јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ћ≥с¤ць - супутник «емл≥

 осм≥чн≥ апарати "–ейнджер" розробл¤лис¤ дл¤ одержанн¤ зн≥мк≥в п≥д час пад≥нн¤, починаючи з висоти близько 1600 к≥лометр≥в до к≥лькох сотень метр≥в над поверхнею ћ≥с¤ц¤. ¬они мали систему трив≥сноњ ор≥Їнтац≥њ ≥ були оснащен≥ ш≥стьма телев≥з≥йними камерами. јпарати при посадц≥ розбивалис¤, тому одержуван≥ зображенн¤ передавалис¤ в≥дразу ж, без запису. ѕ≥д час трьох удалих польот≥в були отриман≥ велик≥ матер≥али дл¤ вивченн¤ морфолог≥њ м≥с¤чноњ поверхн≥. «йомки "–ейнджеров" поклали початок американськ≥й програм≥ фотографуванн¤ планет.

 онструкц≥¤ апарат≥в "–ейнджер" под≥бна з конструкц≥Їю перших апарат≥в "ћаринер", що були запущен≥ до ¬енери в 1962 роц≥. ќднак подальше конструюванн¤ м≥с¤чних косм≥чних апарат≥в не п≥шло цим шл¤хом. ƒл¤ одержанн¤ докладноњ ≥нформац≥њ про м≥с¤чну поверхню використовувалис¤ ≥нш≥ косм≥чн≥ апарати - "Ћунар ќрбитер". ÷≥ апарати з орб≥т штучних супутник≥в ћ≥с¤ц¤ фотографували поверхн¤ з високим дозволом.

ќдна з ц≥лей польот≥в складалас¤ в одержанн≥ високо¤к≥сних зн≥мк≥в ≥з двома дозволами, високим ≥ низькоњ, з метою вибору можливих м≥сць посадки апарат≥в "—ервейор" ≥ "јполлон" за допомогою спец≥альноњ системи фотокамер. «н≥мки ви¤вл¤лис¤ на борт≥, сканувалис¤ фотоелектричним способом ≥ передавалис¤ на «емлю. „исло зн≥мк≥в обмежувалос¤ запасом пл≥вки (на 210 кадр≥в). ” 1966-1967 роках було зд≥йснено п'¤ть запуск≥в "Ћунар орбитер" (вс≥ усп≥шн≥). ѕерш≥ три "ќрбитера" були виведен≥ на кругов≥ орб≥ти з невеликим нахиленн¤м ≥ малою висотою; на кожн≥м з них проводилас¤ стереосъемка обраних д≥л¤нок на видим≥й сторон≥ ћ≥с¤ц¤ з дуже високим дозволом ≥ зйомка великих д≥л¤нок зворотноњ сторони з низьким дозволом. „етвертий супутник працював на набагато б≥льш висок≥й пол¤рн≥й орб≥т≥, в≥н в≥в зйомку вс≥Їњ поверхн≥ видимоњ сторони, п'¤тий, останн≥й "ќрбитер" в≥в спостереженн¤ теж з пол¤рноњ орб≥ти, але з менших висот. "Ћунар орбитер-5" забезпечив зйомку з високим дозволом багатьох спец≥альних мет на видим≥й сторон≥, здеб≥льшого на середн≥х широтах, ≥ зйомку значноњ частини зворотноњ з малим дозволом. ” к≥нцевому рахунку зйомкою ≥з середн≥м дозволом була покрита майже вс¤ поверхн¤ ћ≥с¤ц¤, одночасно йшла ц≥леспр¤мована зйомка, що мало неоц≥ненне значенн¤ дл¤ плануванн¤ посадок на ћ≥с¤ць ≥ њњ фотогеолог≥чн≥ досл≥дженн¤.

ƒодатково було проведене точне картирование грав≥тац≥йного полючи, при цьому минулому ви¤влен≥ рег≥ональн≥ концентрац≥њ мас (що важливо ≥ з наукового погл¤ду, ≥ дл¤ ц≥лей плануванн¤ посадок) ≥ встановлений значний зсув центра мас ћ≥с¤ц¤ в≥д центра њњ ф≥гури. ¬им≥р¤лис¤ також потоки рад≥ац≥њ ≥ м≥крометеорит≥в.

