Журналістика > Синтаксис тексту
Контекстуальний аналіз функціонування вставних компонентів показує, що серед них спостерігаються відмінні за ступенем смислової самостійності вживання. Тому треба уважно аналізувати характер семантичного розвитку контексту, щоб виявляти основні смислові напрями й допоміжні, з якими якраз і пов’язане застосування вставних компонентів, прояв їхньої контекстуальної вагомості, що в свою чергу також допомагає визначенню меж окремих речень. ЗВ’ЯЗКИ ТА ВІДНОШЕННЯ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТІ Прості й складні речення, хоч і виражають певний зміст, у реальному писемному й усному мовленні е лише елементами для побудови більш складних мовних утворень, які мають назву "одиниці тексту", "текст". Причому найчастіше текст утворюється не безпосередньо з речень, а з одиниць, які становлять сукупність речень. Це пов’язано, наприклад, із тим, що у мовленні не лишец повідомляється про щось, але й зміст цього повідомлення розгортається, осмислюється, тобто навколо одного змістового центру об’єднуються додаткові повідомлення. Може бути й інакше: один зміст передається розчленовано - з допомогою не одного речення, а двох, трьох і більше. В таких випадках звичайно утворюються синтаксичні одиниці, більші за речення, Вони характеризуються синтаксичною єдністю, зв’язаністю елементів, певними змістовими якостями. Ці одиниці становлять будівельний матеріал для повідомлення змісту, що програмується текстом. У мовленні кожного разу утворюються нові поєднання речень, але процес їх творення позначається закономірним, регулярним характером, що й виділяє їх як різновид мовних одиниць вищого рівня власне комунікативного. У семантичному аспекті текст сприймається як закінчене, зв’язане смислове ціле. В плані мовленнєвої діяльності текст, відповідно, розглядається як результат цілеспрямованого мовленнєвого акту, безпосередньо сама мовленнєва діяльність, підпорядкована певному комунікативному завданню. Текст дістає також прагматичне тлумачення (як інструмент мовної комунікації між відправником та одержувачем), розглядається з інформативної точки зору ("зображення світу" з різним ступенем об’єктивності). Підкреслюється організаційне начало комунікативної цілеспрямованості, комунікативного задуму. Численність понять аналізованого ряду має своє закономірне пояснення. В ній знаходить вияв і багатозначність самого слова „текст", і, головне, різнопланове осмислення одного й того ж об’єкта. Текст - складне, багатопланове утворення, до його розуміння як мовленнєвого витвору також приходять різними шляхами. У зв’язку з тим, що нині триває активний пошук закономірностей текстотворення, текст зазнає також онтологічного осмислення - щодо складу одиниць, які формують його цілісну єдність. З одного боку, набула поширення думка про текст як про послідовність речень, що характеризуються змістовою взаємозумовленістю в залежності від загального змісту. З іншого боку, подібному розумінню протиставляється погляд на текст не як на суму речень, їх тематичний набір, а як на систему, в якій функціонує одиниця, що інтегрує речення, але незводима до їх суми. З такої точки зору ми й розглянемо синтаксичні явища, категорії, якими зумовлюється формування текстових одиниць, більших за речення. Контекстуальні зв’язки речень Синтаксичний зв’язок, тобто формальні взаємовідношення компонентів синтаксичних одиниць, які виявляють смислові зв’язки - синтаксичні відношення, - й виражені засобами мови, є вихідним і фундаментальним поняттям синтаксису. Наявні точки зору на категорії "зв’язок" і "відношення" потребують якнайдетальнішого поглиблення, розвитку. Елементи складного утворення (на основі речень таким є складне синтаксичне ціле, або, за іншою термінологією, надфразна єдність, прозаїчна строфа та ін.) взаємодіють між собою, тобто перебувають у таких структурних відношеннях, які спрямовані на формування змісту й функції цілого. З цього випливає, що відношення елементів являють собою їхню функціонально змістову залежність, взаємозумовленість у мовній побудові, визначувану завданням формування її цілісного змісту і функції. Оскільки відношення спрямовані на об’єднання елементів у ціле, то на допомогу їм, для формування та виявлення, створюються зчеплення, з’єднання - зв’язки між елементами (бо якщо елементи-речення в свою чергу являють собою складні утворення із взаємозв’язаних елементів, то взаємодія речень є і взаємодією їхніх елементів). Таким чином, зв’язки - це з’єднання елементів, виниклі під дією системних відношень. З одного боку, зв’язки – це засіб вияву відношень, з іншого - це з’єднання, зчеплення, що підтримують, закріплюють системні відношення. Вивчення міжфразових зв’язків ведеться у двох напрямах. Один - це виявлення різних засобів зв’язаності: слів-повторів, синонімів, займенників, прислівників (як сполучників), вказівно-замінювальних, сполучникових, вставних слів, словосполучень і речень, спеціальних зв’язуючих речень, дієслів, шо перебувають у видо-часовій співвіднесеності, й т.