Журналістика > Синтаксис тексту
У розглядуваному ряді є паралельний зв’язок. Звернімося до такого його трактування: "Якщо формула ланцюгового зв’язку А - В, В - С, то формула паралельного зв’язку А - В, С - Д, де всі члени речень або тільки деякі виражені однаковими формами..." [53]. Очевидно, в це формулювання треба внести уточнення: де всі функціонально співвіднесені члени речення або тільки деякі з них виражені однаковими формами. Тому що без урахування функціональної співвіднесеності можна сприймати як вияв паралельного зв’язку й випадки повтору, зближення мовних форм за ланцюгового та інших видів зв’язку. Спостереження паралельного зв’язку показує, що його інтенсивність не в усіх випадках однакова. Це дає підставу говорити про сильний і слабкий паралельний зв’язок. Природно, що насамперед треба віднести до розряду сильних паралельний зв’язок, який полягає у цілковитій співвіднесеності якихось однофункціональних елементів поєднаних речень, та ще й підкріплений повтором. Порівняйте: Важкі діти ті, хто не чує батьків і дорослих. Важкі батьки та дорослі ті, хто не чує дітей; Звідки ж все-таки непоборний дух, що в найтяжчих випробах долі не дав розчавити себе. Звідки ота сила, що піднесла цю слабосилу дівчину (Лесю Українку) над своїм часом, над своєю похмурою епохою; "У Вас руки дужі - допоможіть мамі, дружині, нехай сини побачать і самі підсоблять. У Вас плечі широкі - підіпріть кілька кутків, які тримає на своїх плечах жінка, бо у наш бідний дефіцитний час їх вже не чотири, а безліч. У Вас голос гучніший, нехай несе він розумне й тепле слово, щоб сини Ваші почули її запам’ятали, бо від кого ж їм, як не від батька, тата, татуся навчитися цього? Так само дієвий і паралельний зв’язок, створюваний компонентами, котрі слугують для вказування на перелік і підкреслюють однотипність, односпрямованість смислової орієнтації речення. Цими компонентами є слова та словосполучення: по-перше, по-друге, по-третє і т.д., перше, друге, з одного боку, з іншого боку й т.ін. Паралелізм досягається передусім функціональною співвіднесеністю форм переліку, а співвіднесеність інших компонентів має факультативний характер. Порівняйте: Що це дало? По-перше, ясну картину стану справ. По-друге, дало змогу швидше провести перерахунок пенсій для 116 тисяч ветеранів. По-третє, стали відомі потреби кожної конкретної людини чи сім’ї; Зміни, що відбуваються в житті нашої країни неможливо не відчути: достатньо відкрити будь-яку газету, ввімкнути радіо чи телевізор. Це - з одного боку. А з іншого, поглянеш довкола себе - ніби нове життя проходить повз наше місто. Слабкий паралельний зв’язок спостерігається у випадках часткового паралелізму компонентів з’єднуваних речень, у ньому відсутні повтори. Для нього харарактерна видо-часова співвіднесеність речень, що виявляється у спільності цих параметрів у предикатів з’єднуваних речень. Порівняйте: По ньому (озеру) спокійно плавають птахи. Привільнo почуваються у ставку також окуні, карасі, пічкурі... А довкола, озера у вольєрах вільно пасуться благородні плямисті олені; За вітровим склом пропливають пожнивні поля, гори підготовлених до відправки кокосових горіхів, торговельні ятки селян. Жінки у великих плетених капелюхах продають рис, овочі, фрукти, олію - все, чим багатий Тайланд; Страшенно гойднулися пасма гір. Ударила в п’яти не земля, не степ, а сама планета. Гора здійнялася й опала. Вершина бризнула струменем каміння, як величезний дробовик. Гуркіт прокотився по довкіллю, по моїх очах, серцю. У наведених фрагментах створюється видо-часова спільність речень шляхом співвіднесеності за цими характеристиками: плавають - почуваються - пасуться; пропливають - продають; колихнулася - вдарила - здійнялася - бризнула - прокотився. Є й інші співвіднесені компоненти: птахи - окуні, карасі - пічкурі - олені; спокійно - привільна - вільно; пасма, планета - гора - вершина - гуркіт. Та весь цей різновид паралельного зв’язку не такий виразний, помітний, як сильний паралельний зв’язок. Проте він може й посилюватися за більшої симетричності в розташуванні співвіднесених компонентів. Наприклад, у третьому фрагменті: Гора здійнялася, Вершина бризнула, Гуркіт прокотився. Або ще: Дивлюся на далеку заряджену ядерним зарядом гору: Відчуваю наростаюче навколо хвилювання... Виокремлюємо такий різновид зв’язку - інтегративний (тобто сполучниковий), - що здійснюється з допомогою спеціальних сполучникових засобів, призначених для інтеграції елементів. Текстові відношення, про які сигналізують ці засоби, різноманітніші, ніж у реченні, й цілком слушною є думка, що не можна механічно переносити властивості речення на текстові структури. Аналізуючи синтаксичні зв’язки між закінченими реченнями, не слід керуватися уявленнями, характерними для синтаксису простого чи складного речення. Це новий, вищий рівень синтаксичних явищ, до якого лише невеликою мірою застосовні поняття й категорії нижчих рівнів. Так, відношення