јпарати "Ћунар орбитер" мали систему трив≥сноњ ор≥Їнтац≥њ, њхн¤ маса складала близько 390 к≥лограм≥в. ѕ≥сл¤ завершенн¤ картографуванн¤ ц≥ апарати розбивалис¤ об м≥с¤чну поверхню, щоб припинити роботу њхн≥х рад≥опередавач≥в.

ѕольоти косм≥чних апарат≥в "—ервейор", що призначалис¤ дл¤ одержанн¤ наукових даних ≥ ≥нженерноњ ≥нформац≥њ (так≥ механ≥чн≥ властивост≥, ¤к, наприклад, несуча здатн≥сть м≥с¤чного ірунту), внесли великий вклад у розум≥нн¤ природи ћ≥с¤ц¤, у п≥дготовку посадок апарат≥в "јполлон".

јвтоматичн≥ посадки з використанн¤м посл≥довност≥ команд, керованих радаром ≥з замкнутим контуром, були великим техн≥чним дос¤гненн¤м того часу. "—ервейори" запускалис¤ за допомогою ракет "јтлас-÷ентавр" (криогенн≥ верхн≥ ступ≥н≥ "јтлас" були ≥ншим техн≥чним усп≥хом того часу) ≥ виводилис¤ на перел≥тн≥ орб≥ти до ћ≥с¤ц¤. ѕосадков≥ маневри починалис¤ за 30 - 40 хвилин до посадки, головний гальмовий двигун уключавс¤ радаром на в≥дстан≥ близько 100 к≥лометр≥в до крапки посадки.  ≥нцевий етап (швидк≥сть зниженн¤ близько 5 м/с) проводивс¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ роботи головного двигуна ≥ скиданн¤ його на висот≥ 7500 метр≥в. ћаса "—ервейора" при запуску складала близько 1 тонни ≥ при посадц≥ - 285 к≥лограм. √оловний гальмовий двигун ¤вл¤в собою твердопаливну ракету масою близько 4 тонн  осм≥чний апарат мав трив≥сну систему ор≥Їнтац≥њ.

ѕрекрасний ≥нструментар≥й уключав двох камер дл¤ панорамного огл¤ду м≥сцевост≥, невеликий к≥вш дл¤ ритт¤ траншењ в ірунт≥ ≥ (в останн≥х трьох апаратах) альфа-анал≥затор дл¤ вим≥ру зворотного розс≥юванн¤ альфа - часток з метою визначенн¤ елементного складу ірунту п≥д посадковим апаратом. –етроспективно результати х≥м≥чного експерименту багато чого про¤снили в природ≥ поверхн≥ ћ≥с¤ц¤ ≥ њњ ≥стор≥й. ѕ'¤ть ≥з семи запуск≥в "—ервейор≥в" були усп≥шними, ус≥ опустилис¤ в екватор≥альн≥й зон≥, кр≥м останнього, котрий с≥л у район≥ викид≥в кратера “ихо на 41∞ ю.ш. "—ервейор-6" був у де¤кому зм≥ст≥ п≥онером - першим американським косм≥чним апаратом, запущеним з ≥ншого небесного т≥ла (але всього лише до другого м≥сц¤ посадки в дек≥лькох метрах осторонь в≥д першого).

ѕ≥лотован≥ косм≥чн≥ апарати "јполлон" були наступними в американськ≥й програм≥ досл≥джень ћ≥с¤ц¤. ѕ≥сл¤ "јполлона" польоти на ћ≥с¤ць не проводилис¤. ”ченим довелос¤ задовольн¤тис¤ продовженн¤м обробки даних в≥д автоматичних ≥ п≥лотованих польот≥в у 1960 - е ≥ 1970 - е роки. ƒе¤к≥ з них передбачали експлуатац≥ю м≥с¤чних ресурс≥в у майбутньому ≥ направили своњ зусилл¤ на розробку процес≥в, що змогли б перетворити м≥с¤чний ірунт у матер≥али, придатн≥ дл¤ буд≥вництва, дл¤ виробництва енерг≥њ ≥ дл¤ ракетних двигун≥в. ѕри плануванн≥ поверненн¤ до досл≥джень ћ≥с¤ц¤ без сумн≥ву знайдуть застосуванн¤ ¤к автоматичн≥, так ≥ п≥лотован≥ косм≥чн≥ апарати.

