють банк "ƒзенс≥нрен" (1), банки "—≥нк≥н" (кредитн≥ асоц≥ац≥њ (416); кредитн≥ кооперативи (369)); банк "„ю-к≥н" (центральний кооперативний банк торг≥вл≥ ≥ промисловост≥, трудов≥ банки (48));  ‘” дл¤ с≥льського, л≥сового та рибного господарства.

ƒо них в≥днос¤ть: банк Ќор≥н „юк≥н (центральний кооперативний банк с≥льського та л≥сового господарства); кредитн≥ федерац≥њ с≥льськогосподарських кооператив≥в (35); рег≥ональн≥ кооперативи (1335); ≥нш≥  ‘”; страхов≥ компан≥њ (компан≥њ страхуванн¤ житт¤ (29), т≥, що не страхують житт¤ (58).

”р¤дов≥  ‘”: банки та ф≥нансов≥ корпорац≥њ (10). ƒо складу останн≥х вход¤ть: японський експортно-≥мпортний банк, японський банк розвитку, ћ≥жнародна ф≥нансова корпорац≥¤, ‘≥нансова корпорац≥¤ малого б≥знесу, ‘≥нансова корпорац≥¤ сан≥тарноњ еколог≥њ, ‘≥нансова корпорац≥¤ с≥льського, л≥сового, рибного господарства;  орпорац≥¤ житлових позик, ‘≥нансова корпорац≥¤ державних п≥дприЇмств;  орпорац≥¤ розвитку ’окайдо ≥ “охоку; ф≥нансова корпорац≥¤ розвитку острова ќк≥нава. «окрема, до ур¤дових  ‘” вход¤ть  орпорац≥¤ страхуванн¤ кредит≥в малого б≥знесу (1), поштов≥ ощадн≥ каси (1) та ≥н.

” кредитн≥й систем≥ япон≥њ переважають приватн≥ ≥нституц≥њ, њх частка в депозитах у 1986 р. становила 51,6%, в обл≥ково-позичкових операц≥¤х - 49,5%, а в портфел≥ ц≥нних папер≥в - 55,9%. Ѕлизько 15% сукупного балансу приватних кредитних ≥нституц≥й припадало на 29 компан≥й з≥ страхуванн¤ житт¤ ≥ на 58 - з≥ страхуванн¤ майна. 211 компан≥й, ¤к≥ зд≥йснюють операц≥њ з ц≥нними паперами, пос≥дають незначне м≥сце в кредитн≥й систем≥. ƒержавн≥ банки ≥ ф≥нансов≥ корпорац≥њ функц≥онують у тих галуз¤х, кредитуванн¤м ¤ких приватн≥ банки не за≥нтересован≥, але розвиток ¤ких необх≥дний дл¤ процесу в≥дтворенн¤ в ц≥лому, а також з соц≥ально-пол≥тичноњ точки зору.

ќстанн≥м часом процес концентрац≥њ ≥ централ≥зац≥њ у сфер≥ кредиту в≥дбувавс¤ не у форм≥ злитт¤ ≥ скороченн¤ к≥лькост≥ банк≥в, а через використанн¤ монопол≥стичним кап≥талом кредитних ресурс≥в держави, з одного боку, ≥ страховоњ, ощадноњ системи ≥ кредитноњ кооперац≥њ - з ≥ншого. ќдночасно вживалис¤ заходи дл¤ залученн¤ ≥ноземних кап≥тал≥в у япон≥ю дл¤ перебудови економ≥ки з урахуванн¤м вимог Ќ“–. ≤ноземн≥ ≥нвестиц≥њ здеб≥льшого спр¤мовуютьс¤ в обл≥гац≥њ, ¤к≥ не дають права участ≥ в управл≥нн≥ в≥дпов≥дними ¤понськими ф≥рмами.

японськ≥ ф≥рми також розм≥щують на ≥ноземних ринках своњ обл≥гац≥њ.  р≥м того, укладаютьс¤ багатотис¤чн≥ контракти про техн≥чну допомогу першого класу, з допомогою ¤ких япон≥¤ придбаваЇ закордонн≥ л≥ценз≥њ ≥ техн≥чну документац≥ю. « перетворенн¤м япон≥њ в найб≥льшу державу зм≥нилос¤ њњ становище у сфер≥ м≥жнародного кредиту: з нетто-≥мпортера вона перетворилась на пров≥дного нетто-експортера кап≥талу. √оловними рег≥онами вивозу ¤понських кап≥тал≥в Ї крањни американського континенту, ѕ≥вденноњ ≥ ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. «ростаЇ активн≥сть ¤понських ф≥рм ≥ на Ѕлижньому та —ередньому —ход≥, в јфриц≥.