ін. Підкреслюється також роль порядку слів, інтонації. Другий напрям орієнтується на виявлення принципів, способів, типів зв’язку. Пропонується навіть термін "принцип зв’язності". Й у цьому випадку є виправданим поняття "тип, що має класифікаційний характер і передбачає введення класифікаційної основи (спосіб, принцип, функція, зміст і т.д.)". Зроблено спроби створення таких типологічне значущих рядів зв’язку: ланцюговий, паралельний (Г.Я.Солганик); змістовий, логічний і композиційний аспекти зв’язності (М.П.Котюрова); принцип лінійної зв’язності, співвіднесеності, асоціативної зв’язності (К.Кожевникова); з’єднувальний, альтернативний, причинно-наслідковий зв’язки (В.О.Михайленко); граматична й лексична репрезентація (М.П.Іоніце); кон’юнкція, диз’юнкція, імплікація (В.П.Важеніна); приєднання, супозиція, паралельний і ланцюговий зв’язки, співвіднесеність граматичних значень і форм (Є.А.Реферовська); зіставне, а також протиставне приєднання ( Л. В. Сухова). В той же час є ще чимало проблем, котрі утруднюють цей шлях. Так, спостерігається зміщування аспектів "зв’язок" і "відношення" (пор.: кон’юнкція, диз’юнкція; альтернативний, причинно-наслідковий зв’язок і т. п.). Крім того, пропоновані класифікації мають як схожі, так і відмінні підвалини. Для спостереження відношень між реченнями важливо виявити й визначити спосіб зв’язку, що являє собою єдність узагальненої форми-зв’язку та її спрямованості. Виникає передусім зв’язок між елементами поєднуваних речень або між складом першого речення й елементом другого, що свідчить: певні компоненти або в цілому зміст першого речення зазнають дальшого розгляду в другому. Це, насамперед, ланцюговий зв’язок, який полягає у спадкоємності, створюваній у лінійній послідовності спільності компонентів. Засобами ланцюгового зв’язку є повтори елементів попереднього речення, вживання синонімів до цих елементів, указівно-замінювальних слів (він, це, цей,такий, тоді, там, тут і т. ін.), родових понять. Розгляньмо приклад (наведений з деякими скороченнями): Виставка новітньої медичної техніки для новонароджених відкрилася на території клінічної лікарні. Вона, організована об’єднанням ЕКСПО-центр і західнонімецькою фірмою "Дрегер". Експозиція становить особливий інтерес для спеціалістів... У фірми "Дрегер" із міста Любека давні й міцні зв’язки з нашими підприємствами. У цьому фрагменті простежується ланцюговий зв’язок, засобами якого є слова: виставка - вказівно-замінювальне слово вона - синонім експозиція; словосполучення західнонімецька фірми „Дрегер" - його скорочений повтор фірма "Дрегер". Іще приклад: Перші двадцять тисяч триколісних дитячих велосипедів "Півник" випустило експериментально-виробниче об’єднання "Металіст". Машини зручні й красиві. Сидіння, амортизатори, спідометри та звуковий сигнал виконані з різних кольорових пластмас. Усього в нинішньому році підприємство виготовить 80 тис. "Півників". Тут ланцюговий зв’язок, виражається таким рядом: словосполучення велосипед "Півник" - родове поняття машини і скорочений, дещо видозмінений повтор "Півники". В цих прикладах спостерігаємо лінійний і променевий ланцюговий зв’язок. Якщо лінійний зв’язок являє собою безпосередній зв’язок двох речень (Вона організована об’єднанням ЕКСПО-центр і західнонімецькою фірмою "Дрегер". У фірми "Дрегер" із міста Любека...), то за променевого зв’язку речення безпосередньо зв’язане з кожним із кількох речень. Особливою частотністю характеризується ланцюговий зв’язок, створюваний вживанням указівно-замінювальних слів, і серед них - це, цей. Порівняйте: Більше вкладень спрямовується в соціальну сферу, а також у переробні галузі, особливо на реконструкцію діючих підприємств. Ці заходи дали змогу одержати відчутне збільшення продукції; Вистава не розпадається на дві окремі частини, вона сприймається як єдине, органічне ціле, А це означає спадковість, вірність традиціям; Італійці не тільки пропонують на продаж своє обладнання (для цієї мети виділено солідні кредити), мова йде про кооперацію виробництва, можливості створення спільних підприємств", Як ніколи гостро, світ потребує нині коаліції розуму, ..і в цьому контексті "Всесвітня лабораторія" постає прообразом такої організації загальнолюдського інтелекту, який поставить нездоланну перепону на шляху акцій і дій, від яких надто явно тхне середньовіччям і політичною інквізицією. У першій фразі приєднується з допомогою слова це. Друга фраза містить вставне речення, яке також з’єднується з базовим з допомогою компонента для цієї мети, що включає слово цей. В третьому прикладі склад другого речення містить зв’язуючий компонент; у цьому контексті, який знову-таки містить слово цей. Слова мета, контекст також виступають у ролі контекстно зумовлених замінників.
Назва: Синтаксис тексту
Дата публікації: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