Ћюдина на ћ≥с¤ц≥.

–обота над ц≥Їю програмою почалас¤ в —Ўј наприк≥нц≥ 60 - х рок≥в. Ѕуло прийн¤те р≥шенн¤ зд≥йснити пол≥т людини на ћ≥с¤ць ≥ його усп≥шне поверненн¤ на «емлю прот¤гом найближчих дес¤ти рок≥в. ”л≥тку 1962 року п≥сл¤ тривалих дискус≥й прийшли до висновку, що найб≥льш ефективним ≥ над≥йним способом Ї вив≥д на навколом≥с¤цеву орб≥ту комплексу в склад≥ командно - обчислювального модул¤, до складу ¤кого вход¤ть командний ≥ допом≥жний модул≥, ≥ м≥с¤чного посадкового модул¤. ѕершочерговою задачею було створенн¤ ракети нос≥¤, здатноњ вивести не менш 300 тонн на навколоземну орб≥ту ≥ не менш 100 тонн на навколом≥с¤цеву орб≥ту. ќдночасно велас¤ розробка косм≥чного корабл¤ УјполлонФ, призначеного дл¤ польоту американських астронавт≥в на ћ≥с¤ць. ” лютому 1966 року УјполлонФ був випробуваний у безп≥лотному вар≥ант≥. ќднак те, що в≥дбулос¤ 27 с≥чн¤ 1967 року, перешкодило усп≥шному проведенню програми в житт¤. ” цей день астронавти Ё. ”айт, –. √аффи, ¬. √риссом загинули при спалаху полум'¤ п≥д час тренуванню на «емл≥. ѕ≥сл¤ розсл≥дуванн¤ причин ≥спити в≥дновилис¤ й ускладнилис¤. ” грудн≥ 1968 року Ујполлон - 8 (ще без м≥с¤чноњ каб≥ни) був виведений на селеноцентрическую орб≥ту з наступним поверненн¤м в атмосферу «емл≥ з другою косм≥чною швидк≥стю. ÷е був п≥лотований пол≥т навколо ћ≥с¤ц¤. «н≥мки допомогли уточнити м≥сце майбутньоњ посадки на ћ≥с¤ць людей. 16 липн¤ Ујполлон - 11Ф стартував до ћ≥с¤ц¤ ≥ 19 липн¤ вийшов на м≥с¤чну орб≥ту. 21 липн¤ 1969 на ћ≥с¤ц≥ уперше висадилис¤ люди - американськ≥ астронавти Ќ. јрмстронг ≥ Ё. ќлдрин, доставлен≥ туди косм≥чним кораблем "јполлон-11.  осмонавти доставили на «емлю к≥лька сотень к≥лограм≥в зразк≥в ≥ провели на ћ≥с¤ц≥ р¤д досл≥джень: вим≥ру теплового потоку, магн≥тного полючи, р≥вн¤ рад≥ац≥њ, ≥нтенсивност≥ ≥ складу сон¤чного в≥тру (потоку часток, що приход¤ть в≥д —онц¤). ¬и¤вилос¤, що тепловий пот≥к з надр ћ≥с¤цю приблизно втроЇ менше, н≥ж з надр «емл≥. ” породах ћ≥с¤ц¤ ви¤влена залишкова намагн≥чен≥сть, що вказуЇ на ≥снуванн¤ в ћ≥с¤ц¤ в минулому магн≥тного полючи. Ќа ћ≥с¤ц≥ були залишен≥ прилади, що автоматично передають ≥нформац≥ю на «емлю, у сейсмометри, що реЇструють коливанн¤ в т≥л≥ ћ≥с¤ц¤. —ейсмометри заф≥ксували удари в≥д пад≥нь метеорит≥в ≥ Ум≥с¤цетр¤с≥нн¤Ф внутр≥шнього походженн¤. ѕо сейсм≥чним даним було встановлено, що до глибини в к≥лька дес¤тк≥в к≥лометр≥в ћ≥с¤ць складений щодо легкою УкороюФ, а нижче зал¤гаЇ б≥льш щ≥льна Умант≥¤Ф. ÷е було видатне дос¤гненн¤ в ≥стор≥њ освоЇнн¤ косм≥чного простору - уперше людин дос¤г поверхн≥ ≥ншого небесного т≥ла ≥ пробув на ньому б≥льш двох годин. —л≥дом за пол≥т корабл¤ У