між частинами складного речення неможливо визначити в поняттях, характерних для синтаксису простого речення. Так само неправомірно переносити зв’язки, властиві членам простого або частинам складного речень, на відношення між самостійними реченнями. За такого механічного перенесення не враховується специфіка речення як самостійної, цілісної синтаксичної одиниці. Засобами інтегративного зв’язку між реченнями є сполучники і, а, адже, але (але ж), однак та ін. У реченні вони передусім виконують роль сурядних сполучників, отже, не тільки виражають сполучуваність, з’єднаність частин речення, а й розкривають рівноправний характер їхніх відношень. Сполучники, що є засобами інтегративного зв’язку, насамперед беруть на себе функцію сполучення, вказують на системне об’єднання частин (але й можуть зберігати, крім того, здатність вираження протиставного відтінку значення, неголовного у відношеннях, які виражаються). Розглянемо приклад: Уперше фінали найбільшого зимового свята пройдуть в одній області. І це не випадково: край шахтарів і металургів, хіміків та енергетиків давно став краєм масової фізичної культури й спорту. З’єднання першого та другого речень здійснюється з допомогою вказівного слова це та сполучника і, й загалом смислової взаємодії речень: у першому йдеться про те, де відбудеться подія, в другому ж висловлюється думка про цей факт, дається своєрідний коментар (I це не випадково). Сполучник і виконує тут власне зв’язувальну роль, тому без нього ми не відчуємо якогось змістового пропуску. Так само передусім функції зв’язності виконує сполучник а, приєднуючи друге й четверте речення в такому фрагменті: За Вишгородом стоїть на Дніпрі сиза, але з жовтим сутінком імла. А за нею, за Дніпром, над борами й далеко за Десною стоять хмари внизу, над самими борами, неначе високі й важкі чорні гребені Альп. Рівнина там одразу, неначе чудом, стала горяна, неначе в Швейцарії коло Люцерна. А на горах вершки наче куряться димом та паром, розбились нарізна й понахиляли вершечки на один бік уперед, неначе голови, на схід сонця. При з’єднанні окремих речень сполучники і, а, але, однак, та, та й виконують стрижневу функцію й можуть "обростати" додатковими компонентами, які посилюють можливості вираження смислової орієнтації синтаксичного зв’язку. Так, на базі сполучника і функціонують, наприклад, такі сполучні засоби: і вже; і вже аж ніяк; і водночас; і в той же час; і все ж; і все ж таки; й далебі; й до речі; і звичайно; і,зрештою; і, насамперед; і не лише (тільки) тому що; і не тільки тим, що; і ось; і тому; і отак; і ще; і хоч; і справді; і ще; і, що найголовніше тощо. Зі сполучником але спостерігаються ось такі сполучні утворення: але водночас; але ж; але ж то; але в той же час: але найважливіше, мабуть, те, що; але, крім того; але до того ж; але в тім-то й справа, що; але ні; але хоч би як там уже було та ін. Ще один ряд сполучних засобів грунтується на сполучниках та; та й: та водночас; та виявляється; та все ж; та головне; та ж: та й, зрозуміло; та й взагалі; та й, крім усього; та навіть: та й навіть; та от; та ось; та уже й; та тільки; та саме. Сполучники адже,(і) ось чому,(і) тому, і через те, а тому й, тобто, а саме, наприклад, приміром, так, зокрема використовуються лише (й саме) для зв’язку речень, бо вони слугують для переходу, переключення на нове повідомлення - пояснювальне, конкретизуюче, аргументуюче, зумовлене чимось. Порівняйте: Людям найрізноманітніших смаків і літературних уподобань дорогий і близький образ поета... Ось чому з незмінним інтересом сприймали читачі й окремі мемуарні публікації, й збірники, які відтворювали, за свідченнями сучасників, живу постать поета; Поняття "хазяїн" утратило свій першородний зміст. Аджебути хазяїном означає не тільки володіти, бути власником, а й відповідати за право володіння. У наведених прикладах спостерігається вживання інтегративно-характеризувальних сполучників і сполучних слів. Вони слугують для зв’зку речень перебуваючи на межі між ними. Крім того, ці сполучникові засоби підказують, якою є спрямованість формування відношень, до якого предмета мовлення здійснюється перехід: ось чому, тому, а тому вказують на зумовлений чимось результат, наслідок; а саме - пояснення; адже - пояснення причини; наприклад - підтвердження чогось, якогось міркування, або як засіб конкретизації. У ролі таких же засобів можуть виступати й цілі речення: річ у тому, що; йдеться про те, що; покажемо це на прикладі; ось наприклад; скажімо; досить сказати, що та ін. Порівняйте: Зате на лижні в горах Адирондак розгорілася затята боротьба. Досить сказати, що вперше в історії лижного спорту чемпіона та срібного призера відділяла одна сота частка секунди; Життя підказує щоразу нові повороти складної теми. Ось приклад: журналісти регулярно проводять на сторінках газети "сільські оперативки".
Назва: Синтаксис тексту
Дата публікації: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