« розвитком випереджаючого накопиченн¤ позичкового кап≥талу виникають умови дл¤ послабленн¤ залежност≥ монопол≥стичних банк≥в в≥д Ѕанку япон≥њ. ¬≥дбуваЇтьс¤ зростанн¤ прибутк≥в монопол≥стичних компан≥й ≥ розширюютьс¤ масштаб≥ њх самоф≥нансуванн¤, але в загальн≥й сум≥ функц≥онуючих кап≥тал≥в продовжують переважати позичков≥ кошти. ¬ умовах перенакопи-ченн¤ позичкового кап≥талу в структур≥ його використанн¤ зросла частка ф≥ктивного кап≥талу.

¬елик≥ ¤понськ≥ монопол≥њ перетворились у ф≥нансово-монопол≥стичн≥ групи, а банки - в њхн≥ центри. ѕ≥двищилась роль м≥жкорпоративного волод≥нн¤ акц≥¤ми ≥ посилилась концентрац≥¤ волод≥нн¤ останн≥ми.

Ѕанк япон≥њ

÷ентральний банк япон≥њ створено 1882 р. строком на 30 рок≥в. «годом цей терм≥н було продовжено ще на 30 рок≥в, а 1942 р. банк д≥став безстроковий статус. …ому надано монопольне право ем≥с≥њ банкнот.

‘ункц≥њ Ѕанку япон≥њ визначено спец≥альним законом в≥д 1942 p., ¤кий у 1979 р. було модерн≥зовано. «г≥дно ≥з законом в≥д 1942 р. основний кап≥тал банку було встановлено у розм≥р≥ 100 млн Їн. ” нов≥й редакц≥њ закону, що нин≥ набрала чинност≥, в≥н не зм≥нюЇтьс¤. 55% кап≥талу належить держав≥, 45%- приватним акц≥онерам (приватним особам, ф≥нансовим ≥нституц≥¤м, страховим компан≥¤м тощо). јкц≥онерам було гарантовано див≥денди в розм≥р≥ 4%, ¤к≥ за умови надзвичайно високих прибутк≥в банку зростали до 5%. –ешта прибутку надходила до державного бюджету.

«г≥дно ≥з законом 1979 р. на чол≥ банку стоњть пол≥тична рада (вид банк≥вськоњ ради). ƒо њњ складу входить с≥м член≥в: керуючий Ѕанком япон≥њ, уповноважений ур¤дом м≥н≥стр ф≥нанс≥в, уповноважений ур¤дом представник планово-економ≥чного управл≥нн¤ та представники найб≥льших банк≥вських, промислових ≥ торговельних монопол≥й. ќстанн≥ призначаютьс¤ ур¤дом япон≥њ на терм≥н до чотирьох рок≥в. √олова пол≥тичноњ ради Ї керуючим банком. –≥шенн¤ приймаютьс¤ простою б≥льш≥стю голос≥в.

—л≥д зауважити, що обидва уповноважених ур¤ду не мають права голосу, тож основну роль у прийн¤тт≥ р≥шень в≥д≥грають представники великого кап≥талу. «акон зобов'¤зуЇ пол≥тичну раду взаЇмод≥¤ти з м≥н≥стерством ф≥нанс≥в у певних напр¤мах, наприклад при встановленн≥ процентних та резервних ставок. Ќова редакц≥¤ закону про Ѕанк япон≥њ набрала чинност≥ у кв≥тн≥ 1998 р. ¬≥дтепер загальне та оперативне кер≥вництво покладаЇтьс¤ на правл≥нн¤ банку, що складаЇтьс¤ з дев'¤ти ос≥б (скасовуЇтьс¤ рада директор≥в).

√олова та два його заступники призначатимутьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в за згодою обох палат парламенту. Ў≥сть член≥в правл≥нн¤ призначатиме  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ≥з числа ос≥б, що мають певний досв≥д ≥ знанн¤ у сфер≥ економ≥ки та ф≥нанс≥в. “ерм≥н њхн≥х повноважень - п'¤ть рок≥в. ѕосади представник≥в ур¤ду скасовуютьс¤.

1	2	3	4

Ќазва:  редитна система япон≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (2499 прочитано)