јполлон - 11Ф до ћ≥с¤ц¤ прот¤гом 3.5 - х рок≥в було спр¤мовано ш≥сть експедиц≥й (Ујполлон - 12Ф - Ујполлон - 17Ф), п'¤ть з ¤кий пройшли ц≥лком усп≥шно. Ќа корабл≥ Ујполлон - 13Ф з - за авар≥њ на борт≥ довелос¤ зм≥нити програму польоту, ≥ зам≥сть посадки на ћ≥с¤ць був зроблений њњ обл≥т ≥ поверненн¤ на «емлю. ”сього на ћ≥с¤ц≥ побувало 12 астронавт≥в, де¤к≥ пробули на ћ≥с¤ц≥ к≥лька доби, у тому числ≥ до 22 годин поза каб≥ною, проњхали на самох≥дному апарат≥ к≥лька дес¤тк≥в к≥лометр≥в. Ќими був виконаний досить великий обс¤г наукових досл≥джень, з≥брано понад 380 к≥лограм≥в зразк≥в м≥с¤чного ірунту, вивченн¤ ¤ких займалис¤ лаборатор≥њ —Ўј й ≥нших крањн. –оботи над програмою польот≥в на ћ≥с¤ць велис¤ й у —–—–, але в силу дек≥лькох причин не були доведен≥ до к≥нц¤. “ривал≥сть сейсм≥чних коливань на ћ≥с¤ц≥ в к≥лька раз≥в б≥льша, н≥ж на «емл≥, видимо, зв'¤зана ≥з сильною тр≥щинуват≥стю верхньоњ частини м≥с¤чноњ УкориФ.

” листопаду 1970 јћ— Ућ≥с¤ць-17Ф доставила на ћ≥с¤ць у ћоре ƒощ≥в м≥с¤чний самох≥дний апарат "ћ≥с¤цех≥д-1", що за 11 м≥с¤чних дн≥в (чи 10.5 м≥с¤ц≥в) пройшов в≥дстань у 10 540 м ≥ передав велику к≥льк≥сть панорам, окремих фотограф≥й поверхн≥ ћ≥с¤ц¤ й ≥ншу наукову ≥нформац≥ю. ”становлений на ньому французький в≥дбивач дозволив за допомогою лазерного промен¤ вим≥рити в≥дстань до ћ≥с¤ц¤ з точн≥стю до часток метра. ” лютому 1972 јћ— Ућ≥с¤ць-20Ф доставила на «емлю зразки м≥с¤чного ірунту, вперше уз¤т≥ у важкодоступному район≥ ћ≥с¤ц¤. ” с≥чн≥ 1973 јћ— Ућ≥с¤ць-21Ф доставила в кратер Ћемонье (ћоре ясност≥) Ућ≥с¤цех≥д-2Ф дл¤ комплексного досл≥дженн¤ перех≥дноњ зони м≥ж морськими ≥ материковими р≥внинами. Ућ≥с¤цех≥д-2Ф працював 5 м≥с¤чних дн≥в (4 м≥с¤ц≥), пройшов в≥дстань близько 37 к≥лометр≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ћ≥с¤ць - супутник «емл≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (3225 прочитано)